Рішення

від 20.09.2024 по справі 580/6960/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року справа № 580/6960/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвокатки Маловічко І.В. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРОН ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

15.07.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРОН ТРЕЙД» (01133, м.Київ, вулиця Є.Коновальця, будинок 36, прим.31; код ЄДРПОУ 40237768) (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі відповідач) про:

визнання протиправним і скасування розпорядження відповідача від 26.06.2024 №853-рл;

зобов`язання відповідача прийняти рішення про видачу, а також видати йому ліцензію на право зберігання пального за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Поташ, вул.Зінчук, 25;

стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат;

стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 19000,00грн;

стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 88000,00грн.

Обґрунтовуючи зазначили, що відповідач всупереч норм чинного законодавства прийняв оскаржуване розпорядження, яким відмовив у видачі ліцензії на право зберігання пального за вказаною вище адресою, без врахування наданих документів, пояснень та позиції позивача щодо оформлення ліцензії.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного провадження.

14.08.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що ст.15 Закону України №481 встановлено вичерпний перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Позивач для отримання ліцензії надав завірену копію акта від 28.10.1992, в якому відсутня адреса розташування об`єкта будівництва. Також позивач не надав додатки до нього, що є невід`ємною його частиною. Тому відсутні підстави для визначення вказаного акту, як введення в експлуатацію нерухомості та надавати право на зберігання пального за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с.Поташ, вул.Зінчук, 25. Позовна вимога про стягнення з відповідача витрат на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 88000,00грн не обґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки експертиза проведена до виникнення спірних правовідносин - 31.05.2024, а оскаржуване розпорядження прийняте 26.06.2024. Тому визначати експертизу, як витрати, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи та скасуванням спірного розпорядження, відсутні підстави.

19.08.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач у відзиві спотворює фактичні обставини справи, а саме, відповідач 19 січня 2023 року виніс розпорядження №86-рл про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального. Причиною відмови зазначено порушення ст.15 ЗУ №481: відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з об`єктом оподаткування або через які проводиться діяльність, що експлуатується за адресою місця зберігання пального відповідно до вимог ст. 63 ПКУ, підписання наданого товариством для отримання ліцензії Акта введення в експлуатацію який був в тому числі підписаний в 1992 році директором цієї нафтобази. Тому позивач вкотре подаючи документи на отримання ліцензії та до отримання відмови у видачі ліцензії у вигляді спірного розпорядження провів експертне дослідження Акту та вимушений просити суд стягнути з відповідача судові витрати, витрати на правничу допомогу та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи. Наголошує, що не вводив ані в 1992 роц, ані будь-коли нафтобазу в експлуатацію, а в 2023 році на відкритих торгах придбав її в АКБ Приватбанк (підтверджуючі документи долучалися до матеріалів справи). На нафтобазі вдалося віднайти Акт введення в експлуатацію, який був наданий для підтвердження введення об`єкта в експлуатацію. У спірному розпорядженні від 26.06.2024 року № 853-рл відповідач причиною відмови у видачі ліцензії на зберігання пального зазначив відсутність документів, необхідних для отримання Ліцензій згідно зі статтею 15 Закону № 481 без зазначення конкретного документу, який не додав позивач. Твердження відповідача, що акт введення в експлуатацію не містить адреси, спростовується як історичною довідкою, так і тим, що саме на підставі актів введення в експлуатацію, інвентаризації та виготовлення технічного паспорту на об`єкти нерухомого майна присвоюється цільове призначення, яке потім знаходить своє відображення в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно об`єктом, на який оформлена ліцензія, є Потаська нафтобаза. Доводи відповідача, що позивач не надав до акту додатків, не обґрунтовані, оскільки вони не є невід`ємною частиною акту і про це в ньому зазначено. Водночас, у зв`язку з тим, що відбувалася реконструкція об`єкту, додатки підтверджують перелік субпідрядних організацій, використаних матеріалів, перелік заходів та обладнання, яке використовувалося для реконструкції та не є визначальним для відповідача для видачі ліцензії на зберігання пального.

Всі подані сторонами докази суд долучив до матеріалів адміністративної справи.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивач зареєстрований, як юридична особа, у січні 2016 року. Директором є ОСОБА_1 , що підтверджується Випискою із ЄДРПОУ станом на 01.05.2024 та наказом №17-К від 01.05.2024 про призначення директора. Основний вид діяльності «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами». Позивач зареєстрований, як платник ПДВ, 01.03.2016, що підтверджується Витягом №1626554506497.

Із Висновку експерта №359/05.2024 від 31.05.2024 суд установив, що позивач звернувся заявою від 01.05.2024 до ТОВ «Український центр експертизи та оцінки» щодо проведення будівельно-технічної експертизи, оскільки мав намір стати стороною у судовій справі. До заяви додав копію "Акту госудорственной приемочной комиссии о приемке законченного строительством обьєкта в эксплуатацию от 28 октября 1992 г.». У висновку експерт зазначив, що вказаний акт складено відповідно до форми та змісту вимог, чинних на території України на дату його складання будівельним нормативом СниП 3.01.04-87 "Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".

Згідно з актом від 31.05.2024 здачі-приймання робіт (послуг) до договору про надання послуг від 01.05.2024 вартість послуг, яку позивач сплатив виконавцю, а саме ТОВ «Український центр експертизи та оцінки» у зв`язку з проведенням будівельно-технічної експертизи становить 88000,00грн (платіжні реквізити щодо сплати позивачем вказаних коштів суду не надані).

05.06.2024 позивач звернувся до відповідача листом вих. №64, в якому просив видати ліцензію на право зберігання пального за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., (у минулому Манькійвський р-н.), с.Поташ, вул. Зінчук, 25. Вказав, що зберігання пального відбуватиметься для третіх осіб. У ньому зазначив перелік додатків: Виписку підприємства, Статут, документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки №323 від 07.07.2022, акт введення в експлуатацію Потаської нафтобази, Висновок експерта щодо результатів проведення будівельно-технічної експертизи про відповідність акту державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об`єкту від 28.10.1992, Витяг з державного реєстру речових прав №304430995 від 07.07.2022, Дозвіл Держпраці №ДЗ-5639/Ц/1-23 від 28.12.2023 (зберігання вибухопожежнонебезпечних речовин, газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежнонебезпечних та або пожежонебезпечних зонах, злив, очистка, нейтралізація резервуарів та інших ємностей з-під нафтопродуктів та інших небезпечних речовин), Дозвіл Держпраці №ДЗ-5646/Ц/1-23 від 28.12.2023 (експлуатація обладнання та захисні системи призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах вибухопожежнонебезпечних речовин згідно з переліком), платіжну інструкцію №63 від 04.01.2024 щодо щорічної плати за ліцензію. Також у листі позивач звернув увагу, що відповідно до ст.15 ЗУ №481 до заяви подає акт введення в експлуатацію, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства щодо об`єкту зберігання пального.

У результаті їх розгляду відповідач 26.06.2024 видав оспорюване розпорядження №853-рл про відмову у видачі ліцензії (далі Спірне рішення), посилаючись на ст.15 Закону України від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» з урахуванням вимог наказу ДПС України від 22.04.2021 №446 «Про затвердження типових інформаційних карток адміністративних послуг» (зі змінами), наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 24.10.2023 №279 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг», на підставі доповідної записки Управління контролю за підакцизними товарами від 26.06.2024 №900/23-00-09-03-01 та поданої позивачем заяви щодо отримання ліцензії на право зберігання пального (вх. ГУ ДПС від 07.06.2024 №12439/АП). Підставою відмови зазначив відсутність документів, необхідних для отримання ліцензії відповідно до ст.15 вказаного вище Закону.

Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним його виробництвом та обігом на території України регулює Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - ЗУ №481/95-ВР).

Відповідно до положень ст.1 вказаного Закону ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального містить відомості про:

ліцензіатів (для юридичних осіб - найменування, код ЄДРПОУ, для фізичних осіб - суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) - прізвище, ім`я, по батькові, номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті), для спільної діяльності без створення юридичної особи - найменування, код ЄДРПОУ особи, відповідальної за ведення обліку спільної діяльності, для іноземного суб`єкта господарювання - найменування постійного представництва, реєстраційний номер постійного представництва);

місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (адреса);

дату видачі/анулювання та термін дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.

Згідно з окремими положеннями ст.15 ЗУ №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Отже, за результатами розгляду заяви позивача відповідач зобов`язаний видати ліцензію або рішення про відмову у її видачі, в якому вказати підставу для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Перевіряючи дослідженням доказів вказаної в Спірному рішенні підстави для відмови у видачі ліцензії, суд звернув увагу на наявність посилання на ст.15 вказаного вище Закону без конкретизації переліку документів, яких саме відповідно до вказаної норми Закону позивач не надав. Отже, воно не є належно обгрунтованим та не дозволяє позивачу усунути виявлені недоліки поданого ним пакету документів.

У заявлених спірних правовідносинах позивач надав відповідачу згаданий вище пакет документів щодо права власності на нерухоме майно, земельну ділянку, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та документ щодо введення об`єкта в експлуатацію. Тобто, загально він поданий у повному обсязі. Не врахування будь-якого з них відповідачем мало бути належно обгрунтованим. Посилання у відзиві на такі обставини і факти не враховані, оскільки вони не зазначені в Спірному рішенні. Відповідно, відсутні підстави вважати, що саме такими мотивами керувалася посадова особа, що його винесла. Крім того, акт введення в експлуатацію об`єкта містить відомості про його місцезнаходження в м.Поташ, складений у зв`язку з реконструкцією нафтобазі та інші відомості, що стосуються об`єкта позивача. То ж для неприйняття його до уваги відповідач мав мати та надати суду переконливі докази зміни такого об`єкта після дати вказаного акту. До їх наявності відповідач мав застосувати вказану вище норму ст.15 ЗУ №481/95-ВР про відповідальність осіб за достовірність даних у поданих для отимання ліцензії документах та перевірити їх у подальшому.

Доказів оцінки відповідачем вказаних позивачем відомостей з отриманих від нього документів суду не надано, що свідчить про безпідставне неврахування відповідачем змісту поданих позивачем для отримання ліцензії документів. Вказана в Спірному рішенні відповідача підстава не підтверджена, а отже, не відповідає вимогам закону та доводить обгрунтованість посилань позивача про його протиправність.

Відповідно до абзацу першого ст.16 ЗУ №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Тобто, саме на відповідачу обов`язок контролювати дотримання позивачем вимог вказаного закону, у т.ч. перевіряти поданий платником обсяг обов`язкових документів, наданих для отримання відповідної ліцензії.

Як встановлено вище, у Спірному рішенні відповідач не конкретизував перелік документів, яких саме відповідно до вказаної вище норми Закону позивач не надав, підстав неврахування отриманих, що є порушенням правил для прийняття такого рішення та свідчить про недостатню його обґрунтованість, перешкоджає позивачу з`ясувати, в чому неповнота поданого ним пакету документів та усунути в установленому порядку порушення.

Належний розгляд та оцінка отриманих відповідачем документів позивача з урахуванням того, що він не вводив вказану вище нафтобазу в експлуатацію, а в 2023 році на відкритих торгах придбав її в АКБ Приватбанк, що підтверджується договором купівлі-продажу, не підтверджені.

Тому суд дійшов висновку, що Спірне рішення відповідача протиправне та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права, суд дійшов висновку

зобов`язати відповідача повторно розглянути матеріали позивача щодо отримання ліцензії на право зберігання пального та прийняти в установленому законодавством порядку, спосіб і строки обгрунтоване рішення з урахуванням мотивів суду, викладених у цьому рішенні.

Ппозовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Згідно з вимогами ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені платіжною інструкцією від 10.07.2024 №7729 в сумі 3028,00 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.

Щодо професійної правничої допомоги адвоката.

Суд установив, що позивач та адвокат Маловічко І.В. уклали договір від 01.07.2024 №3/24 про надання правової допомоги (далі Договір). Предметом, якого визначили, щ замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання замовнику послуг, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги на правову допомогу (підп. 1.1 п.1 Договору). Згідно з підп.3.1. п.3 Договору вартість послуг визначається сторонами в окремому додатку до Договору. Замовник зобов`язаний оплатити послуги виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому послуг або здійснити передоплату за послуги виконавця в залежності від домовленості сторін. (абз.2 підп.3.5 п.3 Договору).

У позовній заяві представниця позивача вказала, що витрати на професійну правничу допомогу позивач поніс у розмірі 19000,00грн та просить їх стягнути з відповідача. Належні, достовірні та допустимі докази сплати позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеної вище адвокатки відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатки у цій справі відповідач не подав.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд врахував, що адміністративна справа розглядалася правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана та подана через систему «Електронний суд» вказаною вище адвокаткою. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Водночас позивач не повідомив суд про причини неможливості своєчасно подати докази сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 19000,00грн і таких обставин під час судового вирішення спору не встановлено.

Щодо витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч.ч.5-8 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Із Висновку експерта №359/05.2024 від 31.05.2024 суд установив, що позивач звертався заявою від 01.05.2024 до ТОВ «Український центр експертизи та оцінки» щодо проведення будівельно-технічної експертизи, оскільки мав намір стати стороною у судовій справі. В якій саме - не зазначено. До заяви позивач додав копію «Акту госудорственной приемочной комиссии о приемке законченного строительством обьєкта в эксплуатацию от 28 октября 1992 г.». У висновку експерт зазначив, що вказаний акт складено з повною відповідністю форми та змісту вимогам, що висувалися чинним на території України на дату його складання будівельним нормативом СниП 3.01.04-87 Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Згідно з актом від 31.05.2024 здачі-приймання робіт (послуг) за Договором про надання послуг від 01.05.2024 вартість послуг, яку позивач сплатив виконавцю, експертизи становить 88000,00грн. Платіжні документи щодо сплати позивачем вказаних коштів відсутні.

Відповідач подав обгрунтоване клопотання про відсутність підстав для стягнення витрат на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 88000,00грн, оскільки експертиза проведена до дати звернення заявою, у результаті якої прийняте Спірне рішення та відсутні докази понесення фінансових витрат на неї. Ці доводи переконливі та враховані.

З дати відкриття провадження у справі 22.07.2024 обгрунтованих заяв про неможливість поюдати платіжні документи для підтвердження фактів понесення вказаних витрат суду не надійшло.

Враховуючи тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката та експерта.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРОН ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40237768).

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Черкаській області від 26.06.2024 №853-рл.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ 44131663) повторно розглянути матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРОН ТРЕЙД» (01133, м.Київ, вулиця Є.Коновальця, будинок 36, прим.31; код ЄДРПОУ 40237768) щодо отримання ліцензії на право зберігання пального за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., с.Поташ, вул. Зінчук, 25,- та прийняти в установленому законодавством порядку, спосіб і строки обгрунтоване рішення з урахуванням мотивів суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРОН ТРЕЙД» (01133, м.Київ, вулиця Є.Коновальця, будинок 36, прим.31; код ЄДРПОУ 40237768) частину судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1514,00грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень нуль копійок) за звернення до адміністративного суду позовною заявою за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ 44131663). У задоволенні витрат на адвоката та проведення будівельно-технічної експертизи відмовити.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 20.09.2024.