Рішення

від 06.09.2024 по справі 213/2984/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2984/24

Номер провадження 2/213/1419/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/2984/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Як на підставу позову посилається на те, що позивач протягом тривалого часу працював на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав хронічні професійні захворювання. Оглядом МСЕК йому визначено ступінь втрати професійної працездатності 65% безстроково (50% - вібраційна хвороба, 15% - сидеросилікоз) і визнано особою з інвалідністю третьої групи. У зв`язку з ушкодженням здоров`я порушено його звичний спосіб життя, через постійний біль він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання, постійно іспитує тривогу за своє здоров`я та життя, що завдає йому моральних страждань. Тому просить стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 355 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

04 липня 2024 року позовна заява надійшла до суду.

09липня 2024року позовназаява прийнятадо розгляду,провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19 липня 2024 року представником відповідача подано відзив на позов.

Ухвалами суду від 23 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів та розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначення відеоконференції відмовлено.

29 липня 2024 року представником відповідача подано додаткові пояснення у справі.

13 серпня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

14 серпня 2024 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року відмолено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення ТОВ«МЕДИКОМ КРИВБАСС» як третю особу без самостійних вимог на предмет спору та зобов`язання відповідача надати відповіді на 10 запитань відповідача.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про часткове закриття провадження.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Представник відповідача подав відзив, де вказує, що позов визнає в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн. Позивач приховував наявність професійних захворювань, чим умисно сприяв їх розвитку. Таким чином, дані дії позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався. Позивач продовжував працювати у шкідливих умовах праці, що свідчить про його недбале ставлення до свого здоров`я. Також зазначає, що третя група інвалідності є робочою. Позивач не був побавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію та Фондом соціального страхування йому виплачено одноразову допомогу та щомісячні платежі, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивачеві встановлено остаточний діагноз лише 27 лютого 2024 року, отже моральні страждання є нетривалими. Просить відмовити у задоволенні позову в іншій частині. Надав додаткові пояснення, відповідно до яких просить при визначенні розміру відшкодування врахувати скрутне матеріальне положення відповідача та його вклад в обороноздатність держави.

Позивач надав відповідь на відзив, де вказує, що він сумлінно та старанно працював на підприємстві відповідача більше 30 років. Відповідачем не спростовано доводи фактами належного удосконалення робочого процесу його професій, полегшення виконуваної роботи, шляхом механізму, зміни графіку роботи та режиму праці, відпочинку. В Акті форми П-4 чітко зазначено, що виникнення захворювань є наслідком недосконалості технологічного процесу, з перевищенням ГДР загальної вібрації та пилу. Вважає, що розмір моральної шкоди відповідає тим моральним стражданням, які він отримує і буде отримувати все життя.

Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, де вказує, що ПРАТ «ІНГЗК» вжило всіх заходів, покладених на нього законодавством для виявлення у позивача ознак професійних захворювань та можливості його подальшої роботи за професією.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач працював на підприємстві відповідача протягом 30 років 06 місяців, а саме з 20 червня 1991 року по 02 січня 2024 року. Звільнений за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 27 лютого 2024 року №327 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдромом полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, зі стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових, колінних суглобів; сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеня.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 березня 2024 року проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійних захворювань. Стаж роботи позивача у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 30 років 05 місяців.

Згідно з пунктами 17,18 Акту професійні захворювання виникли за таких обставин: ОСОБА_1 працюючи машиністом бурової установки цеху Кар`єр в ПРАТ "ІНГЗК" виконував роботи, що характеризуються впливом вібрації та аерозолів фібра генної дії, рівні яких перевищували нормативні значення через недосконалість технології збагачення руди. Причинами виникнення хронічних захворювань визнано: вібрацію та аерозоль фіброгенної дії, рівень яких перевищував нормативний.

Особи, які порушили законодавства про охорону праці, комісією не визначені через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу (п.20 Акту).

Згідно з довідкою МСЕК від 13 червня 2024 року позивачу первинно при огляді встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65% з 29 квітня 2024 року безстроково. З 29 квітня 2024 року позивачу визначено третю групу інвалідності безстроково. Причиною інвалідності зазначено професійне захворювання.

Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 , умови праці позивача відносились до класу "Небезпечні" та «Шкідливі».

У 2023 та 2024 роках позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з приводу отриманих професійних захворювань.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 6 цього Закону визначено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст.13).

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Висновок суду.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності 65% та третьої групи інвалідності безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок отримання професійних захворювань у позивача змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань.

Суд вважає, що ушкодження здоров`я, втрата значного відсотка працездатності, наявності третьої групи інвалідності безстроково, потреба в лікуванні, прийоми ліків, перенесення фізичних страждань, безумовно спричиняє позивачу моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 рокуз подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача понад 30 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер та тривалість отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, наявність третьої групи інвалідності, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації життя і свідчить про погіршення стану здоров`я, незворотність негативних наслідків профзахворювання і приходить до висновку, що все це у своїй сукупності вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, щодо відсутності його вини, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця відповідача по справі.

Водночас, погоджується з позицією відповідача стосовно того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 300000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо заперечень відповідача в частині стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

В цій справі розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, завданої платнику податків внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, отже зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 23 травня 2020 року, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування таких збитків. Крім того, суд погоджується з позивачем, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком відповідача, який як податковий агент має виконати функції щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу. Тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення зазначених сум на користь позивача, визначає такі суми без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 3 000,00 грн, оскільки позивач від його сплати звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23,76-81,89,95,258-259,263-265,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 3 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064, Код ЄДРПОУ 00190905.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Попов