Рішення

від 12.09.2024 по справі 180/1236/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1236/24

2/180/550/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої судді Тананайської Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання: Павлович Н.С.

позивача: ОСОБА_1

представника третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець Дніпропетровської області цивільну справу № 180/1236/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , у зв`язку з невиконанням батьківських обов`язків по відношенню до їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 . З березня 2022 року син проживає з позивачем, матір виїхала закордон, де створила нову сімю. Відповідачка до сина не приходить, з ним не спілкується, місце знаходження її невідоме. Дитина не бачила матір 2,5 роки, ніякої звісточки від неї не було, вихованням дитини не займається, фінансово не утримує, злісно ухиляється від виховання дити, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 18 червня 2024 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що з відповідачкою перебував у шлюбі, який розіврано, син проживає з ним з початку війни, оскільки відповідач з іншою дитиною виїхала закордон, вихованням та утриманням сина займається він, відповідач не телефонує. Останній раз спілкувалися навесні 2024 року, надіслала заяву. Питання про стягнення аліментів не ставить. Не знає чи він є військовозобовязаним, оскільки не має бажання йти до військомату. Мету позбавлення батьківських прав матір пояснити не може. Просить задовольнити вимоги та позбавити батьківських прав відповідачку.

Представник третьої особи ОСОБА_2 просила ухвалити рішення на розгляд суду, висновок про доцільність прийнято на підставі наданих документів, матір дитини на засідання не викликалась, додаткові обставини не встановлювались.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала, про дати розгляду справи повідомлялася належним чином через судові повістки та оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", про причини неявки суд не сповістила, заяви про розгляд справи в її відсутність на адресу суду не надходило.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Сторони пребували в шлюбі з 2008 року, який розірвано рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року.

Відповідно до доданих до позовної заяви документів вбачається, що відповідач виїхала 29 березня 2022 року закордон.

Згідно наданої заяви ОСОБА_3 , яку зі слів позивача ОСОБА_1 вона написала навесні 2024 року, вона тимчасово зараз не знаходиться в Україні, син під опікою свого батька ОСОБА_1 , який за час перебування дитини в Україні буде вирішувати всі питання, які його стосуються, несе відповідальність за збереження його здоровя та життя.

5 червня 2024 року Виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської області надано Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що товаришує з ОСОБА_6 близько 30 років, він перебував у шлюбі, потім розлучилися, з початку війни син проживає з ОСОБА_7 , обставини та причини не знає, оскільки не цікавився цим.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що знайома з ОСОБА_6 з дитинства, знає від спільних знайомих, що матір дитини виїхалав Хорватію, а син лишився проживати з батьком.

Судом допитаний неповнолітній ОСОБА_9 , який суду показав, що проживає у бабусі, татової матері, в м.Марганець, заїзд Київський, та в тата, навчається в 10 класі школи № 6, коли батьки розірвали шлюб йому було близько 6 років. Матір з молодшим братом поїхала до Хорватії, раніше телефонувала , повідомив номер телефону матері.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою дляпозбавлення батьківських правлише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками щодо участі в утриманні та вихованні її сина ОСОБА_10 і умисне ухилення від їх виконання.

Місто Марганець Дніпропетровської області було віднесено до зони активних бойових дій, на теперішній час до зони можливих актичних бойових дій. Матір з меншим сином виїхала з міста для збереження життя. В судовому засідання не була присутня, не змогла висловити свою думку з приводу цього.

З наданої заяви ОСОБА_3 вбачається їхнє узгоджене рішення щодо проживання сина з батьком на період її тимчасового виїзду закордон.

В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Довідка Марганецького ліцею № 6 від 27 травня 2024 року № 95 підтверджує, що на данний момент, тобто на травень 2024 року, вихованням сина займається батько, при цьому не зазначено з якого часу.

В Довідці ОСББ «Ювілейний 13» без № та дати зазначено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , з ним мешкає його син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд не враховує висновок Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 5 червня 2024 року , оскільки він не містить жодного обґрунтування, крім довідки з школи, висновків комісії щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. На засідання ОСОБА_3 не викликалась, місцезнаходження її не встановлювалось.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив

з матірю сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла будь-яке насильство стосовно неї чи за його присутності.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини

у діях батьків.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено.

Також судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Натомість судом встановлено наявність обставин, які свідчать про об`єктивні причини залишення сина з батьком.

Позивач не зміг пояснити мету позбавлення батьківських прав матері та які інтереси дитини буде цим захищено.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Суд враховує, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, позивач не довів підстав, визначених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав,які є вичерпними, тому в задоволенні позову слід відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити за необгрутованістю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 20 вересня 2024 року.

Суддя: Ю. А. Тананайська