Рішення

від 20.09.2024 по справі 300/4454/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р. справа № 300/4454/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньовербізької сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ), 03.06.2024 звернувся до суду з позовом до Нижньовербізької сільської ради (далі також відповідач сільська рада), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення сільської ради від 29.02.2024 про відмову в призначенні компенсації позивачу, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком;

- зобов`язати сільську раду призначити і виплатити компенсації позивачу, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами (а.с.21-22).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є сином ОСОБА_2 , який є особою похилого віку та відповідно до Висновку № 29/50 від 16.02.2024 Про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" потребує догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. З метою офіційного оформлення догляду за своїм батьком позивач звернувся 22.02.2024 до сільської ради написав заяву та подав необхідні документи. Однак рішенням про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 29.02.2024, сільською радою відмовлено позивачу не зважаючи на той факт що вони є однією сім`єю, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Обґрунтування яке зазначено в рішенні: «немає права на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Сума балів індивідуальних потреб від 98,5. На переконання позивача дії сільської ради щодо відмови позивачу у призначенні компенсації як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі є такими що протирічать чинному законодавству України.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що у лютому 2024 року позивач звернувся до сільської ради, надавши пакет документів для призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. 26.02.2024 проведено комплексне визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 , особи, яка потребує надання соціальних послуг. Ступінь індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг визначається на підставі оцінки можливості виконання елементарних та складних дій. За результатами комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 сума балів встановлена 98,5 і визначено, що відповідно до набраної кількості балів, особа не потребує надання соціальних послуг на непрофесійній основі, оскільки сума балів складає більше 54. На підставі цього рішенням від 29.02.2024 позивачу відмовлено в призначенні компенсації. На підставі вищевикладених обставин відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає (а.с.27-30).

Розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив такі обставини.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою похилого віку і висновку №29/50 від 16.02.2024 "Про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", відповідно до якого рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. У висновку зазначено, що він дійсний до 16.02.2025.

22.02.2024 року позивач звернувся до сільської ради, надавши пакет документів для призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі

Згідно акту проведення обстеження сім`ї від 26.02.2024 №2 за місцем проживання позивача, встановлено що за результатами комплексного огляду виходу оцінки індивідуальних потреб ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг.

За результатами комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 сума балів встановлена - 98,5 і визначено, що відповідно до набраної кількості балів, особа не потребує надання соціальних послуг на непрофесійній основі, оскільки сума балів складає більше 54.

Рішенням від 29.02.2024 Нижньовербізька сільська рада відмовила позивачу у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, зазначивши, що ОСОБА_2 немає права на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки сума балів індивідуальних потреб від 54 і вище.

Рішення відповідача про відмову у призначенні компенсації позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України № 2671-VIII від 17.01.2019 "Про соціальні послуги" (далі - Закон № 2671-VIII).

Зокрема, відповідно до ст.1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. ч. 6 і 7 ст. 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Постановою від 23 вересня 2020 року № 859 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, який встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, серед іншого, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (далі Порядок № 859).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 859 компенсація не призначається:

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи);

2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу";

3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.

Згідно пункту 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

Відповідно до п. п. 10, 10-1 Порядку № 859 компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця.

Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), документи, зазначені в абзацах шостому - дванадцятому підпункту 1 пункту 7 цього Порядку, крім копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді, якщо їх видано безстроково або строк не зазначено.

Згідно пункту 14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики.

Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 407 від 09.03.2021 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено форму первинної облікової документації № 080-2/о Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та інструкцію щодо її заповнення.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги (п. 3).

Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (пункт 10).

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновку від 16.02.2024 №29/50 (форма № 080-4/о) ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок дійсний до 16.02.2025.

Згідно із п. 14 Порядку 859 для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики.

Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Тобто, акт про проведення обстеження сім`ї є обов`язковим лише у випадку коли особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та особа, яка надає ці послуги проживають окремо, або зареєстровані за різними місцями проживання.

Щодо зазначення в акті проведення обстеження сім`ї від 26.02.2024 №2 про те, що ОСОБА_1 за даною адресою зареєстрований, але фактично не проживає, то зазначена обставина судом не береться до уваги, оскільки вказаний акт не містить інформації про проживання позивача за іншою адресою або інших документів, що підтверджуються дану обставину.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає, що спірне рішення від 29.02.2024 є необґрунтованим, оскільки у спірному рішенні не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв`язку із чим позовну вимогу в цій частині належить задовольнити.

Суд зазначає, що спірне рішення не містить жодних посилань на нормативно-правовий акт, який визначає, що у разі визначення ступеня індивідуальних потреб (54 і вище) спірна компенсація не призначається.

З урахуванням зазначеного, рішення відповідача про відмову у призначенні компенсації від 29.02.2024 є необґрунтованим, у зв`язку із чим його належить скасувати.

В частині вирішення вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, суд враховує таке.

Відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення йому спірної компенсації.

Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови у призначенні компенсації стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішення від 29.02.2024. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої компенсації.

Вказані дії належать до повноважень відповідача (структурного підрозділу з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг) і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, відповідно до постанови КМ України № 859 від 23.09.2020 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі".

Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затв. постановою КМ України № 859 від 23.09.2020.

При повторному розгляді заяви позивача також в обов`язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 28.02.2020 у справі № 806/3304/18, від 16.11.2020 у справі № 640/5615/19, від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 31.05.2024 за № 4959-3831-7387-5209 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Нижньовербізької сільської ради сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Нижньовербізької сільської ради (код ЄДРПОУ - 04354083, вул. Довбуша, 1, с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78218) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Нижньовербізької сільської ради від 29.02.2024 про відмову в призначенні компенсації ОСОБА_1 , як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком ОСОБА_2 .

Зобов`язати Нижньовербізьку сільську раду (код ЄДРПОУ - 04354083, вул. Довбуша, 1, с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78218) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 22.02.2024 про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затв. постановою КМ України № 859 від 23.09.2020, з обов`язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Нижньовербізької сільської ради (код ЄДРПОУ - 04354083, вул. Довбуша, 1, с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78218) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )частину сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.