Рішення

від 09.10.2024 по справі 460/7307/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2024 р. м. Рівне№460/7307/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доДубенська міська рада про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 460/7307/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Дубенської міської ради Рівненської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки, загальною площею 0,071 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Дубенську міську раду Рівненської області розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії заяви ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки, загальною площею 0,071 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення яким:

-надати дозвіл ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, загальною площею 0,071 га цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-надати дозвіл ОСОБА_1 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:003:0115, загальною площею 0,071 га цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На адресу суду від представника позивача, адвоката, Дяденчука Анатолія Івановича надійшла заява про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_2 сплатила за надання правничої допомоги, у справі № 460/7307/24 за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

До матеріалів справи представником позивача приєднано копію: договору про надання правової допомоги №12/06 від 12 червня 2024 року; копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги №12/06 від 12 червня 2024 року; копію рахунку №1 від 25 вересня 2024 року; копію акту приймання-передачі від 25 вересня 2024.

Зазначена заява доставлена до електронного кабінету Дубенської міської ради Рівненської області 25.09.2024, що підтверджується квитанцією № 1756397 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлені про можливість подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак зазначеним правом не скористалися. А тому суд розглядає заяву за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та докази, подані в обґрунтування заяви про винесення додаткового рішення, проаналізувавши аргументи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно зазначити наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Так, до матеріалів справи представником позивача приєднано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн. Також, представлено суду акт приймання - передачі наданої правової допомоги від 25.09.2024 та копію виставленого рахунку на оплату послуг адвоката на суму 15000,00грн.

Як встановлено зі змісту акту приймання - передачі наданих послуг від 25.09.2024, ОСОБА_1 (надалі - клієнт), та Адвокатське об`єднання Скорпіон (надалі - адвокат), склали акт приймання-передачі наданої правової допомоги до Договору про надання правової допомоги.

Як зазначалося судом вище ч.4 ст.134 КАС України регламентовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, на думку суду опис фактично наданих послуг адвокатом, який наведений у акті від 25.09.2024, не є в повній мірі деталізованим як того вимагають приписи ч.4 ст.134 КАС, оскільки не включає конкретно зазначених годин, ставки за годину та фактичної вартості, які понесені адвокатом на виконання окремої юридичної послуги.

Приміром, у підпункті 2 Акту лише в загальному зазначено про характер виконаної роботи, а саме вказано Формування та узгодження з Клієнтом правової позиції по захисту його прав та охоронюваних законом інтересів в суді першої інстанції, "Детальний аналіз норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини сторін. Пошук та аналіз практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та використанні її висновків при написанні позовної заяви", що не відповідає критерію обґрунтованості.

Однак, беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування, суд дійшов висновку, що вказана справа не потребує вказаного часу, на вивчення нормативної бази та документів у сфері продажу земельної ділянки у власність, для захисту порушеного права позивача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених представником позивача, судом встановлено, що витрати позивача на правову допомогу пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є частково обґрунтованими та частково пропорційними до предмета спору, а також частково співмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Позиція аналогічного змісту викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15.

Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку письмового провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 5000 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, на переконання суду, норми ст.ст. 134, 139 КАС були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. За існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання ОСОБА_1 (адвокатом Дяденчуком А.І.) правничої допомоги у межах розгляду даної адміністративної справи.

Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивача, адвоката, ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу , - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дубенської міської ради Рівненської області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн.

В задоволенні решти заяви про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дубенської міської ради Рівненської області судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00грн, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Дубенська міська рада (вул. Замкова, 4,м. Дубно,Дубенський р-н, Рівненська обл.,35603, ЄДРПОУ/РНОКПП 05391063)

Суддя Д.П. Зозуля