Ухвала

від 20.08.2024 по справі 947/13265/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1271/24

Справа № 947/13265/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_5 кизи,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» ОСОБА_10 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2024 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за№ № 12022162480001537 від 10.12.2022 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ольгопіль Вінницького району Вінницької області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286

КК України, -

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої

інстанції

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2024 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та йому призначено показання у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одна) тисяча гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» та КНП «Доброславська БЛІЛ» про відшкодування збитків понесених на стаціонарне лікування та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11», заподіяну шкоду у сумі 14 627, 73 гривень,

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь комунального некомерційного підприємства «Доброславська БЛІЛ », заподіяну шкоду у сумі 98 879, 70 гривень.

Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 107 279, 05 гривень.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 100 000 гривень.

Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення та стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_11 майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 29 620, 39 гривень.

Також оскаржуваним вироком вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Оскаржуваним вироком встановлено, що 10 грудня 2022 року о 05:15 год., водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «MITSUBISHI LANCER», .реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_11 , у темну пору доби, при обмеженій туманом видимості, в умовах мокрої проїжджої частини, здійснював рух по проспекту Адміральському, зі сторони вул. Краснова у напрямку вул. Фонтанська дорога, у Київському районі м. Одеси.

Надалі рухаючись по вказаному проспекту, проїжджаючи перехрестя проспект Адміральський - вул. Суднобудівна, де проїжджа частина має закруглення вліво, ОСОБА_6 не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, був не уважним, своєчасно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, виїхав за межі проїжджої частини та здійснив зіткнення з нерухомою перешкодою - зупинкою громадського транспорту та бетонним ганком будинку 1 -В по проспект Адміральському.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, пасажиру автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_11 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закрита черемхо-мозкова травма у формі забою головного мозку середньої тяжкості з крововиливом під м`яку оболонку головного мозку, забійна рана лівої лобно-тім`яної ділянки, відкритий перелом правої малогомілкової кістки в середній та нижній третині без зміщення уламків, забійна рана правої гомілки, закритий перелом лівої малогомілкової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, закритий перелом внутрішньої кісточки лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків.

Водій ОСОБА_6 , виконуючи вимоги п.п.2.3(б), 12.1 «Правил дорожнього руху» України, мав технічну можливість запобігти настанню даної події.

В діях водія автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.п.2.3(б), 12.1 «Правил дорожнього руху» України, які створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв`язку.

За таких обставин, своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

На вказаний вирок представник цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеності вини, правильність кваліфікації його дій, вид та розмір призначеного покарання, просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_11 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», стягнувши з останнього на користь ОСОБА_11 10 787 гривень страхового відшкодування за шкоду заподіяну її здоров`ю, в решті позовних вимог до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що цивільним позивачем не надано належних та допустимих доказів витрат пов`язаних із її лікуванням в пред`явленому розмірі позовних вимог та переважна більшість наданих розрахункових документів містить платника відмінного від цивільного позивача, а саме ОСОБА_13 . Разом з тим у матеріалах справи відсутні відомості про правове відношення вказаної особи до цивільного позивача.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що цивільним позивачем визначено, що стягненню з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на її користь підлягає сума у розмірі 29 620 гривень, проте не наводиться жодного розрахунку такої суми.

Разом з тим відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю.

Позиції учасників апеляційного розгляду

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник - адвокат ОСОБА_7 , прокурор ОСОБА_8 та представник цивільного позивача- адвокат ОСОБА_9 заперечували проти апеляційної скарги і просили залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін.

Представник цивільного відповідача «СК «Євроінс України» - ОСОБА_12 був належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання апеляційного суду не з`явився, проте в поданій ним апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи без його участі.

Положеннями ч.4 ст.405 КК України встановлено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Приймаючи до уваги той факт, що в даному випадку участь сторін кримінального провадження є необов`язковою, а апеляційним судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення учасників апеляційного провадження про час та місце апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника цивільного відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.І ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційній скарзі представником цивільного відповідача не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого, правильність кваліфікації його дій та призначене судом першої інстанції покарання, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.

Щодо доводів представника цивільного відповідача «СК «Євроінс України» - ОСОБА_10 про незаконність вироку в частині вирішення судом цивільного позову у кримінальному провадженні, то вони є слушними, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, вимоги закону стосовно мотивування судового рішення є процесуальними, а їх реалізація суттєво впливає на дотримання права особи на справедливий суд.

У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Отже, в процесуальному законодавстві передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Свідченням справедливого судочинства, на думку Європейського суду, є дотримання національними судами вимоги щодо вмотивованості судових рішень. Ця вимога стосується рівною мірою усіх видів українського судочинства, в тому числі і кримінального процесу.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії. навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Отже, ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищої інстанції. Лишеза умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, з викладеного убачається, що саме лише посилання судом на норму права не може вважатися належною мотивацією рішення або висновку; завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищої інстанції; ігнорування судом доречних аргументів сторони є грубим порушенням статті 6 Конвенції та сталої судової практики як Верховного суду України так і ЄСПЛ, у зв`язку з чим, вмотивованим і обґрунтованим судовим рішенням можливо назвати лише те, в якому правовий висновок суду ґрунтується на аналізі взаємозв`язку між наведеною правовою нормою та належними доказами наданими сторонами у справі.

За правилами ст. ст. 62, 128 КПК України під час кримінального провадження до початку судового розгляду особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом в КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків (ч. 5 ст. 128 КПК України).

За правилами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розв`язання цивільного позову потерпілої зазначених вимог не дотримався.

Зокрема в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції зазначив, що питання про речові докази, процесуальні витрати, цивільні позови та заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно, суд вирішує в порядку ст. ст. 100, .124, 129, 174 КПК України.

Разом з цим, суд першої інстанції належним чином не мотивував прийнятого рішення, зокрема не послався на норми закону, які регулюють вирішення такого роду питання, а також не зазначив конкретні докази, на яких ґрунтується прийняте рішення, що суперечить вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості перевірити висновки суду першої інстанції та ухвалити власне рішення в частині вирішення цивільних позовів, оскільки з журналів судових засідань та за змісту вироку суду першої інстанції не вбачається відомостей щодо дослідження доказів, які стосуються цивільних позовів.

Зазначене свідчить про порушення районним судом засад кримінального провадження щодо змагальності сторін, законності та безпосередності дослідження доказів.

Зазначені порушення КПК України, на думку апеляційного суду, перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок в частині цивільного позову, а тому це порушення визнається судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке передбачено ч.1 ст. 412 КПК України.

Водночас згідно п. І ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційною інстанції скасовує вирок . призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.

Відповідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких слідує, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України, що регламентовано положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України.

Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

За наявності зазначеного вище допущеного районними судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, враховуючи положення ст. 9 ч. 6 КПК України та порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження, вирок районного суду не може визнаватись законним та обґрунтованим у частині розв`язання цивільного позову, а тому він підлягає скасуванню у цій частині. Оскільки порушення вимог кримінального процесуального закону було допущене у ході судового розгляду в суді першої інстанції і саме цей суд має повноваження на вчинення процесуальних дій, направлених на усунення порушень, на які вказано вище, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунення зазначеного порушення вимог кримінального процесуального закону в ході апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд цивільного позову в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2024 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.286 КК України, - скасувати в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_11 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Призначити новий розгляд цивільного позову позову ОСОБА_11 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4