Ухвала

від 20.09.2024 по справі 296/8711/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8711/24

2/296/3273/24

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2024 рокум. Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Драч Ю.І., вирішуючи питання про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про визнання неправомірною бездіяльності

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненадання письмової відповіді ОСОБА_2 про результати розгляду його заяви від 10.07.2023.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вимоги до позовної заяви встановлені положеннями ст. 175-177 ЦПК України.

Однак, під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність щодо ненадання письмової відповіді ОСОБА_2 про результати розгляду його заяви від 10.07.2023.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Водночас, суд звертає увагу про відсутність такого способу захисту, як «визнання неправомірною бездіяльності».

На підставі наведеного позивачу слід уточнити зміст позовних вимог з посиланням на конкретні норми - статті Цивільного кодексу України/ Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини, зокрема, позивачем не вказано до порушення яких саме його прав призвели дії відповідача з посиланням на конкретну норму закону чи положення договору.

У відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до п.7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Однак позивачем вказані відомості не вказані, що є недоліком, який необхідно усунути.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Однак, позивачем попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, не вказаний у позові.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на дату звернення позивача з вказаним позовом до суду), за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до матеріалів справи доказів сплати судового збору.

Водночас позивач вказує, що звільнений від сплати судового збору як споживач на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 1 Закону, виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар.

Відповідно до п. 17 ч. 1 Закону, продукція - послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Предметом спору у позовній заяві - є оскарження бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву позивача.

Водночас зазначене питання не регулюється положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, у своїй заяві позивач не вказує яке саме право його як споживача було порушене відповідачем як надавачем послуг.

Відтак Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами.

Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за вимогу немайнового характеру за реквізитами для сплати судового збору за подання заяв до Корольовського районного суду м. Житомира.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 3-5 ст. 95 ЦПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З огляду на зазначене, чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.

Разом з тим, надані до матеріалів справи письмові докази взагалі не засвідчені в установленому законом порядку позивачем, що є недоліком у відповідно до положень ст. 175-177 ЦПК України та в подальшому може вплинути на можливість їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у цій справі.

З огляду на зазначене, позивачу необхідно надати до суду засвідчені в установленому законом порядку докази.

Також, у позовній заяві позивачем не обгрунтовано вимог саме до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», враховуючи, що його заява від 10.07.2023 була подана до Овруцького відділення АТ «Житомиргаз».

Згідно ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про необхідність усунення вищевказаних недоліків та надання позивачу строку для їх усунення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 175, 177, 185, 353-355 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про визнання неправомірною бездіяльності - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали суду. У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. І. Драч