Рішення

від 19.09.2024 по справі 742/3522/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/1088/24

Єдиний унікальний № 742/3522/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участі секретарів судових засідань Шептун В.В., Сороки Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКІМ» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, та скасування державної реєстрації права власності та похідного права,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: ТОВ «АГРОКІМ» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, та скасування державної реєстрації права власності та похідного права.

В обґрунтування позову зазначає, що в ході вивчення питання дотримання іноземцями вимог законодавства щодо відчуження протягом року успадкованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Прилуцького району Чернігівської області, встановлено порушення, яке виражається у протиправному володінні та користуванні громадянкою російської федерації землею вказаної категорії. Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області громадянці рф ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.10.2006 с/с №176, р/p № НОМЕР_1 , успадкувала право на земельну частку (пай), що перебувало в колективній власності колишнього КСП «Прогрес», смт. Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області, у порядку спадкування після ОСОБА_2 . На підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації №80 від 30.03.2005, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №430221, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі від 04.08.2005 за №556 на ім`я ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.10.2006 с/с №176, р/р №2-2040 право власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №843495, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 20.04.2007 за №010784800027. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №843495 громадянка російської федерації ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,58 га, що розташована на території Малодівицької селищної ради (тепер Малодівицька ОТГ) Прилуцького району Чернігівської області. В подальшому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278 площею 3,58 га (номер запису про право власності 12075561 від 17.11.2015, індексний номер рішення про державну реєстрацію 26194480 від 17.11.2015). На підставі договору оренди земельної ділянки від 10.12.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОКІМ» та додаткової угоди до договору оренди землі від 21.09.2015, земельну ділянку з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278 площею 3,58 га передано в користування орендарю до 31.12.2025 року. Відомості про право користування земельною ділянкою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.11.2015 (індексний номер рішення 26195098 від 17.11.2015). Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 в листопаді 2015 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Малодівицької ОТГ Прилуцького району Чернігівської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278, нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 17.11.2016), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17 липня 2024 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 вересня 2024 року.

Згідно поданихписьмових пояснень,представник ТОВ«АГРОКІМ» вважаєпозов вчастині вимогищодо скасуваннядержавної реєстраціїправ орендиземельної ділянкикадастровий номер7424155900:08:000:0278,площею 3,58га необґрунтованимі таким,що непідлягає задоволенню.Відповідно доукладеного Договоруоренди землівід 10.12.2012року, ОСОБА_1 (Орендодавцем)було переданов орендуТОВ «АГРОКІМ»(Орендарю)земельну ділянкуплощею 3,58га закадастровим номером7424155900:08:000:0278строком на10років,яка розташованана територіїМалодівицької селищноїради Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті.Додатковою угодоюдо договоруоренди землівід 2вересня 2015року договіроренди буввикладений вновій редакції,строк орендисторони погодилидо 31грудня 2025року.Звертає увагуна тойфакт,що чиннезаконодавство Українине міститьнорм,які бзабороняли власникуземельної ділянки нерезидентупередавати їїв оренду,навіть якщоцей власникзобов`язаний буввідчужити вказануземельну ділянкув силузакону.Вичерпний перелікпідстав припиненняправ користуванняземельними ділянкамипередбачений ст.141Земельного кодексуУкраїни.Так,зокрема,відповідно дост.14ЗК Українипідставами припиненняправа користуванняземельною ділянкоює:а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 1201 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; 3) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 1201 цього Кодексу. Земельним кодексом України, як основним нормативно-правовим актом, що регулює земельні відносини, відсутня така підстава для припинення права користування земельною ділянкою, як її конфіскація. Відповідно і відсутні підстави для припинення права оренди в межах даного позову. Більше того, відповідно до ч.6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/ або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи. Також звертає увагу суду, що Позивачем пропущено строк звернення до суду: частині позовних вимог, щодо припинення права користування земельною ділянкою. В даному випадку договір землі було укладено між Відповідачем та ТОВ «АГРОКІМ» 10.12.2012 року, додаткова угода - 02 вересня 2015 року, що дає підстави вважати про пропуск Позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині вимоги щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7424155900:08:000:0278, площею 3,58 га, яка розташована на території Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Згідно відповідіна пояснення,прокурор БондарА.В.вважає доводиТОВ «АГРОКІМ»,наведені увідзиві,необґрунтованими татакими,що невідповідають нормамзаконодавства,обставинам справита доказам,доданим допозовної заяви.Щодо скасуваннядержавної реєстраціїправа орендиземельної ділянкиз кадастровимномером 7424155900:08:000:0278площею 3,58га зазначає,що відповіднодо ст.ст.125,126Земельного кодексуУкраїни правооренди земельноїділянки виникаєз моментудержавної реєстраціїцього правата оформлюєтьсявідповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень».Так,п.2,3ч.3ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачає,що уразі скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ напідставі судовогорішення чиу випадку,передбаченому підпунктом«а» пункту2частини 6статті 37цього Закону,а такожу разівизнання напідставі судовогорішення недійснимичи скасуваннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,скасування напідставі судовогорішення державноїреєстрації прав,державний реєстраторчи посадоваособа Міністерстваюстиції України(увипадку,передбаченому підпунктом«а» пункту2частини 6статті 37цього Закону)проводить державнуреєстрацію набуття,зміни чиприпинення речовихправ відповіднодо цьогоЗакону.Ухвалення судомрішення проскасування рішеннядержавного реєстраторапро державнуреєстрацію прав,визнання недійснимичи скасуваннядокументів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ,а такожскасування державноїреєстрації правдопускається виключноз одночаснимвизнанням,зміною чиприпиненням цимрішенням речовихправ,обтяжень речовихправ,зареєстрованих відповіднодо законодавства(занаявності такихправ).Таким чином,чинна редакціяст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» встановлюєтакі способисудового захиступорушених правта інтересівособи:судове рішенняпро скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ;судове рішенняпро визнаннянедійсними чискасування документів,на підставіяких проведенодержавну реєстраціюправ;судове рішенняпро скасуваннядержавної реєстраціїправ.Аналогічна правовапозиція викладенав постановіВерховного Судувід 23.06.2020у справі№922/2589/19.Крім того,зазначає,що навітьу випадкуякщо будевстановлено,що суб`єктдержавної реєстраціїправ правомірноприйняв рішенняпро державнуреєстрацію права(зокрема,для державноїреєстрації поданівсі необхіднідокументи,які вимагаютьсявідповідно дозакону,та відсутнівстановлені закономпідстави длявідмови вдержавній реєстраціїправа),то цене єперешкодою длязадоволення позову.Вказана позиціятакож викладенав ПостановахВеликої ПалатиВерховного Судувід 29.05.2019у справі№367/2022/15-ц,від 22.08.2018№925/1265/16,від 04.08.2018у справі№915/127/18.Статтею 16ЦК Українивизначено,що судможе захиститицивільне правоабо інтересіншим способом,що встановленийдоговором абозаконом чисудом увизначених закономвипадках.Аналогічні нормимістяться вст.152ЗК України.У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 20.11.2019у справі№802/3/18-азазначено,що належнимспособом захиступрава абоінтересу єне скасуваннярішення суб`єктадержавної реєстраціїправ продержавну реєстраціюправ,а скасуваннязапису пропроведену державнуреєстрацію прававласності.Виходячи знорм діючогозаконодавства,у разіприпинення громадянціросійської федерації ОСОБА_1 прававласності наземельну ділянкуз кадастровимномером 7424155900:08:000:0278,площею 3,58га,з цільовимпризначенням -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,розташовану натериторії МалодівицькоїОТГ шляхомїї конфіскаціїна користьдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Чернігівськійобласті,підлягає скасуваннюдержавна реєстраціяправа власностіна земельнуділянку таправа орендизазначеної земельноїділянки.Визнавши відсутністьу відповідача ОСОБА_1 права власностіна спірнуземельну ділянку,є всіобґрунтовані підставидля необхідностіскасування відповіднихзаписів продержану реєстраціюправа власностівідповідача таправа оренди.Саме такийспосіб захиступорушеного правадійсного власникаспірного нерухомогомайна єефективним тане будевикликати необхідностіїх повторногозвернення досуду.З огляду на вищевикладене, вірним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та похідного права користування нею. Таким чином, доводи третьої особи на стороні відповідача викладені у відзиві на позовну заяву окружної прокуратури, є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку із чим наявні достатні та законні підстави для задоволення позову у вказаній справі.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, хоч про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Крім того, про судове засідання повідомлялась через оголошення на сайті Судової влади України. Відповідач у відповідності до положень ст.131 ЦПК України не повідомив суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Представник третьої особи ТОВ «АГРОКІМ» адвокат Опанасенко В.В. в судовому засіданні заперечив з приводу задоволення позовних вимог в частині вимоги щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а також просив застосувати строки позовної давності.

У зв`язку з цим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх сукупності, вважає, що позов необхідно задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянка російської федерації є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,58га, кадастровий номер 7424155900:08:000:0278, що розташована на території Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №843495 від 20 квітня 2007 року. Даний державний акт виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом с/с №176 /02.10.2006р./ р/р №2-2040 (а.с.16).

Згідно інформаційної довідки №362914609 від 23 січня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,58га, кадастровий номер 7424155900:08:000:0278, що розташована на території Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області є ОСОБА_1 , громадянка російської федерації (а.с.10,11).

Відповідно до копії договору оренди землі від 10 грудня 2012 року встановлено, що ОСОБА_1 передала в оренду, а ТОВ «АГРОКІМ» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278, загальною площею 3,58га, яка знаходиться на території Малодівицької сільської (селищної) ради Прилуцького району Чернігівської області. Строк дії договору 10 років. Після закінчення строку договору ТОВ «АГРОКІМ» має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі ТОВ «АГРОКІМ» повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово ОСОБА_1 про намір подовжити його дію (а.с.17).

Додатковою угодою від 21 вересня 2015 року до договору оренди землі від 10 грудня 2012 року, договір оренди був викладений в новій редакції, строк оренди сторони погодили до 31 грудня 2025 року (а.с.18).

Згідно інформаційної довідки №362914609 від 23 січня 2024 року з Державного реєстру речових прав в розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права за №12075759 від 17.11.2015, вище зазначені договір оренди землі від 10.12.2012 та додаткова угода до договору від 21.09.2015 були зареєстровані в Реєстраційній службі Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області. Строк дії речового права до 31.12.2025 (а.с.10,зворот).

При цьому з`ясовано, що згідно довідки Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 02 липня 2024 року, громадянка ОСОБА_1 , за наявними обліками Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області не значиться.

Згідно відповіді на запит Прилуцької окружної прокуратури щодо встановлення громадянства ОСОБА_1 (податковий код 2238123905) Прилуцький відділ Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повідомив, що за результатами перевірки будь-яка інформація на вищезазначену громадянку відсутня. Іншими даними не володіють (а.с.20).

Однак після набуття земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 , грубо порушуючи вимоги національного законодавства, протягом року її не відчужила та передала в строкову платну оренду до 31 грудня 2025 року.

13 березня 2024 року Прилуцька окружна прокуратура направила запит до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278 у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , яка не була відчужена нею протягом року (а.с.12, зворот).

Відповідно до копії відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 19 березня 2024 року за №10-25-0.6-1713/2-24 повідомляє, що обсяг коштів, виділених управлінню для сплати судового збору та судових витрат при супроводженні судових справ на 2024 рік значно обмежений, у зв`язку з цим Головне управління просить Прилуцьку окружну прокуратуру вжити заходи представництва інтересів держави в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом подання позову про конфіскацію земельної ділянки, зазначеної у листі Прилуцької окружної прокуратури від 13.03.2024 №54-77-1893вих-24, у власниці громадянки російської федерації (а.с.13).

Згідно статей 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно частини 3 статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч.2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно статті 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Норма частини 5 ст.41Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 17.11.2015 року по теперішній час) не відчужила її, то ця обставина є підставою для конфіскації цієї ділянки у власність держави.

Щодо скасування державної реєстрації права власності та похідного права суд зазначає наступне.

Так, згідно ст.ст.1,3-5 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно дост.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Норми статей 13, 14Конституції України передбачають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Проте, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних і не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам, оскільки у ч.4 ст. 81 Земельного кодексуУкраїни вказується, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Отже, орендодавцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення як фізичною особою може бути виключно громадянин України.

Натомість ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, а тому національним законодавством вона не наділена повноваженнями укладати договори оренди землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.228ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У статтях 215, 216ЦК України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки договір оренди землі від 10.12.2012 та додаткова угода від 21.09.2015 до договору оренди землі від 10.12.2012 укладені між ОСОБА_1 і ТОВ «АГРОКІМ» порушують публічний порядок, адже стосуються землі сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником якої є громадянин іноземної держави і якій вимогами закону заборонено передавати її в оренду, тому ці правочини є нікчемними.

Крім того, в контексті спірних правовідносин слід обговорити права і обов`язки, що передбачені пунктом 170.1.3 Податкового кодексу України.

Так, згідно з цією нормою закону нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Між тим, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства. Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.

Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити(ч.5 ст.22, ч.4 ст.81, ст.145 ЗК України).

Отже, пункт 170.1.3Податкового кодексуУкраїни не регулює і не може регулювати правовідносини з приводу оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є власністю іноземця чи особи без громадянства, адже спеціальним законом це унеможливлено.

Також звертається увага на те, що виділяючи правочин, який порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодексУкраїни виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст.228ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-1528цс15).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Тобто внаслідок нікчемності договорів оренди землі та додаткової угоди до нього у ОСОБА_1 і ТОВ «АГРОКІМ» не виникло відповідних суб`єктивних прав та обов`язків оренди, крім тих наслідків, що пов`язані з їх недійсністю, а тому слід застосувати наслідки нікчемного правочину та скасувати його державну реєстрацію.

Стаття 31Закону України«Про орендуземлі» визначає підстави припинення договору оренди, зокрема закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями». Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.9 ч.1 ст.27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Так, представник третьої особи ТОВ «АГРОКІМ» адвокат Опанасенко В.В. в судовому засіданні заявив заяву про застосування у даній справі строку позовної давності.

Згідно положення ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою ч.3 ст.267ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу VЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно ч.1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

ТОВ «АГРОКІМ» не було залучено до розгляду справи, як відповідач, а є третьою особою у справі. При цьому, відповідач ОСОБА_1 не заявляла про застосування у даній справі строку позовної давності.

Отже, без заяви відповідача позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №509/3589/16-ц.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач ОСОБА_1 порушила визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та як іноземний громадянин, не відчуживши її упродовж року після набуття права власності, на теперішній час безперешкодно використовує спірну земельну ділянку на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси в Україні, зокрема чимало земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому в цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді щодо визначення поняття «інтереси держави» висловлено позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх об`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не відчужила її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України), та ця норма є імперативною і не передбачає винятків.

Виходячи з викладеного позовні вимоги заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову Чернігівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір за пред`явлення позову у сумі 9084 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1361 від 27.05.2024, а позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь прокуратури необхідно стягнути 9084 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКІМ» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, та скасування державної реєстрації права власності та похідного права задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 , виданий відділом внутрішніх справ Батецького району Новгородської області російської федерації 13.04.2006, РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278, площею 3,58 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Малодівицької ОТГ, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.11.2015, номер запису про право власності 12075561 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 26194480 від 17.11.2015), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Скасувати державну реєстрацію прав: індексний номер 26194480 від 17.11.2015, номер запису про речове право: 12075561, щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278 площею 3,58 га, проведену за ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію прав: індексний номер 26195098 від 17.11.2015, номер запису про інше речове право: 12075759, щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7424155900:08:000:0278 площею 3,58 га, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОКІМ» (код ЄДРПОУ 32370430).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - НОМЕР_4 ) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2024 року.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 39764881, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, пр-т. Миру, буд. 14.

Представник держави: Прилуцька окружна прокуратура, код для реєстрації в ЄСІТС 0291011425, місцезнаходження: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 50А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина російської федерації, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 13.04.2006, видавник: відділ внутрішніх справ Батецького району Новгородської області російської федерації, країна громадянства російська федерація, адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ФЕТІСОВА