Рішення

від 20.09.2024 по справі 380/6227/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6227/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ревер Сергій Васильович, звернувся до суду з позовом до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не продовження ОСОБА_1 з 01.03.2024 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради продовжити ОСОБА_1 з 01.03.2024 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та дію відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.02.2014 позивач перебував на службі по охороні громадського порядку в межах Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області. 19.02.2014 біля 01 год. 30 хв., під час захоплення приміщення Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області невідомі особи нанесли йому удари по голові та по обличчі, спричинивши тілесні ушкодження. Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму із струсом головного мозку, забоєм потиличної ділянки, виражену внутрішньочерепну гіпертензію, астенодепресивний синдром. В результаті нанесених трав 26.02.2020 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією. Залізничним відділом соціального захисту населення 02.03.2020 позивачу встановлено статус «особа з інвалідністю в наслідок війни» та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 , де зазначено, що посвідчення дійсне до 28.02.2021. В подальшому дія даного посвідчення була продовжена до 01.03.2024. ОСОБА_1 22.02.2024 звернувся в Залізничний відділ соціального захисту із заявою про продовження статусу «особи з інвалідністю в наслідок війни». Відповідач листом від 22.02.2024 №260306-1054 повідомив про відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження посвідчення відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, до рядового і начальницького складу органів внутрішніх з справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством. Проте законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №37, виданого М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 29.01.2020 травма ОСОБА_1 пов`язана з виконанням службових обов`язків; захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААГ №604811) ОСОБА_1 22.02.2024 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Водночас, пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що поліцейські, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стати особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення визнаються особами з інвалідністю внаслідок війни. Вважає, що відсутні підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 26.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 09.04.2024 (вх. №27056) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 27.04.2009 до 03.02.2020 проходив службу у правоохоронних органах України (до 06.11.2015 в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 в органах поліції).

Згідно до витягу з наказу ГУ НП у Львівській області від 03.02.2020 №37 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору інформаційної підтримки Галицького відділу поліції ГУНП, з 03.02.2020 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу). Підстава: свідоцтва про хворобу №37 від 29.02.2020.

Висновком службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень інспектором чергової частини Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС у Львівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 встановлено, що перебуваючи на службі по охороні громадського порядку в межах Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області 19.02.2014 біля 01 год. 30 хв., під час захоплення приміщення Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області невідомі особи нанесли ОСОБА_1 удари по голові та по обличчі, спричинивши тілесні ушкодження, внаслідок чого він невідкладно звернувся в поліклініку при ГУМВС у Львівській області, де йому було надано медичну допомогу.

Відповідно до пункту 11 свідоцтва про хворобу №37, виданого М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 29.01.2020 ОСОБА_2 , діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання, встановлено, що травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

26.02.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №330532.

Залізничним відділом соціального захисту населення 02.03.2020 позивачу встановлено статус «особа з інвалідністю в наслідок війни» та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 , де зазначено, що посвідчення дійсне до 28.02.2021. В подальшому дія даного посвідчення була продовжена до 01.03.2024.

ОСОБА_1 22.02.2024 звернувся в Залізничний відділ соціального захисту із заявою про продовження статусу «особи з інвалідністю в наслідок війни».

Відповідач листом від 22.02.2024 №260306-1054 від 22.02.2024 повідомив про відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни поліцейським відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вважаючи відмову відповідача про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Тобто, для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII необхідно з`ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 з 27.04.2009 по 01.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України та був звільнений зі служби в поліції 03.02.2020 в званні капітана поліції, маючи вислугу років 10 років 09 місяців 05 днів, за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу від 03.02.2020 №37 о/с.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу №37 від 29.02.2020, яке слугувало підставою видачі наказу від 03.02.2020 №37 о/с, складеного на ОСОБА_1 , капітана поліції, старшого інспектора сектору інформаційної підтримки Галицького відділу поліції ГУНП, у пункті у 11 «Діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) вказано, що травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 330532 від 26.02.2020 ОСОБА_1 на підставі акта огляду МСЕК № 3 встановлено третю групу інвалідності до 01.03.2021 травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Дата чергового переогляду 25.02.2021.

Вказаними документами підтверджено, що травма ОСОБА_3 , яка зумовила встановлення ІІІ групи інвалідності, пов`язана з виконанням службових обов`язків, оскільки мала місце під час виконання позивачем службових обов`язків, як особою, яка належала до кола осіб начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

На момент нещасного випадку позивач мав спеціальне звання старший лейтенант, що підтверджується, зокрема висновком по факту отримання тілесних ушкоджень інспектором чергової частини Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС у Львівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , затвердженого Начальником Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області полковником міліції І.С. Іваночко від 14.04.2014.

Питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України регулюються Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - Порядок №1346).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346, нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків, якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов`язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов`язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

За змістом пункту 3.11 Порядку №1346 нещасний випадок є таким, що трапився при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; при виконанні службового або громадського обов`язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.

Нещасний випадок, що стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування має визнавати таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XIІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 08.04.2014 (реєстраційний номер в ЄДРСР 38475027)

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Постанова № 1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 12 Постанови № 1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Пунктом 26 Постанови № 1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Вказаним пунктом Постанови № 1317 передбачено, що причинами інвалідності, крім іншого, є: захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Національна поліція є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, наділена тими ж функціями, що і міліція, що дає підстави стверджувати про правонаступність територіальних органів поліції ГУ ПН територіальних органів УМВС.

Національна поліція в своїй діяльності керується наказами та розпорядженнями, в тому числі МВС України. Зокрема, розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах поліції, здійснюється Порядом розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1336.

З наявних в матеріалах справи довідок до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №330532 від 26.02.2020 та серії 12 ААВ № 360441 від 25.03.2021 слідує, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності до 01.03.2024 у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків.

Оскільки позивач був звільнений з органів поліції, де проходив службу після звільнення з органів внутрішніх справ, під час служби в яких отримав травму, яка зумовила встановлення ІІІ групи інвалідності, що підтверджується належними та допустимими доказами, то суд виснує, що позивачу інвалідність встановлена внаслідок травми, одержаної під час виконання ним службових обов`язків в органах внутрішніх справ.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність двох умов, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, необхідних для визнання позивача особою з інвалідністю внаслідок війни.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованою й такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відмова у продовженні позивачу з 01.03.2024 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та відповідного посвідчення свідчить про бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога є похідною від першої, тому також підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача продовжити позивачу з 01.03.2024 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та дію відповідного посвідчення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 260, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Виговського, буд. 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 26094903) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Виговського, буд. 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 26094903) щодо відмови у продовженні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.03.2024 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Виговського, буд. 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 26094903) продовжити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.03.2024 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та дію відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома