Рішення

від 19.09.2024 по справі 460/7307/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2024 року м. Рівне№460/7307/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДубенської міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дубенської міської ради Рівненської області (далі - відповідач, Дубенська міська рада), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Дубенської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду її заяв про викуп земельної ділянки, загальною площею 0,071 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Дубенську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії заяви позивача про викуп земельної ділянки, загальною площею 0,071 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення яким: надати дозвіл позивачці на викуп земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, загальною площею 0,071 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка вісім разів зверталась до Дубенської міської ради із заявами про викуп земельної ділянки на якій знаходиться її об`єкт нерухомого майна та двічі про передачу такої земельної ділянки в оренду, однак Дубенською міської радою жодного рішення за результатами поданих заяв не було прийнято, що на думку позивачки, вказує на ухилення від виконання покладених обов`язків та свідчить про протиправну бездіяльність міської ради. Зазначає, що наведена протиправна бездіяльність міської ради порушує її встановлене і гарантоване статтею 14 Конституції України і статтями 116, 120 та 128 ЗК України право на викуп земельної ділянки для обслуговування належного нерухомого майна. З наведених підстав позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 09.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

25.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи доводи свого відзиву відповідач зазначає, що неприйняття міською радою рішення за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 про продаж їй земельної ділянки не порушило прав та інтересів позивачки, оскільки не позбавило її можливості повторно звернутись із відповідним зверненням до міської ради, а відтак не призвело до жодних негативних наслідків. Крім того вказує, що активні дії відповідача по підготовці проектів рішень та винесення їх на розгляд сесії Дубенської міської ради свідчать про відсутність бездіяльності органу місцевого самоврядування. У відзиві також зазначено, що продаж земель, які належать територіальній громаді м. Дубно є дискреційними повноваженнями Дубенської міської ради, тому орган місцевого самоврядування може прийняти рішення як про надання дозволу на викуп земельної ділянки так і про відмову у його наданні. З викладеного відповідач вважає, що суд не може підміняти орган місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції міської ради. У зв`язку з цим, відповідач стверджує, що суд не вправі зобов`язувати відповідача прийняти конкретне рішення, з питань які належать до дискреційних повноважень міської ради. З цих підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

07.08.2024 позивачка подала до суду клопотання про долучення доказів та серед іного просила приєднати копію витягу з протоколу засідання постійної комісії від 09.07.2024, копію витягу з протоколу голосування 76 сесії Дубенської міської ради від 12.07.2024 та копію поіменного голосування. Приєднуючи вказані докази до матеріалів справи позивачка вказує, що після подання позовної заяви до суду, 12.07.2024 відбулося 76 засідання Дубенської міської ради восьмого демократичного скликання на якому повторно було розглянуто її заяву про викуп земельної ділянки. Однак вказує, що попри наявність уже судового спору (провадження у справі відкрито 09.07.2024), Дубенська міська рада продовжує свою протиправну бездіяльність, оскільки 12.07.2024 рішення знову не було прийнято. На думку позивачки депутати міської ради вкотре безпідставно утримались від голосування за проєкт рішення про надання дозволу на викуп спірної земельної ділянки.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Дубенської міської ради від 06.02.2009 № 1806 затверджено перелік інвестиційно-привабливих земельних ділянок, які пропонуються для продажу через аукціон або продажу права оренди з аукціону. Рішенням міської ради № 461 від 27.05.2011 до переліку таких ділянок включено земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,07 га.

Дубенська міська рада своїм рішенням від 27.05.2011 № 467 надала дозвіл управлінню архітектури, будівництва та земельних питань на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га та звіту з експертної грошової оцінки такої земельної ділянки для комерційного використання в оренду терміном на 5 років шляхом продажу права оренди з аукціону із земель запасу житлової та громадської забудови.

Проект землеустрою було розроблено приватним підприємством «Дубноземпроект». Розробленим проектом встановлено межі земельної ділянки, її площу, конфігурацію та внесено дані до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 5610300000:01:003:0115.

08.10.2015 право власності на земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою м. Дубно, в особі Дубенської міської ради.

11.12.2015 відбулись земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельної ділянки. Згідно протоколу аукціону переможцем торгів визнано ОСОБА_1

11.12.2015, між Дубенською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого міська рада передала в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0710 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Строк оренди земельної ділянки за договором становить на 5 років, до 11.12.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що на орендованій земельній ділянці ОСОБА_1 здійснено будівництво нежитлового приміщення, об`єкту обслуговування туристів з виставковою залою, загальною площею 711,9 кв.м. Декларацією № РВ101201201931 збудований об`єкт введено в експлуатацію. 07.12.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно за № 2243687456103, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наведеними в інформаційній довідці № 385180399 від 02.07.2024.

Рішенням Дубенської міської ради від 12.02.2021 № 356 припинено ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки площею 0,0710 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, в зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 11.12.2015.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Дубенської міської ради із заявою про викуп земельної ділянки площею 0,0710 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, на якій знаходиться її нежитлове приміщення, об`єкт обслуговування туристів з виставковою залою, загальною площею 711,9 кв.м.

Вказана заява була розглянута 29.04.2021 на засіданні 10 сесії міської ради. Витягом з протоколу другого пленарного засідання підтверджується, що рішення не було прийнято через відсутність необхідної кількості ухвальних голосів депутатів міської ради, а саме: «за» прийняття рішення 4 голоси, «проти» - 3, «утримались» - 6.

Судом встановлено, що 26.05.2021 ОСОБА_1 повторно звернулась до Дубенської міської ради із заявою про викуп земельної ділянки. 09.07.2021 відбулась 13 сесія міської ради на засіданні якої було розглянуто подану заяву. Рішення також не прийнято за відсутності необхідної кількості голосів.

09.09.2021 ОСОБА_1 в черговий раз звернулась до міської ради із заявою про викуп земельної ділянки. Розгляд такої заяви відбувся 08.10.2021 на 16 сесії Дубенської міської ради. Рішення міською радою знову не прийнято.

З черговою заявою про викуп земельної ділянки ОСОБА_1 звернулась 11.08.2022. Подана заява була розглянута 09.09.2022 на 38 сесії Дубенської міської ради. Рішення не було прийнято за відсутності необхідної кількості голосів.

03.05.2023 ОСОБА_1 знову подала заяву про викуп земельної ділянки. Заява розглянута на 53 сесії Дубенської міської ради, засідання якої відбулося 09.06.2023. Рішення не було прийнято також з підстав відсутності необхідної кількості голосів.

26.06.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою про передачу земельної ділянки в оренду на 5 років. На засіданні сесії міської ради від 15.09.2023 розглянуто заяву. Рішення не набрало необхідної кількості ухвальних голосів, тому не було прийнято.

З приєднаних до матеріалів справи заяв судом також встановлено, що 07.02.2024, 20.03.2024 та 22.05.2024 ОСОБА_1 зверталась до Дубенської міської ради із заявами про викуп земельної ділянки. Подані заяви були розглянуті міською радою 12.03.2024, 12.04.2024 та 14.06.2024. Однак, рішення не були прийняті з тих самих підстав відсутня необхідна кількості ухвальних голосів депутатів міської ради.

Судом також встановлено, що 12.07.2024 відбулося 76 засідання Дубенської міської ради восьмого демократичного скликання на якому повторно було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 22.05.2024. Рішення не було прийнято за відсутності необхідної кількості голосів.

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про надання дозволу на викуп земельної ділянки протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд вказує на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Пунктом «б», частини першої ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить серед іншого передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч. 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом ч. 1 3 та 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 11 ст. 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Частинами першою-третьою, шостою статті 128 ЗК України визначено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Результат аналізу вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що набуття права власності на землю здійснюється виключно відповідно до закону і делегування цих повноважень не допускається, оскільки вони прямо закріплені законами України за відповідними органами виконавчої влади або місцевого самоврядування і належать до їх виключної компетенції, вирішуються, зокрема, на пленарних засіданнях ради з обов`язковим прийняттям з цього питання відповідного рішення.

Звертаючись до міської ради із клопотанням про викуп земельної ділянки комунальної власності у власність приватну, особа має легітимні очікування, що це питання буде вирішено належним чином, у строк та за процедурою, передбаченою законодавством, зокрема, з прийняттям цією радою відповідного обґрунтованого рішення про продаж або відмову у продажі земельної ділянки.

Як було встановлено судом земельна ділянка площею 0,0710 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, перебувала в користування ОСОБА_1 на умовах оренди згідно договору від 11.12.2015. На вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, нежитлове приміщення, об`єкт обслуговування туристів з виставковою залою, загальною площею 711,9 кв.м., який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Судовим розглядом цієї справи, що позивачка, як власник об`єкта нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці вісім разів, а саме 25.02.2021, 26.05.2021, 09.09.2021, 11.08.2022, 03.05.2023, 07.02.2024, 20.03.2024 та 22.05.2024 зверталась до Дубенської міської ради із клопотаннями про її продаж, однак міською радою жодного рішення з приводу порушеного заявницею питання, як це передбачено статтею 128 Земельного кодексу України, так і не було прийнято. Судом також встановлено, що уповноваженим на це органом - Дубенською міською радою, такого рішення не було прийнято навіть після звернення до суду з цим позовом у липня 2024 року.

Суд звертає увагу на приписи частини другої статті 19 Конституції України якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів місцевого самоврядування (у даному випадку міської ради) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів, органів місцевого самоврядування.

У справі, що розглядається, повноваження щодо продажу земельної ділянки або відмови у такому продажу, регламентовані статтею 128 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у задоволенні клопотання про продаж земельної ділянки, визначені законом за вичерпним і остаточним переліком. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про продаж земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - прийняти рішення про продаж земельної ділянки або про відмову продажу земельної ділянки. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Судом встановлено, що позивачкою у повному обсязі були виконані вимоги ч. 2 ст. 128 ЗК України щодо подання відповідачу заяви (клопотання) про викуп земельної ділянки, зазначення необхідних у ній відомостей та було долучено до даної заяви усі документи, необхідність подання яких встановлює закон, про що свідчить рішення комісій з питань архітектури, будівництва, землекористування та екології Дубенської міської ради.

Отже суд приходить до висновку, що підстави, визначені нормами Земельного кодексу України, для відмови у продажі земельної ділянки були відсутні.

Таких підстав також не встановлено судом в ході розгляду справи.

Згідно протоколів засідання Дубенської міської ради від 29.04.2021, від 26.05.2021 від 08.20.2021, від 09.09.2022, від 09.06.2023, від 12.03.2024, ввід 12.04.2024, від 14.06.2024 та від 12.07.2024 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 рішення було «не прийнято» у зв`язку із ненабранням відповідної кількості голосів.

Проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову в задоволенні відповідної вимоги, заяви чи клопотання, а такий результат фіксується у протоколі пленарного засідання Ради.

Зазначений висновок суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 343/244/16-а, в якій суд вказав, що рішення міськрадою було «не прийнято» у зв`язку із ненабранням відповідної кількості голосів.

Тобто, в даному випадку, за наслідками розгляду клопотань позивачки відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення. Відсутність рішення міської ради про продаж земельної ділянки або відмову у її продажі свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що положення Земельного кодексу України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду клопотання про продаж земельної ділянки може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач - Дубенська міська рада допустила протиправну бездіяльність, не розглянувши у передбачені законодавством строк та спосіб подані позивачкою клопотання і не прийнявши з цього приводу жодного рішення.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що подані клопотання неодноразово виносились на розгляд сесії міської ради, як на підставу відсутності бездіяльності органу місцевого самоврядування, оскільки, як вбачається зі змісту статті 128 Земельного кодексу України, процедура розгляду клопотання громадянина про продаж земельної ділянки комунальної власності розпочинається з моменту подання до органу відповідної ради такого клопотання і закінчується прийняттям радою упродовж одного місяця передбаченого законом рішення. Водночас, судом встановлено, що Дубенської міською радою рішення у відповідності до статті 128 Земельного кодексу України не прийнято.

Що стосується способу захисту прав позивача суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 817/864/18 та від 11 листопада 2019 року у справі № 818/960/17.

Умови, за яких орган відмовляє у задоволенні клопотання про продаж земельної ділянки визначені законом за вичерпним і остаточним переліком. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти рішення про продаж земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - прийняти рішення про продаж земельної ділянки або про відмову продажу земельної ділянки. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними (такий висновок наведений в пункті 61 постанови Верховного суду у справі №335/10579/16-а від 08.02.2021 та подібний висновок міститься в постанові від 30.07.2024 у справі № 480/7821/21) .

У спірних правовідносинах відповідач не мав права відмовити у продажі земельної ділянки у зв`язку з відсутністю визначених чинним законодавством підстав для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та вказує про наявність обов`язку прийняти рішення про продаж спірної земельної ділянки.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, Суд дійшов висновку про відсутність дискреційних повноважень.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18 та від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19.

Суд враховує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд враховує, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про продаж земельної ділянки, та чи відсутні підстави, визначені нормами Земельного кодексу України, для відмови у її продажі.

Судом установлено, що позивачем виконано усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про продаж земельної ділянки, та встановлено відсутність підстав, визначені нормами Земельного кодексу України, для відмови у такому продажі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та її продаж, з огляду на те, що відповідач, незважаючи на неодноразове звернення позивачки з відповідними клопотаннями ухиляється від прийняття рішення.

Доводи відзиву про те, що у спірному випадку відсутні будь-які порушення прав позивача, є безпідставними, оскільки у спірному випадку позивач як власник об`єкту нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці, є особою, яка має легітимне очікування на отримання у власність земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд зазначає, що відповідач не обґрунтовував свою протиправну бездіяльність по ухиленню від прийняття рішення щодо продажу земельної ділянки та не вказав жодної підстави для відмови у прийнятті такого рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі не доведено правомірності своєї бездіяльності при розгляді заяви позивача про викуп земельної ділянки. Натомість, позивачкою доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З огляду на викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За правилами частин 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2422,40 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 15000 грн., однак до матеріалів справи не надав жодних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А відтак, розподіл вказаних витрат не проводиться.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Дубенської міської ради Рівненської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки, загальною площею 0,071 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Дубенську міську раду Рівненської області розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії заяви ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки, загальною площею 0,071 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення яким:

-надати дозвіл ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, загальною площею 0,071 га цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-надати дозвіл ОСОБА_1 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, загальною площею 0,071 га цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дубенської міської ради Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 вересня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Дубенська міська рада Рівненської області (вул. Замкова, 4,м. Дубно, Дубенський р-н, Рівненська обл.,35603, ЄДРПОУ/РНОКПП 05391063)

Суддя Д.П. Зозуля