Рішення

від 20.08.2024 по справі 183/7511/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 183/7511/22

Провадження № 2/752/2400/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

20 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, служба у справах дітей та сімей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, збільшивши позовні вимоги, просить:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.05.2023 року, та до повноліття дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З відповідачем ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач перебував у шлюбі до 11.02.2011 року, який розірвано рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Позивач, зауважує, що син проживає разом з ним, а ОСОБА_2 дитиною не цікавиться, покладених законодавством на неї обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, чи будь-якої іншої участі у вихованні сина, контактів зі школою, де навчається неповнолітній син не підтримує, а, починаючи з 24.02.2022 року взагалі не поцікавилася життям неповнолітньої дитини та місцем його перебування.

В зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 20.11.2023 року після передачі вказаної справи за підсудністю з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, її прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 100-101).

Ухвалою суду від 24.04.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 133-134).

В судове засідання позивач не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялись за її місцем проживання, зазначеним у позовній заяві.

Відповідач належним чином повідомлена про розгляд даної справи, в судове засідання не з`явилася, своїм правом на подачу письмового відзиву не скористалася, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надала.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позов, а відтак не скористалася наданим їй процесуальними правами, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд, вважає, за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони в справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05.03.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (а.с. 10).

З актів обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 від 28.03.2022 року та від 28.07.2022 року, вбачається, що син проживає разом з батьком, та дитина знаходиться на повному утриманні позивача останні шість років, а матір ОСОБА_2 не проживає із малолітньою дитиною, перебуває за межами України (а.с. 11-12, 13).

Згідно з довідкою від 29.07.2022 року, виданою Середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 10 м. Сєвєродонецька Луганської області, ОСОБА_3 , є учнем 6-Б класу. Його мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина, контакту із школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с. 16).

Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, вивчивши обставини щодо виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, дійшла висновку, що поведінка матері по відношенню до своєї дитини свідчить про невиконання нею обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, в зв`язку із чим, вважає, за доцільне позбавити батьківських права ОСОБА_2 щодо її дитини.

Вказані обставини підтверджуються висновком Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 100-4714 від 19.04.2024 року (а.с. 127-130).

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Поведінка відповідача, яка тривалий час взагалі не спілкується із дитиною, не виховує її, не утримує матеріально, що свідчить про її байдуже ставлення до дитини та про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 2 ч. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу необхідно приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

З огляду на вищевикладене, суд, вважає, що під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітнього сина без поважних причин, залишивши його без материнської уваги та турботи.

При цьому, має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно неповнолітньої дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Поведінка відповідача, яка тривалий час взагалі не спілкується із дитиною, не виховує її, не утримує матеріально, свідчить про її байдуже ставлення до дитини та про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Суд, аналізуючи представлені докази в їх сукупності, вважає доведеним, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї неповнолітньої дитини, та, з огляду на ст. 164 СК України, згідно з якою батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вважає, що позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Крім того, суд, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Тобто, обов`язок забезпечення дитині, встановленого законом розміру прожиткового мінімуму, лежить в рівній мірі як на батькові так і на матері дитини, виходячи з чого, суд, вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів,є справедливим і можливим до стягнення з відповідача.

При цьому, суд виходить також із правила ч. 2 ст. 182 СК України щодо того, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд, аналізуючи представлені докази в їх сукупності, вважає доведеним, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини, в зв`язку із чим, вважає, що позовна вимога про стягнення аліментів також підлягає задоволенню.

Визначену суму аліментів на утримання дитини, суд стягує з часу звернення позивача до суду (відповідну вимогу заявлено 09.05.2023 року (а.с. 78)), що відповідає положенням ст. 191 СК України та згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 267 ЦПК України допускає негайне виконання судового рішення в цій частині в межах суми платежу за один місяць.

При розподілі судових витрат, суд виходить із положень ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача 992,00 грн, понесених ним судових витрат по сплаті судового збору за позовну вимогу, пов`язану із позбавлення батьківських прав (а.с. 21), а також з огляду на п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, стягує в дохід держави із ОСОБА_4 1 073,60 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, служба у справах дітей та сімей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.05.2023 року, та до повноліття дитини, допустивши негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,00 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 00 копійок) сплаченого судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1 073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 00 копійок) судового збору.

Відомості про сторін у справі:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко