Рішення

від 19.09.2024 по справі 158/1633/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/1633/24

Провадження № 2/0158/478/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

19 вересня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Поліщук С.В.

з участю секретаря - Квач Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -служба у справах дітей та сім`ї Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

Позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 27 жовтня 2010р. він та відповідачка по справі ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який в судовому порядку, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.03.2018р. було розірвано.

Від спільного подружнього життя сторони по справі мають двох неповнолітніх дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які ще задовго до офіційного розірвання шлюбу з відповідачкою, залишились проживати разом із ним.

Матір дітей - відповідачка по справі ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не підтримує стосунків з дітьми, жодної участі у вихованні дітей не приймає та не цікавиться їхнім фізичним, моральним та духовним розвитком, матеріально не допомагає, фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

Свідоме та тривале нехтування відповідачкою по справі своїми батьківськими обов`язками відносно вказаних дітей є підставою для позбавлення її батьківських прав.

За вищевказаних обставин, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 червня 2024р. за клопотанням позивача по справі ОСОБА_1 замінено у даній цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради на службу у справах дітей та сім`ї Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 липня 2024р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач по справі ОСОБА_1 подав до суду клопотання про підтримання позовних вимог, просить позов задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка по справі ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, як в підготовчі засідання (а.с. 24, 35) так і в судове засідання (а.с. 51), не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, хоча ухвала разом із матеріалами позовної заяви та судовою повісткою вчасно та з додержанням вимог процесуального закону направлялись за місцем її реєстрації (проживання). Крім того судом на офіційному веб-порталі Ківерцівського районного суду Волинської області було розміщено судове оголошення про виклик ОСОБА_2 до суду на розгляд даної цивільної справи (а.с. 44).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

З гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача по справі ОСОБА_2 про розгляд справи, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - служба у справах дітей та сім`ї Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд даної цивільної справи у його відсутності, щодо задоволення позову не заперечив.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, за згодою позивача та у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що сторони по даній цивільній справі перебували у шлюбі, який було зареєстровано 27.10.2010 року Берестянською сільською радою Ківерцівського району Волинської області за актовим записом №1, який в подальшому рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.03.2018р. було розірвано. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 7).

З копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 27.01.2010р. та серії НОМЕР_2 від 08.07.2011р. вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідачка по справі ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8, 9).

З довідки Берестянського ліцею Цуманської селищної ради №02/01-06/2-24 від 04.01.2024р. вбачається, що неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є учнями Берестянського ліцею Цуманської селищної ради. Батько дітей ОСОБА_1 спілкується з педагогами ліцею щодо успішності дітей, цікавиться шкільним життям, діти не порушують правил відвідування ліцею, є охайними та доглянутими. Мати дітей - ОСОБА_2 контакту з ліцеєм не підтримує, успішністю дітей не цікавиться, батьківські збори не відвідує (а.с. 10).

Згідно характеристики Цуманської селищної ради №38/11-06 від 21.05.2024р. ОСОБА_1 зареєстрований та проживає на території громади в с. Берестяне, Луцького району Волинської області разом із своїм батьком та дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вихованням та утриманням яких він займається. ОСОБА_1 є офіційно працевлаштованим, за місцем проживання також займається сільським господарством, серед жителів села зарекомендував себе з позитивної сторони (а.с. 11, 12).

З довідки КП «Ківерцівська центральна лікарня» від 21.05.2024р. вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 13).

Згідно характеристики Цуманської селищної ради №04/11-06 від 03.01.2024р. гр. ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 із своїм співмешканцем ОСОБА_5 є неврівноваженою, агресивною, негативно характеризується односельчанами, постійно вживає алкогольні напої, влаштовує конфліктні ситуації (бійки); офіційно непрацевлаштована; діти ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із їхнім батьком ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_7 . ОСОБА_2 не цікавиться фізичним, моральним та духовним розвитком дітей, матеріально не допомагає (а.с. 14).

З довідки ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області №768/50/1/04-2024 від 23.01.2024р. вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом 2020-2023рр. 26 (двадцять шість) разів притягалась до адміністративної відповідальності, зокрема, за порушення громадського порядку (а.с. 15).

Відповідно до висновку служби у справах дітей та сім`ї Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради №128 від 24.07.2024 року та з врахуванням інтересів неповнолітніх дітей, визнано за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 46-47).

Спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 13 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень, викладених у п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц).

В ході розгляду даної цивільної справи встановлено, що відповідачка по справі - ОСОБА_2 матеріально дітей не забезпечує, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, що негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток дітей, як складову виховання; не спілкується з дітьми; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виховання своїх дітей і свідомо нехтує своїми обов`язками, перешкод у спілкуванні з дітьми відповідачу по справі ніхто не створює.

На думку суду, позивачем доведено обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, а також ту обставину, що така поведінка відповідача ставить під реальну загрозу фізичний, психологічний, моральний, духовний тощо розвиток дітей.

За таких обставин зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідача від виховання своїх дітей, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Варто також зазначити, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 164, 165 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -служба у справах дітей та сім`ї Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служба у справах дітей та сім`ї Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, юридична адреса: смт. Цумань, вул. Грушевського, 2, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333885.

Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.