Рішення

від 20.09.2024 по справі 300/5386/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р. справа № 300/5386/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Болехівської міської ради про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо неприйняття по суті рішення за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою. Так, позивач наголосила, що за результатами розгляду її заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орган місцевого самоврядування (відповідач) повинен був прийняти одне із рішень: про затвердження або про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою. Проте, згідно листа відповідача №05.2-09/100 від 14.06.2024, заява позивача виносилася на розгляд сесії, однак не була підтримана. При цьому, жодного рішення по суті заяви ні про затвердження, ні про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою, міською радою прийнято не було. ОСОБА_1 вважає, що неприйняття відповідачем відповідного рішення за результатами розгляду її заяви є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує її конституційні права щодо розгляду її звернення по суті органом місцевого самоврядування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

01.08.2024 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади. Разом з тим, Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, представник відповідача зазначив, що працівниками виконавчого комітету Болехівської міської ради підготовлено проект рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель, що перебувають у користуванні», оскільки підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, передбачені статтею 186-1 ЗК України, відсутні. Відтак, підстави для подання на розгляд ради проекту рішення «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель, що перебувають у користуванні», відсутні. Водночас, як зазначає представник, проект рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель, що перебувають у користуванні» розглянуто, однак не ухвалено за результатами голосування у зв`язку з недостатньою кількістю голосів. Отже, на думку відповідача, обов`язок органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) заінтересованої особи з приводу затвердження проекту землеустрою і передачі у власність земельної ділянки комунальної власності, встановленому нормою статті 122 ЗК України, виконано. У зв`язку із цим, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 101-103).

Суд зазначає, що головуючий по справі суддя Кафарський В.В. в період з 02.09.2024 по 18.09.2024 перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Окрім цього, 18.09.2024 від адвоката Кобилинець Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на адресу суду надійшла заява про залучення її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 залишено без задоволення заяву адвоката Кобилинець Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про залучення до участі у справі №300/5386/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ФОП ОСОБА_3 розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим №2610291401:01:002:0105, площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 9-47).

21.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до голови Болехівської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність у межах норм безоплатної приватизації (а.с. 56). До заяви були долучені: копії паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду, технічної документації, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно (а.с. 57-66).

Працівниками виконавчого комітету Болехівської міської ради підготовлено проект рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель, що перебувають у користуванні» (а.с. 55), який розглядався на пленарному засіданні 43 чергової сесії Болехівської міської ради восьмого демократичного скликання під номером «44», що підтверджується протоколом від 12.06.2024 №43 (а.с. 67-99).

Листом Болехівської міської ради №05.2-09/100 від 14.06.2024 ОСОБА_1 повідомлено, що на чергове засідання XLIII сесії Болехівської міської ради 12.06.2024 було винесено проект рішення про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність із земель, що перебувають у користуванні. За результатами розгляду рішення не прийнято у зв`язку з недостатньою кількістю голосів, 8 «За», 0 «Проти», 7 «Утримались» (а.с. 8).

Вважаючи, що при розгляді заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, повноваження Болехівської міської ради в спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в України», «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з пунктом «б» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статей 116 та 123 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частиною 1 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 118 Земельного кодексу України, у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Згідно з частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські раді передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Слід також зазначити, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не потребує обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Таким чином, вищенаведене дає підстави зробити висновок, що до повноважень органу місцевого самоврядування відноситься питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її у власність, при цьому, за наслідками розгляду такого питання орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Як встановлено судом, позивач 21.05.2024 подала відповідачу заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність у межах норм безоплатної приватизації, долучивши дор заяви всі необхідні документи (а.с. 56-66).

Зокрема, позивачем долучено технічну документацію із землеустрою, розроблену ФОП ОСОБА_3 , щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим №2610291401:01:002:0105, площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 9-47).

В подальшому, відповідачем підготовлено проект рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель, що перебувають у користуванні», оскільки, як підтвердив відповідач у відзиві, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою відсутні.

Так, на черговому засіданні XLIII сесії Болехівської міської ради 12.06.2024 під номером « 44» винесено проект рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель, що перебувають у користуванні».

Як вбачається із протоколу від 12.06.2024 №43, доповідачем по цьому питанню була ОСОБА_4 головний спеціаліст сектору землеустрою відділу архітектури, містобудування, державного контролю і землеустрою (а.с. 74). Так, ОСОБА_4 наголосила, що Болехівська міська рада має ухвалити рішення щодо затвердження технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 , оскільки правових підстав відмовити громадянці немає, є всі необхідні документи, ділянка внесена в Державний земельний кадастр з присвоєнням кадастрового номеру.

Окрім цього, суд звертає увагу, що з протоколу слідує також, що на пленарному засіданні була присутня жителька с. Міжріччя ОСОБА_2 , яка звернулася з проханням не голосувати за даний проект рішення, оскільки вона звернулася до експертної установи для надання експертного висновку щодо відповідності розробленої технічної документації із землеустрою. Водночас, присутня депутат міської ради ОСОБА_5 звернула увагу на те, що це питання розглядалося на засіданні депутатської комісії з питань земельних відносин, були представники обох сторін з адвокатами, комісія рекомендувала громадянам звертатися у суд (а.с. 87).

В подальшому, після депутатського голосування, рішення міської ради не було ухвалено у зв`язку з недостатньою кількістю голосів, 8 «За», 0 «Проти», 7 «Утримались» (а.с. 87).

Тобто, суд констатує, що фактично заява позивача від 21.05.2024 хоча і була предметом розгляду сесією Болехівської міської ради, однак, всупереч вимог Земельного кодексу України, не вирішена по суті, оскільки за наслідками її розгляду не винесено ні рішення про затвердження, ні вмотивованого рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та вищенаведені норми законодавства щодо обов`язку у відповідача в даному випадку прийняти відповідне рішення про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову у затвердженні, суд вважає, що в даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 по суті у відповідності до статті 118 ЗК України.

Так, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23.11.2021 дійшов висновку, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27.02.2020 під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Окремо суд звертає на безпідставності та помилковості посилання відповідача на частину 8 статті 118 ЗК України та частину 6 статті 186-1 ЗК України, оскільки станом на момент виникнення правовідносин вказані норми є нечинними.

Норма ж частини 6 статті 186 ЗК України має зовсім інший зміст, ніж той, який зазначено відповідачем у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що неприйняття рішення Болехівською міською радою за наслідками розгляду заяви позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд є протиправною бездіяльністю, а тому позовна вимога в частині зобов`язання повторного розгляду заяви щодо затвердження технічної документації підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №484/3745/17.

Проте, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Суд зазначає, що перевірку поданої на розгляд заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на предмет її відповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації не може бути здійснено в межах розгляду даної справи.

З огляду на викладене, в цій частині позовних вимог підстави для задоволення позову відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2022 по справі №200/13539/19-а.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення в порядку, передбаченому частиною 2 статті 118 ЗК України, вважає що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з урахуванням частини 2 статті 118 ЗК України, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Болехівської міської ради на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 908,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 77, 78,139, 159, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Болехівської міської ради (код ЄДРПОУ 04355898, пл. ІФранка, 12, м.Болехів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77202) про зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Болехівської міської ради (код ЄДРПОУ 04355898, ІФранка, 12, м.Болехів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77202) щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з урахуванням частини 2 статті 118 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Болехівську міську раду (код ЄДРПОУ 04355898, пл. ІФранка, 12, м.Болехів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77202) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Болехівської міської ради (код ЄДРПОУ 04355898, пл. ІФранка, 12, м.Болехів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Болехівській міській раді рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.