Постанова

від 12.09.2024 по справі 607/4154/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4154/21Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/712/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Дідух М.Є.

з участю представника ОСОБА_1 -

адвоката Ярмуся В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ярмуся Віктора Дмитровича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я., дата складення повного тексту 21 березня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Тернопільська міська рада, Відділ державного архітектурнобудівельного контролю Тернопільської міської ради, Управління Державної архітектурнобудівельної інспекції у Тернопільській області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишневецького 12», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор начальник відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савка Сергій Васильович, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначав, що він є власником частини нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 107,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що зареєстровано за його дружиною ОСОБА_3 , яке знаходиться на другому поверсі двох поверхового будинку, який прибудовано до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 і будувалось ТОВ «Домобудівник» на замовлення КП Фірма «Тернопільбудінвестзамовник».

Над приміщенням №154 знаходиться горище, яке перебуває у спільній сумісній власності всіх власників (жильців) багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 незаконно зареєстрував та оформив право власності на горище за адресою АДРЕСА_1 , яке знаходиться над приміщенням позивача, а в подальшому змінив цільове призначення з нежитлового на житлове, присвоївши два окремих номера № НОМЕР_2 та № 171/1, а саме: - квартиру загальною площею 52,5 кв. м., житлова площа 12 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 2125777261101; - квартиру загальною площею 52,2 кв. м., житлова площа 26 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 2125802161101.

Позивач зазначає, що право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями, в тому числі і горищем, мають усі співвласники житлового будинку, а з документації, яка наявна в КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник», ТОВ «Домобудівник» та ОСББ «Вишневецького,12», будь-якого приміщення та квартири за номерами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , не будувалось та в експлуатацію не вводилось, поштову адресу квартирам не присвоєно, а тому вони не вважаються закінченим будівництвом. Крім того, указані квартири не мають вікон, дверей та не ізольовані одна від одної, не підведено воду, газ, електрику та не встановлено відповідні лічильники, будь-яких будівельних робіт не проводилось, дані квартири фізично відсутні.

Позивач як співвласник будинку та його дружина ОСОБА_3 не давали згоди на оформлення права власності на горище, що знаходиться над їх приміщенням. Окрім цього, відсутнє рішення ОСББ «Вишневецького,12» та всіх співвласників будинку з цього питання.

Державним реєстратором начальником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савкою С. В. не отримано оригіналу чи належним чином завіреної копії рішення Тернопільської міської ради про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення АДРЕСА_6 , а також на квартири за номерами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , які належать ОСОБА_2 та не отримано декларації про початок та закінчення будівництва.

Неправомірні дій державного реєстратора, на думку позивача полягали в незаконному оформленні права власності на горище за адресою АДРЕСА_1 , без будь-яких законних підстав реєстрації у встановленому законом порядку, та здійснення реєстрації, розподілу, присвоєння на два окремих номера (квартири).

При цьому на державного реєстратора покладено обов`язок до прийняття відповідного рішення встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

ОСОБА_1 казував, що Державним реєстратором не отримано відповідної інформації від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, з метою прийняття рішення щодо державної реєстрації прав власності на квартири за номерами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Переобладнання або перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, згідно зі ст. 152 ЖК України проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради депутатів та згідно Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, з чого слідує, що у разі перепланування та переобладнання жилих будинків, згода всіх співвласників будинку та органу місцевого самоврядування є обов`язковою.

Після реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вищевказані квартири АДРЕСА_4 та № 171/1вони були реалізовані наступним фізичним особам:

- ОСОБА_5 - квартира АДРЕСА_7 , вартістю 52 500 грн., реєстраційний номер №2125777261101, згідно договору купівлі-продажу від 20 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О. О.;

- ОСОБА_4 - квартира АДРЕСА_8 , вартістю 52 200 грн., реєстраційний номер №2125802161101, згідно договору купівлі-продажу від 20 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О. О.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., індексний номер 53184412 від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 52,5 кв. м., житлова площа 12 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 2125777261101;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 52,5 кв. м., житлова площа 12 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125777261101, проведену державним реєстратором - начальником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савкою С. В. на підставі рішення, індексний номер 53184412 від 17 липня 2020 року, номер запису про право власності 37371604;

- скасувати запис 2125777261101 від 17 липня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., проведений на підставі рішення, індексний номер 53184412 від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 52,5 кв. м., житлова площа 12 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 37371604;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., індексний номер 53184936 від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 52,2 кв. м., житлова площа 26 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 2125802161101;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 52,2 кв. м., житлова площа 26 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2125802161101, проведену державним реєстратором - начальником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савкою С. В. на підставі рішення, індексний номер 53184936 від 17липня 2020 року, номер запису про право власності 37372102;

скасувати запис 2125802161101 від 17 липня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., проведений на підставі рішення, індексний номер 53184936 від 17 липня 2020 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 52,2 кв. м., житлова площа 26 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 37372102.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ярмусь В.Д. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11.03.2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_9 фізично відсутні, не введені в експлуатацію, не мають вікон і дверей, не ізольовані одна від одної, до них не підведено газ, воду, електрику, не встановлено відповідні лічильники, будь-яких будівельних робіт не проводилося, поштову адресу їм не присвоєно, а тому вони не вважаються закінченим будівництвом.

Судом першої інстанції не враховано що з 2012 по 2020 відсутні будь-які реєстраційні документи на горище, так як воно не відповідало ДБН для реєстрації в реєстрі прав власності, як окреме приміщення.

З поданих документів у Державного реєстратора Великомлинівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчук О.М. не було правових підстав для реєстрації нежитлового приміщення АДРЕСА_6 , так як реєстрація проводилась не за місцем знаходження, а подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом.

ОСОБА_2 не подано документи щодо користування земельною ділянкою, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення органу місцевого самоврядування про реєстрацію права власності та присвоєння адресного номера, будівельного паспорта на будинок, а документи щодо реєстрації (набуття) права власності на приміщення суперечить один одному.

Державним реєстратором начальником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савкою С.В. не отримано оригіналу чи належним чином завіреної копії рішення Тернопільської міської ради про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на приміщення АДРЕСА_6 , а також на квартири за номерами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , не отримано декларації про початок та закінчення будівництва.

Суд першої інстанції не врахував, що згідно повідомлення Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №1345/04 від 10.08.2020р. інформація, яка б стосувалась надання дозволу на перепланування, реконструкцію з добудовою, переобладнання горища в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 відсутня, а також те, що відділ державного архітектурно- будівельного контролю Тернопільської міської ради №152/27 від 11.08.2020р. повідомив про відсутність будь-яких документів дозвільного характеру в період з 2016 р. щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин Державний реєстратор ОСОБА_6 зобов`язаний був відмовити у прийнятті документів та реєстрації права власності.

Суд першої інстанції встановив, що позивач у даній справі обрав неналежний спосіб захисту, однак при цьому суд не врахував усіх обставин справи, зокрема, що квартири відсутні, не будувались, у встановлений законом спосіб не вводились в експлуатацію, відповідач та треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «квартирами» не користуються, так як вони відсутні, відсутня сплата будь-яких комунальних платежів, і в даному випадку не може бути застосований віндикаційний позов до відсутнього нерухомого майна.

Тому вважає, що заявлений позов про визнання неправомірних дій державного реєстратора та скасування записів відновить порушені права позивача, а також співвласників житлового будинку та ОСББ «Вишневецького,12».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03.02.2021 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2022 року як на підставу для відмови у задоволенні позову був той факт, що державна реєстрація за ОСОБА_7 є чинною та не скасована, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Отже, у даній справі предметом позову є неправомірні дії відповідача та державного реєстратора, пов`язані з незаконними реєстраційними діями, а не з витребуванням нерухомого майна з чужого незаконного володіння, тому позивачем правильно обрано спосіб захисту порушених прав.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення адвоката Ярмуся В.Д., який підтримав доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована під номером ТП14311090601 від 01 грудня 2011 року в Державній архітектурно-будівельній інспекції, багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_1 , загальною площею 3 122,85 кв. м, житловою площею 1 668,12 кв. м, здано в експлуатацію.

28 грудня 2011 року між ТОВ «Домобудівник» (виконавець) та ОСОБА_2 (дольовик) укладено договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, згідно з яким виконавець приймає у дольову участь, а дольовик фінансує будівництво нежитлового приміщення №171, загальною площею 107,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

27 лютого 2012 року Тернопільським МБТІ на замовлення КП фірма «Тернопільбудінвестзамовник» виготовило технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 . В загальних відомостях зазначено: рік побудови - 2011; кількість поверхів 6+мн.; площа забудови 2386,6 кв.м.; об`єм будинку 54 676 кв.м.; загальна площа 14 863,7 кв.м.; житлова площа 5437,3 кв.м.; площа нежитлових приміщень 582,8 кв.м.; площа балконів, лоджій і терас - 844,4 кв.м.; кількість квартир (шт.) 144; кількість житлових кімнат (шт.) 312; матеріал стін цегла; відсоток зносу 0.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 26 лютого 2013 року ТОВ «Домобудівник» передало ОСОБА_2 приміщення № 171, загальною площею 107,3 кв. м. у зазначеному житловому будинку.

29 червня 2016 року згідно акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, укладеного між ПП «Тернопіль-сервісбуд» та ОСББ «Вишневецького,12», останньому було передано активи житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа будинку (частини будинку) 14863,7 кв.м, а саме 144 квартири, житловою площею 5 437,3 кв.м., загальною площею 11 295 кв.м.

2 червня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 107,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 02 червня 2020 року, індексний номер: 211085924, виданим державним реєстратором Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчук О. М.

14 липня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» (далі ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області») надало висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості квартири АДРЕСА_10 .

14 липня 2020 року ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» виготовлено технічні паспорти на квартиру АДРЕСА_7 , та квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 52,2 кв. м, житловою площею 26 кв. м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С. В. зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 216817528, виданим 17 липня 2020 року.

17 липня 2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С. В. зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_11 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 216817006, виданим 17 липня 2020 року .

20 липня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 купив належну продавцю однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О. О.

20 липня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 (продавець) продав, а ОСОБА_4 (покупець) купила належну продавцю однокімнатну квартиру АДРЕСА_8 .

10 серпня 2020 року управління містобудування, архітектури та кадастру за № 1345/04 надало відповідь на адвокатський запит адвоката Ярмуся В. Д., яким повідомило, що інформація, яка б стосувалась надання дозволу на перепланування, реконструкцію, реконструкцію з добудовою, переобладнання горища в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 відсутня.

11 серпня 2020 року за № 152/27 відділ державно-архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради на адвокатський запит ОСОБА_8 повідомив, що відділом в період з 2016 року документи дозвільного характеру щодо об`єкту за адресою АДРЕСА_1 , не видавались.

07 серпня 2020 року Фонд державного майна України за № 10-59-15734 надав інформацію адвокату Ярмусю В.Д.: зі звіту про оцінку щодо об`єкта житлової нерухомості (квартири), загальною площею 52,20 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (пароль пошуку БЕЛОМС829886); інформацію зі звіту про оцінку щодо об`єкта житлової нерухомості (квартири), загальною площею 52,50 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (пароль пошуку ХКПНМЗ250225).

Відповідно до акту обстеження житлового будинку від 02 лютого 2021 року, комісія жильців багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , провели огляд житлового будинку за цією адресою та встановили наступне: нежитлового приміщення за номером АДРЕСА_12 - не виявлено; житлової квартири АДРЕСА_13 - не виявлено; житлової квартири АДРЕСА_14 - не виявлено.

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 19 червня 2003 року № 080772.

ОСОБА_3 належить на праві приватної власності нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 107,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2013 року, індексний номер: 1404280, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 березня 2013 року за № 24460261101.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСББ «Вишневецького 12», ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі продажу квартир та скасування записів про реєстрацію права власності.

Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 607/14871/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд виснував, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що захист порушених прав позивача, який вважає себе співвласником майна, відчуженого за спірними правочинами, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувачів цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним.

Первинна реєстрація права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 107,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 відбулася за рішенням державного реєстратора Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області Смолінчука О. М., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 02 червня 2020 року, індексний номер: 211085924 (т. 1 а. с. 125).

Визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20 липня 2020 року не призведе до повернення горища у спільну власність співвласників будинку, оскільки відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, яка передбачає правові наслідки недійсності правочину, у випадку застосування судом двосторонньої реституції об`єкти договорів купівлі-продажу повертаються їх продавцю, а державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірні приміщення не припиняється.

Отже, задоволення заявлених позивачем позовних вимог не призведе до поновлення його порушених прав.

До цього рішення також є окрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суду Пророка В. В.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

На основі тлумачення вказаних норм можна зробити висновок про те, що цивільні права/інтереси захищаються у такий спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не передбачають ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

В кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України»).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - державний реєстр) запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс8), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що: « […] за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. […] судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. […] Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить».

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19 викладено висновок про те, що з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а отже, відсутня необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить - не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що обраний у виниклому спорі спосіб захисту порушеного права є неефективним, оскільки майно, яке ОСОБА_2 набув на підставі спірних рішень державного реєстратора, ним було відчужене шляхом укладення договорів купівлі-продажу, які є чинними, як і право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартири за адресою АДРЕСА_1 , за номером АДРЕСА_15 , а відтак тільки шляхом витребування у добросовісних набувачів цього майна ОСОБА_1 ефективно захистить своє можливе порушене право.

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Зокрема суд, із урахуванням висновків, висвітлених у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19 суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині: скасування записів 2125777261101, 2125802161101 від 17 липня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. до задоволення не підлягають, оскільки, з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Такий спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом також надано вірну оцінку тому, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 не є належним способом захисту, задоволення таких вимог не призведе до відновлення порушених прав позивача, так як спірне майно має власників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції встановив, що позивач у даній справі обрав неналежний спосіб захисту, однак не врахував: що квартири відсутні, не будувались, у встановлений законом спосіб не вводились в експлуатацію, відповідач та треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «квартирами» не користуються так як вони відсутні, відсутня сплата будь-яких комунальних платежів, і в даному випадку не може бути застосований віндикаційний позов до відсутнього нерухомого майна, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки право власності на спірні квартири за адресою АДРЕСА_1 , за номером АДРЕСА_15 було зареєстроване за ОСОБА_2 , який відчужив указні об`єкти нерухомості третім особам по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу, тому заявлені ОСОБА_1 вимоги не призведуть до відновлення порушеного права.

Для досягнення даної мети особі, право якої порушено, необхідно звертатися до фактичного власника спірного майна з віндикаційним позовом, що передбачає витребування майна з чужого володіння. Ефективність способу захисту передбачає відсутність необхідності застосування додаткових способів захисту.

У справі, що переглядається, застосування такого способу захисту як скасування рішення державного реєстратора, призведе до необхідності звернення до суду із новим позовом.

У зв`язку з цим обраний позивачем спосіб захисту є неефективним у справі, що переглядається.

Даний висновок суду узгоджується із позицією, висвітленою Верховним Судом в постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 522/22155/18.

Більше того, звертаючись до суду із даним позовом, титульних власників квартир за адресою АДРЕСА_1 , за номером № 171 та № 171/1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_9 позивач ОСОБА_1 визначив у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Хоча потенційне рішення суду про задоволення позову прямо вплине на права та законні інтереси ОСОБА_4 , ОСОБА_9 .

Без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, зокрема, і ОСОБА_4 , ОСОБА_9 суд не взмозі давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів) на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі.

Клопотань про залучення згаданих осіб як співвідповідачів позивач не заявляв.

Зважаючи на вказане, суд був позбавлений можливості ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, тому рішення суду про відмову у задоволенні позову слід вважати таким, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявлений позов про визнання неправомірних дій державного реєстратора та скасування записів відновить порушені права позивача, а також співвласників житлового будинку та ОСББ «Вишневецького,12» є необгрунтованими, оскільки задоволення такого позову не призведе до відновлення становища, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із обранням ним неналежного способу захисту, з чим погоджується колегія суддів, тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій відповідача ОСОБА_2 та державного реєстратора - начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савка С.В. апеляційним судом не переглядаються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ярмуся Віктора Дмитровича - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Храпак Н.М.

Костів О.З.