Рішення

від 10.09.2024 по справі 903/537/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2024 року Справа № 903/537/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представників позивача: Онішука М.В.,Самолюк О.С.,

представника відповідача: адвоката Білицького Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Любомльської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок"

про зобов`язання знести самочинно побудований торговий павільйон

встановив: Любомльська міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-ринок, в якому просить суд зобов`язати ТОВ Любомль-Ринок знести самочинно побудований торговий павільйон, що знаходиться за адресою: м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32 та розташований на земельній ділянці кадастровий № 0723310100:01:000:1076, площею 0,0922 га, щодо якого зареєстровано право власності ТОВ Любомль-Ринок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Любомльською міською радою земельна ділянка кадастровий № 0723310100:01:000:1076, що знаходиться за адресою: м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32, для будівництва торгового павільйону (нерухомого майна) у відповідності до ст.102-1 Земельного кодексу України та ст.413 Цивільного кодексу України не надавалась.

Договором оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011 року та додатковими угодами до нього, право відповідача будувати на території майнового комплексу нерухомого майна не передбачено.

Дозвіл на проведення будівельних робіт, проєкт не затверджувався, отже будівництво торгового павільйону по вул. 1-го Травня, 32, в м.Любомль є самочинним будівництвом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 у справі №903/537/24 (єдиний унікальний номер судової справи) визначено головуючого суддю Вороняка А. С.

Ухвалою суду від 10.06.2024р. суддею Вороняком А.С. задоволено самовідвід судді Вороняка А.С. від участі у розгляді справи №903/537/24; матеріали справи № 903/537/24 передано уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи у порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 у справі №903/537/24 визначено головуючого суддю Слободян О. Г.

Ухвалою суду від 13.06.2024 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

03.07.2024р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-75/4572/24), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що передумовою для висновку про порушення товариством будівельних норм та правил мала б бути відповідна перевірка Департаменту ДАБІ у випадку виявлення факту самовільного будівництва, складення протоколу про виявлення порушень та видача відповідачу припису на їх усунення. Однак позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що уповноважені спеціальні державні органи архітектурно-будівельного контролю здійснили у визначеному законом порядку перевірку та винесли припис на усунення виявлених порушень.

Твердження позивача про те, що земельна ділянка кадастровий номер 0723310100:01:000:1076 площею 0,0922 га не була відведена для будівництва нерухомого майна (торгового павільйону) не відповідає дійсності і спростовується наступними доказами, а саме: 1) як стверджує позивач: «Відповідно до рішення Любомльської міської ради від 27.04.2017 року № 16/121 було здійснено поділ земельної ділянки, що належала Любомльській міській раді відповідно до Державного акту серії ЯЯ № 038931 від 05.07.2012 року. Внаслідок цього була сформована земельна ділянка кадастровий № 07233101100:01:000:1076 площею 0,0922 га» Однак, в Державному Акті серії ЯЯ № 038931 від 05.07.2012 року цільове призначення ділянки, яка пізніше була поділена на окрему земельну ділянку кадастровий № 07233101100:01:000:1076 площею 0,0922 га, є для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. 2) відповідно до звернення відповідача та погодженням з Любомльською міською радою Любомльським виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» було проведено розподіл даної землі, про що була виготовлена технічна документація на підставі укладеного договору між Любомльським виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» та Любомльською міською радою № 07-11-09-121 від 26.05.2017 року.

Твердження позивача про те, що відповідач не мав права здійснювати будівництво павільйону, оскільки земельна ділянка не є його власністю, є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Земельна ділянка, на якій було здійснене будівництво була у відповідача в користуванні, а саме в довгостроковій оренді. А тому торговий павільйон, як об`єкт нерухомості, побудований відповідачем законно.

09.07.2024р. позивач подав суду відповідь на відзив (вх.№01-75/4673/24), в якій заперечив щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вказує, що Любомльською міською радою земельна ділянка кадастровий №0723310100:01:000:1076 для будівництва торгового павільйону (нерухомого майна) у відповідності до ст. 102-1 Земельного кодексу України, ст.. 413 Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» відповідачу не надавалась, тому згідно статті 376 Цивільного кодексу України будівництво торгового павільйону є самочинним будівництвом.

Ухвалою суду від 30.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 13.08.2024.

13.07.2024 представник відповідача подав суду заяву про застосування строків позовної давності (вх.№01-74/1173/24) та просив суд у позові відмовити.

В судовому засіданні 13.07.2024 за згодою представників сторін відповідно до ч. 2, 3 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до "10" вересня 2024 р.

03.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№01-75/5932/24).

В судовому засіданні 10.09.2024 представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд застосувати позовну давність та відмовити у позові.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

13.09.2011 між Любомльською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Любомль-ринок" (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства.

Відповідно п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства «Любомль - ринок» (надалі Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки від 12.07.2011 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область м. Любомль, вул 1-го Травня, вул. Дружби, 3, вартість якого становить 494030,00 грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю станом на 01.10.2011 року 81719,38 грн. (перелік майна згідно додатку 1).

Земельні ділянки речового ринку м. Любомль, вул. Дружби, 3, площею 1,5638 га та продовольчого ринку м, Любомль, 1-го Травня, 32 площею 0,3044 га, що належать територіальній громаді м. Любомль та перебувають в постійному користуванні Державного комунального підприємства «Любомль ринок» у відповідності до державного акту серія ЯЯ №035254 від 20.10.2004 та відповідно до витягу з технічної документації по грошовій одиниці земель від 04.07.2011 № 714/13.3 становить 1311246,30 гривень, та витягу з технічної документації по грошовій оцінці земель від 04.07.2011 №713/13.3 становить 304369,56 гривень.

Відповідно акту приймання-передачі від 30.09.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування наступні об`єкти за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32: туалет на продовольчому ринку; павільйон на продовольчому ринку; водопровід та каналізації; благоустрій території; будівництво стіни та влаштування воріт на продовольчому ринку; земельну ділянку продовольчого ринку площею 0,3044 га та об`єкти, які знаходяться за адресою м. Любомль вул. Дружби, 3: туалет на речовому ринку; будівництво стіни на речовому ринку; благоустрій території; скважину на речовому ринку; земельну ділянку речового ринку площею 1,5638 га.

Додатковою угодою від 01.08.2012, внесено зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу, у зв`язку із змінами до правовстановлюючих документів на земельні ділянки в м. Любомль по вул. Дружби, 3 та в м. Любомль по вул. 1-го Травня, 32.

Згідно п.п. 1.1. Додаткової угоди від 01.08.2012 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства «Любомль ринок» (надалі Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки від 12.07.2011 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Любомь, вул. 1-го Травня, 32, вул. Дружби 3, вартість якого становить 494030,00 грн, у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 95254,68 грн. (перелік майна згідно Додатку) та земельної ділянки речового ринку м. Любомль по вул. Дружби, 3, кадастровий номер 0723310100:01:034:0089, площею 1,5455 га та земельної ділянки продовольчого ринку м. Любомль по вул. 1-го Травня, 32, кадастровий номер №0723310100:01:025:0015, площею 0,2854 га, що належать територіальній громаді м. Любомль та перебувають в постійному користуванні Любомльської міської ради на підставі державних актів ЯЯ №038932 від 05.07.2012 та ЯЯ № 038931 від 05.07.2012 відповідно.

10.08.2015 ТОВ Любомль-ринок надіслало на адресу голови Любомльської міської ради лист про початок встановлення торгового павільйону по вул. 1-го Травня, 32.

17.06.2015 ТОВ Любомль-ринок було отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, де зазначено наміри забудови: встановлення торгових павільйонів, а не будівництво.

У 2015 році було розроблено проект встановлення торгових павільйонів за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32.

06.07.2015 між ТОВ Арт Буд Проект і ТОВ Любомль-ринок було укладено договір підряду №59-15-АБП, згідно з п.1.1. якого підрядник зобов`язався за завданням замовника власними і залученими силами виконати наступні роботи: встановлення торгових павільйонів відповідно до проектної документації та умов договору, технічних умов на об`єкті за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32.

22.06.2015 було укладено договір про проведення технічного нагляду №21-І5-ЕБК, договір на здійснення авторського нагляду за будівництвом №47-15-АБП.

06.07.2015 ТОВ Любомль - ринок було отримано від ДАБІ у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт Нове будівництво торгових павільйонів по вул. 1-го Травня, 32 в м.Любомль, Волинської області.

18.12.2015 виготовлено технічний паспорт на торгові павільйони.

20.01.2016 ТОВ Любомль - ринок отримано від ДАБІ у Волинській області декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

08.02.2016 Виконавчий комітет Любомльської міської ради надав довідку №48 ТОВ Любомль-ринок про те, що торгові контейнера знаходяться в м.Любомль по вул.1-го Травня, 32.

11.02.2016 державним реєстратором Литвинюком Андрієм Миколайовичем Реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на торговий павільйон площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, за ТОВ "Любомль-Ринок", номер запису про право власності 13276314 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.04.2020).

Згідно рішення Любомльської міської ради від 27.04.2017 № 16/121 було здійснено поділ земельної ділянки, що належала Любомльській міській раді відповідно до державного акту серії ЯЯ № 038931 від 05.07.2012, внаслідок чого була сформована земельна ділянка кадастровий № 0723310100:01:000:1076.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка кадастровий № 0723310100:01:000:1076, площею 0,0922 є комунальною власністю Любомльської міської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795611707233.

Позивач доводить, що земельна ділянка кадастровий № 0723310100:01:000:1076, площею 0,0922 по вул. 1- го Травня, 32, м. Любомль не була відведена для будівництва нерухомого майна (торгового павільйону), договором оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011 та додатковими угодами до нього ТОВ «Любомль-ринок» вона надавалась в оренду як частина цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства «Любомль-ринок».

Договором оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011 та додатковою угодою від 01.08.2012, чи будь-яким іншим документом будівництво нерухомого майна не передбачено, дозвіл на проведення будівельних робіт не надавався, проект не затверджувався, отже торговий павільйон (нерухоме майно) по вул. 1-го Травня, 32, м. Любомль був збудований на земельній ділянці (кадастровий № 0723310100:01:000:1076), що не була відведена для цієї мети. Рішення, яке б надавало право виконувати будівництво нерухомого майна на даній земельній ділянці Любомльською міською радою не приймалось.

23.03.2020 ТОВ «Любомль-ринок» (відповідач) звернувся до голови Любомльської міської ради із заявою про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий № 0723310100:01:000:1076, площею 0,0922 га строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, яка знаходиться під їхнім нерухомим майном (торговий павільйон) за адресою м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №92975758 від 27.07.2017 торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресом: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, належить на праві приватної власності ТОВ «Любомль - ринок».

Даний торговий павільйон розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0723310100:01:000:1076.

Як зазначає позивач, 25.03.2020 Любомльській міській раді стало відомо, що на земельній ділянці кадастровий № 0723310100:01:000:1076 по вул. 1-го Травня, 32, м. Любомль, ТОВ «Любомль ринок» було встановлено торговий павільйон, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, як об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, що істотно обмежує права Любомльської міської ради, як власника земельної ділянки.

Позивач вказує, що даний торговий павільйон Любомльська міська рада вважала тимчасовою спорудою, і з метою захисту права власності на землю Любомльська міська рада зверталася до Господарського суду Волинської області з позовом про скасування запису про державну реєстрацію права власності на торговий павільйон загальною площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресом: м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, попередньо отримавши висновок судової будівельно-технічної експертизи № 15 від 26.05.2020 (проведений судовим експертом ТОВ «Експерт інвест»), згідно якої вищезазначені торгові павільйони за ознаками є тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.10.2020 року у справі № 903/512/20 позов Любомльської міської ради було задоволено та вирішено скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис номер 13276314 від 11.02.2016 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-ринок» (вул. 1-го Травня, 32, м. Любомль, Волинської області, код ЄДРПОУ 37626748) на торговий павільйон, площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресом: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233, мотивуючи це тим, що дані споруди є тимчасовими.

Постановою Північно - західного апеляційного суду від 01.02.2021 року у справі № 903/512/20 рішення суду першої інстанції було скасоване та прийнято нове рішення, яким у позові Любомльської міської ради відмовлено, у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує реального поновлення права Любомльської міської ради на розпорядження земельною ділянкою за захистом якого вона звернулася до суду.

Суд зазначив, що виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи вказаний у постанові суду від 01.02.2021 року у справі № 903/512/20 спосіб захисту порушеного права, Любомльська міська рада знову звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію майна (справа №903/626/21).

Ухвалою Господарського суду від 03.11.2021 у справі №903/626/21 було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Висновком експертів Науково-дослідного інституту судових експертиз від 24.01.2023 року № 5442 було визнано торгові павільйони по вул. 1-го Травня, 32 нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду від 22.02.2023 року у справі № 903/626/21 було відмовлено у задоволенні позову Любомльської міської ради, оскільки відповідач подав державному реєстратору документи, передбачені п. 41 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на торговий павільйон.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у даній справі рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги Любомльської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію права скасоване та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Любомльської міської ради в частині позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979, від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про державну реєстрацію права власності ТОВ "Любомль-ринок" на торговий павільйон.

Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем побудовано торговий павільйон (як об`єкт нерухомого майна) на земельній ділянці Любомльської міської ради без її згоди, а тому вказане нерухоме майно є об`єктом самочинного будівництва в розумінні ст.376 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 903/626/21 було скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги Любомльської міської ради Волинської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979 від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про державну реєстрацію права власності ТОВ "Любомль-ринок" на торговий павільйон площею 56,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233, в цій частині залишено в силі рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21.

Верховний суд мотивував прийняття рішення тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. Колегія суддів зауважила, що для захисту права користування та розпорядження земельною ділянкою доцільно звернутися з вимогою про знесення самочинно побудованого нерухомого майна, або з вимогою про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Позивач зазначає, що з висновку експертів Львівського НДІСЕ від 24.01.2023 року № 5442 (експертиза була призначена судом у справі №903/626/21), Любомльській міській раді стало відомо, що торгові павільйони по АДРЕСА_1 є нерухомим майном, а не тимчасовими спорудами. Доводить, що ТОВ «Любомль-ринок» здійснило самочинне будівництво торгового павільйону на земельній ділянці кадастровий номер 0723310100:01:000:1076 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1, 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.ґ ч.1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати мають право жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до положень частини 1 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі

договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України

Згідно статей 413-415 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором, а також має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 0723310100:01:000:1076 у користування для будівництва торгового павільйону (нерухомого майна) ТОВ «Любомль-ринок» у відповідності до ст. 102-1 Земельного кодексу України та ст. 413 Цивільного кодексу України не надавалась. У договорі оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011 року та додаткових угод до нього, право ТОВ «Любомль-ринок» будувати на даній земельній ділянці нерухоме майно не обумовлено, отже, будівництво було здійснено без згоди власника земельної ділянки - Любомльської міської ради. При цьому, дозвіл на проведення будівельних робіт Любомльською міською радою не надавався, проект Любомльською міською радою не затверджувався.

ТОВ «Любомль ринок» для реєстрації своїх прав як документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта подало декларацію про готовність до експлуатації об`єкта «Нове будівництво торгових павільйонів на вул. 1- го Травня, 32 в м. Любомль», зареєстровану Управлінням ДАБІ у Волинській області 20.01.2016 за номером ВЛ 142160201131.

У п. 13 даної декларації вказано, що право власності чи право користування земельної ділянки посвідчується договором оренди земельної ділянки б/н від 13.09.2011, проте договору оренди земельної ділянки Любомльська міська рада не укладала, 13.09.2011 було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, також вказано кадастровий номер земельної ділянки 0723310100:01:034:0089, яка знаходиться за адресою вул. Дружби, 3 м. Любомль.

Згідно із частиною 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно ч.4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З вищенаведеного вбачається, що ТОВ «Любомль-ринок» здійснило самочинне будівництво торгового павільйону на земельній ділянці кадастровий номер 0723310100:01:000:1076 по АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим Любомльська міська рада звернулася до суду з позовом про знесення самочинно побудованого торгового павільйону, оскільки знаходження на земельній ділянці Любомльської міської ради об`єкта нерухомості (торгового павільйону), який належить на праві приватної власності ТОВ «Любомль- Ринок», істотно обмежує права Любомльської міської ради, як власника землі.

Заперечуючи позов, відповідач зазначає, що торговий павільйон, як об`єкт нерухомості побудований законно і не є об`єктом самочинного будівництва, оскільки ТОВ «Любомль-ринок» мало земельну ділянку у користуванні із відповідним цільовим призначенням; товариству було надано право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою, закінчений будівництвом об`єкт нерухомості приймався, проектна документація на проведення будівельних робіт погоджувалася та була внесена до містобудівного кадастру.

Доводи відповідача спростовуються наступним.

Зазначення у Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 038931 від 05.07.2012 цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, внаслідок поділу якої було сформовано земельну ділянку кадастровий № 0723310100:01:000:1076, не є підтвердженням письмової згоди орендодавця здійснювати забудову земельної ділянки, яка була виділена для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (цілісного майнової-комплексу).

Пунктом 6.3 укладеного між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011 визначено, що лише з дозволу орендодавця орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна підприємства, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його якості.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно п.а ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Рішення про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011 в частині надання дозволу здійснення забудови земельної ділянки, яка є частиною цілісного майнового комплексу ДКП «Любомль-ринок» позивачем не приймалося та не виносилося рішення про надання дозволу на забудову земельної ділянки кадастровий № 0723310100:01:000:1076.

10.08.2015 керівником ТОВ «Любомль-Ринок» на адресу голови Любомльської міської ради було надіслано лист про початок встановлення торгових павільйонів, а не про будівництво торгового павільйону, як стверджує відповідач. Цей лист не є підтвердженням згоди власника земельної ділянки саме на будівництво торгового павільйону.

Згідно ч.1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була; відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого: проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості й самочинним (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц).

Отже, при наявності документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, але на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки, будівля вважається самочинним будівництвом, а тому твердження відповідача про те що право власності ТОВ «Любомль-ринок» на спірний об`єкт виникло після проходження належної законодавчої процедури не є підставою не вважати даний об`єкт самочинним будівництвом.

Довідка міської ради від 08.02.2016 № 48 не підтверджує присвоєння адреси - торговому павільйону 56,2 кв.м., а лише вказує, що за адресою м. Любомль вул. 1-го Травня, 32 знаходяться торгові контейнери.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватно-правових відносин.

Дослідивши наявні у справі докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що торговий павільйон, який знаходиться за адресою: м.Любомль, вул. 1-го Травня, 32 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0723310100:01:000:1076, площею 0,0922 га, щодо якого зареєстровано право власності ТОВ Любомль-Ринок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233, є самочинним будівництвом, а тому позовні вимоги Любомльської міської ради про зобов`язання ТОВ Любомль-Ринок знести самочинно побудований торговий павільйон є підставними та обгрунтованими.

Водночас, представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідаласяабо могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Пунктом 8.1. Договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства від 13.09.2011, укладеного між сторонами, передбачено, що орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використанні переданого в оренду майна.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: публічність державної реєстрації прав; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.04.2020, державним реєстратором Литвинюком Андрієм Миколайовичем Реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області 16.02.2016 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на торговий павільйон площею 56,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32., за ТОВ "Любомль-Ринок", номер запису про право власності 13276314.

Згідно рішення Любомльської міської ради від 27.04.2017 № 16/121 було здійснено поділ земельної ділянки, що належала Любомльській міській раді відповідно до державного акту серії ЯЯ № 038931 від 05.07.2012, внаслідок чого була сформована земельна ділянка кадастровий № 0723310100:01:000:1076.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка кадастровий № 0723310100:01:000:1076, площею 0,0922 є комунальною власністю Любомльської міської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795611707233.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач міг довідатися про будівництво та існування торгівельного павільйону, як нерухомого майна (як незаконно побудованого), яке було побудоване на земельній ділянці, що належить до комунальної власності позивача, коли було зареєстроване право власності за ТОВ «Любомль-ринок», тобто 16.02.2016.

Таким чином, Любомльська міська рада могла довідатися про своє суб`єктивне право на подачу позову щодо знесення самочинно побудованого відповідачем торгового павільйону ще у лютому 2016 року. Проте з даним позовом до ТОВ «Любомль-ринок»" позивач звернувся лише у червні 2024 року.

Доводи позивача про те, що Любомльська міська рада добросовісно вважала торговий павільйон тимчасовою спорудою і дізналася про те, що спірний павільйон є нерухомим майном лише під час розгляду справи №903/626/21 (висновок експертів ЛНДІСЕ за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної експертизи від 24.01.2023 №5442), не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач, ще під час розгляду справи №903/512/20 міг звернутися до суду про призначення саме судової експертизи та встановити, яким об`єктом є торговий павільйон, враховуючи факт реєстрації торгового павільйону як нерухомого майна.

Крім того, звернення позивача з позовами до суду (справи №903/512/20 та №903/626/21) не приймається судом до уваги, так як позивачем у даних випадках було обрано неналежний спосіб захисту та позивач не звернувся до суду з клопотанням про визнання поважними причин пропущення позовної давності.

Твердження позивача про те, що йому стало відомо з висновку експерта від 24.01.2023 №5442, що торгові павільйони по АДРЕСА_1 є нерухомим майном, а не тимчасовими спорудами не відповідає дійсності, оскільки на тимчасові споруди не можна зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що у свою чергу було здійснено ТОВ "Любомль-ринок" 27.07.2017 і про що було відомо позивачу.

З огляду на зазначене, позивачем пропущений 3-х річний строк звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди (будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова Компанія «Юкос» проти Росії»).

Враховуючи сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у даній справі та відсутність поважних причин щодо її пропуску, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

У позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20.09.2024.

СуддяО. Г. Слободян