Постанова

від 09.01.2025 по справі 300/4454/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4454/24 пров. № А/857/26429/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Нижньовербізької сільської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року (головуючий суддя Микитюк Р.В., м. Івано-Франківськ) у справі №300/4454/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нижньовербізької сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

03.06.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Нижньовербізької сільської ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення сільської ради від 29.02.2024 про відмову в призначенні компенсації позивачу, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком; зобов`язати сільську раду призначити і виплатити компенсації позивачу, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком.

Позов обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_2 , який є особою похилого віку та відповідно до Висновку № 29/50 від 16.02.2024 «Про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» потребує догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. З метою офіційного оформлення догляду за своїм батьком позивач звернувся 22.02.2024 до сільської ради написав заяву та подав необхідні документи. Однак, рішенням про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 29.02.2024, сільською радою відмовлено позивачу не зважаючи на той факт що вони є однією сім`єю, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Обґрунтування яке зазначено в рішенні: «немає права на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Сума балів індивідуальних потреб від 98,5.» На переконання позивача дії сільської ради щодо відмови позивачу у призначенні компенсації як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі є такими що протирічать чинному законодавству України.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Нижньовербізької сільської ради від 29.02.2024 про відмову в призначенні компенсації ОСОБА_1 , як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком ОСОБА_2 . Зобов`язано Нижньовербізьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2024 про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затв. постановою КМ України № 859 від 23.09.2020, з обов`язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що однією з підстав для часткового задоволення позову стало те, що суд першої інстанції дійшов висновку - «рішенням від 29.02.2024 Нижньовербізька сільська рада відмовила позивачу у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, зазначивши, що ОСОБА_2 немає права на компенсацію як фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оскільки сума балів індивідуальних потреб від 54 і вище.» Також, суд зазначає, що «спірне рішення не містить жодних посилань на нормативно-правовий акт, який визначає, що у разі визначення ступеня індивідуальних потреб (54 і вище) спірна компенсація не призначається». Проте, такий висновок суду, не відповідає дійсності, оскільки у Рішенні про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 29.02.2024, вказано: «Немає права на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі». Як підставу вказано: «По рішенню акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та результатів комплексного визначення індивідуальних потреб не потребує надання соціальних послуг». Таким чином, сільською радою визначена підстава відмови «По рішенню акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та результатів комплексного визначення індивідуальних потреб не потребує надання соціальних послуг», що чітко відповідає підставі відмови визначеній у пункті 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII. Крім того, судом не взято до уваги того факту, що в акті проведення обстеження сім`ї від 26.02.2024 №2, встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживає, «оскільки вказаний акт не містить інформації про проживання позивача за іншою адресою або інших документів, що підтверджують дану обставину». Зокрема, факт окремого проживання засвідчив для комісії сам ОСОБА_2 при здійсненні комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб щодо нього та це зазначено в Акті. Апелянт звертає увагу, що оскільки у складі комісії, яка здійснювала комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, членом комісії є поліцейський офіцер громади Свірнюк О.М., то комісії, при встановленні факту місця проживання, окрім підтвердження факту окремого проживання батьком позивача, тобто особою, яка потребує догляду, також було відомо про матеріали справи складені поліцейським офіцером за №ЄО 1921 від 19.02.2024, які стосуються вручення повістки та встановлення місця проживання ОСОБА_1 . Як повідомлено поліцейським офіцером громади членам комісії, згідно цих матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 проживає в місті Коломия. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 є особою похилого віку і згідно висновку №29/50 від 16.02.2024 "Про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. У висновку зазначено, що він дійсний до 16.02.2025.

22.02.2024 року позивач звернувся до сільської ради, надавши пакет документів для призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно акту проведення обстеження сім`ї від 26.02.2024 №2 за місцем проживання позивача, встановлено що за результатами комплексного огляду виходу оцінки індивідуальних потреб ОСОБА_2 останній не потребує надання соціальних послуг.

За результатами комплексного визначення індивідуальних потреб ОСОБА_2 сума балів встановлена - 98,5 і визначено, що відповідно до набраної кількості балів, особа не потребує надання соціальних послуг на непрофесійній основі, оскільки сума балів складає більше 54.

Рішенням від 29.02.2024 Нижньовербізька сільська рада відмовила позивачу у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, зазначивши, що сума балів індивідуальних потреб від 54 і вище.

Рішення відповідача про відмову у призначенні компенсації позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України № 2671-VIII від 17.01.2019 "Про соціальні послуги" (Закон № 2671-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 6 і 7 ст. 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України. Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Постановою від 23 вересня 2020 року № 859 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, який встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, серед іншого, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями (Порядок № 859).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 859 компенсація не призначається: 1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи); 2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу"; 3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

Відповідно до п. п. 10, 10-1 Порядку № 859 компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця. Для продовження виплати компенсації на наступний строк подаються заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), документи, зазначені в абзацах шостому - дванадцятому підпункту 1 пункту 7 цього Порядку, крім копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді, якщо їх видано безстроково або строк не зазначено.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи. Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги. Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики. Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 407 від 09.03.2021 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено форму первинної облікової документації № 080-2/о Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та інструкцію щодо її заповнення.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги (п. 3).

Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (пункт 10).

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновку від 16.02.2024 №29/50 (форма № 080-4/о) ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок дійсний до 16.02.2025.

Згідно із п. 14 Порядку 859 для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики. Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Тобто, акт про проведення обстеження сім`ї є обов`язковим лише у випадку коли особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та особа, яка надає ці послуги проживають окремо, або зареєстровані за різними місцями проживання.

Щодо зазначення в акті проведення обстеження сім`ї від 26.02.2024 №2 про те, що ОСОБА_1 за даною адресою зареєстрований, але фактично не проживає, то зазначена обставина колегією суддів не береться до уваги, оскільки вказаний акт не містить інформації про проживання позивача за іншою адресою або інших документів, що підтверджуються дану обставину.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, апеляційний суд зазначає, що спірне рішення від 29.02.2024 є необґрунтованим, оскільки у спірному рішенні не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю. Оцінка правомірності відмови у призначенні компенсації стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні від 29.02.2024. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої компенсації. Вказані дії належать до повноважень відповідача (структурного підрозділу з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг) і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, відповідно до постанови КМ України № 859 від 23.09.2020 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі".

Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затв. постановою КМ України № 859 від 23.09.2020.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Нижньовербізької сільської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 300/4454/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний