Ухвала

від 11.09.2024 по справі 757/30540/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/30540/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5101/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 та апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_9 ,

підозрюваної ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів без визначення розміру застави щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 08 вересня 2024 року включно.

Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, визначених КПК України, - у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) грн., у разі внесення якої вона підлягає звільненню з-під варти.

Визначено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Визначено, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Покладено на підозрювану ОСОБА_8 у разі її звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- з`являтися до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, підозрюваними, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_8 обов`язків визначено до 11 вересня 2024 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на те, щоухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена незаконним складом суду, із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і поза межами повноважень слідчого судді, передбачених КПК України, неповним судовим розглядом та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Скаржник зазначає, що 15.07.2024 року до Печерського районного суду міста Києва подано адвокатський запит від 15.07.2024 року щодо надання копії звіту про автоматичне визначення слідчого судді у справі № 757/30540/24-к, відповідь на який на час подання апеляційної скарги не отримано.

Окрім того, 15.07.2024 року слідчому судді у межах справи № 757/30540/24-к було подано клопотання від 15.07.2024 року про ознайомлення із матеріалами справи № 757/30540/24-к, отримання повного тексту вищенаведеної ухвали слідчого судді, а також копії журналу судового засідання від 11.07.2024 року у справі.

Однак, станом на 15.07.2024 року стороні захисту не видано повний текст ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 року та не надано матеріали для ознайомлення.

В поданих 30.07.2024 року доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 зазначає про те, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 року є незаконною і необґрунтованою, а також такою, що прийнята всупереч вимогам ст. ст. 2, 9, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 199, 370, 372 КПК України.

На думку захисника, продовжуючи строк тримання під вартою, слідчий суддя не перевірив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. В матеріалах кримінального провадження № 62021000000000862 від 07.10.2021 року відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_8 інкримінованих злочинів.

Також захисник посилається на те, що прокурори Офісу Генерального прокурора, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 року, в порушення вимог пункту 61.3 статті 61 Податкового кодексу України прийняти участь у проведенні Державною податковою службою України перевірки та дослідження фінансово - господарської діяльності ТОВ «Краснолиманське» (код ЄДРПОУ - 32281519) щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або інших правопорушень за період з 01.01.2022 року по 30.09.2023 року.

Вказані дії прокурорів свідчать про вчинення ними заборонених законом дій, а саме: Податковим кодексом України, що підтверджує їх упередженість під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 року.

Зважаючи на наведене, відсутні докази наявності об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 КК України, яка характеризується ухиленням від сплати податків.

Посилається і на те, що слідчим суддею не було враховано факт того, що ОСОБА_8 працює на ТОВ «Краснолиманське» з 28 вересня 2006 року, раніше не судима, на товаристві має гарну характеристику, колеги поважають ОСОБА_8 та вважають її досвідченим та відповідальним спеціалістом, а також порядною людиною.

Неврахування особи підозрюваної, міцності її соціальних зв`язків, репутації, свідчить про неповноту судового розгляду та порушення слідчим суддею норм процесуального права, а саме положень ст.ст. 178, 199 КПК України, а тому це є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

На думку апелянта, визначений ОСОБА_8 розмір застави є очевидно непомірним для неї, що зумовлює безальтернативне утримання її під вартою.

Так, визначаючи заставу, слідчий суддя жодним чином не обґрунтував, чому застава саме у такому розмірі зможе гарантувати виконання ОСОБА_8 покладених на неї обов`язків.

Відтак, у даному випадку ОСОБА_8 визначений розмір застави не з урахуванням особи підозрюваної, а з огляду на суспільний резонанс кримінального провадження, що є неприпустимим.

Крім того, визначати розмір застави, виходячи із тяжкості злочину та розміру завданих збитків неможливо, оскільки це суперечить ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, слідчий суддя не розглянув можливість застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з обмеженням права на свободу та продовжив строк найтяжчого запобіжного заходу.

Захисник вказує, що протягом часу перебування підозрюваної ОСОБА_8 під вартою ступінь ризиків зменшився, а з моменту попереднього строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінилися обставини, які мають значення при вирішенні питання про запобіжний захід.

Враховуючи вказане, встановлений слідчим суддею розмір застави у розмірі 33025 прожиткових мінімумів, що становить 100 000 000,00 грн., як альтернативний запобіжний захід, підлягає зменшенню до 80 прожиткових мінімумів, що становить 242 240,00 грн.

Посилається на те, що відповідно до довідки ТОВ «Краснолиманське» вих. № 509 від 24.07.2024 року ОСОБА_8 працює з 28.09.2006 року по теперішній час у ТОВ «Краснолиманське» та за період з 01.01.2023 року по травень 2024 року їй нараховано заробітну плату в сумі - 1 993 948,14 грн., з них ПДФО - 358 910,68 грн., військовий збір - 29 909,22 грн., до сплати - 1 605 128,24 грн.

Отже, суд не врахував положення ч.4 ст. 182 КПК України, відповідно до яких розмір застави не може бути завідомо непомірним для обвинуваченої.

За таких обставин, з огляду на дані про особу обвинуваченої та її майновий стан, встановлений розмір застави є непомірним для ОСОБА_8 і його необхідно зменшити до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.

На думку адвоката, застава у такому розмірі має бути достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченої для забезпечення виконання нею обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

У поданих 30.07.2024 року доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою зменшити розмір застави обвинуваченій до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 та ухвалити нову, якою обрати до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час.

Апелянт вказує, що ухвала суду постановлена із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необґрунтованою, невмотивованою, що є порушенням вимог ст. 370 КПК України.

Зазначає про необґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

Так, органом досудового розслідування оголошено про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ст. 219 КК України.

Згодом, повідомлення про підозру змінено та дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ст. 219 КК України.

На думку захисника, повідомлення про підозру, оголошене стороною обвинувачення, є суперечливим, неконкретним та суперечить вимогам КК України.

Крім цього, скаржник зазначає про недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Також вказує на те, що підозрювана ОСОБА_8 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягалась, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, а тому утримання підозрюваної під вартою є незаконним та необґрунтованим.

При цьому, на думку скаржника обраний судом розмір застави - 100 000 000,00 грн., жодним чином не пов`язується з майновим станом підозрюваної, не співвідноситься за розміром із встановленими слідчим суддею ризиками, не відповідає рівню залученості підозрюваної до обставин, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним, а тому не може бути застосований.

Зауважує, що не було встановлено виключних випадків, які дозволяли призначити заставу в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, слідчий суддя не взяв до уваги проблеми ОСОБА_8 із здоров`ям та необхідність отримання належної медичної допомоги, яку не можна отримати в умовах слідчого ізолятора, в якому перебуває підозрювана.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали подані захисниками апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07.10.2021 року за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст. 212 КК України.

27.06.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України (том 4, а.с.94-125).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2024 року (справа №757/22667/24-к) відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.07.2024 року включно (том 4, а.с.150-155).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 (справа №757/29709/24-к) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 продовжено до 9 місяців, тобто до 17.02.2025 (том 1, а.с.156).

09.07.2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів без визначення розміру застави щодо підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07.10.2021 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст. 212 КК України.

27.06.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України (том 4, а.с.94-125).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2024 року (справа №757/22667/24-к) відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.07.2024 року включно (том 4, а.с.150-155).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 року (справа №757/29709/24-к) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 продовжено до 9 місяців, тобто до 17.02.2025 року (том 1, а.с.156).

Слідчий зазначав, що завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 неможливе у зв`язку із необхідністю проведення та завершення слідчих та процесуальних дій, які потребують додаткового часу.

Враховуючи вказані обставини, сторона обвинувачення вважала за необхідне звернутись з клопотанням щодо продовження строку тримання підозрюваної ОСОБА_8 під вартою на шістдесят діб в межах строку досудового розслідування, який є об`єктивно необхідний для проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Також слідчий зазначав, що на теперішній час ризики, які були враховані судом при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують необхідність продовження строку дії застосованого запобіжного заходу.

Зокрема, підставою для продовження строку тримання підозрюваної під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_16 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, а також наявність ризиків, які не зменшились, продовжують існувати та дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що зазначені в п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчим зазначено про те, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. При цьому, слідчий вважав за доцільне при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 розмір застави не визначати, оскільки остання брала участь у злочинній організації.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 08 вересня 2024 року включно.

Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, визначених КПК України, - у розмірі 100 000 000,00 (сто мільйонів) грн., у разі внесення якої вона підлягає звільненню з-під варти.

Визначено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Визначено, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Покладено на підозрювану ОСОБА_8 у разі її звільнення з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- з`являтися до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, підозрюваними, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_8 обов`язків визначено до 11 вересня 2024 року.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , і які містяться в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання, а саме у: листі Першого заступника Міністра енергетики України ОСОБА_17 від 02.01.2023 (том 1, а.с.67), звіті №05-21 за результатами планового внутрішнього аудиту діяльності ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» за період з 01.01.2018 по завершений звітний період 2021 року (том 1, а.с.68-258), висновках експертів від 14.02.2024, 10.04.2024, 15.05.2024, 04.07.2024 (том 2, а.с.1-36, 189-251, том 3, а.с.98-136, 166-204), листі Заступника начальника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_18 від 03.04.2024 (том 2, а.с.37), протоколах огляду від 29.04.2024, 23.04.2024, 16.05.2024 (том 2, а.с.38-49, 265-270, 94-97), листах ДПС від 04.04.2024, 22.04.2024, 04.03.2024 з додатками (том 2, а.с.50-96, 98-99), протоколах допиту свідків ОСОБА_19 від 20.10.2023, ОСОБА_20 від 15.02.2024, ОСОБА_21 від 18.06.2024, ОСОБА_22 від 07.06.2024 (том 2, а.с.100-106, 156-161, том 3 а.с.137-152), доповідній записці ДП «ВК «Краснолиманська» (том 2, а.с.107), заяві ДП «ВК «Краснолиманська» про збільшення або зменшення розміру позовних вимог (том 2, а.с.108-116), протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.12.2023, 26.07.2023, 21.12.2023, 14.03.2024, 21.12.2023, 16.05.2024 (том 2, а.с.117-122, 168-188, 252-264, том 3, а.с.86-90, 205-216), протоколі за результатами проведення спостереження за особою від 14.06.2023 (том 2, а.с.123-130), протоколі обшуку від 19.10.2023 (том 2, а.с.131-155), висновку аналітичного дослідження ДПС від 18.01.2024 (том 3, а.с.1-85).

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Зокрема, доведеною є можливість переховування від слідства та суду, враховуючи кількість та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Так, санкції ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України встановлюють покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна та 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна відповідно. При цьому нижня межа вказаних санкцій передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Тож у разі визнання ОСОБА_8 винуватою у вчиненні злочину (злочинів) за ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням в силу приписів ст. 75 КК України виключається. Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, навіть з урахуванням позитивних даних про особу підозрюваної.

Як зазначав у клопотанні слідчий, на даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, не встановлені всі особи, причетні до розслідуваної діяльності, всі місця зберігання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, чорнових/електронних записів з алгоритмом дій учасників, а тому для уникнення покарання за скоєння особливо тяжких злочинів підозрювана може самостійно або за допомогою інших невстановлених на даний час учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення вказувала, що зазначений ризик вже було реалізовано, оскільки під час проведення обшуку за місцем проведення господарської діяльності, коли слідчі не могли потрапити до приміщення, знищувалися речі і документи.

З урахуванням інкримінування підозрюваній участі в злочинній організації, тривалості інкримінованої протиправної діяльності, правильним є і висновок слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків, експертів, інших підозрюваних у даному провадженні. Зокрема, ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може особисто вчинити дії чи схиляти останніх до вчинення дій, спрямованих на примушення вказаних осіб до надання неправдивих показань, здійснювати на них тиск, підкуп. При цьому, доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), тому до допиту осіб в суді такий ризик залишається актуальним.

Наявний також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань зі співучасниками з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. Вказане підтверджується тим, що, як зазначають слідчий та прокурори, на даний час у кримінальному провадженні залишаються невстановленими службові особи Міністерства енергетики України та працівники правоохоронних органів - Державної податкової служби України, які виступали пособниками у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим підозрювана, перебуваючи на волі, може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності інших причетних до розслідуваних кримінальних правопорушень осіб. Підозрювана також може зловживати своїми процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов`язковим під час проведення досудового розслідування. Крім того, інкриміновані ОСОБА_8 злочини передбачають обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, що може спонукати останню вчиняти дії, направлені на його приховання або відчуження.

Окрім того, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із зловживанням службовим становищем, при цьому продовжує працювати на тій самій посаді, відповідно може продовжувати діяльність, в якій наразі підозрюється. Вказане свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. З огляду на конкретний характер інкримінованих дій, протиправна діяльність може бути продовжена ОСОБА_8 і у разі застосування до неї будь-якого іншого запобіжного заходу, в тому числі і цілодобового домашнього арешту.

Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , зокрема, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваної, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваній винятковий запобіжний захід.

Всупереч тверджень захисників, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою та свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання її винуватою у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, її майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про визначення підозрюваній застави у розмірі 100 000 000,00 (сто мільйонів) грн.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_8 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею інкримінованих кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи про відсутність у діях ОСОБА_8 складів інкримінованих їй злочинів є передчасними.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Твердження апелянтів про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи апеляційних скарг захисників про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваної ОСОБА_8 , є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_8 разом з іншими особами, та даних про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 100 000 000,00 грн. здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційних скарг захисників про те, що підозрювана має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судима, має гарні характеристики за місцем проживання та місцем роботи, колеги поважають ОСОБА_8 та вважають її досвідченим та відповідальним спеціалістом, а також порядною людиною, не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваної у випадку застосування щодо неї запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, та не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу.

Із оскаржуваної ухвали також вбачається, що, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував стан здоров`я ОСОБА_8 , зазначивши, що об`єктивних відомостей на підтвердження того, що стан здоров`я ОСОБА_8 перешкоджає її утриманню під вартою, в матеріалах немає. При цьому, доказів того, що стан здоров`я ОСОБА_8 в період утримання під вартою погіршився, а тому їй неможливо забезпечити надання належної медичної допомоги в межах медичної частини установи, стороною захисту слідчому судді не надано. Разом із тим, з листів філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області від 11.06.2024 року та 02.07.2024 року, вбачається, що стан здоров`я ОСОБА_8 розцінюється як стабільний, задовільний.

Враховуючи наведене, правильним є висновок слідчого судді, що перешкод для утримування ОСОБА_8 під вартою немає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, з визначенням підозрюваній альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному слідчим суддею розмірі.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення, та зводяться до незгоди захисників з висновками суду в частині наявності у справі підстав, передбачених ст. 199 КПК України, для продовження запобіжного заходу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , поданих в інтересах ОСОБА_8 .

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4