Рішення

від 19.09.2024 по справі 160/15838/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуСправа №160/15838/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2024 року (направлено засобами поштового зв`язку 14.06.2024 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, що прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню земельного податку ОСОБА_1 , як фізичній особі за період 2021-2022-2023 роки, код платежу 18010700 в повному обсязі: №301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.; №301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 8349,28 грн.; №301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 3751,12 грн.; №301291/-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню мінімального податкового зобов`язання ОСОБА_1 , як фізичній особі за 2022 рік, код платежу 18010700 частково по земельним ділянкам: 1222082300:01:001:0334 - 15,50 га в сумі 18323,61 грн.; 1222082300:01:001:0341 - 34,50 га в сумі 40784,82 грн. (всього підлягає до скасування нарахування МПЗ в сумі 59 108,43 грн.).

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та належать до скасування, оскільки податкові зобов`язання визначено не тому суб`єкту, а належний суб`єкт а саме СФГ «Наследие», яке сумлінно виконує свої обов`язки по сплаті земельного податку.

Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права, зокрема надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 34,5 га кадастровий номер 1222082300:01:001:0341, площею 15,5 га кадастровий номер 1222082300:01:001:0334, СФГ «Наследие» не зареєстровані. Отже, податкові повідомлення-рішення по сплаті земельного податку за земельну ділянку за 2021-2022-2023 сформовані правокористувачу ОСОБА_1 на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідно до вимог податкового законодавства. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства площею 34,5 га кадастровий номер 1222082300:01:001:0341, площею 15,5 га кадастровий номер 1222082300:01:001:0334 зареєстрована за ОСОБА_1 . Інформація щодо реєстрації будь якого іншого права користування вищезазначеними земельними ділянками за селянським фермерським господарством «Наследие» код ЄДРПОУ 20249569 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на складання відповідних податкових повідомлень - рішень, відсутня. Таким чином платником земельного податку відповідно до ст. 269 та 270 ПКУ є фізична особа ОСОБА_1 як землекористувач, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування. В ході проведеної звірки встановлено розбіжність щодо цільового призначення земельних ділянок. А саме, в податкових повідомленнях рішеннях форми «Ф» на визначення податкового зобов`язання з плати за землю: податкове повідомлення-рішення № 11414/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11415/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11414/22- 2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11414-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн. податкове повідомлення-рішення № 11415/21 -2416-0403- UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11415/22-2416-0403-U12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн. зазначено цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення- рішення вважається скасованим (відкликаним). Отже: податкові повідомлення рішення: № 11414/21 -2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; № 11414/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11414-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; № 11415/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн., - вважаються скасованими (відкликаними). Платнику сформовані нові податкові повідомлення рішення про визначення сум податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2021-2023 роки: 301292-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 4688,9 грн.; № 301292/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 4688,9 грн.; № 301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 3751,12 грн.; №301291-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 10436,59 грн.; № 301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 10436,59 грн.; № 301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 8349,28 грн. Станом, на дату надання відповіді, платником ОСОБА_1 до контролюючого органу підтверджуючі документи щодо отриманого доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції не надано. За даними Державного реєстру речових прав, фізична особа ОСОБА_1 є користувачем земельних ділянок для ведення фермерського господарства на праві постійного користування: земельної ділянки площею 34,5 га кадастровий номер 1222082300:01:001:0341; земельної ділянки площею 15,5 га кадастровий номер 1222082300:01:001:0334 та власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,029 га кадастровий номер 1222082300:01:001:0126. Інформація щодо реєстрації будь якого права користування вищезазначеними земельними ділянками за селянським фермерським господарством «Наследие» (код ЄДРПОУ 20249569) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату складання відповідного податкового повідомлення - рішення, відсутня. Не погоджуючи з нарахуванням податку, аргументуючи, що земельні ділянки, які перебувають на праві користування надані для ведення фермерського господарства та фактично використовуються СФГ «Наследие», який враховано площу цих ділянок при розрахунку МПЗ, ОСОБА_1 було подано скаргу на ДПС України від 20.03.2024 №3 (вх. ДПС № 13815/6 від 09.04.2024) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.02.2024 № 1271583-24/04-19 про визначення суми мінімального зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік. В ході розгляду скарги, ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі поданої ОСОБА_1 заяви проведено звірку правомірності нарахування МПЗ, за результатом якої встановлено, що за даними ІКС «Податковий блок» за ОСОБА_1 , земельна ділянка за кадастровим номером 1222082300:01:001:0126 обліковується площею 5,07 га, проте відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 1222082300:01:001:0126 обліковується площею 5,029 га. Отже, проведено перерахунок МПЗ за результатом якого податкове повідомлення-рішення від 09.02.2024 № 127583- 24/04-19 відкликано (скасовано) та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 16.04.2024 № 127189-24/04-19 на суму 65053,56 грн.

Від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив та доповнення до відповіді, де зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 19.06.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 24.06.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх письмових доказів, які слугували підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень: №301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.; №301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 8349,28 грн.; №301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 3751,12 грн.; №301291/-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн. та №1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року; обґрунтовані та вмотивовані розрахунки податкових повідомлень-рішень: №301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.; №301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 8349,28 грн.; №301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 3751,12 грн.; №301291/-2416-0403-UА12040170000019083від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн. та №1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 01 серпня 2024 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

В період з 05.08.2024 року по 06.09.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, чинним законодавством на момент створення селянського фермерського господарства (далі - СФГ) «Наследие» було передбачено одержання земельної ділянки, як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ в статусі юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право постійного користування на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Судом установлено, що СФГ Наследие зареєстровано в 1993 році.

Фермерське господарство «Наследие» код ЄДРПОУ 20249569 здійснює свою діяльність відповідно до статуту 2003 року, затвердженого рішенням засновника - ОСОБА_1 (далі- Статут).

Згідно з п. 3.1 Статуту основною метою діяльності господарства є господарська діяльність спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції з використанням земельних ділянок, наданих для цих цілей, а також переробка, зберігання, транспортування і реалізація виробленої їм сільськогосподарської продукції.

Пунктом 9.1 Статуту передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві постійного користування землею.

Згідно п.1 Розпорядження представника Президента України №260 від 13.09.1993 р. прийнято рішення зареєструвати селянське (фермерське) господарство «Наследие» із загальною земельною площею 15,5 га.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №133- р від 12.03.1997р прийнято рішення XV сесії XXI скликання Криничанської районної Ради народних депутатів від 15.03.1994 року Про передачу в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства Наследие ОСОБА_1 .

Згідно рішення десятої сесії XXIII скликання №9-10 XXIII від 21.04.2000р надано дозвіл на складання проекту відводу для розширення селянського (фермерського) господарства Наследие на земельну ділянку загальною площею 35,0 га.

Для здійснення господарської діяльності СФГ «Наследие» використовує 2 земельні ділянки, які надавалися засновнику СФГ для постійного користування. Згідно чинного законодавства по вказаним земельним ділянкам виготовлена технічна документація та зареєстровано в ЄДР.

Згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку:

цільове призначення -01.02 Для ведення фермерського господарства,

вид використання - Для ведення фермерського господарства,

форма власності - державна,

вказана дата державної реєстрації земельної ділянки. Правокористувачем земельних ділянок, які були надані для постійного користування при створенні СФГ Наследие (ЄДРПОУ 20249569) кадастрові номера яких:

1. 1222082300:01:001:0334 -15,50 га

2. 1222082300:01:001:0341 -34,50 га являється СФГ,

основний вид діяльності якого, вирощування сільськогосподарських культур. Протягом ЗО років господарство здійснювало діяльність з вирощування зернових та технічних культур, сплачувало податки юридичною особою.

Однак, 14.03.2024 року ОСОБА_1 , отримав від ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення - рішення по нарахуванню земельного податку за 2021-2023 роки за земельні ділянки з кадастровими номерами: 1.1222082300:01:001:0334-15,50 га; 2.1222082300:01:001:0341 - 34,50 га, які були надані в постійне користування для створення селянського фермерського господарства Наследие.

ОСОБА_1 , було подано лист заперечення в ГУ ДПС Дніпропетровської області та скарга в ДПС України з підтверджуючими документами про відсутність права власності на вказані земельні ділянки, витяги з ЄДР, декларації платника єдиного податку, копії інших установчих документів, що підтверджують неправомірність нарахування мені земельного податку.

В ході розгляду звернення позивача ГУ ДПС у Дніпропетровській області згідно листа №24829/6/04-36-24-16-11 від 09.04.2024 року відкликало (скасувало) податкові повідомлення - рішення: № 11414/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; № 11414/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11414-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; № 11415/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.

ДПС України також прийняло рішення про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.02.2024 року (лист№ 14062/6/99-00-06-01-03-06 від 14.05.2024 року)

Так, як свідчать матеріали справи, в ході проведеної звірки встановлено розбіжність щодо цільового призначення земельних ділянок. А саме, в податкових повідомленнях рішеннях форми «Ф» на визначення податкового зобов`язання з плати за землю: податкове повідомлення-рішення № 11414/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11415/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11414/22- 2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11414-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн. податкове повідомлення-рішення № 11415/21 -2416-0403- UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11415/22-2416-0403-U12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн. зазначено цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У подальшому, податкові повідомлення рішення: №11414/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; № 11414/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11414-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; № 11415/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн., - вважаються скасованими (відкликаними).

Платнику сформовані нові податкові повідомлення рішення про визначення сум податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2021-2023 роки: 301292-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 4688,9 грн.; № 301292/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 4688,9 грн.; № 301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 3751,12 грн.; №301291-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 10436,59 грн.; № 301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 10436,59 грн.; № 301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 8349,28 грн.

Позивачем також подано лист заперечення до ГУ ДПС у Дніпропетровській області та скарга в ДПС України про скасування податкових повідомлень рішень по нарахуванні земельного податку за 2021-2022-2023 та мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік.

ДПС України прийняло рішення про залишення скарги без розгляду (лист №4236/6/99-00-06-01-03-06 від 15.05.2024 року) тому, що платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу №4 від 20.03.2024 року з цього самого питання, податкові повідомлення рішення скасовані, а скарга задоволена.

ДПС України прийняло рішення та скасувало повідомлення - рішення №1271583-24/04-19 від 09.02.2024 року на суму 65 103,17 грн., а скаргу задовольнило (лист №16606/6/99-00-06-01-03-06 від04.06.2024 року).

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, останній не є фізичною особою підприємцем, а є засновником та головою СФГ Наследие, тому нарахування земельного податку за 2021-2022-2023 роки, йому як фізичній особі за земельні ділянки, які виділені та зареєстровані для ведення фермерського господарства суперечить чинному законодавству, тому що за даний об`єкт оподаткування вказаний податок сплачено юридичною особою а саме СФГ Наследие, своєчасно та в повному обсязі за 2021-2023 роки. Вказані земельні ділянки відображено в формі 20 ОПП та являються об`єктом оподаткування СФГ Наследие. Платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельні ділянки, що використовуються цими платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського виробництва (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р із змінами в п.81.прім.10 зареєстровано лиш речове право власності Криничанської ОТГ на земельні ділянки в ДЗК ,що є доказом того, що земельні ділянки використовуються в сільськогосподарській діяльності згідно чинного законодавства.

Зареєструвати договори оренди в ЦНАП на земельні ділянки виділені для постійного користування є не можливим, так як відсутнє право власності, так як власником земельних ділянок являється Криничанська ОТГ.

Відповідно з вимогами пп. 170.14.6 п. 170.14 ст.170 ПК України позивачем 28.05.2024 року було надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області для звірки даних, щодо земельних ділянок, які надані для постійного користування при створенні селянського (фермерського) господарства Наследие витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких правокористувачем земельних ділянок кадастрові номера яких:

1. 1222082300:01:001:0334 -15,50 га

2.1222082300:01:001:0341 -34,50 га є СФГ Наследие та проханням скасувати податкові повідомлення - рішення (Лист №15 від 27.05.2024р та лист №16 від 27.05.2024р).

Відповідь на дані звернення станом на 12.06.2024 року не отримано.

В 2021 році підприємство мало статус платника єдиного податку третьої групи.

В 2022 та 2023 році господарством мало статус платника єдиного податку 4 групи. В додатку 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» відображено земельні ділянки кадастровий номер 1222082300:01:001:0334 площею 15,50га та 1222082300:01:001:0341 та площею 34,50 га, нараховано та сплачено єдиний податок в повному обсязі. Нарахування земельного податку фізичній особі правокористувачу суперечить чинному законодавству, через те, що за даний об`єкт оподаткування податок сплачено юридичною особою.

Позивач у позові також зазначив, що на онлайн зустрічі ДПС Дніпропетровської області, яка проводилася 14.03.2024 року було надано роз`яснення про можливість подачі уточнюючої декларації платника єдиного податку 4 групи в 2024 році з двома додатками МПЗ за 2022 та 2023 роки.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення - рішення №1271583-24/04-19 від 09.02.2024року на суму 65 103,17 грн. по нарахуванні мінімального податкового зобов`язання за 2022рік.

В даному розрахунку включені земельні ділянки з кадастровими номерами:

1.1222082300:01:001:0334 -15,50 га

2.1222082300:01:001:0341-34,50 га, власником яких є Криничанська ОТГ, а правокористувачем СФГ Наследие по земельній ділянці, кадастровий номер 1222082300:01:001:0126 - не вірно вказана площа земельної ділянки 5,07 га, проте відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дана ділянка обліковується площею 5,029га.

Незважаючи на подання до ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтверджуючих документів для звірки даних для скасування податкового повідомлення-рішення №1271583-24/04-19 від 09.02.2024 року на суму 65103,17 грн, позивач отримав лист №25339/6/04-36-24-16-11 від 10.04.2024 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову в скасуванні (відкликанні) такого по нарахуванні МПЗ за 2022рік.

Незважаючи на це, що податкове повідомлення-рішення №1271583-24/04-19 від 09.02.2024 року на суму 65103,17 грн. не скасували, позивач отримав знову повторно нове податкове повідомлення - рішення № 1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року на суму 65 053,56 грн . В розрахунок знову включені на 2 земельні ділянки, що знаходяться у використанні СФГ Наследие - 1.1222082300:01:001:0334 площею 15,50 га 2.1222082300:01:001:0341 площею 34,50 га.

Позивач стверджує, що позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів являється частиною зобов`язання МПЗ. При нарахуванні МПЗ фізичній особі ОСОБА_1 за земельні ділянки, правокористувачем яких являється СФГ, та за які сплачено єдиний податок в 2021-2022-2023 році юридичною особою вказані суми не зменшують нарахування МПЗ, що суперечить чинному законодавству. По земельній ділянці 1222082300:01:001:0126 площею 5,029 га власником якої позивач є, підлягає до сплати МПЗ в розмірі 4411,40 (5945,13 - 1533,73) грн.

Також була подана скарга ДПС України з наданням підтверджуючих документів про неправомірність нарахування мінімального податкового зобов`язання позивачу, як фізичній особі.

На подані скарги позивач отримав листа про продовження строку розгляду до 07.06.2024р. (лист №11757/6/99-00-06-01-03-06 від 23.04.2024 р. та лист №11757/6/99-00-06-01-03-06 від 23.04.2024р.).

Крім того, позивачем подано запит на індивідуальну податкову консультацію від 12.05.2024р. №11 (вх. ГУ ДПС від14.05.2024р №379/ІПК щодо сплачених податків за 2021-2023 роки згідно податкових повідомлень-рішень отриманих в 2024 році та врахування їх у зменшення суми МПЗ та нарахування земельного податку фізичній особі засновнику та голові СФГ отримана відповідь (лист №38670/6/04-36-04-04-12 від 29.05.2024р.), що отримані та сплачені податкові повідомлення-рішення за 2021-2023 роки не включаються до суми зменшення МПЗ за 2024 рік.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та протиправними, позивач звернуся до суду із даною позовною заявою.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюєПодатковий кодекс України(далі -ПК України).

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного Кодексу України).

Відповідно до підпункту14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україниземельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілейрозділу XII цього Кодексу).

Підпунктом14.1.73. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Українивизначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Згідно з пунктом269.1 ст.269 Податкового кодексу Україниплатниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до пункту270.1 статті 270 Податкового кодексу Україниоб`єктами оподаткування платою за землю є:об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом271.1 статті 271 Податкового кодексу Українипередбачено, що базою оподаткування є:нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Згідно пункту271.2 статті 271 Податкового кодексу Українирішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту274.1 статті 274 Податкового кодексу Україниставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності). (п.274.2 статті 274 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом286.1 статті 286 Податкового кодексу Українипідставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з пунктом286.1 статті 286 Податкового кодексу Україницентральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту286.5 статті 286 Податкового кодексу Українинарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеномустаттею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

Згідно з пунктом287.1 статті 287 Податкового кодексу Українивласники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня (пункт287.2 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту287.5 статті 287 Податкового кодексу Україниподаток фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту287.10 статті 287 Податкового кодексу Україниподаткове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом102.1 статті 102цьогоКодексу.

З огляду на викладені норми, суд зазначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, або землекористувачі, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 15.01.1993, на момент створення СФГ «Наследие») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент створення СФГ «Наследие») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент створення СФГ «Наследие») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-ХІІ, на момент створення СФГ «Наследие»; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ «Про фермерське господарство») після одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ «Наследие», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи.

Водночас одержання громадянином державного акту, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-ІV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-ІV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-ІV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-ІV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937- IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді

фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17 та від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

Так, у пункті 60 постанови від 23.06.2020 року у справі 179/1043/16-ц Велика Палата сформулювала тезу про те, що за змістом системного тлумачення статей2,4,5,7,8,10,11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей1,5,7,8і12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей31,92 ЗК України від 25 жовтня 2001 рокупісля отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

При цьому діючим законодавством України в сфері регулювання земельних правовідносиннепередбачено обв`язку фермерського господарства укладати договори оренди, які були передані у статутний капіталтакого фермерського господарства, або були переданіна праві постійного користування фізичним особам виключно для створення фермерського господарства, що передбачає внесення в статутний капітал такої земельної ділянки без якої створення фермерського господарстває неможливим.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-ІV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-ІV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16- ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/989/18 відступила від правових висновків викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, у зв`язку з чим зазначала, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Після отримання громадянином - засновником Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ «Наследие», яке зареєстроване як юридична особа.

Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс 18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161 цсі8), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18).

Отже, нарахування земельного податку позивачу як фізичній особі незважаючи на надані підтвержуючі документи, що згідно витягу з ДЗК про земельні ділянки: цільове призначення - 01.02 Для ведення фермерського господарства являється вже подвійним оподаткуванням одного об`єкта оподаткування, що суперечить чинному законодавству, а саме фізичної особи ОСОБА_1 та СФГ «Наследие» за земельні ділянки кадастрові номера яких: 1. 1222082300:01:001:0334 -15,50 га; 2. 1222082300:01:001:0341 - 34,50га.

Не врахування сплачених податків при розрахунку МПЗ є безпідставним оподаткуванням.

Варто зазначити, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, - власником земельних ділянок є Територіальна громада а саме Криничанська селищна рада, правокористувач - Селянське (Фермерське господасртво) «Наследие» а не фізична особа ОСОБА_1 , тому нарахування податкових зобов`язань фізичній особі є неправомірними.

У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена у постанові ВП ВС №922/989/18 від 23.06.2020.

Наведене є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними, оскільки податкові зобов`язання визначено не тому суб`єкту, а належний суб`єкт а саме СФГ «Наследие».

Зважаючи на вищезазначене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення що прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню земельного податку ОСОБА_1 , як фізичній особі за період 2021-2022-2023 роки, код платежу 18010700 в повному обсязі: №301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.; №301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 8349,28 грн.; №301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 3751,12 грн.; №301291/-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.; та №1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню мінімального податкового зобов`язання ОСОБА_1 , як фізичній особі за 2022 рік, код платежу 18010700 частково по земельним ділянкам: 1222082300:01:001:0334 - 15,50 га в сумі 18323,61 грн.; 1222082300:01:001:0341 - 34,50 га в сумі 40784,82 грн. (всього підлягає до скасування нарахування МПЗ в сумі 59 108,43 грн.) є протиправними та підлягають скасуванню.

Положеннями ст. 21 ПК України визначені обов`язки посадових та службових осіб контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.

Указана обставина є окремою, самостійною і цілком достатньою підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішення.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 8478,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, що прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню земельного податку ОСОБА_1 , як фізичній особі за період 2021-2022-2023 роки, код платежу 18010700 в повному обсязі: №301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.; №301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 8349,28 грн.; №301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 3751,12 грн.; №301291/-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню мінімального податкового зобов`язання ОСОБА_1 , як фізичній особі за 2022 рік, код платежу 18010700 частково по земельним ділянкам: 1222082300:01:001:0334 - 15,50 га в сумі 18323,61 грн.; 1222082300:01:001:0341 - 34,50 га в сумі 40784,82 грн. (всього підлягає до скасування нарахування МПЗ в сумі 59 108,43 грн.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8478,40 грн. (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник