Постанова

від 20.09.2024 по справі 640/33002/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 640/33002/20

адміністративне провадження № К/990/27224/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2022 (головуючий суддя: Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 (головуючий суддя: Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Мельничук В.П.) у справі № 640/33002/20 за позовом Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Антимонопольного комітету України, треті особи: Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення в частині,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2020 року Комунальне підприємство «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), треті особи: Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України «Про розгляд справи №500-26.15/48-20-Д про нову державну допомогу» від 12.11.2020 № 694-Р в частині визнання підтримки, яка надається КП «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 456/8029 «Про бюджет міста Києва на 2020 рік», рішення Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049 «Про Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020» (зі змінами) на період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року для здійснення функцій замовника, державною допомогою, недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» та припинення надання КП «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказаної допомоги (пункти 2-4 рішення).

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Згідно із інформацією, зазначеною у протоколі автоматизованого розподілу судової справим між суддями від 06.10.2022, справу № 640/33002/20 передано на розгляд колегії судді у складі - головуючого судді: Уханенка С.А., суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 задоволено заяви про самовідвід суддів Уханенка С.А., Кашпур О.В. та Радишевської О.Р., а матеріали касаційної скарги у справі № 640/33002/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення нового складу суду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Кравчук В.М., Стародуб О.П.

Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наполягає, що висновок відповідача про незаконність визначення КП «Інженерний центр» замовником будівництва без проведення конкурсу суперечить Закону України «Про публічні закупівлі», що регулює придбання робіт та послуг за бюджетні кошти, оскільки вказаним Законом заборонено проведення конкурсів з визначення замовника публічних закупівель, а замовником таких закупівель не може бути юридична особа приватного права, яка здійснює свою діяльність на комерційній основі.

Своєю чергою, виконання позивачем, як комунальним підприємством, функцій замовника будівництва є способом реалізації виконавчим органом місцевого самоврядування своєї господарської компетенції у сфері управління майном територіальної громади м. Києва. Витрати позивача, пов`язані із виканням функцій замовника, обґрунтовані належним чином відповідно до вимог будівельного законодавства України. Отже, підтримка позивача, пов`язана із виконанням функцій замовника будівництва, не є державною допомогою, недопустимою для конкуренції.

Позивач наполягає, що застосування відповідачем до реалізації КМДА своїх повноважень у сфері управління майном територіальної громади м. Києва положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» без врахування інших нормативно-правових актів є незаконним.

На переконання позивача, відповідач з формальних підстав оскаржуваним рішенням втрутився у право територіальної громади м. Києва на ефективне управління та використання свого майна, через належні їй комунальні підприємства та створив перешкоди для розвитку соціальної інфраструктури міста.

Відповідач позов не визнав. Вважає, що визначення позивача замовником будівельних робіт без проведення конкурсу є незаконним і порушує економічну конкуренцію. Відповідач наполягає що орган місцевого самоврядування та позивач є окремими юридичними особами у зв`язку із чим КМДА має виконувати функції замовника самостійно або визначити замовника будівництва шляхом проведення конкурсу.

Своєю чергою, покладення виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) на позивача виконання функцій замовника будівництва із відповідним фінансуванням за рахунок місцевого бюджету без проведення конкурентної процедури відбору спотворює економічну конкуренцію, не залежно від форм власності такого суб`єкта господарювання.

Також відповідач наполягає на необґрунтованості компенсації позивача, пов`язаної із виконанням останнім функцій замовника будівництва.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому повністю заперечує позицію відповідача та просить позов задовольнити.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.01.2013 №42 «Про реконструкцію будівель Київського міського перинатального центру - структурного підрозділу Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини на просп. Героїв Сталінграда, 16 в Оболонському районі» вирішено здійснити проектування та реконструкцію будівель Київського міського перинатального центру - структурного підрозділу Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини на просп. Героїв Сталінграда, 16, в Оболонському районі та визначено позивача замовником вказаних робіт (пункти 1, 2 Розпорядження).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.04.2019 №642 «Про реконструкцію будівлі Київського міського будинку дитини «Берізка» з прибудовою корпусу фізичної та реабілітаційної медицини на вул. Кубанської України (Маршала Жукова), 4 в Деснянському районі» вирішено здійснити у 2019-2020 роках реконструкцію будівлі Київського міського будинку дитини «Берізка» з прибудовою корпусу фізичної та реабілітаційної медицини на вул. Кубанської України (Маршала Жукова), 4 в Деснянському районі, та визначено позивача замовником вказаних робіт (пункти 1, 2 Розпорядження).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.10.2005 №1895 «Про реконструкцію з розширенням будівлі міського Центру термічних уражень, реконструктивно-відновлювальної та пластичної хірургії Київської міської клінічної лікарні № 2 на вул. Краківській, 13, у Дніпровському районі» позивача визначено замовником робіт з реконструкції з розширенням будівлі міського Центру термічних уражень, реконструктивно-відновлювальної та пластичної хірургії Київської міської клінічної лікарні № 2 на вул. Краківській, 13, у Дніпровському районі (пункт 2 Розпорядження).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.07.2005 №1140 «Про затвердження заходів із зміцнення матеріально-технічної бази міських лікарень та пологових будинків на 2005-2015 роки» позивача визначено замовником робіт з реконструкції Київської міської туберкульозної лікарні №2, селище Глеваха (пункту 12 додатку до Розпорядження).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 13.05.2019 №824 «Про передачу функцій замовника реконструкції нежилих приміщень під амбулаторію лікарів сімейної медицини за адресою: м. Київ, Дарницький бульвар, 23» позивачу передано функції замовника робіт з реконструкції нежилих приміщень під амбулаторію лікарів сімейної медицини за адресою: м. Київ, Дарницький бульвар, 23» (пункт 1 Розпорядження).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.02.2017 № 183 «Про будівництво багатопрофільної лікарні на території житлового масиву Троєщина на перетині вулиць Миколи Закревського та Милославської у Деснянському районі» вирішено здійснити будівництво багатопрофільної лікарні на території житлового масиву Троєщина на перетині вулиць Миколи Закревського та Милославської у Деснянському районі та визначено позивача замовником в казаних робіт (пункти 1, 2 Розпорядження).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.10.2018 № 1844 «Про будівництво додаткового корпусу Київської міської клінічної лікарні №11 Дніпровського району м. Києва на вул. Рогозівській, 6 для розміщення Центру нейрореабілітації учасників АТО» вирішено здійснити у 2019-2020 роках будівництво додаткового корпусу Київської міської клінічної лікарні № 11 Дніпровського району м. Києва на вул. Рогозівській, 6, для розміщення Центру нейрореабілітації учасників АТО та визначено позивача замовником вказаних робіт (пункти 1, 2 Розпорядження).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.10.2019 № 1773 внесено зміни у розпорядження від 10.10.2018 № 1844, а саме: пункт 1 заголовку розпорядження викладено в такій редакції: «Про реконструкцію будівель з добудовою додаткового корпусу для розміщення Центру нейрореабілітації учасників АТО Київської міської клінічної лікарні №11 Дніпровського району м. Києва на вул. Рогозівській, 6».

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 675 «Про капітальний ремонт приміщень Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги під створення центру серцево-судинної патології на вул. Братиславській, 3 у Деснянському районі» вирішено передати КП «Інженерний центр» функції замовника капітального ремонту приміщень Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги під створення центру серцево-судинної патології на вул. Братиславській, 3 у Деснянському районі та всі наявні документи, які засвідчують права замовника, проектну, договірну, бухгалтерську документацію та інформацію, яка є важливою для здійснення функцій замовника, відповідно до законодавства.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2018 № 1822 «Про передачу функцій замовника капітального ремонту будівель головного корпусу (стаціонар, операційний) із заміною вікон Київської міської клінічної лікарні № 3 на вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі та капітального ремонту приміщень приймального відділення Київської міської клінічної лікарні № 3 на вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі» передано КП «Інженерний центр» функції замовника капітального ремонту будівель головного корпусу (стаціонар, операційний) із заміною вікон Київської міської клінічної лікарні № 3 на вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.07.2019 № 1250 «Про капітальний ремонт операційного блока та відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії із заміною існуючого обладнання Київської міської клінічної лікарні № 3 на вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі» вирішено здійснити у 2019 та 2020 роках капітальний ремонт операційного блока та відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії із заміною існуючого обладнання Київської міської клінічної лікарні № 3 на вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі та визначено КП «Інженерний центр» замовником вказаних робіт.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.06.2019 № 1091 «Про передачу функцій замовника капітального ремонту приміщень центрального стерилізаційного відділення із заміною існуючого обладнання Київської міської клінічної лікарні № 3, на вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі, в т. ч. виготовлення ПКД» передано КП «Інженерний центр» функції замовника капітального ремонту приміщень центрального стерилізаційного відділення із заміною існуючого обладнання Київської міської клінічної лікарні № 3, на вул. Петра Запорожця, 26 у Дніпровському районі, в т. ч. виготовлення ПКД.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.10.2017 №1360 «Про капітальний ремонт будівель Київського міського пологового будинку № 3 на вулиці Василя Кучера, 7 у Святошинському районі» вирішено здійснити капітальний ремонт будівель Київського міського пологового будинку № 3 на вулиці Василя Кучера, 7 у Святошинському районі та визначено КП «Інженерний центр» замовником вказаних робіт.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.08.2018 № 1501 «Про капітальний ремонт закладів охорони здоров`я» вирішено здійснити у 2018 - 2019 роках капітальний ремонт закладів охорони здоров`я, зокрема будівлі відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги № 8 на вул. Якуба Коласа, 15-а у Святошинському районі та будівлі відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги 12 на вул. Джеймса Мейса, 3 у Солом`янському районі та визначено КП «Інженерний центр» замовником вказаних робіт.

Відповідно до розрахунку показника для визначення витрат на утримання служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд) по об`єктах КП «Інженерний центр» у 2020 році чисельність апарату служби замовника у 2020 році - 40 люд.; показник вартості у розрахунку на 1 люд-день - 1 350 грн./люд.-день (ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 (з урахуванням зміни № 1 від 12 листопада 2015 року № 290, чинний з 01 січня 2016 року, зміни № 2 від 16 квітня 2018 року № 102, чинний з 01 червня 2018 року та зміни №3 від 24 вересня 2018 року № 334, чинний з 16 жовтня 2018 року, таблиця Ж.3).

Кількість робочих днів у 2020 р. - 251 днів.

Величина витрат на утримання служби замовника в 2020 році: 40 люд.х251 день.х1350 грн./люд.-день.= 13 554 000,00 грн.

Плановий обсяг будівельно-монтажних робіт у 2020 році відповідно до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2020 рік, в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2019 № 2290, складає 284 401,0 тис. грн.

Показник витрат на утримання служби замовника: 13 554,0:258804,9*100=5,237 %, в т.ч. 13 554,0 тис. грн. - величина витрат на утримання служби замовника; 258 804,9 тис. грн. - обсяг будівельно-монтажних робіт.

На підставі вищевикладеного, у 2020 році на утримання служби замовника приймається показник витрат у розмірі 2,5 %, в т.ч., витрати на здійснення технічного нагляду - 1,5 %.

З інформації, наявній у матеріалах справи, судами попередніх інстанцій установлено, що Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Антимонопольного комітету України із повідомленням про нову державну допомогу (№24908 (вх. №13-ПДД від 11.01.2020); далі - повідомлення) у порядку, передбаченому розділом 9 Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

За результатами розгляду повідомлення, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 12.05.2020 № 04/139-р розпочато розгляд справи №500-26.15/48-20-ДД про державну допомогу для проведення поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції.

За наслідком розгляду справи про державну допомогу, Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 694-р від 12.11.2020 «Про розгляд справи №500-26.15/48-20-ДД про нову державну допомогу», яким визнано, що підтримка, яка надається відповідно до рішення Київської міської ради від 12.12.2019 №456/8029 «Про бюджет міста Києва на 2020 рік», рішення Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049 «Про Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020» (зі змінами) КП «Інженерний центр» та комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, що буде перерахована підрядним організаціям, які визначаються тендером відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», для реконструкції та капітального ремонту закладів охорони здоров`я, оновлення їх матеріально-технічної бази, не є державною допомогою відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» (пункт 1).

Пунктом 2-3 цього рішення визнано, що підтримка, яка надається відповідно до рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 456/8029 «Про бюджет міста Києва на 2020 рік», рішення Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049 «Про Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020» (зі змінами) КП «Інженерний центр» та комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року для здійснення функцій замовника, є державною допомогою відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання»; визнано, що підтримка, яка надається відповідно до рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 456/8029 «Про бюджет міста Києва на 2020 рік», рішення Київської міської ради від 21.12.2017 № 1042/4049 «Про Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020» (зі змінами) КП «Інженерний центр» та комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року для здійснення функцій замовника, є державною допомогою, недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Пунктом 4 зазначеного рішення вирішено припинити надання незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції, яка надається КП «Інженерний центр» та комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» для здійснення функцій замовника, шляхом внесення відповідних змін до актів, що були правовою підставою для надання та отримання цієї державної допомоги: рішення Київської міської ради від 12.12.2019 № 456/8029 «Про бюджет міста Києва на 2020 рік», рішення Київської міської ради від 21.12.2017 №1042/4049 «Про програму економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018-2020 роки» (зі змінами).

В оскаржуваному рішенні зазначено про те, що відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.

Відповідно до інформації, отриманої від надавача, комунальне підприємство не було обрано на конкурсній основі для виконання функцій замовника з будівництва/реконструкції.

Отже, визначення КП «Інженерний центр» замовником з будівництва/реконструкції не на конкурсній основі відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спотворює економічну конкуренцію (пункти 126-128 Рішення).

За таких умов, підтримка, що спрямована на ремонт/реконструкцію/будівництво об`єктів зазначених закладів охорони здоров`я не є державною допомогою у розумінні Закону (пункт 102 Рішення).

Отже, державна підтримка для здійснення заходів щодо компенсації витрат за виконання функцій замовника не може вважатися компенсацією обґрунтованих витрат на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, відповідно до частини другої статті 3 Закону (пункт 110 Рішення).

Надання компенсації витрат служби замовника комунального підприємства може призвести до надання комунальному підприємству необґрунтованого розміру витрат на здійснення господарської діяльності (пункт 133 Рішення).

Не погоджуючись із рішенням Антимонопольного комітету України «Про розгляд справи № 500-26.15/48-20-Д про нову державну допомогу» від 12.11.2020 № 694-Р у частині пунктів 2-4, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Київська міська державна адміністрація зобов`язана здійснювати закупівлю послуг для потреб територіальної громади міста Києва виключно у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Водночас, ані вказаний Закон, ані Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ані інші законодавчі акти не визначають порядку проведення конкурсу з визначення замовника будівництва майна територіальної громади, відтак, виконавчий орган місцевого самоврядування позбавлений можливості визначити замовника будівництва на конкурсній основі.

Разом з цим, органам місцевого самоврядування надано альтернативу у виборі дій щодо здійснення функцій замовника: виконання їх самостійно або делегування на конкурсній основі підрядній організації.

Судами встановлено, що Київська міська рада на підставі рішень створила та підпорядкувала Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради комунальні підприємства з метою здійснення функцій замовника будівництва об`єктів соціальної інфраструктури.

Приймаючи рішення про виконання функцій замовника комунальними підприємствами, зокрема і позивачем, Київська міська державна адміністрація діє на підставі і у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а виконання функцій замовника через комунальні підприємства є саме безпосереднім здійсненням господарської діяльності органу місцевого самоврядування через комунальну установу, про що є пряма вказівка чинного законодавства. Отже, у контексті обставин цієї справи, для виконання функцій замовника будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів соціальної інфраструктури проведення конкурсу не вимагається.

Вказані обставини спростовують позицію відповідача про те, що орган місцевого самоврядування як юридична особа може самостійно виконувати функцію замовника, а залучення відповідного комунального підприємства можливо виключно на конкурсній основі не відповідають вимогам чинного законодавствам України.

Суди зазначили, що аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19.

Відповідно, оскільки замовником в публічних закупівлях не може бути юридична особа приватного права, яка здійснює діяльність на комерційній основі, здійснення конкурентного відбору (проведення конкурсу) з визначення замовника будівельних робіт у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», неможливо.

Отже, за висновками судів обох інстанцій, визначення позивача замовником робіт без проведення конкурсу не спотворює економічну конкуренцію.

Своєю чергою, відповідач з формальних підстав оскаржуваним рішенням втрутився у право територіальної громади м. Києва на ефективне управління та використання свого майна, через належні їй комунальні підприємства, та створив перешкоди для розвитку соціальної інфраструктури міста.

Суди також наголосили, що вся проєктна документація будівництва об`єктів, в тому числі їх кошторисна частина (вартість), розробляється та затверджується відповідними виконавцями (проектувальниками), які згідно із законодавством одержали кваліфікаційний сертифікат, та перевіряється експертними організаціями. Тому вартість будівництва, у складі якої є витрати на виконання функцій замовника, не може бути необґрунтованою.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

У касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19, та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Скаржник посилається на те, що відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» термін «суб`єкт господарювання» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист економічної конкуренції».

Своєю чергою, стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Втім, незважаючи на положення статті 24 Господарського кодексу України, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19 не врахував, що за змістом частини шостої статті 78 цього ж Кодексу комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить, а відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання.

Скаржник також зазначає, що Верховним Судом не надано правового висновку щодо пункту 4 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно із яким замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідність за свою діяльністю відповідно до закону.

Отже, як зазначає скаржник, висновки Верховного Суду про те, що виконання функцій замовника через комунальні підприємства є саме безпосереднім здійсненням господарської діяльності органу місцевого самоврядування, ґрунтуються на ототожненні двох самостійних учасників правовідносин, а саме: органу місцевого самоврядування та комунального підприємства. При цьому, самостійне виконання функцій замовника має здійснюватися саме органом місцевого самоврядування, а не комунальним підприємством як окремою юридичною особою, яке не має статусу органу місцевого самоврядування.

Також у скарзі відповідач посилається на те, що Верховний Суд ототожнив комунальне підприємство та комунальну установу, які є різними суб`єктами правовідносин.

Водночас на переконання скаржника, комунальні підприємства та комунальні установи є різними формами організації юридичних осіб, створених органом місцевого самоврядування. Разом з цим, на відміну від комунальних підприємств, комунальні установи та організації здійснюють некомерційну (неприбуткову) діяльність. Комунальна власність надається їм на праві оперативного управління, а їхня діяльність фінансується з місцевого бюджету. Отже, метою їхньої діяльності є задоволення потреб територіальної громади без мети отримання прибутку.

Підсумовуючи викладене, скаржник вважає, що у висновку Верховного Суду в справі № 640/21523/19 та в оскаржуваних рішеннях першої та апеляційної інстанцій не враховується, що відбулось ототожнення комунального підприємства, який є суб`єктом господарювання та комунальною установою, яка не отримує прибутку від виконання покладених на неї органом місцевого самоврядування функцій.

Скаржник також посилається на те, що визначення позивача замовником без проведення конкурсу спотворює економічну конкуренцію

Також скаржник наполягає на неможливості делегування функцій замовника органом місцевого самоврядування без проведення конкурсу.

Скаржник наполягає, що позивач є суб`єктом господарювання, який конкурує з іншими суб`єктами господарювання у сфері виконання функцій замовника будівництва. За таких умов, покладання виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на позивача виконання функцій замовника будівництва із відповідним фінансуванням за рахунок місцевого бюджету без проведення конкурентної процедури відбору спотворює економічну конкуренцію, незалежно від форми власності такого суб`єкта господарювання.

Також із посиланням на рішення Суду ЄС у справі С-280/00 Altmark Trans Gmbh, Regierungsprаsidium Magdeburg v Nahverkehrsgesellschaft Altmark GmbН (далі - Рішення у справі Altmark), скаржник наголосив, що при дотриманні усіх чотирьох критеріїв Altmark, компенсація обґрунтованих витрат на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес (далі - ПЗЕІ) не становитиме державну допомогу суб`єктам господарювання.

Своєю чергою, в оскаржуваному рішенні № 694-р Комітетом встановлено, що підтримка позивача, пов`язана із виконанням функцій замовника, не відповідає усім 4 критеріям Altmark, а отже, не може вважатися компенсацією обґрунтованих витрат на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає, що відсутня необхідність відступати від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Закон України від 01.07.2014 № 1555-VII «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» (далі - Закон № 1555-VII) регулює правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов`язань України у сфері державної допомоги.

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 цього Закону, державна допомога суб`єктам господарювання (далі - державна допомога) - підтримка у будь-якій формі суб`єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 1555-VII визначено, що рішення про визнання державної допомоги допустимою згідно із вимогами цього Закону приймає Уповноважений орган.

Своєю чергою, відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1555-VII уповноваженим органом є Антимонопольний комітет України.

Положеннями частини першої статті 11 цього Закону передбачено, що уповноважений орган розпочинає у визначеному ним порядку розгляд справи про державну допомогу в разі виявлення обґрунтованих підстав для висновку про недопустимість державної допомоги для конкуренції або про проведення поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції за результатами: розгляду повідомлення про нову державну допомогу; проведення перевірки інформації про незаконну державну допомогу чи неналежне використання чинної державної допомоги; відкликання Уповноваженим органом рішення згідно з частиною десятою цієї статті.

Частина сьома статті 11 Закону № 1555-VII встановлює, що за результатами розгляду справи про державну допомогу Уповноважений орган приймає рішення щодо:

- визнання підтримки суб`єкта господарювання, зазначеної у повідомленні про нову державну допомогу, такою, що не є державною допомогою відповідно до цього Закону, у тому числі внаслідок внесення надавачем державної допомоги змін до умов її надання;

- допустимості нової державної допомоги для конкуренції, у тому числі внаслідок внесення надавачем державної допомоги змін до умов її надання;

- допустимості нової державної допомоги для конкуренції за умови виконання надавачем та отримувачами державної допомоги встановлених Уповноваженим органом зобов`язань;

- визнання нової державної допомоги недопустимою для конкуренції;

- припинення та повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції.

Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що відповідач є органом державної влади, уповноваженим приймати рішення з приводу державної допомоги суб`єктам господарювання.

Своєю чергою, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).

За змістом статей 17, 18 Закону № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, а відносини з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належать виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла інших об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.

При комплексній забудові території функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством (частина третя статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Замовником будівництва, у розумінні норм статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», може бути власник або орендар земельної ділянки.

Згідно із статтею 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Суб`єктами господарювання комунального сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом (стаття 24 Господарського кодексу України).

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (стаття 78 Господарського кодексу України).

Водночас частиною другою статті 3 Закону № 1555-VII встановлено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема, на підтримку господарської діяльності, пов`язаної з:

- інвестуванням в об`єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель;

- наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг.

Отже, беручи до уваги зміст спірних правовідносин, їх характер і нормативно - правове регулювання, предмет спору і предмет доказування у цій справі, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів відзначає, що ключовими питаннями, які постають перед судом і мають значення для правильного вирішення спору, є питання про те, чи виступає у цих відносинах комунальне підприємство як самостійний суб`єкт господарювання, чи поширюються на такі відносини приписи Закону № 1555-VII і чи повинно залучатись КП до виконання функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт об`єктів соціальної інфраструктури комунальної власності на конкурсній основі.

Колегія суддів зазначає, що ці питання вже були предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19, висновки якого щодо застосування норм права були враховані судами попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі, яка розглядається, її апеляційного перегляду.

Також зазначені висновки були підтримані Верховним Судом у постановах від 12.07.2022 у справі № 640/19887/20, від 06.10.2022 у справі № 640/25737/19 та від 20.06.2023 у справі № 640/6307/20 і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від таких.

Водночас, Антимонопольний комітет України наполягає, що від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19, які в подальшому були підтримані судом касаційної інстанції, слід відступити, проте колегія суддів вважає ці вимоги касаційної скарги необґрунтованими, виходячи з такого.

У постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19, від 12.07.2022 у справі № 640/19887/20, від 06.10.2022 у справі № 640/25737/19 та від 20.06.2023 у справі № 640/6307/20, правовідносини у яких є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, наведено такі правові позиції.

Аналіз підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини третьої статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» свідчить про те, що органам місцевого самоврядування надано альтернативу у виборі дій щодо здійснення функцій замовника, а саме: виконання їх самостійно або делегування на конкурсній основі підрядній організації.

У вищевказаних справах, розглянутих у касаційному порядку Верховним Судом, як і у справі, що розглядається, було встановлено, що комунальні підприємства, яким надавалась підтримка за Програмою, у тому числі - КП «Інженерний центр», утворені відповідним рішенням Київської міської ради (у цій справі від 12.02.2004 №17/1226), ці підприємства здійснюють свою діяльність на підставі статутів, затверджених в установленому порядку виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) (у справі, що розглядається - на підставі Статуту Комунального підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2004 № 1616), їх майно є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання (пункту 4.1 Статуту КП «Інженерний центр»).

Як у постановах Верховного Суду, на які посилались суди попередніх інстанцій, так і у справі, що розглядається, встановлено, що відповідно до статутів комунальні підприємства утворені з метою організації служби замовника з нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів підприємств, установ та організацій галузей освіти, охорони здоров`я, зв`язку, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового й іншого призначення, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Зазначені підприємства здійснюють господарську діяльність, пов`язану з інвестуванням в об`єкти міської інфраструктури із застосуванням процедур публічних закупівель.

За висновками Верховного Суду у постановах від 31.03.2021 у справі №640/21523/19, від 12.07.2022 у справі № 640/19887/20, від 06.10.2022 у справі №640/25737/19 та від 20.06.2023 у справі № 640/6307/20, які ґрунтуються на аналізі вказаних вище обставин, Київська міська рада на підставі рішень створила та підпорядкувала Департаменту комунальні підприємства з метою здійснення функцій замовника будівництва об`єктів соціальної інфраструктури.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд також констатував, що приймаючи рішення про виконання функцій замовника комунальними підприємствами (у тому числі й КП «Інженерний центр») Київська міська державна адміністрація діяла на підставі і у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а виконання функцій замовника через комунальні підприємства є саме безпосереднім здійсненням господарської діяльності органу місцевого самоврядування через комунальну установу, про що є пряма вказівка у чинному законодавстві (частина третя статті 8 Господарського кодексу України).

У контексті наведеного Верховний Суд констатував, що для виконання функцій замовника будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів соціальної інфраструктури проведення конкурсу не вимагається.

Усе це, за позицією Верховного Суду, спростовує доводи скаржника про те, що орган місцевого самоврядування як юридична особа може самостійно виконувати функцію замовника, а залучення відповідного комунального підприємства можливо виключно на конкурсній основі. Ці аргументи, які також наводились і у справі, що розглядається, визнані такими, що не відповідають вимогам чинного законодавствам України.

Також у постановах від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19, від 12.07.2022 у справі № 640/19887/20, від 06.10.2022 у справі № 640/25737/19 та від 20.06.2023 у справі № 640/6307/20 звернуто увагу на те, що перелік об`єктів, які потребують капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи нового будівництва виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) визначає враховуючи потреби населення з метою їх ефективного задоволення.

У цьому випадку, за висновками Верховного Суду, на стадії визначення замовника присутня лише суспільна потреба у об`єкті, який має назву, орієнтовні технічні показники (параметри), тобто відсутній предмет закупівлі, який необхідний для проведення процедури, відсутня ціна, а чинним законодавством не встановлена процедура чи методика закупівлі робіт чи послуг за відсутності предмета закупівлі.

До того ж, Верховним Судом враховано, що комунальні підприємства (підзвітні і підконтрольні Київській міській раді, усе майно якого є комунальною власністю територіальної громади міста Києва), виконуючи функції замовника, реалізують волю народу і потреби територіальної громади щодо створення об`єктів соціальної інфраструктури без переходу права власності на об`єкти будівництва.

Крім того, в результаті проведених робіт з будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єкти не вибувають з комунальної власності територіальної громади міста та у подальшому використовуються за своїм функціональним призначенням для задоволення нагальних потреб населення міста в галузі освіти, охорони здоров`я, комунального господарства тощо.

Також у наведених вище постановах Верховного Суду зауважено, що метою діяльності комунальних підприємств під час виконання функцій замовника, не є отримання прибутку, а є створення об`єктів на замовлення міста для забезпечення соціальних потреб населення.

Отже, оскільки, будівництво, реконструкція, капітальний ремонт соціальних об`єктів є інвестуванням в об`єкти інфраструктури, а залучення підрядної організації на виконання таких робіт здійснюється за результатами процедур державних закупівель, то Верховний Суд дійшов висновку про те, що дія Закону №1555-VII не поширюється на діяльність комунальних підприємств з виконання функцій замовника.

Такий висновок щодо застосування норм права Верховним Судом обґрунтовано з посиланням на норми статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 15, частини третьої статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», якими встановлено таке.

До власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, організація благоустрою та здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів (стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності; підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації; орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об`єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів (стаття 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів (частина третя статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Окрім цього, зважаючи на наведені у пунктах 1 та 14 частини першої статті 1 Закону № 1555-VII визначення понять «державна допомога суб`єктам господарювання» і «послуги, що становлять загальний економічний інтерес» (послуги, пов`язані із задоволенням особливо важливих загальних потреб громадян, що не можуть надаватися на комерційній основі без державної підтримки), а також положення частини другої статті 3 вказаного Закону, якими передбачено, що його дія не поширюється, зокрема, на підтримку господарської діяльності, пов`язаної з: - інвестуванням в об`єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель; - наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг, Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 640/21523/19, від 12.07.2022 у справі № 640/19887/20, від 06.10.2022 у справі № 640/25737/19 та від 20.06.2023 у справі № 640/6307/20 дійшов висновку, що фактично комунальні підприємства у спірних відносинах задовольняють потреби територіальної громади міста Києва в об`єктах виробничої інфраструктури та виконують завдання органу місцевого самоврядування щодо доступності цієї інфраструктури, а отже надають послуги, що становлять загальний економічний інтерес, у зв`язку з чим погодився з правовою позицією судів попередніх інстанцій про те, що дія Закону № 1555-VII не поширюється на діяльність комунальних підприємств з виконання функцій замовника.

До такого висновку дійшли і суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, і такий відповідає правозастосовчій практиці Верховного Суду, яка зазначена вище, нормам закону, якими врегульовані спірні у цій справі правовідносини.

Водночас переконливих доводів, які б спростовували такі висновки щодо застосування норм права, у касаційній скарзі не наведено і підстав для відступу від них колегія суддів, розглядаючи цю справу, не вбачає.

Доводи касаційної скарги про відступ від вищенаведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права ґрунтуються на аргументах про помилкове поширення касаційним судом на спірні відносини положень статті 8 Господарського кодексу України і незастосування норм статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», який, на переконання скаржника, є спеціальним і повинен застосовуватись на підставі частини другої статті 1 Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Так, частиною другою статті 1 Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» (Закон № 1555-VII) визначено, що терміни, зокрема, «суб`єкт господарювання» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про захист економічної конкуренції».

У розумінні ж статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єктом господарювання є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.

Проте, на переконання колегія суддів, у правовідносинах, у яких виник спір у справі, що розглядається, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин і норм законодавства, якими визначається правовий статус, функції та повноваження Департаменту, регламентується діяльність КП «Інженерний центр», ці суб`єкти не здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, а задовольняють потреби територіальної громади міста Києва в об`єктах виробничої інфраструктури та виконують завдання органу місцевого самоврядування щодо доступності цієї інфраструктури, тому не підпадають під наведене у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначення поняття «суб`єкт господарювання».

Більше того, оскільки в силу прямої вказівки норм частини другої статті 3 Закону №1555-VII на спірні правовідносини, які згідно з установленими у цій справі обставинами пов`язані з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, а також здійсненням інвестування в об`єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій та доводами касаційної скарги, не поширюється дія вказаного Закону, то колегія суддів відхиляє аргументи АМКУ про поширення на такі відносини положень частини другої статті 1 цього ж Закону, яка відсилає до Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині визначення поняття «суб`єкт господарювання».

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вирішили цей спір у відповідності із вимогами законодавства і фактичними обставинами справи, яка розглядається, правильно застосували норми права з урахуванням наявної правозастосовчої практики Верховного Суду в подібних правовідносинах, підстав для відступу від якої, зокрема, зважаючи на викладені скаржником доводи, відсутні, й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які скасуванню не підлягають.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 у справі №640/33002/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб