Постанова

від 11.12.2024 по справі 160/15838/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15838/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року (суддя 1ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/15838/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, що прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню земельного податку ОСОБА_1 , як фізичній особі за період 2021-2022-2023 роки, код платежу 18010700 в повному обсязі: №301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.; №301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 8349,28 грн.; №301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 3751,12 грн.; №301291/-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 10436,59 грн.; №301292/-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 року на суму 4688,90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року, що прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області по нарахуванню мінімального податкового зобов`язання ОСОБА_1 , як фізичній особі за 2022 рік, код платежу 18010700 частково по земельним ділянкам: 1222082300:01:001:0334 - 15,50 га в сумі 18323,61 грн.; 1222082300:01:001:0341 - 34,50 га в сумі 40784,82 грн. (всього підлягає до скасування нарахування МПЗ в сумі 59 108,43 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішеннями податкового органу по нарахуванню земельного податку, оскільки користувачем земельних ділянок є фермерське господарство, яке виконує обов`язки по сплаті земельного податку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що плату за землю здійснює власник або землекористувач. Оскільки позивач є користувачем земельних ділянок, та не оформлено належним чином користування земельними ділянками фермерським господарством, спірні рішення податковим органом прийнято правомірно.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що СФГ Наследие зареєстровано в 1993 році.

Згідно п.1 Розпорядження представника Президента України №260 від 13.09.1993 р. прийнято рішення зареєструвати селянське (фермерське) господарство Наследие із загальною земельною площею 15,5 га.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №133- р від 12.03.1997р прийнято рішення XV сесії XXI скликання Криничанської районної Ради народних депутатів від 15.03.1994 року Про передачу в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства Наследие ОСОБА_1 .

Згідно рішення десятої сесії XXIII скликання №9-10 XXIII від 21.04.2000р надано дозвіл на складання проекту відводу для розширення селянського (фермерського) господарства Наследие на земельну ділянку загальною площею 35,0 га.

Для здійснення господарської діяльності СФГ Наследие використовує 2 земельні ділянки, які надавалися засновнику СФГ для постійного користування. Згідно чинного законодавства по вказаним земельним ділянкам виготовлена технічна документація та зареєстровано в ЄДР.

Згідно витягу з ДЗК про земельну ділянку:

цільове призначення -01.02 Для ведення фермерського господарства,

вид використання - Для ведення фермерського господарства,

форма власності - державна,

вказана дата державної реєстрації земельної ділянки. Правокористувачем земельних ділянок, які були надані для постійного користування при створенні СФГ Наследие (ЄДРПОУ 20249569) кадастрові номера яких:

1. 1222082300:01:001:0334 -15,50 га

2. 1222082300:01:001:0341 -34,50 га являється СФГ,

основний вид діяльності якого, вирощування сільськогосподарських культур. Протягом ЗО років господарство здійснювало діяльність з вирощування зернових та технічних культур, сплачувало податки юридичною особою.

14.03.2024 ОСОБА_1 отримав від ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення - рішення по нарахуванню земельного податку за 2021-2023 роки за земельні ділянки з кадастровими номерами: 1.1222082300:01:001:0334-15,50 га; 2.1222082300:01:001:0341 - 34,50 га.

ОСОБА_1 , було подано лист заперечення в ГУ ДПС Дніпропетровської області та скарга в ДПС України з підтверджуючими документами про відсутність права власності на вказані земельні ділянки, витяги з ЄДР, декларації платника єдиного податку, копії інших установчих документів, що підтверджують неправомірність нарахування мені земельного податку.

В ході розгляду звернення позивача ГУ ДПС у Дніпропетровській області згідно листа №24829/6/04-36-24-16-11 від 09.04.2024 року відкликало (скасувало) податкові повідомлення - рішення: № 11414/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; № 11414/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11414-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; № 11415/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.

ДПС України також прийняло рішення про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.02.2024 року (лист№ 14062/6/99-00-06-01-03-06 від 14.05.2024 року)

В ході проведеної звірки встановлено розбіжність щодо цільового призначення земельних ділянок. А саме, в податкових повідомленнях рішеннях форми Ф на визначення податкового зобов`язання з плати за землю: податкове повідомлення-рішення № 11414/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11415/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11414/22- 2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11414-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн. податкове повідомлення-рішення № 11415/21 -2416-0403- UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; податкове повідомлення-рішення № 11415/22-2416-0403-U12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн. зазначено цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У подальшому, податкові повідомлення рішення: №11414/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 8349,28 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 3751,12 грн.; № 11414/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11414-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 10436,59 грн.; № 11415/21 -2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн.; № 11415/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 09.02.2024 на суму 4688,90 грн., - вважаються скасованими (відкликаними).

Платнику сформовані нові податкові повідомлення рішення про визначення сум податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2021-2023 роки: 301292-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 4688,9 грн.; № 301292/22-2416-0403-UА 12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 4688,9 грн.; № 301292/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 3751,12 грн.; №301291-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 10436,59 грн.; № 301291/22-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 10436,59 грн.; № 301291/21-2416-0403-UА12040170000019083 від 08.04.2024 на суму 8349,28 грн.

Позивачем також подано лист заперечення до ГУ ДПС у Дніпропетровській області та скарга в ДПС України про скасування податкових повідомлень рішень по нарахуванні земельного податку за 2021-2022-2023 та мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік.

ДПС України прийняло рішення про залишення скарги без розгляду (лист №4236/6/99-00-06-01-03-06 від 15.05.2024 року) тому, що платником податків до контролюючого органу раніше було подано скаргу №4 від 20.03.2024 року з цього самого питання, податкові повідомлення рішення скасовані, а скарга задоволена.

ДПС України прийняло рішення та скасувало повідомлення - рішення №1271583-24/04-19 від 09.02.2024 року на суму 65 103,17 грн., а скаргу задовольнило (лист №16606/6/99-00-06-01-03-06 від04.06.2024 року).

Також позивачем було отримано податкове повідомлення - рішення № 1275189-24/04-19 від 16.04.2024 року на суму 65 053,56 грн . В розрахунок включені дві земельні ділянки, що знаходяться у використанні СФГ Наследие - 1.1222082300:01:001:0334 площею 15,50 га 2.1222082300:01:001:0341 площею 34,50 га.

Не поголившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так спірним у справі є правомірність податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання з земельного податку, оскільки земля, як стверджує позивач, використовується фермерським господарством.

Так, відповідно до положень статті 121 Земельного кодексу України (ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

З матеріалів справи вбачається, що на час надання земельної ділянки така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась саме для створюваного селянського (фермерського) господарства.

В подальшому саме для розширення фермерського господарства, надано дозвіл щодо користування земельною ділянкою більшою площею.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (який втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України «Про фермерське господарство») після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Згідно із Законом України «Про фермерське господарство», прийнятим 19 червня 2003 року, Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Так, відповідно до висновків, наведених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

Подібні за змістом висновки викладені й у інших постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/92/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17.

Отже практика Великої Палати Верховного Суду пов`язує момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря/користувача земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна користувача і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Враховуючи зазначене, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо користування, а тому враховуючи вказані висновки, саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати чи податку.

Вказана правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі 320/6885/23.

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідачем не заперечується тієї обставини, що земельні ділянки, по яким прийняті спірні рішення, відображено в формі 20 ОПП та являються об`єктом оподаткування СФГ Наследие. В 2022 та 2023 роках господарством мало статус платника єдиного податку 4 групи. В додатку 1 Відомості про наявність земельних ділянок відображено земельні ділянки кадастровий номер 1222082300:01:001:0334 площею 15,50га та 1222082300:01:001:0341 та площею 34,50 га, нараховано та сплачено єдиний податок в повному обсязі.

Згідно інформації державного реєстру речових прав, правокористувачем земельних ділянок є СФГ Наследие з вересня 2019 - 15,50га та 10.01.2020 - 34,50га. (а.с. 25, 26).

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позивачу нараховано зобов`язання з земельного податку без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України.

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність задовольнити позовні вимоги, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/15838/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник