Постанова

від 19.09.2024 по справі 580/5992/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2024 року

Київ

справа №580/5992/22

адміністративне провадження №К/990/43783/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №580/5992/22 у справі за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування повідомлення про відмову у прийнятті звітності, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року (суддя Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Костюк Л.О., Оксененко О.М.), -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, ДП «Нива») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило, з урахуванням уточненого позову (том 1 а.с.1-8, 96-99):

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки з порушенням встановленого присічного строку;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у прийнятті звітності №4724/6/23-00-04-05-05 від 18 травня 2022 року, яким подана позивачем і прийнята 13 травня 2022 року за № 9052579234 податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік вважається неподаною;

- зобов`язати відповідача прийняти подану позивачем податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік від 13 травня 2022 року.

Адміністративний позов вмотивовано тим, що при поданні податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік позивач керувався саме роз`ясненнями Державної податкової служби України щодо необхідності проставлення двох відміток: «Загальна» і «Звітна», що і було зроблено позивачем під час формування і направлення 18 лютого 2022 року вказаної декларації до податкового органу. Отримавши 10 травня 2022 року акт камеральної перевірки від 02 травня 2022 року № 1525/23-00-04-05-18/14208610, в якому ГУ ДПС вказало на неподання звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, позивач вже 13 травня 2022 року склав і направив таку податкову декларацію до податкового органу. Позивач наполягав, що недодержання платником податків приписів підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо визначеного у вказаній нормі строку подання податкової звітності не може бути підставою для відмови у прийнятті поданої декларації за умови наявності у ній усіх реквізитів, передбачених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. При цьому твердження відповідача про зазначення у податковій декларації недостовірного значення обов`язкового реквізиту - «звітний (податковий) період», не відповідає дійсності.

Крім того, ДП «Нива» вважало, що ГУ ДПС в порушення статей 75, 76 ПК України провело камеральну перевірку лише 02 травня 2022 року, тобто, з порушенням присічного строку у 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання.

Поряд з наведеним позивач також повідомив суд, що рішення ГУ ДПС № 67/23-00-04-05-12 від 19 травня 2022 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку було оскаржено до суду у справі №580/6001/22.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 17 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС від 19 травня 2022 року № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ДП «Нива». Зобов`язав ГУ ДПС поновити реєстрацію ДП «Нива» платником єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з таких обставин.

Державне підприємство «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Христинівській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Черкаській області як платник єдиного податку четвертої групи.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2022 році позивач подав до Христинівської ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області:

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік від 18 лютого 2022 року № 9035436965 з додатком 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» до Христинівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Черкаській області з проставленням відміток: «Загальна» і «Звітна» (том 1 а.с.18-33);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік № 9035666443 від 18 лютого 2022 року з проставленням відмітки «Звітна» (том 1 а.с.34-39).

У цей же день, 18 лютого 2022 року, ДП «Нива» подало до Христинівської ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік від 18 лютого 2022 року № 9035449316 з додатком 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» до Христинівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Черкаській області з проставленням відміток: «Загальна нова» і «Звітна нова» (том 1 а.с.40-55).

На підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76, пункту 86.2 статті 86 ПК України посадові особи ГУ ДПС провели камеральну перевірку правомірності застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої був складений акт № 1525/23-00-04-05-18/14208610 від 02 травня 2022 року (том 1 а.с.77).

Перевіркою встановлено неподання позивачем звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік за місцем розташування земельних ділянок та відомостей про наявність таких земельних ділянок до Христинівської ДПІ Головного управління ДПС у Черкаській області у термін не пізніше 21 лютого 2022 року, чим порушено вимоги підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295, підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України.

Отримавши вказаний акт перевірки, ДП «Нива» 13 травня 2022 року подало до Христинівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Черкаській області податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік №9052579234 з відміткою «Звітна» з додатком 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» (том 1 а.с.56-72).

18 травня 2022 року відповідач направив позивачу повідомлення про відмову у прийнятті звітності №4724/6/23-00-04-05-05, яким повідомив, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік від 13 травня 2022 року № 9052579234 вважається неподаною у зв`язку з тим, що вона містить недостовірне значення обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (пункт 48.3 статті 48 ПК України), оскільки відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року, зокрема, податкову декларацію з податку на поточний рік щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (том 1 а.с.72).

19 травня 2022 року відповідач прийняв рішення № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку у зв`язку з неподанням звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік за місцем розташування земельних ділянок та відомостей про наявність таких земельних ділянок до Христинівської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Черкаській області у термін не пізніше 21 лютого 2022 року (том 1 а.с.100).

Вважаючи дії податкового органу із проведення камеральної перевірки та прийняття повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності протиправними, ДП «Нива» звернулось зі скаргою до ДПС України (том 1 а.с.81-86).

Листом від 24 жовтня 2022 року № 13112/6/99-00-06-02-02-06 Державна податкова служба України повідомила, що з огляду на введення в Україні воєнного стану та відповідно до приписів пункту 102.9 статті 102, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України подана ДП «Нива» скарга перебуває на розгляді (том 1 а.с.88-89).

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з позицією позивача, що у поданій ним 13 травня 2022 року податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи був правильно зазначений звітний (податковий) період - 2022 рік. У спірному випадку недодержання позивачем підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України щодо подання податкової звітності до визначеної у вказаній нормі дати не може бути саме по собі підставою для відмови у прийнятті такої податкової декларації за умови наявності у ній реквізитів, передбачених пунктом 48.3 статті 48 ПК України. У підтвердження своєї позиції суд першої інстанції також послався на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 805/1005/15-а). Поряд з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що хоча оскаржуване повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 18 травня 2022 року №4724/6/23-00-04-05-05 є протиправним, але воно не є актом розпорядчого характеру. Разом з тим, протиправність дій ГУ ДПС у спірному випадку знайшла своє відображення шляхом прийняття рішення від 19 травня 2023 року № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Проаналізувавши положення підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295, підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, Форми податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578, суд визнав обґрунтованими доводи позивача, що неподання окремо звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік викликане саме незрозумілістю означених вище положень. За таких обставин суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду про можливість виходу за межі позовних вимог у виняткових випадках, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб, і визнав протиправним і скасував рішення від 19 травня 2023 року № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов`язавши ГУ ДПС поновити реєстрацію ДП «Нива» платником єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2022 року.

Доводи позивача про проведення відповідачем камеральної перевірки з порушенням встановленого ПК України присічного строку суд першої інстанції відхилив та визнав необґрунтованими позовні вимоги в цій частині. Зазначив, що строк проведення камеральної перевірки не був порушений з огляду на введення в Україні воєнного стану та внесені у зв`язку з цим зміни до підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості виходу суду за межі позовних вимог та скасування рішення податкового органу у тому випадку, якщо це ж саме рішення є предметом розгляду суду в іншій справі. Доводить, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що предметом розгляду у справі №580/6001/22 було те саме рішення від 19 травня 2023 року № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку і на момент ухвалення судових рішень у цій справі вже було прийнято судове рішення у справі №580/6001/22.

По суті ухвалених у цій справі судових рішень скаржник зауважив, що в порушення підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295, підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України та відповідно до пункту 49.20 статті 49 ПК України у термін до 21 лютого 2022 року ДП «Нива» не подало податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік з відміткою «Звітна» за місцем розташування земельних ділянок та відомості про наявність таких земельних ділянок.

Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

За змістом касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, помилково здійснив вихід за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, що призвело до повторного визнання протиправним та скасування одного і того ж рішення податкового органу. Скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у суді був наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, у розрізі таких доводів ключовим питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, є застосування частини другої статті 9 КАС України у взаємозв`язку із статтями 170, 238, 240 КАС України у разі необхідності, за висновком суду, виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Для вирішення питання, чи наявні підстави вважати, що внаслідок виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог у цій справі було ухвалене рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у справі №580/6001/22, суд касаційної інстанції враховує наступне.

Статтею 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Таке розуміння особливостей розмежування понять «предмет позову» і «підстава позову» висловлене Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року (справа №990/150/23).

Поряд із вимогою про зазначення предмета і підстав позову (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України) пункт 11 частини п`ятої статті 160 КАС України однією із вимог до позовної заяви визначає зазначення у ній власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Така вимога зумовлена тим, що чинне процесуальне законодавство України не дозволяє подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є постановлене судове рішення, або одночасно тотожних позовів, адже це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених рішенням суду, яке вже набрало законної сили або буде ухвалене. Недопустимість повторного звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав має на меті забезпечення принципу юридичної визначеності та вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд касаційної інстанції зазначає, що виявлення судом будь-якої з інстанцій обставин того, що у провадженні цього або іншого суду є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто, тотожного позову, є підставою (залежно від стадії судового розгляду справи) для відмови у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України), закриття провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 238 КАС України), залишення позову без розгляду (пункту 3 частини першої статті 240 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року (справа №9901/432/18) сформулювала висновок, що тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

За правилами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Поряд з цим частина четверта статті 9 КАС України встановлює, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Між тим, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі також зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого у статті 9 КАС України, суд зобов`язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, але у разі, якщо обраний позивачем спосіб захисту не зможе призвести до захисту тих прав, які позивач мав на меті відновити.

Підсумовуючи викладене та реалізуючи мету, з якою було відкрито касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції формулює такий правовий висновок. За загальним правилом суд розглядає позов в межах підстав і предмета, що самостійно визначені позивачем у справі. Проте з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд має право вийти за межі позовних вимог. Водночас, перешкодою для ухвалення такого рішення судом є ситуація, за якої обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача призведе до виникнення тотожного судового спору. За таких обставин вихід судом за межі позовних вимог, навіть задля ефективного захисту прав позивача, не є можливим. Відповідно, ухваленню судового рішення, яке передбачає вихід за межі позовних вимог, має передувати обов`язкове здійснення судом перевірки, чи не призведе такий вихід до ухвалення судом рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суди попередніх інстанцій зазначених вимог не дотримались.

Так, у цій справі (№580/5992/22) позивач визначив наступні матеріально-правові вимоги до відповідача: (1) визнати протиправними дії із проведення камеральної перевірки, (2) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у прийнятті звітності №4724/6/23-00-04-05-05 від 18 травня 2022 року, яким подана позивачем і прийнята 13 травня 2022 року за № 9052579234 податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік вважається неподаною, а також зобов`язати відповідача прийняти вказану декларацію. Указана позовна заява була направлена поштою 30 листопада 2022 року та зареєстрована канцелярією суду першої інстанції 05 грудня 2022 року. Провадження у справі було відкрито 09 січня 2023 року після подання позивачем уточненої позовної заяви (том 1 а.с.112). Цим позовом позивач вимагав захисту права на подання податкової декларації, якому, на його думку, кореспондує обов`язок ГУ ДПС її прийняти.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень 05 грудня 2022 року до Черкаського окружного адміністративного суду також надійшов адміністративний позов ДП «Нива» до ГУ ДПС, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати (1) повідомлення про відмову у прийнятті звітності № 4792/6/23-00-04-05-05 від 20 травня 2022 року, яким подана позивачем і прийнята 18 лютого 2022 року за № 9035449316 податкова декларація платника єдиного податку четвертної групи за 2022 рік, відомості про наявність земельних ділянок № 9035449382, розрахунок частки сільськосподарського виробництва за 2021 рік № 9035666443 вважаються неподаними, (2) рішення від 19 травня 2022 року № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01 січня 2022 року. Вказаній справі було присвоєно №580/6001/22 та ухвалою від 27 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження. Цим позовом позивач вимагав захисту права на подання інших податкових декларацій та права перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Суд касаційної інстанції враховує, що підставою подання обох указаних позовів слугувала незгода позивача із висновком ГУ ДПС про визнання неподаною податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи податкової звітності за 2022 рік. В обох справах позивач вказував на те, що при поданні податкової декларації у лютому 2022 року він керувався роз`ясненнями, наданими Державною податкової службою України щодо необхідності проставлення двох відміток: «Звітна» і «Загальна». При цьому підстав для подання окремо податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік із відміткою «Звітна» не було, оскільки позивач перебуває на обліку у одного контролюючого органу і за податковою адресою, і за місцезнаходженням земельних ділянок. Зазначав, що порушення граничного строку подання податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи не є підставою для визнання її неподаною.

Разом з тим, у справі № 580/5992/22 ДП «Нива» просило визнати протиправним та скасувати повідомлення ГУ ДПС про визнання неподаною податкової декларації від 13 травня 2022 року (була подана на виконання вимог акта камеральної перевірки від 02 травня 2022 року із позначкою «Звітна»), а у справі № 580/6001/22 - повідомлення ГУ ДПС про визнання неподаною податкової декларації від 18 лютого 2022 року (первинно подана декларація із відмітками «Звітна нова», «Загальна нова»). Крім того, у справі № 580/5992/22 позивач просив визнати протиправними дії позивача із проведення камеральної перевірки, а у справі № 580/6001/22 - визнати протиправним та скасувати рішення від 19 травня 2022 року № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01 січня 2022 року.

Отже, враховуючи викладене, наявні підстави вважати, що справи № 580/5992/22 і №580/6001/22 в тій редакції позовних заяв, що були визначені саме ДП «Нива», були тотожними лише за суб`єктним складом і частково за підставою позову, але не за їх предметом, тобто, матеріально-правовими вимогами, що висувались до відповідача. Таким чином, зазначені вище позови не є тотожними, оскільки в них не збігається предмет позову.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про задоволення позову у справі № 580/6001/22, не змінюючи при цьому визначені позивачем позовні вимоги, 24 березня 2023 року. Вказане рішення набрало законної сили 30 листопада 2023 року.

Слід зазначити, що звертаючись до окружного суду з адміністративним позовом у справі №580/5992/22, ДП «Нива» відповідно до вимог пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України повідомило суд, що інший позов до цього ж відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав не подавався (том 1 а.с.6, 98 зворот). Разом з тим, ще при поданні уточненої позовної заяви позивач звернув увагу суду першої інстанції, що рішення від 19 травня 2023 року № 67/23-00-04-05-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку було ним оскаржено у справі №580/6001/22 (том 1 а.с.98 зворот). В подальшому, про такі обставини вказувало і ГУ ДПС в апеляційній скарзі (том 2 а.с.6).

Отже, як станом на час відкриття провадження у цій справі (№580/5992/22), так і на час постановлення рішення від 17 травня 2023 року суду першої інстанції мало б бути відомо, що у провадженні цього ж суду - Черкаського окружного адміністративного суду, перебуває справа №580/6001/22, яка є тотожною справі №580/5992/22 за суб`єктним складом та підставами позову, але відмінною за його предметом. Разом з тим, внаслідок поверхневого дослідження змісту уточненого позову суд першої інстанції у цій справі (№580/5992/22) залишив поза увагою наведені обставини та дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 19 травня 2022 року № 67/23-00-04-05-12. Така помилка призвела до повторного вирішення спору між сторонами судом. Податковий орган звертав увагу і суду апеляційної інстанції на означену помилку, проте, останнім відповідні порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, усунуті не були. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про можливість та необхідність виходу за межі позовних вимог у спірному випадку, порушили вимоги принципу юридичної визначеності.

Поряд з наведеним суд касаційної інстанції зауважує, що оскільки справи № 580/5992/22 і № 580/6001/22 не є повністю тотожними, підстави для застосування юридичних наслідків, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України, також відсутні. Відповідно, заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги підлягали розгляду по суті.

Принагідно, суд касаційної інстанції звертає увагу на норму пункту 1 частини другої статті 172 КАС України, відповідно до якої суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема, одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача. За усталеною позицією Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 23 лютого 2024 року у справі № 300/2289/23, від 31 серпня 2020 року у справі № 9901/267/20 та від 09 вересня 2020 року у справі № 9901/280/20) об`єднання позовів, які містять пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами вимоги, є одним із засобів реалізації принципу процесуальної економії, який спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду таких справ та зменшення судових витрат. Зміст підстав позову у цій справі (№ 580/5992/22) та у справі № 580/6001/22 свідчить, що вони істотною мірою були тотожними, а позовні вимоги однорідними, тому у спірному випадку були наявні підстави для об`єднання указаних справ в одне провадження. Проте, вчинення такої процесуальної дії є можливим лише до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (частина третя статті 172 КАС України). Внаслідок поверхневого дослідження судом першої інстанції доводів сторін у справі не було вирішено питання наявності підстав для застосування пункту 1 частини другої статті 172 КАС України.

Під час вирішення позовних вимог у заявленій ДП «Нива» редакції по суті суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Так, суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для визнання протиправними дій відповідача при проведенні камеральної перевірки та відмовили у позові. В цій частині рішення судів сторони не оскаржили, тому відповідно до вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений повноважень на здійснення касаційного перегляду таких висновків судів.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті звітності №4724/6/23-00-04-05-05 від 18 травня 2022 року, яким подана позивачем і прийнята 13 травня 2022 року за № 9052579234 податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік вважається неподаною, та зобов`язання відповідача прийняти цю податкову декларацію датою її подання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

З установлених судами обставин справи слідує, що ДП «Нива» 18 лютого 2022 року подало податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, проставивши в цій декларації дві відмітки: «Звітна» і «Загальна». Цього ж дня позивач повторно подав означену декларацію з проставленням відміток «Звітна нова», «Загальна нова». Указані декларації подавались платником до Христинівської ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області. При цьому ДП «Нива» не подавало окремо податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік тільки із відміткою «Звітна» до контролюючого органу за місцем розташування земельних ділянок, оскільки Христинівська ДПІ ГУ ДПС у Черкаській області виступає контролюючим органом і за місцем обліку, і за місцем розташування вказаних ділянок.

Отримавши від ГУ ДПС акт камеральної перевірки, в якому податковий орган висунув претензію саме в частині неподання окремої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік із відміткою «Звітна», ДП «Нива» 13 травня 2022 року подало таку декларацію. Водночас, за повідомленнями від 18 і 20 травня 2022 року ГУ ДПС повідомило про неприйняття обох податкових декларацій (від 18 лютого 2022 року, від 13 травня 2022 року). Підставою для прийняття повідомлення від 18 травня 2022 року №4724/6/23-00-04-05-05 (є предметом позову у справі, що розглядається) є недостовірне, на думку податкового органу, значення обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період», оскільки відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України звітна податкова декларація має бути подана не пізніше 20 лютого поточного року (том 1 а.с.72).

Суди попередніх інстанцій визнали помилковими висновки відповідача про відсутність у спірній податковій декларації звітного (податкового) періоду та виснували, що фактично підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення є подача 13 травня 2022 року податкової декларації з однією відміткою «Звітна» з порушенням встановленого ПК України строку. Суди дійшли висновку, що недодержання платником податків вимог підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України щодо подання податкової звітності до визначеної дати саме по собі не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації за умови наявності у поданих документах реквізитів, передбачених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. Поряд з наведеним суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що хоча повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 18 травня 2022 року і є протиправним, проте воно не є актом розпорядчого характеру. Ці обставини слугували підставою для помилкового виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 48.2 статті 48 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пункт 48.3 статті 48 ПК України встановлює, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку).

Згідно із пунктом 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За правилами пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (абзац перший пункту 49.9 статті 49 ПК України).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пункт 49.12 статті 49 ПК України встановлює, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: 49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; 49.12.2. оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував наведені норми податкового законодавства та дотримується усталеної позиції, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

При цьому за змістом пункту 49.12 статті 49 ПК України законодавець розуміє відповідне повідомлення про відмову у прийнятті саме як рішення контролюючого органу, тобто індивідуальний акт, який може бути скасований у судовому порядку. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій в частині неможливості оскарження такого рішення в суді є помилковими.

Пункт 291.4 статті 291 ПК України встановлює, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до четвертої групи платників єдиного податку - сільськогосподарські товаровиробники.

Відповідно до пункту 298.8 статті 298 ПК України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.

За правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Підпункт 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України встановлює, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Правила підпункту 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачають, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Міністерство фінансів України наказом від 19 червня 2015 року №578 затвердило форму податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи з додатками. У примітках до цієї декларації деталізовано певні особливості її заповнення.

Так, у примітці 3 вказано, що для юридичних осіб при поданні загальної, загальної нової або уточнюючої загальної податкової декларації у рядку 1 загальної частини податкової декларації зазначаються одночасно дві відмітки: «Загальна» та «Звітна»/«Загальна нова» та «Звітна нова» - при поданні загальної / загальної нової податкової декларації; «Уточнююча загальна» та «Уточнююча» - при поданні уточнюючої загальної податкової декларації.

У примітці 8 передбачено, що при поданні загальної, загальної нової або уточнюючої загальної податкової декларації колонка заповнюється за бажанням платника.

Примітка 9 передбачає, що при поданні загальної, нової загальної або уточнюючої загальної податкової декларації заповнюється код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням платника (основним місцем обліку).

З аналізу наведеного слідує, що податкове законодавство передбачає, що платник єдиного податку четвертої групи зобов`язаний до 20 лютого поточного року подати: (1) загальну податкову декларацію - за місцезнаходженням платника податку, (2) звітну податкову декларацію - за місцем розташування окремо кожної земельної ділянки.

Поряд з цим саме по собі недотримання вимог підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України щодо строку подання податкової звітності може стати у визначених законом випадках підставою для застосування наслідків, передбачених підпунктом 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України, водночас, підстав для неприйняття податкової декларації, поданої після 20 лютого поточного року, чинне податкове законодавство не містить.

У повідомленні від 18 травня 2022 року, яке є предметом судового розгляду у цій справі, податковий орган вказує на порушення позивачем вимог пункту 48.3 статті 48 ПК України в частині значення обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період». Суди попередніх інстанцій встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи. Подана ДП «Нива» 13 травня 2022 року податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік містила усі обов`язкові реквізити, відтак, підстав для відмови у її прийнятті не було.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що рішення №4724/6/23-00-04-05-05 від 18 травня 2022 року про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік від 13 травня 2022 року за № 9052579234 підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Суди попередніх інстанцій хоча і дійшли правильного висновку, що відмова у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, поданої 13 травня 2022 року, є протиправною, але ухвалили помилкові судові рішення по суті заявленої позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС прийняти податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік від 13 травня 2022 року за №9052579234 суд касаційної інстанції зазначає, що за правилами пункту 49.13 статті 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. За таких обставин спірну податкову декларацію слід визнати прийнятою датою її фактичного отримання, тобто 13 травня 2022 року.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

За результатами касаційного перегляду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного перегляду суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, підстави для зміни здійсненого судами попередніх інстанцій розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення №4724/6/23-00-04-05-05 від 18 травня 2022 року про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік за № 9052579234, яка 13 травня 2022 року подана Державним підприємством «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України.

Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік за №9052579234, подану Державним підприємством «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України, визнати прийнятою датою її фактичного отримання Головним управлінням ДПС у Черкаській області, тобто 13 травня 2022 року.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко