Рішення

від 20.09.2024 по справі 600/2414/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/2414/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський Ферментаційний Завод" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатський Ферментаційний Завод" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними та скасувати прийняті Чернівецькою митницею Рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2024/000054/2 від 16.01.2024 та Картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/000102 від 16.01.2024.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначав, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України (далі відповідач) митну декларацію, якою було задекларовано для митного оформлення тютюнову неферментовану сировину та визначено митну вартість товару за основним методом. Одночасно з митною декларацією відповідачу було надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вказані рішення позивач вважає протиправним, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару.

На переконання позивача відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які не містять розбіжностей та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач також наголошував на тому, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору), натомість відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного ним товару, відповідно і підстав для прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з огляду на це, такі рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Чернівецька митниця Державної митної служби України подала до суду відзив, в якому вказувала, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, не підлягають задоволенню.

В обґрунтування заперечень відзиві відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач також наголошував, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти, правильності та коректності інформації, зазначеної у вказаних документах. Посилаючись на положення, передбачені Митним кодексом України, відповідач вказував, що обов`язок доведення ціни товару покладений на декларанта. Відповідач також зазначив про те, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано у зв`язку з відсутністю інформації у митного органу щодо операцій імпорту в Україні ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в митного органу основи для додавання вартості. Таким чином, на думку відповідача, митну вартість обґрунтовано визначено за резервним методом.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував права та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20.04.2023 між компанією VANI TOBACCOS як Постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатський Ферментаційний Завод» як Покупцем укладено Контракт № VT/TFPLLP/01/2023-24, на умовах якого Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити за товар - необроблену, неферментовану тютюнову сировину різних типів, вирощених в Індії. Згідно п. 2.2. Контракту товар постачається Продавцем партіями відповідно до специфікацій, які є невід`ємний частинами цього Контракту. Ціна товару вказується специфікацій у доларах США за 1 кг нетто (включаючи вартість тари, пакування, маркування) (п. 3.2 Контракту). Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (включаючи вартість тар, упаковки) становить суму всіх поставок. Відповідно до п. 3.3 Контракту оплата товару здійснюється після отримання товару Покупцем (а.с. 17-18).

16.01.2024 позивач подав до Чернівецької митниці митну декларацію № 24UA408020002707UI, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме: тютюнова неферментована сировина: оброблений тютюн листовий сонячного сушіння класу КР4/A/TL 39,600 кг - 198 коробок: У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складає 79200,00 доларів США.

За результатами розгляду митної декларації, Чернівецькою митницею винесено прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2024/000054/2 від 16.01.2024, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митну вартість товару: за МД № UA408020/2023/016821 від 05.03.2023: «Тютюнова неферментована сировина: необроблений тютюн листовий сонячного сушіння, типу VIRGINIA, класу SCV TLGR1000 кг - 5 коробок». Рівень митної вартості 3,78 USD/кг (а.с. 19).

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/000102 від 16.01.2024 (а.с. 20).

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та карту відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - Митний кодекс України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, 16.01.2024 позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію № 24UA408020002707UI з метою митного оформлення товару.

На виконання вимог, передбачених статтею 53 МК України, разом з вказаною декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №VANI/10/2023-24 від 16.11.2023; автотранспортна накладна CMR № 1 від 09.01.2024; автотранспортна накладна CMR № 1 від 10.01.2024; сертифікат про походження товару № 16536 від 27.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1500002606 від 03.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 6 від 13.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 9 від 10.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт №VT/TFPLLP/01/2023-24) від 20.04.2023; доповнення до контракту (специфікація) №2 від 03.10.2023; інші документи.

Надання вказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/000102 від 16.01.2024, та не заперечувалося відповідачем у відзиві (а.с. 20-21).

При перевірці поданих документів посадовою особою митниці встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- п.2.4 контракту №VT/TFPLLP/01/2023-24 від 20.04.2023 передбачено надання на кожну відвантажену партію товарів документів: сертифікат якості; пакувальний лист; копія митної декларації. Перераховані документи до митного оформлення не надано;

- специфікацією № 2 від 03.10.2023 до контракту №VT/TFPLLP/01/2023-24 від 20.04.2023 передбачено умови оплати: попередня оплата 100% та не пізніше 60 днів від дати Коносаменту. У поданому до митного оформлення інвойсі від 16.11.2023 № VANI/10/2023-24 зазначено реквізити коносаменту №BBC/VAR/16766 від 29.11.2023, який до оформлення не надано. Крім того, у специфікації № 2 від 03.10.2023 зазначено термін поставки: жовтень 2023 року. У такому випадку виникає підозра стосовно достовірності даної Специфікації та Інвойсу. Крім того, враховуючи, що згідно Специфікації термін поставки: жовтень 2023 року, то термін оплати давно закінчився, проте документ щодо оплати не надано до митного оформлення;

- товари постачаються на умовах FOB IN Chennai. Згідно з п.3.2 контракту №VT/TFPLLP/01/2023-24 від 20.04.2023 ціна товарів включає в себе вартість тари, пакування та маркування. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. Документів з цього приводу не надано;

- в інвойсі № VANI/10/2023-24від 16.11.2023 заявлено, що товар врожаю 2023 року, але зазначена інформація відсутня в гр.31 МД;

- рахунок на оплату від 10.01.2024 №9 містить реквізити договору-заявки №321-000789 від 05.01.2024, який до оформлення не надано. Роз`яснень та інших документів з цього приводу не надано. Так, виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат;

рахунок на оплату від 10.01.2024 №9 та довідка б/н від 10.01.2024 містить відомості, що місце надання експедиційних послуг територія України, які не додано до митної вартості. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Відомостей, які б документально підтвердили безпосередньо вартість та критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, не надано.

У зв`язку з цим, відповідачем з посиланням на частини 2, 3 статті 53 МК України, підпункт 1 частини 5 статті 54 МК України, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар);

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару);

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки);

копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо виробника товару і ціни, та для деталізації умов поставки);

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

У заявах по суті сторони стверджували, що 16.01.2024 позивач подав на адресу відповідача лист, в якому зазначив, що крім поданих документів разом з митною декларацією, інших документів надати немає можливості.

Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що додаткові документи позивачем не надано, а подані - не спростовують виявлені розбіжності, відповідно до частини 6 статті 54 МК України, відповідач прийшов до висновку, що заявлена митна вартість товару не може бути визнана митним органом.

Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення спірної вартості товарів. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митні вартості товару: за МД № UA408020/2023/016821 від 05.03.2023: «Тютюнова неферментована сировина: необроблений тютюн листовий сонячного сушіння, типу VIRGINIA, класу SCV TLGR1000 кг - 5 коробок». Рівень митної вартості 3,78 USD/кг (а.с. 19).

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що у відповідності до вимог п. 2.4 контракту від 20.04.2023 передбачено надання на кожну партію товарів документів: пакувальний лист; копія митної декларація країни відправлення. Однак, таких до митного оформлення не надано, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України визначено, які документи є такими, що підтверджують митну вартість товарів. Серед зазначених у вказаній статті документів, не зазначено пакувальних листів, копій митної декларації країни відправлення, як таких, які підтверджують митну вартість товарів, відтак відсутність, на думку суду, таких документів не впливає на правильність визначення митної вартості товарів, тому зазначене вище посилання представника відповідача суд вважає безпідставними, оскільки надання зазначених матеріалів, не визначено ст. 53 МК України.

Доводи відповідача щодо ненадання документів про оплату товару, суд оцінює критично, оскільки позивачем Чернівецькій митниці надано достатньо документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару. Суд зауважує, що встановлення строків і порядку оплати жодним чином не впливає на числове значення такої складової митної вартості - як вартість товару. Порядок і строки оплати є умовами проведення розрахунку між сторонами і жодним чином ці обставини не впливають на визначення вартості товару. Таким чином, відповідні доводи митного органу є безпідставними.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи ч. 3 ст. 53 МК України).

Щодо аргументів відповідача того, що поставка товару здійснюється на умовах FOB IN Chennai, суд зазначає, що згідно міжнародних правил та умов Інкотермс, умови поставки FOB означають, що усі витрати, пов`язані з доставкою вантажу від складу відправника до порту відправлення FOB Chennai, експедиторське обслуговування в порту відправлення та завантаження контейнеру на борт судна сплачує сам відправник, а також здійснює виконання

експортних митних формальностей. Відповідальність за вантаж та усі наступні витрати, після завантаження контейнеру на судно, переходять до отримувача вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження витрат перевезення (фрахту) товару в порт призначення позивачем додано до митної декларації інвойс №1500002606 від 03.01.2024 на загальну суму 7000,00 доларів США за надання послуг морського перевезення по маршруту Chennai /India (Ченнай/Індія)/ - Varna/Bulgaria (Варна/Болгарія)/, вартість якого включено до митної вартості товару (а.с. 43, 44).

Таким чином, Чернівецькій митниці позивачем були надані документи, які підтверджують таку складову митної вартості як перевезення (фрахт) в порт призначення.

Твердження відповідача про те, що позивачем не зазначено в графі 31 МД інформацію про те, що товари врожаю 2023 року, суд не бере до уваги, оскільки дана інформація наявна в інших товаросупровідних документах. Крім того, дана інформація жодним чином не впливає на розрахунок митної вартості товарів, оскільки не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, тому не може бути покладено в основу відмови в розмитненні товару та коригуванні його митної вартості.

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що рахунок на оплату від 10.01.2024 № 9 містить реквізити договору-заявки №321-000789 від 05.01.2024, який до оформлення не надано, суд зазначає, що одночасно із митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було надано, серед іншого, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 6 від 13.01.2024, в я якому вказано послуги перевезення, його маршрут та вартість, яка додана до вартості товару при поданні митної декларації. З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача, що надання договору-заявки не було необхідним, оскільки були всі наявні інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд також вважає хибними твердження відповідача стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, що рахунок на оплату від 10.01.2024 № 9 та довідка б/н від 10.01.2024 містить відомості, що місце надання експедиційних послуг територія України, які не додано до митної вартості. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Відомостей, які б документально підтвердили безпосередньо вартість та критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, не надано.

Так, відповідно до частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем правомірно не додано до митної вартості товару витрати на транспортування після ввезення товару на територію України.

З матеріалів справи видно, що інші послуги з перевезення та їх вартість зазначені в рахунку на оплату послуг, та їх числові значення включені до митної вартості товару.

Більше того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість у МД № UA408020/2023/016821 від 05.03.2023: «Тютюнова неферментована сировина: необроблений тютюн листовий сонячного сушіння, типу VIRGINIA, класу SCV TLGR1000 кг - 5 коробок». Рівень митної вартості 3,78 USD/кг (а.с. 19).

Суд звертає увагу, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення надавав оцінку митній декларації МД № UA408020/2023/016821 від 05.03.2023, яка не стосується даної справи (в даному випадку позивачем було подано митну декларацію № 24UA408020002707UI), яка згідно картки відмови № UA408020/2024/000102 від 16.01.2024 не надавалася позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Однак, відповідачем усупереч обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, у ході розгляду судом цієї справи не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Наведене дає суду додаткові підстави для висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару.

З огляду на викладене, та надані позивачем докази на підтвердження здійснення витрат на перевезення ввезеного товару, що не були спростовані відповідачем у відзиві, суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження даних щодо виробника товару і ціни, та для деталізації умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

Водночас, під час розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Більше того, відповідачем не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, а також зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.

Однак, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №809/506/17 та від 14.06.2022 у справі №809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині 2 ст.2 КАС суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці Державної митної служби України № UA408000/2024/000054/2 від 16.01.2024 є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначені відповідачем у відзиві, не спростовують висновків суду щодо протиправності винесеного відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи протиправність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 7474,00 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 7474,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257, 262 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408000/2024/000054/2 від 16.01.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/000102 від 16.01.2024.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський Ферментаційний Завод" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судові витрати (судовий збір) в сумі 7474,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатський Ферментаційний Завод" (вул. Толстого Льва, 44/26, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 45042721);

відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя В.К. Левицький