Постанова

від 05.08.2024 по справі 727/1844/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року

м. Чернівці

cправа № 727/1844/24

провадження № 22-ц/822/588/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

секретаря Скулеба А.І.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради Кифірюк А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Міське комунальне підприємство «Аптека №10», Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевчнеківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2024 року, головуючий у першій інстанції Бойко М.Є.

ВСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у лютому 2024 року звернулася до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Аптека №10», Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Зазначала, що наказом ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» від 22 квітня 2022 року №8 була звільнена з посади провізора у зв`язку із ліквідацією Міського комунального підприємства «Аптека №10» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

При звільненні розрахунку оплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку та вихідної допомоги не проведено.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міське комунальне підприємство «Аптека №10» перебуває у стані припинення.

Просила стягнути з Міського комунального підприємства «Аптека №10» в особі ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10», Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати з врахуванням утримання податків та зборів в сумі 4722 грн 03 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з врахуванням утримання податків та зборів в сумі 9978 грн 20 коп. солідарно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2024 року у позові ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Аптека 10», Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Аптека 10», Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 позовні вимоги до ліквідаційної комісії не заявлено не відповідають нормам матеріального права.

Ліквідаційна комісія з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека 10» є спеціальним тимчасовим органом, не має самостійної цивільної правоздатності, не наділена статусом суб`єкта права. Відповідачем визначено Міське комунальне підприємство «Аптека №10» в особі ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10».

Вважає, що встановлення судом першої інстанції не надання ОСОБА_1 заяви про включення її грошових вимог до реєстру вимог кредиторів або відмови комісії з ліквідації юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» в задоволенні вимог як кредитора або ухилення від їх розгляду не відповідає фактичним обставинам справи.

Рішенням 14 сесії Чернівецької міської ради від 17 грудня 2021 року №661 припинено юридичну особу Міське комунальне підприємство «Аптека №10» шляхом його ліквідації.

Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організації вимоги кредиторів Міського комунального підприємства «Аптека №10» розглядаються до 28 лютого 2022 року.

Наказом голови ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» від 22 квітня 2022 року №8 ОСОБА_1 звільнено з роботи, запропоновано заступнику голови ліквідаційної комісії при звільненні ОСОБА_1 вжити заходів щодо виплат вихідної допомоги та компенсацій за невикористану відпустку.

Граничний строк для звернення як кредитора до ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» пропущений ОСОБА_1 ще до її звільнення 24 квітня 2022 року.

Як слідує зі змісту статті 111 ЦК України форма звернення кредитора до ліквідаційної комісії на відміну від статті 34 Кодексу України з процедури банкротства не встановлена.

ОСОБА_1 зверталася з заявами до голови ліквідаційної комісії з припинення Міського комунального підприємства «Аптека №10» - заступника голови міської ради з питань виконавчих органів Лесюка Ю.М., заступника голови ліквідаційної комісії начальника Управління охорони здоров`я міської ради Калмикової Н.І. з заявами про виплату заробітної плати які, за змістом є заявами кредиторів.

Вимоги про виплату заробітної плати як частково ( заборгованість, що виникла в 2015 2021 роках та не оспорювалась), так і в повному обсязі ліквідаційною комісією не визнавались.

Вважає, що Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради, як уповноважений орган міської ради, не надано до суду доказів відсутності своєї вини в доведенні підприємства Міського комунального підприємства «Аптека №10» до стану фінансової неспроможності.

Незадовільна організація роботи Міського комунального підприємства «Аптека №10», а також відсутність контролю за діяльністю комунального підприємства зі сторони засновника Чернівецької міської ради, укладення трудового договору з ОСОБА_2 призвело до того, що підприємство стало працювати зі збитком.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві Міське комунальне підприємство «Аптека №10» в особі ліквідаційної комісії з припинення Міського комунального підприємства «Аптека №10» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У відзиві Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Аптека 10» про стягнення невиплачених грошових сум при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, суд першої інстанції дійшов висновку про обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначав, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника Міського комунального підприємства «Аптека 10» визнаних ним вимог, а не про стягнення з Міського комунального підприємства «Аптека 10» грошових коштів.

Початок процедури ліквідації Міського комунального підприємства «Аптека 10» унеможливлює стягнення працівником гарантованих на випадок звільнення сум в інший спосіб. Примусове стягнення спірної заборгованості призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради про стягнення невиплачених грошових сум при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, суд першої інстанції зазначив, що трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Аптека №10», Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради, не передбачена.

Водночас суд першої інстанції вказав, що обов`язок зі сплати ОСОБА_1 належних при звільненні сум покладається на Міське комунальне підприємство «Аптека №10» як на роботодавця, а не на Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради.

У матеріалахсправи відсутнідокази,що самедіями Чернівецькоїміської радибула викликананеспроможність (банкрутство) Міського комунального підприємства «Аптека 10».

Відповідно до частин 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає в частині.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на посаду провізора-технолога Центральної районної аптеки № 10 в м.Чернівці наказом від 01 серпня 1986 року, яка перейменована на Міське комунальне підприємство «Аптека № 10» рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 липня 2003 року №570/15.

Рішенням 14 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 17 грудня 2021 року №661 припинено діяльність юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека № 10» шляхом його ліквідації.

Установлено двох місячний строк з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Розпорядженням Чернівецького міського голови від 23 грудня 2021 року №610-р створено комісію з припинення юридичної особи міського комунального підприємства «Аптека № 10».

Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організації вимоги кредиторів Міського комунального підприємства «Аптека №10» розглядаються до 28 лютого 2022 року.

Наказом голови ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» від 22 квітня 2022 року №8 ОСОБА_1 звільнено з роботи, запропоновано заступнику голови ліквідаційної комісії при звільненні ОСОБА_1 вжити заходів щодо виплат вихідної допомоги та компенсацій за невикористану відпустку.

За повідомленням Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради від 28 грудня 2023 року №К-153 попередньо розрахована комісією з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» належні ОСОБА_1 виплати складаються з заробітної плати в сумі 26874 грн 42 коп., вихідної допомоги в сумі 6003 грн 25 коп., компенсації за невикористану відпустку в сумі 25684 грн 37 коп.

Відповідно до розділу І статуту Міського комунального підприємства «Аптека № 10», затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 липня 2003 року №570/15, Міське комунальне підприємство «Аптека № 10» є закладом охорони здоров`я, що належить до комунальної власності територіальної громади Чернівці.

Аптека є юридичною особою, діє на умовах повного господарського розрахунку та самоокупності, має самостійний баланс.

Аптека не несе відповідальності за зобов`язаннями власника, рівно як власник не несе відповідальності за зобов`язаннями аптеки.

Аптека утримується за рахунок власних доходів від реалізації лікарських засобів, товарів медичного призначення, продукції (робіт,послуг), а також від інших видів діяльності, на умовах повного госпрозрахунку (пункт 3.4 розділу ІІІ Статуту).

Власник здійснює свої права в частині управління майном аптеки через департамент економіки Чернівецької міської Ради, в частині оперативного керівництва діяльністю аптеки через управління охорони здоров`я Чернівецької міської Ради (пункт 5.2 розділу V Статуту).

За змістом пункту 8.1, 8.2 розділу VIII цього Статуту припинення діяльності аптеки відбувається у випадку її ліквідації або реорганізації згідно з чинним законодавством та цим статутом.

Ліквідація, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) аптеки здійснюється за рішенням власника майна або уповноваженим ним органом, що прийняв рішення про ліквідацію).

Мотиви,з якихвиходить апеляційнийсуд,та застосованінорми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У §145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Такі правові позиції Верховний Суд виклав в постановах від 22 травня 2019 року у справі №310/7353/13-ц та від 17 березня 2020 року у справі 274/4841/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є стягнення з Міського комунального підприємства «Аптека №10» в особі ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10», Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради заборгованості з заробітної плати з врахуванням утримання податків та зборів в сумі 4722 грн 03 коп., компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з врахуванням утримання податків та зборів в сумі 9978 грн 20 коп. солідарно.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначалося не проведення при звільненні виплати всіх сум, що належать їй.

Частиною третьоюстаті 43 Конституції Українипередбачено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237цьогоКодексуроз`яснив, що застаттею 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427(зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Встановлено, що наказом голови ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» від 22 квітня 2022 року №8 ОСОБА_1 звільнено з роботи, запропоновано заступнику голови ліквідаційної комісії при звільненні ОСОБА_1 вжити заходів щодо виплат вихідної допомоги та компенсацій за невикористану відпустку.

Рішенням 14 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 17 грудня 2021 року №661 припинено діяльність юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека № 10» шляхом його ліквідації.

Установлено двох місячний строк з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Розпорядженням Чернівецького міського голови від 23 грудня 2021 року №610-р створено комісію з припинення юридичної особи міського комунального підприємства «Аптека № 10».

Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організації вимоги кредиторів Міського комунального підприємства «Аптека №10» розглядаються до 28 лютого 2022 року.

Відповідно до положень частин першої та другоїстатті 104 ЦК Україниюридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно частини третьоїстатті 105 ЦК Україниучасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цьогоКодексупризначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

За змістом частин восьмої та дев`ятоїстатті 111 ЦК Україниліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленомустаттею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у другу чергу (пункт 2 частини першоїстатті 112 ЦК України).

Згідно положень частин третьої-п`ятоїстатті 112 ЦК Україниу разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Верховний Суд у пункті 41 постанови від 20 січня 2020 року у справі № 922/416/19 зазначив, що законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості, норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.

З огляду на наведене належним способом захисту права ОСОБА_1 на виплату при звільненні всіх належних їй сум Міським комунальним підприємством «Аптека № 10», що ліквідується, є вимога до Міського комунального підприємства «Аптека 10» про зобов`язання включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника.

З огляду на викладене ОСОБА_1 ,звертаючись до суду з позовною вимогою до Міського комунального підприємства «Аптека 10» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, просила застосувати неналежний спосіб захисту.

У такому разі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для захисту права ОСОБА_1 у обраний нею спосіб шляхом стягнення з Міського комунального підприємства «Аптека 10» грошових коштів невиплачених при звільненні.

Водночас судом першої інстанції зазначено про недоведеність відмови ліквідаційної комісії з припинення Міського комунального підприємства «Аптека №10» у задоволенні вимог ОСОБА_1 як кредитора або ухиленні від їх розгляду.

З приєднаного до матеріалів справи повідомлення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28 грудня 2023 року №К-2546-01/10-09/157 вбачається, що членами комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека №10» продовжуються роботи в напрямку віднайдення законних шляхів виділення коштів для погашення боргів Міського комунального підприємства «Аптека №10» перед працівниками.

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 про звернення з заявами до голови ліквідаційної комісії з припинення Міського комунального підприємства «Аптека №10» - заступника голови міської ради з питань виконавчих органів Лесюка Ю.М., заступника голови ліквідаційної комісії начальника Управління охорони здоров`я міської ради Калмикової Н.І. з заявами про виплату заробітної плати які, за змістом є заявами кредиторів.

Верховний Суд у постанові 11 квітня 2019 року у справі № 761/39536/16-ц (провадження № 61-27016св18) вказав, що письмові звернення позивача до відповідача з приводу виплати заборгованості по заробітній платі свідчать лише про його вимогу і не можуть бути належними та допустимими доказами звернення його, як кредитора та внесення до реєстру кредиторів в процедурі ліквідації.

Разом з тим встановлено включення ОСОБА_1 до реєстру кредиторівМіського комунальногопідприємства «Аптека10»після ухваленнярішення судуза повідомленням ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Міського комунального підприємства «Аптека 10» від 27 травня 2024 року №355.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на покладення субсидіарної відповідальності на Управління охорони здоров`я Чернівецької міської ради за зобов`язаннями Міського комунального підприємства «Аптека 10».

Відповідно до частини першоїстатті 176 ЦК Українидержава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 (провадження № 12-102гс18) зазначила, що у низці випадків Європейський суд з прав людини визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», пункт 45, рішення від 04 квітня2006 року у справі «Лисянський проти України», пункт 19, рішеннявід 03 квітня 2007 року у справі «Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови», пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі «Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації», пункт 35, рішеннявід 15 січня 2008 року у справі «Р. Качапор та інші проти Сербії».Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальностіза борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (ч. 3статті 78 ГК України).

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно - господарську діяльність підприємства.

Отже, аналізуючи зазначені норми права у їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням пов`язаним, із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства (частина сьомастатті 77 ГК України).

Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.

Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня2020 року у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288сво18).

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилалася на те, що незадовільна організація роботи Міського комунального підприємства «Аптека №10», а також відсутність контролю за діяльністю комунального підприємства зі сторони засновника Чернівецької міської ради, укладення трудового договору з ОСОБА_2 призвело до того, що підприємство стало працювати зі збитком.

Відповідно до пункту 1.3, 1.5 розділу І статуту Міського комунального підприємства «Аптека № 10», затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 липня 2003 року №570/15, аптека є юридичною особою, діє на умовах повного господарського розрахунку та самоокупності, має самостійний баланс.

Аптека не несе відповідальності за зобов`язаннями власника, рівно як власник не несе відповідальності за зобов`язаннями аптеки.

Аптека утримується за рахунок власних доходів від реалізації лікарських засобів, товарів медичного призначення, продукції (робіт,послуг), а також від інших видів діяльності, на умовах повного госпрозрахунку (пункт 3.4 розділу ІІІ Статуту).

Власник здійснює свої права в частині управління майном аптеки через департамент економіки Чернівецької міської Ради, в частині оперативного керівництва діяльністю аптеки через управління охорони здоров`я Чернівецької міської Ради (пункт 5.2 розділу V Статуту).

Призначення міськимголовою завідуючоїМіського комунальногопідприємства «Аптека№10» ОСОБА_2 у березня2018року,контроль задіяльністю комунальногопідприємства зісторони засновникаЧернівецької міськоїради неє виннимидіями абобездіяльністю,які викликали погіршення фінансового стану та неспроможність Міського комунальногопідприємства «Аптека№10» здійснювати статутну діяльність.

Таким чином, встановивши відсутність підстав та умов покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за зобов`язаннями створеного нею комунального підприємства, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про покладання обов`язку із виплати грошових зобов`язань, що виникли на підставі трудових правовідносин, саме на Міське комунальне підприємство «Аптека № 10» як роботодавця.

Проте,судом першоїінстанції ненаведено мотививідмови упозові ОСОБА_1 до Управління охорониздоров`я Чернівецькоїміської радипро стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Ураховуючи, що Управління охорониздоров`я Чернівецькоїміської ради не є стороною трудових правовідносин між Міським комунальним підприємством «Аптека №10» та ОСОБА_1 з стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, суд першоїінстанції маввідмовити узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до Управління охорониздоров`я Чернівецькоїміської ради про стягнення грошовихкоштів невиплаченихпри звільненні у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Шевченківськогорайонного судум.Чернівцівід 24квітня 2024року підлягаєзміні вмотивувальній частиніз підстав,передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Розподіл судових витрат

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Шевченківськогорайонного судум.Чернівцівід 24квітня 2024року підлягаєзміні вмотивувальній частині розподіл судових витратне проводиться.

Керуючись п. 2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківськогорайонного судум.Чернівці від24квітня 2024року змінити в мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови.

В решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді М. І. Кулянда

І. М. Литвинюк