Постанова

від 19.09.2024 по справі 640/13380/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 640/13380/20 пров. № А/857/18688/24 А/857/19863/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивачаТрегубової О.С.,

представника відповідачаЗвіра Р.П.,

розглянувши в електронній формі у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» та Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 640/13380/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені суддею Кузаном Р.І. в м. Львові 19.06.2024 року о 14:31 год. та 11.07.2024 о 12:15 год. відповідно, повні тексти судових рішень складено 01.07.2024 та 15.07.2024 відповідно), -

ВСТАНОВИВ:

Господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» (далі позивач, ТОВ «Флекстронікс») 16.06.2020 звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2020 № 0002465212 (далі також ППР, спірне, оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Ухвалою суду першої інстанції від 14.06.2021 здійснено заміну відповідача на належного - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також відповідач, Західне МРУ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західного МРУ від 16.03.2024 № 0002465212 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 733407579,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи, у розмірі 240000 грн., витрати, пов`язані із прибуттям до суду представника позивача, в розмірі 39565,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100000 грн.

В задоволенні решти вимог заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

Не погодившись із відмовою в частині позовних вимог, рішення суду першої інстанції оскаржив в апеляційному порядку позивач, який, вважаючи, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що не погоджується з наведеними у оскаржуваному судовому рішенні мотивами щодо порушення відображення в податковому обліку операцій за Угодою про надання кредиту та додатковою угодою до неї. Зокрема, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача та наданим ним доказам, які спростовують висновки податкового органу про невідповідність ставки за Кредитом/Додатковою угодою ринковій ставці за аналогічними фінансовими інструментами та помилковість підходу, застосованого відповідачем, при здійсненні дисконтування фінансових зобов`язань за Кредитом/Додатковою угодою. Щодо протиправності нарахування відповідачем доходів у зв`язку з проведення дисконтування фінансових зобов`язань за Кредитом та Додатковою угодою без врахування витрат на амортизацію дисконту, позивач вказує на те, що висновок про необхідність дисконтування вартості кредиту та відсотків за таким кредитом в принципі може бути зроблено лише тоді, коли вартість такого кредиту/відсотків не відповідає справедливій/ринковій вартості. Тобто, такий висновок може бути зроблено лише якщо попередньо податковий орган встановив та конкретними доказами обґрунтував, що платник податків здійснив первісне визнання фінансового зобов`язання за кредитом некоректно (наприклад, без урахування ринкової ставки відсотка за Кредитом та Додатковою угодою). У даній справі відповідачем ніколи не заперечувалося, що обов`язок здійснювати дисконтування теперішньої вартості фінансового інструменту виникає лише у разі, якщо його вартість не відповідає справедливій вартості, тобто, у разі, якщо таким інструментом є кредитне зобов`язання коли ставка за користування позикою є нижчою за справедливу (ринкову). Одночасно, відповідач не відобразив в Акті перевірки та не надав до Суду першої інстанції жодних доказів неринковості ставки за Кредитом/Додатковою угодою, тобто не виконав обов`язок доказування. Також позивач звертає увагу у в апеляційній скарзі на відсутність доказів правомірності зменшення контролюючим органом від`ємного значення об`єкта оподатковування податком на прибуток у зв`язку з неврахуванням позивачем висновків акта перевірки від 21.06.2013 року.

Не погодившись із судовими рішеннями у справі, їх оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг обґрунтовує тим, що у позивача був наявний обов`язок щодо дисконтування кредиту, а докази того, що відсоткова ставка за Кредитом та Додатковою угодою відповідає ринковим умовам відсутні. Податковим органом правомірно використано середньостатистичну процентну ставку по банківським кредитам, яку розраховує Національний банк України (далі НБУ) і яку можна вважати ринковою, оскільки є суттєва різниця між відсотками по кредиту з аналогічними умовами. Вказує, що контролюючим органом на дату завершення перевірки правомірно було зроблено висновок про необхідність дисконтування вартості кредиту та відсотків за таким кредитом, оскільки, діапазон відсоткової ставки не відповідав ринковим ставкам, визначеним за обліковою ставкою НБУ. Враховуючи зазначене, контролюючим органом застосовано процентну ставку по банківським кредитам, яку розраховує Національний банк України і яку можна вважати ринковою, тобто, ефективною ставкою дисконтування, оскільки, така суттєво відрізняється та є значно більшою відповідного діапазону, який не відповідає (є значно менший) середньостатистичній відсотковій ставці по отриманому кредиту підприємством на аналогічних умовах. Тому, дане довгострокове зобов`язання здійснене від отриманого кредиту не на ринкових умовах, що відповідно, підлягає дисконтуванню на кожну звітну дату балансу. Відтак, дисконтуванню на дату балансу підлягають довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору). Тому, відповідні зобов`язання позивача за кредитним договором є довгостроковими, підлягають дисконтуванню та відображенню в бухгалтерському обліку платника за теперішньою вартістю, а платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтвердженими документально. Крім того, податковий орган в апеляційній скарзі на рішення суду зазначає про безпідставність включення позивачем до прямих витрат на оплату праці та непрямих витрат на оплату праці ПДВ на харчування, ПДВ на паливо, інше ПДВ, ПДФО, військовий збір, нарахований на додаткові блага (гуртожиток, подарунки) та одночасне відображення податкових зобов`язань в тих самих сумах в деклараціях за ПДВ за відповідні періоди ПДВ з послуг по харчуванню, з вартості пального, внаслідок чого позивачем отримано подвійну вигоду.

Щодо витрат на правничу допомогу податковий орган покликається на відсутність дотримання критеріїв підставності, реальності витрат та розумності їхнього розміру.

Позивач скористався правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційних скарг відповідача відмовити.

Відповідачем також подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

17.09.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про відмову від апеляційної скарги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002465212 від 16.03.2020 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16274803,00 грн., внаслідок врахування Відповідачем результатів податкової перевірки Позивача, проведеної у 2013 році.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Флекстронікс», заперечувала проти задоволення апеляційних скарг відповідача. Також просила задовольнити заяву про часткову відмову від апеляційної скарги.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційних скарг податкового органу, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив. Щодо задоволення заяви позивача про часткову відмову від апеляційної скарги не заперечував.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Флекстронікс» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 32221224). адреса місцезнаходження: Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Берегівська-бічна, 4. Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 29.10.2002 за № 979. Основним видом діяльності позивача згідно з КВЕД є: 27.51 «Виробництво електричних побутових приладів».

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС (далі також ОФІС ВПП ДПС) та був платником наступних податків і зборів: податку на прибуток підприємств; податку з доходів нерезидентів; податку на додану вартість; податку з доходів фізичних осіб; плати за землю (орендна лата, земельний податок); військового збору; рентної плати за спеціальне використання води; екологічного податку.

На підставі наказу від 10.10.2019 № 239, направлень від 28.10.2019 №№ 31, 32, від 18.11.2019 №№ 47, 48, 49 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) Офісом ВПП ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Флекстронікс» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт від 19.02.2020 № 27/28-10-52-12/32221224 (далі Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 140.1, 140.2, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, статей 1, 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі також МСФЗ) 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» (далі МСФЗ-39), МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» (далі МСФЗ-9), Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі МСБО) 32 «Фінансові інструменти: подання» (далі МСБО-32), МСБО 1 «Подання фінансової звітності» (далі МСБО-1), МСФЗ 7 «Фінансові інструменти» (далі МСФЗ-7), пунктів 9-11, 15 МСБО 2 «Запаси» (далі МСБО-2), МСБО 12 «Податки на прибуток» (далі МСБО-12), пунктів 7, 9, 3 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» (далі МСБО-1), що призвело до безпідставного завищення позивачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 752898387,00 грн, в тому числі за 2016 рік на 546775417 грн, за 2017 рік - на суму 677535854 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2016 рік на суму 546775417 грн), за 2018 рік - на суму 749189328 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2016 рік на суму 546775417 грн та за 2017 рік на суму 130760437 грн) та за І півріччя 2019 року в сумі 752898387 (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2016 рік на суму 546775417 грн, за 2017 рік на суму 130760437 грн та 2018 рік на суму 71653474 грн).

Не погодившись із вказаними висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень (відповідь від 12.03.2020 вих. № 10659/10/28-10-52-12) відповідачем визнані правомірними відображені в Акті перевірки висновки про встановлені правопорушення, а заперечення позивача щодо даних правопорушень - необґрунтованими.

На підставі Акту перевірки відповідач прийняв ряд податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2020 № 0002465212 (далі ППР, оскаржуване рішення) про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 752898387,00 грн, в тому числі: за 2016 рік на 546775417 грн, за 2017 рік на 130760437 грн, за 2018 рік на 71653474 грн та за І півріччя 2019 року на 3709059 грн.

Позивач оскаржив ППР до Державної податкової служби України шляхом подання скарги від 31.03.2020, однак рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 27.05.2020 № 17282/6/99-00-08-05-02 ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджується з такою позицією податкового органу, вважає висновки Акта перевірки такими, що суперечать чинному законодавству та стандартам бухгалтерського обліку, а тому прийняте на їх підставі ППР позивач вважає таким, що необхідно скасувати в частині зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 74682382,00 грн, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про те, що ТОВ «Флекстронікс» протиправно не відображено у складі інших фінансових доходів операцій з дисконтування отриманого кредиту та відсотків, що призвело до заниження іншого фінансового доходу на загальну суму 715267142 грн, а також про безпідставне включення до складу прямих витрат на оплату праці та непрямих витрат на оплату праці витрат (ПДВ на харчування, ПДВ на паливо, інше ПДВ, ПДФО, військовий збір, нарахований на додаткові блага (гуртожиток, подарунки)) на загальну суму 18140437 грн. є необґрунтованим.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що висновки Акту перевірки в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 71267142,00 грн. обґрунтовані тим, що на думку податкового органу позивачем протиправно не відображено у складі інших фінансових доходів операцій з дисконтування отриманого кредиту та відсотків, що призвело до заниження іншого фінансового доходу на вказану суму.

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Флекстронікс» та Експресс Карго Форвардінг Лімітед (Великобританія) укладено договір від 22.10.2013 (без номера) про надання кредиту на загальну суму 60000000,00 дол. США під 5% річних (далі Кредитний договір). Термін погашення до 31.12.2017.

Згодом було укладено додаткову угоду від 31.03.2017 (без номера) до зазначеного договору (далі також Додаткова угода), за умовами якої кінцевий термін погашення позики продовжено до 31.12.2022, змінено валюту Угоди з дол. США на Євро, збільшено суму договору до 120000000,0 Євро та передбачено обмінний курс для перетворення поточного боргу з дол. США в Євро.

Відповідачем встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, на виконання умов зазначеного договору, з урахуванням додаткової угоди, ТОВ «Флекстронікс» отримано кредит в сумі 71163715,09 Євро (2115714542,41 грн) від Експресс Карго Форвардінг Лімітед. В період з 01.07.2016 по 30.06.2019 повернення кредиту не проводилось. Згідно з умовами договору, із змінами та доповненнями, позичальник повинен повернути позику в термін до 31.12.2022.

Розрахунки по кредиту та по відсотках за вищевказаним договором протягом періоду, що перевірявся, обліковувались на бухгалтерському рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

Станом на 30.06.2019 заборгованість по тілу кредиту перед Експресс Карго Форвардінг Лімітед становить 71163715,09 Євро (2115714542,41 грн), а по відсотках заборгованість становить 14057851,04 Євро ( 417943327,48 грн).

Вказані фактичні обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до МСФЗ-9 первісна оцінка дебіторської заборгованості, як фінансового активу, та відображення її у звітності на дату балансу, повинні здійснюватися за справедливою вартістю, тобто відповідно до суми грошових коштів або інших ресурсів або вигод, які можуть бути отримані в результаті її погашення.

Згідно з положеннями МСБО-32 фінансовий інструмент це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб`єкта господарювання та фінансового зобов`язання або інструмента капіталу у іншого суб`єкта господарювання.

За приписами пункту 11 МСБО-32 отриману позику від Експресс Карго Форвардінг Лімітед для ТОВ «Флекстронікс» необхідно вважати фінансовими зобов`язаннями, оскільки її погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Згідно з МСФЗ-7 суб`єкти господарювання повинні надавати у своїй фінансовій звітності розкриття інформації, яка дає змогу користувачам оцінити: а) значимість фінансових інструментів для фінансового стану і результатів діяльності суб`єкта господарювання; б) характер та рівень ризиків, що виникають унаслідок фінансових інструментів та на які суб`єкт господарювання наражається протягом періоду та на кінець звітного періоду, та яким чином суб`єкт господарювання управляє цими ризиками.

Враховуючи термін погашення отриманого позивачем від Експресс Карго Форвардінг Лімітед кредиту, таке фінансове зобов`язання вважається довгостроковим.

Отже, суми отриманих довгострокових фінансових позик є фінансовими інструментами, які в бухгалтерському обліку мають відображатись за справедливою (теперішньою) вартістю.

У фінансовій звітності форми 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» заборгованість по тілу кредиту та по нарахованих відсотках перед Експресс Карго Форвардінг Лімітед позивачем відображено у розділі «Довгострокові зобов`язання і забезпечення» в рядку 1515 «Інші довгострокові зобов`язання».

З посиланням на норми МСБО відповідач в акті перевірки вказує, що теперішня вартість є дисконтованою сумою майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка як очікується буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Флекстронікс» по бухгалтерському рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» рахується кредиторська заборгованість по кредиту перед Експресс Карго Форвардінг Лімітед по договору від 22.10.2013 № б/н станом на:

31.12.2016 в сумі - 1419362787,6 грн,

31.12.2017 в сумі - 1810887059,95 грн з врахуванням 2016 року;

31.12.2018 в сумі - 2161753466,96 грн з врахуванням 2016-2017 роки;

30.06.2019 в сумі 2115714542,41 гривень.

Під час перевірки контролюючим органом було визначено теперішню вартість такої довгострокової заборгованості, яка станом на 31.12.2016 повинна була становити 958057905,91 грн, станом на 31.12.2017 - 298645517,16 грн, станом на 31.12.2018 - 29734412,72 грн.

Крім цього, по бухгалтерському рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» в позивача рахується кредиторська заборгованість по відсотках перед Експресс Карго Форвардінг Лімітед по договору від 22.10.2013 № б/н станом на:

31.12.2016 в сумі - 212904418,14 грн;

31.12.2017 в сумі - 329823079,01 грн з врахуванням 2016 року;

31.12.2018 в сумі - 399508150,57 грн з врахуванням 2016-2017 роки;

30.06.2019 в сумі 417943327,48 гривень.

Відповідачем під час перевірки розрахована справедлива вартість заборгованості по відсотках в сумі: станом на 31.12.2016 143708685,89 грн; станом на 31.12.2017 89182807,68 грн; станом на 31.12.2018 59055145,39 грн.

Оцінка справедливої вартості отриманої фінансової позики (фінансове зобов`язане) проведена відповідачем за формулою:

PV = FV / (1 + i)^n,

Де,

FV майбутня вартість;

PV теперішня вартість;

I ефективна ставка дисконтування (визначена за обліковою ставкою НБУ)

n строк (число періодів) .

При розрахунку справедливої вартості заборгованості позивача по кредиту від Експресс Карго Форвардінг Лімітед відповідач враховував ставку дисконтування (ефективну ставку відсотка), яка визначалась ним за обліковою ставкою НБУ та становила: у 2016 році 14%; у 2017 році 14,5 %; у 2018 році 18%.

Відповідно до пункту 32 ПСБО 13 «Фінансові інструменти»; параграфу 43 МСФЗ-39, параграфу 5.7 МСФЗ-9 змінені зобов`язання за справедливою вартістю визнаються у складі доходів (витрат) за відповідний період.

Отже, виходячи з положень МСБО, МСФЗ, та статті 12-1 Закону № 996-XIV відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Флекстронік» зобов`язане було визначити на дату отримання довгострокової поворотної фінансової допомоги справедливу вартість свого зобов`язання, а суму дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включити до доходу в момент отримання позики і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою по вищевказаних договорах.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивач занизив суму «Інших доходів»: у 2016 році 461304881,7 грн по основному зобов`язанню та 69195732,25 по відсотках; у 2017 році 92898755,84 грн по основному зобов`язанню та 27735853,19 грн по відсотках; у 2018 році 53521993,28 грн по основному зобов`язанню та 10629926,17 грн по відсотках.

Відповідно до Положення про облікову політику ТОВ «Флекстронікс», затвердженого наказом позивача від 20.12.2011 № 246, бухгалтерський облік здійснюється позивачем згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та МСФЗ. Облікова політика позивача будується з використанням принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності викладених в Концептуальній основі фінансової звітності МСФЗ.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ММСФЗ-9 суб`єкт господарювання визнає фінансовий актив або фінансове зобов`язання у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли суб`єкт господарювання стає стороною контрактних положень щодо цього інструмента. Коли суб`єкт господарювання вперше визнає фінансовий актив, він класифікує його відповідно до параграфів 4.1.1 - 4.1.5 та оцінює його відповідно до параграфів 5.1.1 та 5.1.2. Коли суб`єкт господарювання вперше визнає фінансове зобов`язання, він класифікує його відповідно до параграфів 4.2.1 та 4.2.2 та оцінює його відповідно до параграфа 5.1.1.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 МСФЗ-9 суб`єкт господарювання класифікує всі фінансові зобов`язання як такі, що у подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, користуючись методом ефективного відсотка, за винятком таких:

а) фінансові зобов`язання за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Такі зобов`язання, в тому числі похідні фінансові інструменти, які є зобов`язаннями, у подальшому оцінюються за справедливою вартістю;

б) фінансові зобов`язання, що виникають, коли передача фінансового активу не відповідає критеріям для припинення визнання або коли застосовується підхід подальшої участі. Параграфи 3.2.15 та 3.2.17 застосовуються до оцінки таких фінансових зобов`язань;

в) контракти фінансової гарантії, як визначено у Додатку А. …

г) зобов`язання надати позику за відсотковою ставкою, нижчою ніж ринкова. Після первісного визнання емітент такого зобов`язання (окрім випадків, коли застосовується параграф 4.2.1а)) у подальшому оцінює його за більшою з таких двох величин:

i) сума, визначена відповідно до МСБО 37; та

ii) сума, визнана первісно (див. параграф 5.1.1), мінус, у відповідних випадках, кумулятивна амортизація, визнана відповідно до МСБО 18.

Відповідно до п.п.5.1.1 та п.п. 5.1.2 п.5.1 МСФЗ-9 під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов`язання суб`єкт господарювання оцінює їх за їхньою справедливою вартістю (див. параграфи 5.4.1 - 5.4.3 та Б5.4.1 - Б5.4.17) плюс або мінус, у випадку фінансового активу або фінансового зобов`язання, що оцінюється не за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

Якщо суб`єкт господарювання використовує облік за датою розрахунку для активу, який у подальшому оцінюють за собівартістю або амортизованою собівартістю, актив первісно визнається за його справедливою вартістю на дату операції (див. параграфи Б3.1.3 - Б3.1.6).

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 МСФЗ-9, визначаючи справедливу вартість фінансового активу чи фінансового зобов`язання для цілей застосування цього МСФЗ, МСБО 32, МСБО 39 та МСФЗ 7, суб`єкт господарювання застосовує параграфи Б5.4.1 - Б5.4.17.

Отже, з урахуванням вказаних норм МСФЗ та МСБО суд першої інстанції вірно зазначив, що первісне визнання фінансового зобов`язання здійснюється тоді, коли був укладений Кредитний договір та/або до нього були внесені суттєві зміни (щодо розміру, терміну повернення і валюти, котрі фактично призводили до появи нового фінансового зобов`язання).

Водночас, спосіб визнання такого фінансового зобов`язання та необхідність його подальшої оцінки на відповідну дату балансу залежить, зокрема, від відсоткової ставки отриманої позики.

Тобто, за довгостроковими фінансовими зобов`язаннями, на які нараховуються відсотки, необхідно здійснювати дисконтування у тих випадках, якщо вони утворились від отримання кредиту під ставку відотка, який нижче ринкової, тобто не на ринкових умовах.

У разі отримання позики на умовах, нижчих від ринкових, такі фінансові зобов`язання після первісного визнання у подальшому оцінюються за більшою з таких двох величин:

- сума, визначена відповідно до МСБО-37; та

- сума, визнана первісно, мінус, у відповідних випадках, кумулятивна амортизація, визнана відповідно до МСБО-18.

Відповідно до пункту 15.4 Положення про облікову політику ТОВ «Флекстронікс» усі довгострокові фінансові зобов`язання компанії обліковуються за вартістю фактично отриманого відшкодування за зобов`язання з урахуванням витрат на проведення угоди з одночасним відображенням премії або дисконту, якщо вартість отриманого відшкодування відрізняється від номінальної вартості зобов`язань.

Відповідно до МСФЗ-13 цей МСФЗ:

а) визначає справедливу вартість;

б) містить в одному МСФЗ концептуальну основу оцінювання справедливої вартості; та

в) вимагає розкривати інформацію про оцінки справедливої вартості.

Справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання).

Якщо ціна на ідентичний актив або зобов`язання не є відкритою, суб`єкт господарювання оцінює справедливу вартість, користуючись іншим методом оцінювання, який максимізує використання відповідних відкритих вхідних даних та мінімізує використання закритих вхідних даних. Оскільки справедлива вартість - це оцінка на основі даних ринку, то її оцінюють, використовуючи припущення, які використовували б учасники ринку, складаючи ціну актива або зобов`язання, в тому числі припущення про ризик. Внаслідок цього намір суб`єкта господарювання утримувати актив або погасити чи іншим чином виконати зобов`язання не є доречними при оцінюванні справедливої вартості.

Згідно з пунктів 9, 11 та 12 МСФЗ-13 МСФЗ визначає справедливу вартість як ціну, яка була б отримана за продаж актива, або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.

Оцінка справедливої вартості - це оцінка конкретного актива або зобов`язання. Тому, оцінюючи справедливу вартість, суб`єкт господарювання має брати до уваги ті характеристики актива або зобов`язання, які учасники ринку взяли б до уваги, визначаючи ціну актива або зобов`язання на дату оцінки. До таких характеристик належать, наприклад, такі:

а) стан та місце розташування актива; та

б) обмеження, якщо вони є, на продаж або використання актива.

Вплив на оцінку, що виникає внаслідок певної характеристики, буде різним залежно від того, як така характеристика була би врахована учасниками ринку.

Відповідно до пунктів 15-17 МСФЗ-13 оцінка справедливої вартості припускає, що актив або зобов`язання обмінюється між учасниками ринку у звичайній операції продажу актива або передачі зобов`язання на дату оцінки за поточних ринкових умов.

Оцінка справедливої вартості припускає, що операція продажу актива або передачі зобов`язання відбувається або

а) на основному ринку для цього актива або зобов`язання; або

б) за відсутності основного ринку - на найсприятливішому ринку для цього актива або зобов`язання.

Суб`єктові господарювання не потрібно здійснювати всебічне дослідження усіх можливих ринків, щоб визначити основний ринок або, за відсутності основного ринку, найсприятливіший ринок, але він має взяти до уваги всю інформацію, яку можна отримати. За відсутності свідчень на користь протилежного положення, ринок, на якому суб`єкт господарювання, як правило, здійснює операцію продажу актива або передачі зобов`язання, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.

Керуючись вказаними нормами, позивач при первісному визнанні фінансового зобов`язання, тобто при укладенні Кредитного договору та Додаткової угоди, зобов`язаний був перевірити відповідність ставки відсотка за користування кредитними коштами за Кредитним договором та за Додатковою угодою ринковим умовам.

В обґрунтування своєї позиції щодо відповідності ставки відсотка за Кредитним договором ринковим умовам позивач, зокрема, посилається на лист Корпоративного казначейства Корпорації Флекстронікс від 24.03.2020, в якому повідомлено, що ставки, за якими компанія Flex Ltd. виплачувала відсотки за борговими зобов`язаннями у дол. США зовнішнім сторонам у лютому 2013 року, становили від 4.625% до 5%. Відсоткова ставка у розмірі 5%, яка була погоджена між позивачем та Express CargoForwarding Ltd. відповідно до Кредитного договору знаходиться в цьому діапазоні.

Суд першої інстанції дав належну оцінку даному доказу, зазначивши, що вказаний лист Корпоративного казначейства Корпорації «Флекстронікс» не є достатнім доказом відповідності ставки відсотка за Кредитним договором ринковим умовам, оскільки у ньому оцінюються умови погашення фінансових зобов`язань за зовнішніми позиками на інших ринках ніж той, у якому здійснює діяльність позивач. Тобто ринок, на якому погашались боргові зобов`язання компанії Flex Ltd не є основним для позивача в розумінні МСФЗ. Окрім того, цей лист скерований позивачу лише 24.03.2020. Позивач не надав суду доказів наявності такої інформації на момент первинного визнання фінансового зобов`язання у 2013 та 2017 роках.

Апеляційний суд також погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції посилань позивача на листи НБУ від 28.05.2020 № 31-00005/25539, від 05.05.2020 № 31-0005/21943 та від 28.05.2020 № 31-0005/25540.

Так, зокрема, в листі від 05.05.2020 № 31-0005/21943 НБУ повідомив позивача, що діапазон відоткових ставок за негарантованими кредитами від нерезидентів, залученими реальним сектором на термін більше трьох років (за даними форми звітності № 503 «Звіт про залучення та обслуговування кредиту за договором з нерезидентом станом на __20___року») за угодами підписаними та зареєстрованими в НБУ у жовтні 2013 року (в доларах США) становив 0,001-11%. Розподілення кредитних угод за рівнем відсоткової ставки: 7,3-11% - 50% від всіх угод; 3,7-7,29 6% від всіх угод; 0,001-3,7 44% від всіх угод.

Таким чином, Кредитний договір позивача з відсотковою ставкою 5% за цим критерієм належить лише до 6% всіх угод зі схожими умовами, які в цей період були укладені суб`єктами господарювання та зареєстровані Національним банком України.

Аналогічна інформація міститься в листі НБУ від 28.05.2020 № 31-0005/25540, відповідно до якого лише 12% всіх угод по кредитах від нерезидентів укладені суб`єктами господарювання у першому кварталі 2017 року в діапазоні відсоткових ставок 3,7-7,3%. Тоді як 59% угод укладені в діапазоні 7,3-11% та 29% угод укладені в діапазоні 0,01-3,7%.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані листи НБУ не можуть бути достатніми доказами відповідності відосткової ставки за Кредитним договором ринковим умовам, оскільки враховуючи широкий діапазон відсоткових ставок (від 0,001% до 11%), а ринковими можна вважати лише ті відсоткові ставки, за якими укладено більшість угод зі схожими умовами (7,3-11%).

Суд першої інстанції також дав належну оцінку висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1004/06/2023, та правильно зазначив в спірному рішенні, що надаючи оцінку відповідності відсоткової ставки за Кредитним договором ринковим умовам, експерт керувався виключно наведеними вище листами НБУ та Корпоративного казначейства Корпорації «Флекстронікс» за 2020 рік. Експерт не здійснював дослідження діапазону відсоткових ставок за аналогічними кредитами у відповідний період та не вказав про відповідність відсоткової ставки за Кредитним договором позивача ринковим умовам, а лише обмежився цитуванням змісту вказаних вище листів. До того ж, висновок експерта не містить аналізу інших критеріїв Кредитного договору на предмет відповідності його ринковим умовам.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не спростовано висновків відповідача щодо необхідності дисконтування фінансового зобов`язання ТОВ «Флекстронікс» за Кредитним договором з Експресс Карго Форвардінг Лімітед.

Щодо необґрунтованого застосування відповідачем середньої облікової ставки рефінансування НБУ як ставки дисконтування фінансових зобов`язань за Кредитним договором апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідач під час оцінки справедливої вартості фінансових зобов`язань позивача за Кредитним договором використав наступну формулу: «PV=FV / (1+I)*n, де PV теперішня вартість, FV - майбутня вартість, І ефективна ставка дисконтування (визначена за обліковою ставкою НБУ), n строк (число періодів)».

Тобто, ефективною ставкою дисконтування відповідач вважає облікову ставку НБУ.

Водночас, виходячи зі змісту положень пункту Б5.1.1. МСФЗ-9, справедлива вартість довгострокової позики визначається шляхом використання ринкової ставки відсотка для подібного інструмента (з точки зору валюти, строку, типу ставки відсотка й інших чинників) із аналогічним кредитним рейтингом.

Тому, зважаючи на умови отриманого позивачем кредиту (з урахуванням валюти, строку та відсоткової ставки), для встановлення ринкової ставки щодо подібного фінансового інструмента треба використовувати показники, які враховують зазначені чинники.

Облікова ставка НБУ не враховує ці чинники з огляду на те, що відповідно до пункту 2 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого Постановою Правління НБУ від 21.04.2016 № 277 (далі Положення № 277), процентна політика НБУ - регулювання НБУ попиту та пропозиції на грошові кошти через зміну процентних ставок за своїми операціями з метою впливу на процентні ставки суб`єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій.

Згідно з пунктами 16 та 17 Положення № 277 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) операційна мета процентної політики НБУ полягає в утриманні Українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт у національній грошовій одиниці на рівні, близькому до рівня облікової ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу.

Український індекс міжбанківських ставок - розрахункове значення вартості гривневих грошових ресурсів на міжбанківському ринку України. Кредит овернайт (кредит до наступного дня) є операцією з рефінансування банків, що здійснюється НБУ (пункт 18 Постанови НБУ від 17.09.2015 № 615).

Таким чином, облікова ставка НБУ стосується: значення вартості гривневих грошових ресурсів на міжбанківському ринку; для кредитів до наступного дня та кредитів, які надаються НБУ іншим банкам.

Вказане підтверджується також листом НБУ від 10.04.2020 вих. № 40-0006/18282, відповідно до якого НБУ не розраховує облікову ставку для нерезидентів, що надають кредити резидентам України в іноземній валюті. Операційна ціль процентної ставки НБУ полягає в утриманні українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт у національній грошовій одиниці на рівні, близькому до рівня облікової ставки.

Тому, враховуючи положення пункту Б5.1.1. МСФЗ-9, облікова ставка НБУ не може вважатися ринковою ставкою відсотка для аналогічного до фінансового інструменту за Кредитним договором.

Крім того, відповідач жодним чином не обґрунтував, з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, правомірності застосування ним зазначеної в Акті перевірки формули дисконтування фінансових зобов`язань.

В оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що на пропозицію суду вказати норми Закону чи підзаконного нормативно-правового акту, де передбачено застосування наведеної відповідачем формули, представник відповідача послався на Лист Державної фіскальної служби України від 18.06.2018 № 18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості». Саме у зазначеному листі наводиться застосована відповідачем формула розрахунку теперішньої вартості.

Спростовуючи такі доводи відповідача, суд першої інстанції зазначив, що така формула не закріплена у жодному нормативно-правовому акті. Лист Державної фіскальної служби України не є нормативно-правовим актом, а тому не має обов`язкового характеру.

Апеляційний суд погоджується з цими висновками суду першої інстанції, оскільки в ході апеляційного перегляду справи також не надано доказів підставності застосування податковим органом формули дисконтування фінансових зобов`язань позивача.

Відтак, застосування відповідачем вказаної формули та використання при визначенні теперішньої вартості фінансового зобов`язання (дисконтування) облікової ставки НБУ не ґрунтуються на нормах МСФЗ, МСБО та ПК України, а тому є протиправним.

Таким чином, в оскаржуваному судовому рішенні правильно зазначено, що при розгляді справи податковий орган не довів своїх висновків про протиправність невідображення ТОВ «Флекстронікс» у складі інших фінансових доходів операцій з дисконтування отриманого кредиту та відсотків, що призвело до заниження іншого фінансового доходу на загальну суму 715267142 грн, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо включення до складу витрат 18140437,00 грн податків, сплачених у зв`язку з придбанням та передачею додаткових благ на користь працівників позивача: податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та військового збору апеляційний суд зазначає таке.

В Акті перевірки відповідач вказує, що позивачем до складу прямих витрат на оплату праці та не прямих витрат на оплату праці протягом періоду з 01.07.2016 по 30.06.2019 протиправно включено суми ПДВ, сплаченого на користь контрагентів у складі вартості придбаних послуг організації харчування, поставки палива та подарунків для працівників, а також ПДФО та військового збору, нарахованих та сплачених позивачем у зв`язку з наданням таких додаткових благ для працівників.

Зокрема: ПДВ на харчування, ПДВ на паливо, інше ПДВ, ПДФО, військовий збір, нараховані на додаткові блага (гуртожиток, подарунки) на загальну суму 18140437,0 грн., в тому числі за: 2017 в сумі 6929823,0 грн (в тому числі: 4155066,0 грн ПДВ на харчування; 199167,0 грн ПДВ на паливо; 598812,0 грн інше ПДВ; 1976779,0 ПДФО та військовий збір, нараховані на додаткові блага), 2018 в сумі 7501555,0 грн (в тому числі: 5424570,0 грн ПДВ на харчування; 175050,0 грн ПДВ на паливо; 790832,0 грн інше ПДВ; 1111103,0 ПДФО та військовий збір, нараховані на додаткові блага) та 1 пів. 2019 в сумі 3709059,0 грн (в тому числі: 14360270 грн ПДВ на харчування; 91667,0 грн ПДВ на паливо; 645918,0 грн інше ПДВ; 1535447,0 ПДФО та військовий збір, нараховані на додаткові блага).

За висновками відповідача, ТОВ «Флекстронікс» порушено вимоги пунктів 7, 9, 10, 11, 15 МСБО-2, МСБО-12, пунктів 7, 9, 33 МСБО-1, ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого завищено витрати на загальну суму 18140437,0 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до ПСБО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

За положеннями пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно з статтею 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV витратами є зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що податкові зобов`язання з ПДВ мають бути нараховані, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті189 ПК України, у разі, якщо придбані товари/послуги, необоротні активи призначаються для їхнього використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема, у вигляді безоплатного користування житлом та безоплатного отримання товарів, є об`єктом оподаткування ПДФО та військовим збором. При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

З матеріалів справи встановлено, що позивач закуповував харчування та паливо для своїх працівників, що не є господарською діяльністю позивача.

Відтак, згідно з вказаними вище нормами ПК України позивач при наданні таких додаткових благ своїм працівникам правомірно відображав податкові зобов`язання з ПДВ в сумі, аналогічній до суми ПДВ, сплаченого у вартості вищезазначених послуг та включеного до податкового кредиту при їх закупівлі в контрагентів.

Також, у зв`язку із вищезазначеними нормами ПК України, у позивача виникали зобов`язання зі сплати ПДФО та військового збору у зв`язку з наданням додаткових благ на користь працівників.

Відповідачем не наведено жодної норми ПК України, яка б була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та зобов`язувала платників податків відображати у складі витрат вартість придбаних для своїх працівників додаткових благ за виключенням податків та зборів, нарахованих та сплачених у зв`язку з наданням таких додаткових благ.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до Державної податкової служби України для отримання індивідуальної податкової консультації, де просив надати роз`яснення чи передбачають норми ПК України заборону чи обмеження щодо врахування при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств витрат на сплату:

- податку на додану вартість в результаті здійснення операцій, які не є господарською діяльністю та полягали у придбання додаткових благ для працівників;

- ПДФО та військового збору в результаті надання додаткових благ працівникам, за умови що такі суми ПДФО та військового збору не були утримані з заробітної плати працівників.

У відповідь на зазначене звернення ДПС надала роз`яснення, відповідно до якого положення ПК України не передбачають різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на сплату ПДВ, ПДФО та військового збору за операціями з придбання та надання додаткових благ працівникам товариства у вигляді оренди житла, забезпечення харчуванням за принципом шведського столу, а також придбання подарунків з нагоди окремих державних свят. Такі операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, оскільки ПК України не передбачає різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на сплату ПДВ, ПДФО та військового збору та суд вважає, що позивач обґрунтовано відніс такі суми до витрат та врахував їх при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем витрат в розмірі 18140437,0 грн на суму ПДВ, ПДФО та військового збору, пов`язаних із витратами на організацію харчування, поставки палива та подарунків для працівників суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованим, а ППР від 16.03.2020 № 0002465212 таким, що є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, надаючи оцінку доводам сторін в межах їх апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку всім встановленим обставинам справи, наданим сторонами доказам, а відтак доводи сторін, якими вони спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє.

Щодо заяви позивача про відмову від апеляційної скарги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002465212 від 16.03.2020 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16274803,00 грн. внаслідок врахування Відповідачем результатів податкової перевірки Позивача, проведеної у 2013 році, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 303 КАС України до закінчення апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї повністю або частково, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв`язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні. Про прийняття відмови від скарги та закриття у зв`язку з цим апеляційного провадження суд постановляє ухвалу. У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

Пункт 1 частини першої статті 305 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що обставини, які б унеможливлювали прийняття судом відмови від апеляційної скарги в частині, відсутні.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, а також враховуючи виключне процесуальне право особи до закінчення апеляційного провадження відмовитися від апеляційної скарги повністю або частково та відсутність заяв про приєднання до апеляційної скарги, заперечень щодо закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою, відмова від апеляційної скарги не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому колегія суддів дійшла висновку про прийняття відмови від апеляційної скарги та закриття у зв`язку з цим апеляційного провадження.

Щодо доводів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі на додаткове рішення про стягнення судових витрат у справі, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено 24.06.2024 із доказами їх понесення в суді першої інстанції.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- Рахунок № 40800288 від 04.09.2020 на суму 389483,42 грн.

- Акт надання послуг від 04.09.2020 на суму 389483,42 грн.

- Розбивки вартості наданих послуг за період з 01.06.2020 по 31.07.2020.

- Платіжне доручення № 310 від 01.10.2020 на суму 389483,42 грн.

- Рахунок № 40800311 від 13.10.2020 на суму 708352,18 грн.

- Акт надання послуг від 13.10.2020 на суму 708352,18 грн.

- Розбивка вартості наданих послуг за період з 01.05.2020 по 29.05.2020.

- Платіжне доручення № 1074 від 30.10.2020 на суму 708352,18 грн.

- Рахунок № 41800013 від 22.01.2021 на суму 373658,61 грн.

- Акт надання послуг від 22.01.2021 на суму 373658,61 грн.

- Розбивка вартості наданих послуг за період з 02.08.2020 по 30.11.2020.

- Платіжне доручення № 1512 від 11.02.2021 на суму 373658,61 грн.

- Рахунок № 41800172 від 02.06.2021 на суму 272546,88 грн.

- Акт надання послуг від 02.06.2021 на суму 272546,88 грн.

- Розбивка вартості наданих послуг за період з 01.12.2020 по 26.04.2021.

- Платіжне доручення № 6365 від 20.07.2021 на суму 272546,88 грн.

- Рахунок №42800116 від 14.06.2022 на суму 349113,76 грн.

- Акт надання послуг від 14.06.2022 на суму 349113,76 грн.

- Розбивка вартості наданих послуг за період з 11.06.2021 по 01.06.2022.

- Платіжне доручення № 6138 від 27.07.2022 на суму 349113,76 грн.

- Рахунок № 43800146 від 12.07.2023 на суму 89652,73 грн.

- Акт надання послуг від 12.07.2023 на суму 89652,73 грн.

- Розбивка вартості наданих послуг за період з 27.01.2023 по 30.06.2023.

- Платіжне доручення № 5747 від 04.10.2023 на суму 89652,73 грн.

- Рахунок № 44800017 від 26.01.2024 на суму 558033,92 грн.

- Акт надання послуг від 26.01.2024 на суму 558033,92 грн.

- Розбивка вартості наданих послуг за період з 12.09.2023 по 08.12.2023.

- Платіжне доручення № 1335 від 01.03.2024 на суму 558033,92 грн.

- Рахунок № 44800092 від 13.05.2024 на суму 303696,70 грн.

- Акт надання послуг від 13.05.2024 на суму 303696,70 грн.

- Розбивка вартості наданих послуг за період з 14.12.2023 по 24.04.2024.

Судом встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалася Адвокатським об`єднання «Прайсуотерхаус Лігал» (далі Адвокатське об`єднання) на підставі договору про надання правових послуг від 06.03.2020, додатку від 06.03.2020 № 1 до договору, додаткової угоди від 25.01.2021 № 3, додаткової угоди від 24.01.2022 № 4 до договору та довіреностей, які наявні у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1. 3. Договору від 06.03.2020 Адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво позивача в адміністративному судочинстві.

Відповідно до пункту 5.2 Договору гонорар (винагорода) за надання правової допомоги становить або фіксовану суму, яка узгоджується Сторонами, або ґрунтується на погодинних ставках спеціалістів Адвокатського об`єднання у розмірі від 55 до 460 доларів США за годину, залежно від компетенції та досвіду співробітників Адвокатського об`єднання та часу, який витратив такий спеціаліст.

Сторони можуть погодити інший розмір погодинних ставок шляхом укладення додаткової угоди до договору.

У відповідності до пункту 1.2 Додатку № 1 до договору Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати позивачу послуги, що стосуються оскарження податкових повідомлень-рішень у суді першої інстанції, а саме:

- підготовка та подача до суду позовної заяви;

- підготовка та подача адвокатських запитів;

- надання рекомендацій щодо збору доказової бази;

- підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву;

- підготовка і подача до суду клопотань/пояснень/заяв/заперечень;

- участь у судових засіданнях;

- надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів позивача.

Відповідно до п. 2.1 Додатку 1 до Договору сторони погодились, що вартість послуг, що зазначені у пункті 1 Додатку 1 до Договору, розраховується на підставі середньозваженої погодинної ставки у розмірі 200 (двісті) доларів США за годину, не включаючи ПДВ.

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди від 25.01.2021 № 3 сторони домовились викласти пункт 2.1 Додатку 1 від 06.03.2020 до Договору в такій редакції:

« 2.1. Сторони погодились, що вартість послуг, що зазначені у пункті 1 Додатку 1 до Договору, розраховується на підставі середньозваженої погодинної ставки у розмірі 200 (двісті) євро за годину, не включаючи ПДВ».

Також, відповідно до пункту 3 Додаткової угоди 3 сторони домовились викласти пункт 5.4 Договору у такій редакції: « 5.4. Таким чином, сторони погоджуються, що вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання в еквіваленті доларів США або іншої іноземної валюти (зокрема євро), як зазначено для цілей окремого Додатку до цього Договору, є незмінною, але сума до сплати в гривні може змінюватись відповідно до змін обмінного курсу».

На підтвердження здійснення представництва інтересів позивача адвокатами, представником позивача надано суду копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатів Бражник Ж. С., Базя Я.О., Борецької О.Л. та Трегубової О.С., а також довіреності на цих представників від позивача.

При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний суд враховує, що представниками позивача був виконаний значний обсяг роботи у справі, який полягав у підготовці адміністративного позову, опрацюванні та долученні доказів у великому обсязі, які в вплинули на вирішення справи на користь відповідача.

Разом з тим, виходячи з обставин справи і предмету спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено та він не суперечить принципу розумності.

Щодо витрат, пов`язаних з переїздом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 135 КАС витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено 39565,82 грн. витрат, пов`язаних з прибуттям до суду.

На підтвердження таких витрат представником позивача долучено:

- Електронний авіаквиток на 07.12.2021.

- Електронний квиток на потяг на 08.12.2021.

- Рахунок на авіаквиток від 24.11.2021 № 00231230.

- Рахунок на квиток на потяг від 24.11.2021 № 00231227.

- Ваучер на готель від 25.11.2021 (дати перебування 07.12.2021 - 08.12.2021).

- Рахунок на проживання в готелі від 26.11.2021 № 00231323 (дати перебування 07.12.2021 - 08.12.2021).

- Витяг з наказу на відрядження №11-вд від 30.11.2021.

- Довідка про виплату добових від 18.03.2024.

- Електронний авіаквиток на 21.12.2021.

- Електронний квиток на потяг на 21.12.2021.

- Рахунок на авіаквиток від 17.12.2021 № 00232315.

- Рахунок на квиток на потяг від 20.12.2021 № 00232371.

- Електронні квитки на потяг на 12.09.2023 та 13.09.2023.

- Ваучер на готель від 05.09.2023 (дати перебування 12.09.2023 - 13.09.2023).

- Рахунок на проживання в готелі від 11.09.2023 № 00244986 (дати перебування

16.09.2023 - 13.09.2023).

- Рахунок на проживання в готелі від 13.09.2023 № 140132 (дата перебування 13.09.2023).

- Витяг з наказу на відрядження №06-вд від 04.09.2023.

- Електронні квитки на потяг на 10.10.2023 та 11.10.2023.

- Ваучер на готель від 09.10.2023 (дати перебування 10.10.2023 - 11.10.2023).

- Рахунок на проживання в готелі від 11.10.2023 № 00245828 (дати перебування 10.10.2023 - 11.10.2023).

- Електронні квитки на потяг на 31.10.2023 та 01.11.2023.

- Ваучер на готель від 26.10.2023 (дати перебування 31.10.2023 - 01.11.2023).

- Рахунок на проживання в готелі від 31.10.2023 № 00246363 (дати перебування 31.10.2023 - 01.11.2023).

- Електронні квитки на потяг на 21.11.2023 та 22.11.2023.

- Ваучер на готель від 09.11.2023 (дати перебування 21.11.2023 - 22.11.2023).

- Рахунок на проживання в готелі від 09.11.2023 № 00246709 (дати перебування 21.11.2023 - 22.11.2023).

- Електронні квитки на потяг на 12.12.2023 та 13.12.2023.

- Ваучер на готель від 11.12.2023 (дати перебування 12.12.2023 - 13.12.2023).

- Рахунок на проживання в готелі від 13.12.2023 № 00247648 (дати перебування 12.12.2023 - 13.12.2023).

- Довідка про виплату добових від 20.03.2024.

- Електронні квитки на потяг на 05.03.2024 та 06.03.2024.

- Довідка про виплату добових від 27.05.2024.

- Електронні квитки на потяг на 19.03.2024 та 20.03.2024.

- Електронні квитки на потяг на 23.04.2024 та 24.04.2024.

Цими документами підтверджено витрати на прибуття представників позивача у місто Львів з метою участі в судових засіданнях. Зокрема:

1. В судовому засіданні 08.12.2021:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_1 до м. Львів та назад на суму 2932 грн 70 коп, що підтверджується електронними квитками та рахунками від 24.11.2021 № 00231230 та № 00231227;

- вартість проживання у готелі в сумі 1250 грн 40 коп, що підтверджується ваучером та рахунком на проживання в готелі від 26.11.2021 № 00231323;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 1000 грн, що підтверджується витягом з наказу на відрядження від 30.11.2021 № 11-вдта довідкою про виплату добових від 18.03.2024.

2. В судовому засіданні 21.12.2021:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_1 до м. Львів та назад на суму 2390 грн 87 коп, що підтверджується електронними квитками та рахунками від 17.12.2021 № 00232315 та від 20.12.2021 № 00232371;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 500 грн, що підтверджується витягом з наказу на відрядження від 30.11.2021 № 11-вд та довідкою про виплату добових від 18.03.2024.

3. В судовому засіданні 13.09.2023:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_1 до м. Львів та назад на суму 924 грн 51 коп, що підтверджується електронними квитками;

- вартість проживання у готелі в сумі 3019 грн 40 коп, що підтверджується ваучером та рахунками на проживання в готелі від 11.09.2023 № 00244986 та від 13.09.2023 № 140132;

- добових витрат за час перебування у відрядженні (на підставі ч. 2 ст. 121 Кодексу законів про працю України) у розмірі 1000 грн, що підтверджується витягом з наказу на відрядження від 04.09.2023 № 06-вд та довідкою про виплату добових від 18.03.2024.

4. В судовому засіданні 11.10.2023:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_1 до м. Львів та назад на суму 692 грн 65 коп, що підтверджується електронними квитками;

- вартість проживання у готелі в сумі 2035 грн 88 коп, що підтверджується ваучером та рахунком на проживання в готелі від 11.10.2023 № 00245828;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 1 000 грн, що підтверджується довідкою про виплату добових від 18.03.2024.

5. В судовому засіданні 01.11.2023:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_1 до м. Львів та назад на суму 802 грн 02 коп, що підтверджується електронними квитками;

- вартість проживання у готелі в сумі 4247 грн 58 коп, що підтверджується ваучером та рахунком на проживання в готелі від 31.10.2023 № 00246363;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 1000 грн, що підтверджується довідкою про виплату добових від 18.03.2024 (Додаток № 10).

6. В судовому засіданні 21.11.2023:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_1 до м. Львів та назад на суму 857 грн 06 коп, що підтверджується електронними квитками;

- вартість проживання у готелі в сумі 3121 грн 08 коп, що підтверджується ваучером та рахунком на проживання в готелі від 09.11.2023 № 00246709;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 1000 грн, що підтверджується довідкою про виплату добових від 18.03.2024.

7. В судовому засіданні 13.12.2023:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_1 до м. Львів та назад на суму 1086 грн 25 коп, що підтверджується електронними квитками;

- вартість проживання у готелі в сумі 4869 грн 10 коп, що підтверджується ваучером та рахунком на проживання в готелі від 13.12.2023 № 00247648;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 1000 грн, що підтверджується довідкою про виплату добових від 20.03.2024.

8. В судовому засіданні 06.03.2024:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_2 до м. Львів та назад на суму 1108 грн 87 коп, що підтверджується електронними квитками;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 500 грн, що підтверджується довідкою про виплату добових від 27.05.2024.

9. В судовому засіданні 20.03.2024:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_2 до м. Львів та назад на суму 1108 грн 87 коп, що підтверджується електронними квитками;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 500 грн, що підтверджується довідкою про виплату добових від 27.05.2024.

10. В судовому засіданні 24.04.2024:

- вартість проїзду адвоката ОСОБА_2 до м. Львів та назад на суму 1118 грн 58 коп, що підтверджується електронними квитками;

- добових витрат за час перебування у відрядженні у розмірі 500 грн, що підтверджується довідкою про виплату добових від 27.05.2024.

Аналізуючи надані докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що понесені позивачем витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо витрат пов`язаних з проведенням експертизи, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Статтею 136 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про призначення експертизи, оплатити витрати, пов`язані з її проведенням.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У відповідності до положень статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 по справі № 808/1849/18 зазначено, що аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою від 21.12.2021 Львівським окружним адміністративним судом призначено у справі № 640/13380/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТзОВ «Експертно-дослідна служба України». Оплату за проведення судової економічної експертизи покладено на позивача.

На підтвердження здійснення оплати за проведення судової економічної експертизи представником позивача до суду подано копію платіжного доручення від 05.08.2022 № 6373 за проведення судово-економічної експертизи у справі № 640/13380/20 згідно з рахунком від 06.06.2022 № 48/06 у загальній сумі 240000,00 грн.

20.07.2023 до суду першої інстанції надійшов висновок судової економічної експертизи від 19.06.2023 № 1004/06/2023, наданий ТОВ «Експертно-дослідна служба України», який був долучений до матеріалів адміністративної справи № 640/13380/20 та досліджений судом під час її розгляду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Покликання відповідача у апеляційній скарзі на додаткове рішення щодо того, що суд першої інстанції критично оцінив висновки експерта, а відтак витрати на експертизу не були неминучими, апеляційний суд відкидає, оскільки згідно частини 3-5 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, критерій неминочості судових витрат не є визначальним при їх розподілі.

До того ж, висновок експерта був використаний стороною позивача для доведення тих обставин, щодо яких суд першої інстанції задовольнив позов.

Докази неспівмірності витрат на проведення експертизи у справі відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи.

Перевіривши мотивування оскаржених судових рішень та доводи апеляційних скарг відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» про відмову від апеляційної скарги в частині задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження щодо вимог апеляційної скарги про оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2020 № 0002465212 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16274803,00 грн.

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» та Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 640/13380/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 20.09.24