Постанова

від 17.09.2024 по справі 713/2583/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року м. Чернівці

справа № 713/2583/22

провадження №22-ц/822/677/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретар Скулеба А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державний нотаріус Вижницької державної нотаріальної контори Мицкан Ж.І, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Державний нотаріус Вижницької державної нотаріальної контори Мицкан Ж.І, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_5 27.09.2017 року склала заповіт, яким заповіла позивачу все своє майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Позивач, як спадкоємець за заповітом, подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Після цього позивач виявила, що 21.09.2018 року складено заповіт, ОСОБА_5 на ім`я відповідача ОСОБА_2 . Даний заповіт складений нотаріусом Мицкан Ж.І., в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У даному заповіті замість заповідача ОСОБА_5 розписалася ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що заповіт від 21.09.2018 року складений ОСОБА_5 на ім`я відповідача ОСОБА_2 є недійсним, виходячи з такого.

В заповіті вказано, що його складено о 15:20 год., але не вказано місце його складення, чим порушено вимоги щодо форми заповіту. Це, на думку позивача, означає, що заповіт є нікчемним, та визнання його нікчемним в судому порядку не вимагається.

В заповіті зазначено, що його складено за допомогою загально технічних засобів. З цього вбачається, що місцем складення заповіту є нотаріальна контора. Але зі змісту самого заповіту цього не вбачається.

В заповіті зазначено, що заповідач ОСОБА_5 є особою похилого віку, самостійно розписатись у заповіті не може, тому за дорученням нотаріуса текст даного заповіту на двох примірниках підписано ОСОБА_6 , жителькою АДРЕСА_1 . Але ОСОБА_6 станом на 21.09.2018 року в м.Косів не зареєстрована та в м.Косів відсутня вулиця чи провулок « ОСОБА_7 ».

Враховуючи зазначене, заповіт складений не тільки з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту, але волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її волі.

Крім того, ОСОБА_5 отримувала пенсію та до смерті розписувалась у відомостях про її отримання тому могла самостійно підписати оспорюваний заповіт. І відсутність її підпису в цьому заповіті ставить його під сумнів. Тому не було жодної необхідності підписуватись ОСОБА_6 в оспорюваному заповіті.

Позивач просив визнати заповіт від 21.09.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №423, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 недійсним, та стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Державний нотаріус Вижницької державної нотаріальної контори Мицкан Ж.І, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Вапеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права. Посилаючись на обставини, зазначені в позові, звертає увагу суду на те, що заповіт є нікчемним з тих підстав, що підпис в заповіті від 21.09.2018 року виконаний не заповідачем ОСОБА_5 , а іншою особою ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 на користь якої підписаний заповіт, яка відповідно до ст. 1253 ЦК України не вправі була розписуватись в заповіті за спадкодавця, тобто не могла бути рукоприкладником. Суд з цих обставин зобов`язаний був з власної ініціативи застосувати наслідки нікчемності заповіту. Крім того, ОСОБА_5 в 2021 році розписувалась у відомостях на отримання пенсії, то і в 2018 році вона могла самостійно розписатись в заповіті, що і було досліджено в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 21.09.2018 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_2 все своє майно. Даний заповіт складений нотаріусом Мицкан Ж.І., в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких ОСОБА_5 обрала самостійно. У даному заповіті також зазначено «В зв`язку з тим, що заповідач ОСОБА_5 є людиною похилого віку, власноручно розписатись не може, за її дорученням, в її, нотаріуса та свідків присутності текст цього заповіту у двох примірниках підписано ОСОБА_6 , яка проживає в АДРЕСА_1 .

Далі зазначено, що «цей заповіт складено о 15год. 20хв. перший який видається заповідачу, а другий залишається на зберіганні у Вижницькій державній нотаріальній конторі, місцезнаходження якої є м.Вижниця вул.Українська,95 Вижницького району.»

З довідки приватного нотаріуса Оліник Ю.І. від 17.03.2022 року вбачається, що після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_2 , відкрито спадкову справу.

З довідки Косівської міської ради від 04.08.2022 року №1242 вбачається, що згідно відомостей Реєстру територіальної громади відсутня вулиця (провулок) «Снятинський».

ОСОБА_5 27.09.2017 року (тобто за рік до складення оспорюваного заповіту) склала на ім`я позивача ОСОБА_9 заповіт, яким заповіла позивачу все своє майно. Даний заповіт складений нотаріусом Штефюк Н.В., в присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яких ОСОБА_5 обрала особисто. У даному заповіті зазначено : « В зв`язку з тим, що заповідач ОСОБА_5 власноручно розписатись не може, за її дорученням, в її, нотаріуса та свідків присутності текст цього заповіту у двох примірниках підписано ОСОБА_12 ».

ОСОБА_5 19.11.2010 року склала на ім`я ОСОБА_13 заповіт, яким заповіла їй все своє майно. Даний заповіт складений нотаріусом Войцеховським А.В., в присутності свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , яких ОСОБА_5 обрала особисто. У даному заповіті, також, зазначено: « В зв`язку з тим, що заповідач ОСОБА_5 похилого віку та хвора, власноручно розписатись не може, за її дорученням, в її, нотаріуса та свідків присутності текст цього заповіту у двох примірниках підписано ОСОБА_15 ».

З копій платіжних відомостей про виплату пенсі та соціальних допомог за період часу з січня 2021 року по жовтень 2021 року щодо виплат та соціальних допомог ОСОБА_5 , оригінали яких досліджувались в судому засіданні, вбачається, що ОСОБА_5 у вказаних відомостях розписувалась особисто.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно доч.ч.1,2,5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки положення Порядку та відповідні норми ЦК України, зокрема, ст. 1247 ЦК України, при посвідченні заповіту були дотримані.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід змінити з наступних підстав.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Отже, на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 19 вересня 2023 року у справі №694/637/20.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Згідно з ч.2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених ст. ст. 1248, 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Аналогічні положення щодо посвідчення заповіту при свідках містяться вПорядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

Відповідно до вимог пункту 1.7 глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Згідно з пунктом 1.8 глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Згідно з пунктом 1.11 глави 3 розділу ІІ Порядку № 296/5 на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Отже, свідками, зокрема, не можуть бути нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Такі особи також не можуть виступати у ролі рукоприкладчика, тобто підписати заповіт за заповідача.

Встановлено, що у зв`язку з похилим віком ОСОБА_5 не могла особисто прочитати текст заповіту уголос і за її дорученням, у її присутності та у присутності нотаріуса текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких ОСОБА_5 обрала самостійно.

Судом встановлено, що підпис в заповіті від 21.09.2018 року виконаний не заповідачем ОСОБА_5 , а іншою особою ОСОБА_6 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , яка була допитана як свідок в суді першої інстанції, є рідною сестрою ОСОБА_2 на користь якої підписаний заповіт, яка відповідно до ст. 1253 ЦК України не вправі була розписуватись в заповіті за спадкодавця, тобто не могла бути рукоприкладником.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.

За таких обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що заповіт,оформлений 21 вересня 2018 року від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому відповідно до ст. 1257 ЦК України є нікчемним.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18) зазначено, що нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22) зазначив, що нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого.

Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Визнання недійсним нікчемного правочину чи встановлення нікчемності правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

З огляду на вказані вище правові позиції Верховного Суду, апеляційний суд робить висновок про те, що визнання недійсним заповіту в даному випадку є неналежним способом захисту прав позивачки, оскільки судом встановлена нікчемність заповіту. За таких обставин в позові слід відмовити саме з цієї підстави.

Суд апеляційної інстанції не дає оцінку іншим аргументам апеляційної скарги, оскільки вони не мають юридичного значення у даному випадку.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України його слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2024 року змінити з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20 вересня 2024 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: Н.К. Височанська

І.М. Литвинюк