Ухвала

від 17.09.2024 по справі 202/2678/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2501/24 Справа № 202/2678/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023052420000329, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Лиман Донецької області, громадянина України, маючого середньо спеціальну освіту, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 17.05.2010 вироком Краснолиманського міського суду Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- 10.09.2015 вироком Краснолиманського міського суду Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК країни до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці;

- 02.11.2015 вироком Краснолиманського міського суду Донецької області за ч. 2 ст. 393 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- 14.09.2020 вироком Краснолиманського міського суду Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців

обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4 ст.246КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Цим вироком ОСОБА_5 визнано винним за наступних обставин.

29 вересня 2023 року, близько 15 години 30 хвилин (більш точний час встановити не виявилось можливим), ОСОБА_5 із заздалегідь підготовленою бензопилою чорного кольору марки «STARTPRO» моделі «SCS-5020L», на автомобілі марки ГАЗ моделі «3110» синього кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 НІ шасі № НОМЕР_2 , до фаркопу якого було причеплено причіп чорного кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , КУЗОВ № НОМЕР_4 , прибув на територію кварталу 72 виділу 11 Краснолиманського лісництва ДП «Лиманське лісове господарство», а саме до його частини, що розташована поблизу АДРЕСА_3 , за координатами 48.9369616, НОМЕР_5 , та яка включена до складу Національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без вилучення у землекористувачів та відноситься до зони стаціонарної рекреації парку та є територією природно заповідного фонду України, де побачив одне сироростуче дерево породи «дуб-звичайний» розміром 58х58 см, на незаконну порубку якого у нього виник умисел.

В цей же момент, перебуваючи у зазначеному місці, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, розуміючи протиправний характер своїх дій та усвідомлюючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, відкрито, задля задоволення власних побутових потреб, в порушення вимог ст.ст. 69,100 Лісового кодексу України, ст.ст. 5,12,38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», ст.ст. 9-1,16,21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також всупереч вимогам пунктів 2, 3 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питання щодо спеціального використання лісових ресурсів», не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів лісорубного або лісового квитка, тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев, за допомогою взятої із собою бензопили чорного кольору марки «STARTPRO» моделі «SCS-5020L» здійснив незаконну порубку до ступеню припинення росту одного сироростучого дерева породи «дуб-звичайний» розміром 58х58 см, в результаті чого ним було знищене одне сироростуче дерево породи «дуб-звичайний» розміром 58х58 см на території кварталу 72 виділу 11 Краснолиманського лісництва ДП «Лиманське лісове господарство», територію якого віднесено до складу Національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без вилучення у землекористувачів та до зони стаціонарної рекреації парку, та яка є територією природно заповідного фонду України.

Крім того, Національний природний парк «Святі Гори» створений з метою збереження типових та унікальних комплексів для даної території з усією сукупністю їх компонентів, процесів та явищ, ефективного використання та екологічної безпеки. Лісові насадження природно-заповідного фонду мають особливу екологічну та рекреаційну цінність. Незаконні рубки негативно впливають на стан природних комплексів і порушують природний розвиток процесів та явищ.

Сума шкоди, завданої ОСОБА_5 внаслідок самовільного вирубування одного сироростучого дерева породи дуб-звичайний розміром 58х58 см на території кварталу 72 виділу 11 Краснолиманського лісництва ДП «Лиманське лісове господарство», яку віднесено до складу Національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без вилучення у землекористувачів та до зони стаціонарної рекреації парку, та яка є територією природно заповідного фонду України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» (з урахуванням індексації) складає 293091,66 грн.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев на території природно-заповідного фонду, що спричинила тяжкі наслідки.

В апеляції:

- обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності його вини та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при призначенні покарання, судом першої інстанції не було враховано декілька помякшуючих покарання обставин, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність позитивної характеристики, а також той факт, що з потерпілою стороною було укладено угоду про погашення суми заподіяної шкоди. Також вказує, що в нього на утриманні є неповнолітня дитина, він є працевлаштованим, є фізичною особою-підприємцем.

Крім того вказує, що потерпіла сторона не наполягала на призначенні йому реальної міри покарання, оскільки зацікавлена в своєчасному відшкодуванні шкоди. Так само, і сторона обвинувачення вважала за можливе призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_8 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, надали заяви про розгляд апеляційної скарги за їхньої відсутності, а тому, враховуючи, що в апеляційній скарзі обвинуваченого не заявлені вимоги щодо ухвалення вироку в порядку ст. 421 КПК України, розгляд апеляційної скарги здійснюється без їхньої участі.

Заслухавши прокурора, який заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 246 КК України, в апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо необхідності призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно доположень ст.6Конвенції,кожен маєправо насправедливий іпублічний розглядйого справиупродовж розумногостроку незалежнимі безстороннімсудом,встановленим законом,який вирішитьспір щодойого правта обов`язківцивільного характеруабо встановитьобґрунтованість будь-якоговисунутого протинього кримінальногообвинувачення.

Загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням яких є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Положеннями ст. 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін явно несправедливе покарання означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом хоча й у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

При цьому, повноваження суду, надані державою щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття судова дискреція у кримінальному судочинстві.

Під особою обвинуваченого, у контексті ст. 414 КПК України, розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Згідно з приписами ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд, застосовуючи положення ст. 75 КК України, при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного.

Однак, приймаючи рішення про неможливість виправлення ОСОБА_5 за умов застосування до нього правил ст. 75 КК України, під час ухвалення вироку не отримали належної оцінки дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а також не враховані інші фактори, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного.

Так, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 хоча і є раніше судимою особою, проте має на утриманні неповнолітню доньку 2015 року народження, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фізичною особою-підприємцем, який займається технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів.

Також приймається до уваги, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення мало місце у вересні 2023 року, та на момент апеляційного перегляду відсутня інформація, що після цього останній вчинив нове кримінальне правопорушення або був притягнутий до адміністративної відповідальності, тобто, така посткримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 свідчить про щирість каяття останнього, усвідомлення наслідків вчиненого та готовність добровільно нести відповідальність за скоєне і без застосування до нього більш суворих заходів кримінального покарання.

Крім того, долученими до апеляційної скарги платіжними дорученнями підтверджується компенсація обвинуваченим ОСОБА_5 завданих кримінальним правопорушенням збитків на суму 16 000 гривень, що можна віднести до обставини, що пом`якшує покарання обставини, а саме добровільного відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Так, при визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей 65-67 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного.

За наведених обставин, непогашені попередні судимості обвинуваченого ОСОБА_5 хоча і мають місце, однак визнання судом першої інстанції такої обставини, що обтяжує покарання, як рецидив злочину, в даному конкретному випадку не в повній мірі відповідає завданням кримінального провадження, оскільки ця обставина, з урахуванням наведеного вище, суттєво не вливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, розмір та вид покарання.

З урахуванням наведених вище обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відбування обвинуваченим ОСОБА_5 покарання без реального позбавлення волі буде відповідати завданням кримінального покарання, тобто, перебуваючи на волі, в умовах воєнного стану, останній нестиме користь не тільки державі, зокрема, офіційно займаючись технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів, а в тому числі і задля повного погашення завданих злочином збитків.

Виходячи з мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, враховуючи наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, а також нівелювання єдиної визнаної судом першої інстанції обтяжуючої покарання обставини, колегія дійшла висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, враховується практика Європейського суду з прав людини у рішенні у справі Луценко проти України (Заява № 6492/11) від 03 липня 2012 року, де зазначено, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення законності позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Отже, за наведеного вище, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 слід задовольнити, вирок щодо нього змінити в частині призначення покарання та застосувати положення ст. 75 КК України, що є необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023052420000329, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, - змінити в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 4 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4