Ухвала

від 17.09.2024 по справі 210/1132/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1556/24 Справа № 210/1132/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю (в режимі відеоконференції):

адвоката ОСОБА_6

осіб, щодо майна яких

вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024042060000014 від 21.02.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року задоволено клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42024042060000014 від 21.02.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- Мобільний телефон марки Iphone 11 pro max imei НОМЕР_1 ;

- Мобільний телефон марки VIVO;

- Предмет схожий на кулю;

- Копія договірна ціна;

- Копія локального кошторису №2-1-1;

- Копія відомостей до локального кошторису №2-1-1;

- Копія розрахунку загальновиробничих витрат;

- Копія договору № 293;

- Грошові кошти у загальній сумі 43 450 гривень.

Обґрунтовуючи прийнятерішення,слідчий суддязазначив, що майно, вилучене у будинку за місцем мешкання ОСОБА_7 , який працює ФОП ОСОБА_7 , є речовими доказами та безпосереднім об`єктом кримінально-протиправних дій, тож існують достатні підстави вважати, що воно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже існує потреба в забезпеченні їх збереження, у зв`язку із чим клопотання слідчого підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про накладання арешту відмовити та зобов`язати посадову особу повернути вилучене майно.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказує про те, що слідчим суддею не надано належної правової оцінки тому, що арештовані грошові кошти в сумі 43.450, 00 грн. є власністю ОСОБА_8 .

Зазначає, що вказані грошові кошти є її особистим накопиченням, мають законне походження та зберігались за місцем її проживання. Крім того, їх походження підтверджується довідкою про доходи та довідкою про грошові виплати на дитину.

Акцентує увагу на тому, що арештоване майно не є доказами у кримінальному провадженні, оскільки не стосується розслідуваних подій.

Крім того вказує, що згідно із протоколом обшуку останній було проведено на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, але не ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що не було перевірено слідчим суддею.

Зазначає, що клопотання про арешт майна було подане з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача; осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, та представника - адвоката ОСОБА_6 , які апеляційну скаргу підтримали, на її задоволенні наполягали з викладених у ній підстав; прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті порушеного питання, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що слідчими СВ ВП № 2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області спільно з слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному упровадженні №42024042060000014 від 21.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що рішенням виконкому Криворізької міської ради від 30.11.2022 №1517 «Про бюджет Криворізької міської територіальної громади на 2023 рік» зі змінами передбачено виділення бюджетних коштів на реалізацію Програми розвитку системи цивільного захисту в м. Кривому Розі на 2016 - 2026 роки. Протягом 2023 року Департаментом освіти і науки виконкому Криворізької міської ради як головним розпорядником бюджетних коштів на виконання вказаної вище Програми виділено відділам освіти виконкомів районних у місті рад бюджетних коштів на загальну суму 144 197 600 грн.

Також встановлено, що на території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 19.04.2023 створено організовану групу з числа службових осіб органів місцевого самоврядування, а також приватних суб`єктів господарювання, які зорганізувались з метою незаконного заволодіння коштами місцевого бюджету, які виділено Департаментом освіти і науки виконкому Криворізької міської ради, призначеними для проведення будівельних робіт із ремонту укриттів у закладах освіти Тернівського району м. Кривого Рогу.

Зокрема встановлено, що громадянка ОСОБА_10 , будучи начальником відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради, діючи з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, усвідомлюючи та розуміючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, зорганізувавшись з ОСОБА_11 , який обіймає посаду директора комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 5» Криворізької міської ради та є співмешканцем ОСОБА_10 , створили стійке злочинне об`єднання з метою систематичного вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів, спрямованих на заволодіння бюджетними коштами, виділеними на проведення будівельних робіт із ремонту укриттів в закладах освіти Тернівського району м. Кривого Рогу.

Згідно протоколу обшуку від 23.05.2024 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.05.2024 року, було проведено обшук у жилому приміщенні, в якому мешкає ОСОБА_7 , розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено наступні речі: мобільний телефон марки Iphone 11 pro max imei НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки VIVO; предмет схожий на кулю; копія договірна ціна; копія локального кошторису №2-1-1; копія відомостей до локального кошторису №2-1-1; копія розрахунку загальновиробничих витрат; копія договору № 293; грошові кошти у загальній сумі 43 450 гривень

Постановою старшого слідчого від 23.05.2024 року вищевказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Також матеріалами встановлено, що слідчим своєчасно, 24.05.2024 року, було здійснено звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході обшуку 23.05.2024 року, шляхом направлення його засобами поштового зв`язку (а.с. 35), та було розглянуте наступного дня після його надходження до суду, у зв`язку із чим доводи сторони захисту про недотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК, ч. 1 ст. 172 КПК України колегія суддів оцінює критично.

На думку колегії суддів, під час постановлення оскаржуваного рішення слідчий суддя мав достатні підстави для висновку про те, що вилучені у межах обшуку документі та речі можуть бути використані як докази, оскільки розслідувані кримінальні правопорушення були вчинені у межах господарської діяльності, а відтак документи щодо здійснення господарських операцій та укладання господарських угод, а також мобільні телефони, що можуть містити відомості про з`єднання з іншими абонентами стільникового зв`язку, листування за допомогою інтернет-месенджерів тощо, можуть мати доказове значення для кримінального провадження. Таким чином, їх арешт як речових доказів не є вочевидь безпідставним.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що слідчий суддя на цій стадії кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді обвинувачення по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для встановлення винуватості або невинуватості особи у вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей з`ясувати, чи існує вагома вірогідність того, що певні речі та документи можуть бути використані як докази у даному провадженні, або наявні інші підстави для їх арешту.

З огляду на викладене апеляційні доводи про те, що вилучені речі та документи не мають доказового значення для кримінального провадження, не можуть бути прийняті до уваги як передчасні і такі, що грунтуються на особистих суб`єктивних оцінках апелянта.

Доводи апеляційної скарги щодо належності вилучених грошових коштів ОСОБА_8 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані кошти були виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , який є фігурантом розслідуваного кримінального провадження. Належність їх саме ОСОБА_8 , яка також проживає за тією самою адресою, безспірного підтвердження не має та грунтується лише на тому, що остання у минулому отримувала певні грошові надходження.

У той же час розслідувані кримінальні правопорушення мають корисливий характер та пов`язані із незаконним заволодінням бюджетним коштами з використанням декількох суб`єктів господарювання, зокрема ФОП ОСОБА_7 , а відтак зв`язок між вказаними коштами та розслідуваними діяннями на даному етапі досудового розслідування не виключається, що зумовлює наявність підстав для їх арешту.

Посилання апелянта на те, що згідно із протоколом обшуку останній було проведено на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, але не ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що не було перевірено слідчим суддею, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Так, згідно із протоколом обшуку від 23.05.2024 року (а.с. 15-18) вказану слідчу дію було проведено на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2024 року у справі № 210/1132/24, провадження № 1-кс210/831/24.

У матеріалах справи наявні копія ухвали із тими самими реквізитами (а.с. 12-14), втім з неї вбачається, що її було постановлено слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Наведене вказує на те, що при складанні протоколу обшуку від 23.05.2024 року було допущено описку в частині найменування суду, слідчим суддею якого було надано дозвіл на проведення цього обшуку, втім всі інші реквізити відповідної ухвали, зокрема номер справи та дата її постановлення, були зазначені правильно, що дає можливість її безсумнівної ідентифікації. На переконання колегії суддів, допущена технічна помилка не має істотного характеру і не свідчить про незаконність проведеного обшуку та недопустимість його результатів як доказів.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024042060000014 від 21.02.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4