Рішення

від 26.07.2024 по справі 492/1011/23

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1011/23

провадження № 2/492/275/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою Виконувачаобов`язківкерівника Болградськоїокружної прокуратуриЦоєва ДмитраКостянтиновича вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру вОдеській областідо ОСОБА_1 ,Фермерського господарства«Агрофірма Бургуджі»про припиненняправа власностіна земельнуділянку шляхомїх конфіскаціїна користьдержави, припинення права користування земельною ділянкою, -

встановив:

Виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєв Д.К. звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом їх конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою, а також стягнення судових витрат. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Казахстан, володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 51202480700:01:003:0564 площею 3,6587 га, яка розташована на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області на підставі розпоряджень Арцизької районної державної адміністрації Одеської області № 902/А-2009 від 02 листопада 2009 року, № 280/А-2016 від 15 червня 2016 року. 14 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_2 уклав договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, відповідно до якого передав її у користування Фермерському господарству «Агрофірма Бургуджі» (далі за текстом ФГ «Агрофірма Бургуджі») строком на 25 років. Оскільки відповідач протягом року після набуття права власності на зазначену земельну ділянку не відчужив її, а навпаки передав її у користування, позивач просив припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку шляхом конфіскації вказаної землі на користь держави, припинити договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Агрофірма Бургуджі», а також припинити право ФГ «Агрофірма Бургуджі» на користування вказаною земельною ділянкою.

Представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилась, але до суду від неї надійшла заява, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідачів в судове засідання не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представниця Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилась, але до суду від неї надійшла заява, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач: ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання двічі повідомлений належним чином, що підтверджується оголошеннями на веб-сторінці Арцизького районного суду Одеської області, офіційному веб-сайті судової влади України, що в силу частини 11 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що відповідач повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов до суду не подав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник відповідача:ФГ «АгрофірмаБургуджі» про дату, час та місце судового засідання двічі повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу у вигляді «Судова повістка-повідомлення про судове засідання в справі цивільній (адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 23 травня 2024 року, 24 червня 2024 року у справі № 492/1011/23, згідно з якими судові повістки надіслані одержувачу Фермерське господарство «Агрофірма Бургуджі», відповідачу у справі, в його електронний кабінет та доставлені до електронного кабінету 23 травня 2024 року о 15:20:30 год., та 25 червня 2024 року о 00:20:04 год. відповідно, тому на підставі пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України в такому випадку вважається, що судові повістки вручені представнику відповідача належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідачі зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачі надавали суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві повторні неявки відповідачів в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачів про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідачів до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачів, які з 06 вересня 2023 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибули, станом розгляду справи не цікавились, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтували.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представників позивача на заочний розгляд справи, що викладена у їх заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з розпорядженнями № 902/А-2009 від 02 листопада 2009 року, виданим виданими Арцизькою районною державною адміністрацією, № 280/А-2016 від 15 червня 2016 року, виданим Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_2 , відповідачу у справі, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, розташована на території Виноградівської сільської ради. (а. с. 29, 30).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324903146 від 06 березня 2023 року, № 344520017 від 29 серпня 2023 року, № 347424025 від 21 вересня 2023 року, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельну ділянку від 06 березня 2023 року вбачається, що державним реєстратором Тістол О.Ф. 14 січня 2022 року зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, кадастровий номер 51202480700:01:003:0564 за ОСОБА_2 , відповідачем у справі. (а.с. 19-20, 21-22, 23-24, 141-142).

Факт передачі у приватну власність та факт реєстрації земельної ділянки підтверджується копією поземельної книги Відділу Держземагентства в Арцизькому районі Одеської області в паперовій формі та яка сформована щодо спірної земельної ділянки із кадастровим номером 51202480700010030564, площа 3,6587 га, власник ОСОБА_2 , відповідач у справі. (а. с. 35-78).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324903146 від 06 березня 2023 року, № 344520017 від 29 серпня 2023 року, № 347424025 від 21 вересня 2023 року, ОСОБА_2 , відповідач у справі, уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з ФГ «Агрофірма Бургуджі» (а. с. 79), відповідачем у справі, що також підтверджується договором оренди землі № 14/22 від 14 січня 2022 року, згідно з яким договір було укладено на 25 років з правом пролонгації, з орендною платою 2600 кг зерна та 10 л олії. (а. с. 19-20, 21-22, 25-28, 141-142).

Відповідач ОСОБА_2 є громадянином Республіки Казахстан, що підтверджується довіреністю від 15 січня 2019 року, посвідченою нотаріусом міста Алмати Республіки Казахстан Нурахметовою М.М., відповідно до якої ОСОБА_2 , відповідач у справі, уповноважив ОСОБА_3 управляти і розпоряджатися рухомим і нерухомим майном, яке належить йому і яке знаходиться в Республіці Україна. (а. с. 31-32, 33-34).

Як вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельну ділянку від 06 березня 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номер 5120483900:01:002:0473 складає 118687,52 грн. (а. с. 23-24).

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні правила ЦПК України, зокрема, у частині 4 статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин 4, 5 статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає можливість зробити висновок, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновки про те, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19 (провадження № 61-436св22), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 202/3192/17 (провадження № 61-4165св21) зроблено висновки про те, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 374/117/20 (провадження № 61-9034св22) зазначено, що невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Якщо суд не установить підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, тоді позовну заяву прокурора потрібно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Звертаючись 06 вересня 2023 року з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, прокурор обґрунтовував неналежне, на його переконання, здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області як уповноваженим органом, який знав про порушення інтересів держави, проте самостійно не вжив належних заходів представницького характеру з метою захисту прав держави на земельну ділянку.

Таким чином, прокурор навів обґрунтовану підставу для здійснення представництва інтересів держави та зазначив підставою для звернення до суду з позовом існування нагальної потреби у наданні дієвого захисту порушених інтересів держави.

Прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про намір звертатися до суду з позовом (а. с. 98).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області самостійно з позовом до суду не звернулося, наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді не оскаржувало, заперечень проти цього не висловлювало.

Враховуючи те, що Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області було відомо про необхідність захисту прав держави, втім самостійно воно не вчиняло дій для відновлення цих прав, суд вважає, що позов подано прокурором як повноважною особою, яка відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України має право на представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Такий висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 374/117/20 (провадження № 61-9034св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 202/3192/17 (провадження № 61-4165св21), від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19 (провадження № 61-436св22).

Щодо підстав набуття права власності на земельну ділянку та припинення права приватної власності на земельну земельної ділянку шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави, припинення права оренди земельної ділянки, користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 3 ЗК України суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею - земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвесад проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Відповідно до частини 5 статті 22 ЗК України, (тут і далі у редакції, чинній на час отримання Челаком спірної земельної ділянки у власність), землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава (частина 1 статті 130 ЗК України).

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини 2 статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно з частиною 3 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини 3 цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

За змістом пунктів «д, е» частини 1 статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до пункту «в» частини 1 статті 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (частини 1, 2 статті 145 ЗК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з розпорядженнями № 902/А-2009 від 02 листопада 2009 року, виданим виданими Арцизькою районною державною адміністрацією, № 280/А-2016 від 15 червня 2016 року, виданим Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, розташовану на території Виноградівської сільської ради. (а. с. 29, 30).

З довіреності від 15 січня 2019 року, посвідченої нотаріусом міста Алмати Республіки Казахстан Нурахметовою М.М. вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Казахстан. (а. с. 31-32, 33-34).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324903146 від 06 березня 2023 року, № 344520017 від 29 серпня 2023 року, № 347424025 від 21 вересня 2023 року, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельну ділянку від 06 березня 2023 року, державним реєстратором Тістол О.Ф. 14 січня 2022 року зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, кадастровий номер 51202480700:01:003:0564 за ОСОБА_2 , відповідачем у справі. (а.с. 19-20, 21-22, 23-24, 141-142).

Станом на момент звернення з вказаним позовом до суду громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_2 , відповідач у справі, є власником вищезазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 , як іноземець, громадянин Республіки Казахстан, набувши у власність та зареєструвавши своє право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,6587 га з кадастровим номером 51202480700:01:003:0564, не відчужив її протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, суд дійшов висновку про припинення права власності на спірну земельну ділянку шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Крім того, пунктом 7 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Відповідно до частини 2 статті 412 ЦК України визначено, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Приписами пункту «б» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставами для припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом «в» частини 1 статті 143 ЗК України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди щодо такої земельної ділянки.

Водночас, частиною 5 статті 148-1 ЗК України встановлено, що вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

Тобто, цією нормою передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням суду - не передбачена.

Окрім того, статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки, ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 , будучи іноземним громадянином, 14 січня 2022 року набув право власності на вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення та не відчужив її протягом року, встановленого статтею 81 ЗК України, а навпаки передав її у користування ФГ «Агрофірма Бургуджі», відповідачу у справі, що підтверджується договором оренди землі № 14/22 від 14 січня 2022 року, укладеним між ними. (а. с. 25-28).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Враховуючи заявлену прокурором позовну вимогу про конфіскацію земельної ділянки, що належить на праві приватної власності громадянину Республіки Казахстан ОСОБА_2 , та яка, у подальшому, підлягає продажу на земельних торгах, права попереднього власника та обов`язки третіх осіб на цю землю (право оренди ФГ «Агрофірма Бургуджі) не можуть перейти до нового власника земельної ділянки, а тому підлягають припиненню за рішенням суду, задоволення позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідачів.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України сума судового збору (8052,00 грн.), який підлягав сплаті на момент подання даного позову (позов надійшов до суду 06 вересня 2023 року), заяви про забезпечення позову (1342,00грн.), тобто 9394,00 грн. ((8052,00 грн. .+ 1342,00 грн.) підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах з кожного з відповідачів, оскільки понесені витрати підтверджені відповідними платіжними дорученнями (а. с. 1, 102).

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, кадастровий номер 51202480700:01:003:0564 (РНОНМ 2560835051060, номер запису про право власності 46244717), розташовану на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, яка належить ОСОБА_2 ; заборони ОСОБА_2 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, кадастровий номер 51202480700:01:003:0564 (РНОНМ 2560835051060, номер запису про право власності 46244717), розташованої на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 44, 48, 76-83, 89, 95, 128, 130, 133, 141, 158, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Дмитра Костянтиновича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити повністю.

Припинити право приватної власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Казахстан, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 20 вересня 1996 року Міністерством внутрішніх справ Республіки Казахстан) на земельну ділянку площею 3,6587 га з кадастровим номером 51202480700:01:003:0564, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 14 січня 2022 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2560835051060, шляхом її конфіскації на користь держави в особі в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39765871).

Припинити договір оренди земельної ділянки площею 3,6587 га, укладений 14 січня 2022 року між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Казахстан, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 20 вересня 1996 року Міністерством внутрішніх справ Республіки Казахстан) та Фермерським господарством «Агрофірма Бургуджі» (місцезнаходження: пров. Базарний, буд. № 5, с. Виноградівка Болградського району Одеської області, 68452; код ЄДРПОУ: 32009355), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 16 червня 2022 року.

Припинити право Фермерського господарства «Агрофірма Бургуджі» (місцезнаходження: пров. Базарний, буд. № 5, с. Виноградівка Болградського району Одеської області, 68452; код ЄДРПОУ: 32009355) на користування земельною ділянкою площею 3,6587 га з кадастровим номером 51202480700:01:003:0564, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2560835051060, шляхом скасування рішення державного реєстратора Арцизької міської ради Одеської області Тістол О.Ф. № 63930928 від 21 червня 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Казахстан, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 20 вересня 1996 року Міністерством внутрішніх справ Республіки Казахстан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), Фермерського господарства «Агрофірма Бургуджі» (місцезнаходження: пров. Базарний, буд. № 5, с. Виноградівка Болградського району Одеської області, 68452; код ЄДРПОУ: 32009355) на користь Одеської обласної прокуратури (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. № 3, м. Одеса Одеської області, 65026, отримувач коштів: Одеська обласна прокуратура; код отримувача (код ЄДРПОУ: 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 9394,00 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 00 копійок в рівних частинах з кожного.

Вжиті ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2023 заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, кадастровий номер 51202480700:01:003:0564 (РНОНМ 2560835051060, номер запису про право власності 46244717), розташовану на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, яка належить ОСОБА_2 ; заборони ОСОБА_2 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6587 га, кадастровий номер 51202480700:01:003:0564 (РНОНМ 2560835051060, номер запису про право власності 46244717), розташованої на території Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, відповідно до вимог частини 7 статті 158 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачі, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їм повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєв Дмитро Костянтинович (місцеперебування: вул. Варненська, буд. № 19, м. Болград Болградського району Одеської області, 68702) в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: вул. Космонавтів, буд. № 34, м. Одеса Одеської області, 65107, код ЄДРПОУ: 39765871).

Відповідач: ОСОБА_2 (громадянин Республіки Казахстан, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 20 вересня 1996 року Міністерством внутрішніх справ Республіки Казахстан, місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Фермерське господарство «Агрофірма Бургуджі» (місцезнаходження: пров. Базарний, буд. № 5, с. Виноградівка Болградського району Одеської області, 68452; код ЄДРПОУ 32009355).

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.