Ухвала

від 31.10.2024 по справі 640/13380/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 640/13380/20

адміністративне провадження № К/990/39766/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №640/13380/20 за позовом Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дії та бездіяльності протиправними,

установив:

Господарське товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2020 року № 0002465212 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 752 898 387,00 грн, в тому числі: за 2016 рік на 546 775 417 грн, за 2017 рік на 130 760 437 грн, за 2018 рік на 71 653 474 грн та за І півріччя 2019 року на 3 709 059 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західного МРУ від 16 березня 2024 року № 0002465212 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 733 407 579,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи, у розмірі 240 000 грн, витрати, пов`язані із прибуттям до суду представника позивача, в розмірі 39 565,82 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

17 вересня 2024 року на адресу суду надійшла заява позивача про відмову від апеляційної скарги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002465212 від 16 березня 2020 року в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16 274 803,00 грн, внаслідок врахування відповідачем результатів податкової перевірки позивача, проведеної у 2013 році.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» про відмову від апеляційної скарги в частині задоволено.

Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження щодо вимог апеляційної скарги про оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2020 року № 0002465212 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16 274 803,00 грн.

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» та Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 640/13380/20 без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).

Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Наведені скаржником доводи стосуються оцінки встановлених судами обставин та дослідження ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною останнім підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Отже, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, переглянуте судом в апеляційному порядку, є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення, слід застосовувати такий же критерій.

Разом з тим, перевіркою змісту касаційної скарги в цій частині встановлено, що у ній не зазначено жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати пов`язані з проведенням судової економічної експертизи у розмірі 240 000,00 грн, витрат пов`язаних із прибуттям до суду представника позивача в розмірі 39 565,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 гривень.

Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не може бути розцінено Верховним Судом, як належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд зауважує, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов`язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19).

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає окрему увагу, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №640/13380/20 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов