Постанова

від 19.09.2024 по справі 320/35200/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/35200/23 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Оксененка О.М., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

1. визнати протиправними дії Вищого господарського суду України, який відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період з грудня 2018 року по лютий 2020 року та з лютого 2020 року по липень 2023 року, з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення, з метою подальшого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

2. зобов`язати Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 :

- довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 19.02.2020 року виходячи з встановленого посадового окладу судді Вищого господарського суду України - 15 мінімальних заробітних плат та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення;

- довідку про суддівську винагороду, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судці у відставці, за період з 19.02.2020 по 18.07.2023 року виходячи з посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період з лютого 2020 року по липень 2023 року, з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення, з метою подальшого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язано Вищий господарський суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судці у відставці за період з 19.02.2020 по 18.07.2023 року виходячи з посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення у відставку; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ліквідаційна комісія Вищого господарського суду України звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 31.01.1992 № 2080-ХІІ «Про призначення арбітрів Вищого арбітражного суду України» ОСОБА_1 була призначена арбітром Вищого арбітражного суду України.

Відповідно до наказу Вищого арбітражного суду України № 9-к з 03.02.1992 позивача було зараховано на посаду арбітра Вищого арбітражного суду України.

На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд» від 21.06.2001 № 2538-ІІІ, Вищий арбітражний суд України реорганізовано у Вищий господарський суд України.

27.09.2013 відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 19.09.2013 № 604-VII та наказу Вищого господарського суду України від 27.09.2013 № 383-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач була звільнена з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З вересня 2013 року позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України за місцем проживання та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, однак, як вважає позивач, щомісячне грошове утримання судді у відставці не відповідає законодавчо визначеному розміру, виплачується без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 у справі №11-р/2018 (виходячи з встановленого посадового окладу судді Вищого господарського суду України - 15 мінімальних заробітних плат з 01.01.2015) та без врахування рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Позивач вважає, що у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, вона має право на перерахунок довічного грошового утримання судці у відставці, у зв`язку з чим 18.07.2023 звернулася до голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України із заявою вх. № 01-13/110/2023 від 18.07.2023 про видачу довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою за період: з грудня 2018 року по лютий 2020 року; з лютого 2020 року по липень 2023 року, з урахуванням усіх доплат, які їй були визначені на момент звільнення, з метою подальшого перерахунку органами Пенсійного фонду України мого довічного грошового утримання.

09.08.2023 позивач отримала лист Вищого господарського суду України № 01-13/110/122/23 про відсутність підстав для видачі довідки, як судді Вищого господарського суду України у відставці із зазначенням посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки ч. 3 ст. 135 Закону № 1402, базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих Вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції) не визначений, оскільки діяльність таких судів цим законом не передбачена, п. 7 розділу XII Закону визнаний неконституційним лише в частині Верховного Суду України.

Позивач вважає дії Вищого господарського суду України, який не надав їй довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою (на даний час - судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) за вищевказані періоди, протиправними, а тому і звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував своє рішення тим, що Вищий господарський суд України протиправно не видав позивачу нову довідку про суддівську винагороду судді Вищого господарського суду України, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судці у відставці за період з 19.02.2020 по 18.07.2023 року, виходячи з посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення у відставку.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо співмірності розміру довічного грошового утримання судді у відставці Вищого господарського суду України із суддівською винагородою судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є помилковими та такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIІІ.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII) було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.

Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у п.п. 22-25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Положеннями п. 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до п. 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

За правилами п. 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (далі - Закон № 193-IX), який набрав чинності 07.11.2019, п.п. 22, 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1402-VIII були виключені.

Згідно з п. 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У свою чергу, п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Тобто, згідно викладених норм, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалося Законом № 2453-VI або Законом № 1402-VIII.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У пункті 16 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

У зв`язку із наведеним Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.

Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом № 1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

У свою чергу, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).

Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що у спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке.

До набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закону № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).

Згідно із частиною другою статті 31 Закону № 2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Разом з цим, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Причому, принципи його побудови (територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.

Отже, як Законом № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII в системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні в системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.

При цьому, як було зазначено вище в силу вимог частини другої статті 31 Закону № 2453-VI Вищий господарський суд України був вищим спеціалізованим судом, а відтак, на думку колегії суддів, суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача повинна визначатись з врахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.

Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

Враховуючи наведене, оскільки позивач обіймала посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнилась у відставку та має статус судді у відставці, а тому вона має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), а не касаційного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, позивач звернулась до суду із позовом, оскільки вважала, що відповідачем у зв`язку з відмовою видати довідку про належний розмір суддівської винагороди порушене її право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, співмірному із суддівською винагородою судді Верховного Суду.

Водночас, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Вищого господарського суду України видати їй довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачується з розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII), відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами.

Аналогічні правові висновки щодо права на отримання довідок для перерахунку довічного грошового утримання суддів вищих спеціалізованих судів у відставці неодноразово висловлювались Верховним Судом у постановах від 04.07.2023 у справі № 640/1064/21; від 27.09.2023 у справі № 640/10671/22; від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21; від 01.04.2024 у справі № 320/5754/23.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС України не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову у застосований судом спосіб.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Вищого господарського суду України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 18.07.2023 виходячи з посадового окладу судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та з урахуванням усіх доплат, які були визначені ОСОБА_1 на момент звільнення у відставку, та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Вищий господарський суд України в особі Ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 18.07.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Оксененко О.М.

Швед Е.Ю.