Рішення

від 18.09.2024 по справі 638/19661/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/19661/23

Провадження № 2/638/2581/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Двойних А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №127 Харківської міської ради» про стягнення заробітної плати, -

встановив:

Представник ОСОБА_3 адвокат Романченко Олексій Михайлович звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому, просить визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 127 Харківської міської ради» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_3 з 01 квітня 2022 року та зобов`язати Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 127 Харківської міської ради» нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату з 01 квітня 2022 року по день виплати у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) з урахуванням компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 працює в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 127» Харківської міської ради на посаді практичного психолога, вихователя. Згідно із наказом завідувача КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР Басовської Н. № 07-к/ тр від 24.02.2022 «Про організацію роботи та оплату праці на час дії військового стану» з 24.02.2022 для позивачки встановлено простій до припинення або скасування воєнного стану в Україні, як залученому до роботи в умовах воєнного стану працівнику. Згідно із наказом завідувача КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР Басовської Н. № 10-к/ тр від 01.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору» відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено дію трудового договору, зокрема з позивачкою, до дня припинення або скасування воєнного стану. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2023 року у справі № 638/6000/22 визнано протиправним та скасовано з дня прийняття наказ завідувача Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №127 Харківської міської ради № 10-к/тр від 01.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення трудового договору з ОСОБА_3 . Постановою Харківського апеляційного суду від 10.08.2023 апеляційна скарга Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 127 Харківської міської ради» залишена без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2023 року залишено без змін. Таким чином, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2023 року у справі № 638/6000/22 набрало законної сили. З огляду на це, 20 серпня 2023 року позивач звернулась до КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР із вимогою вих. № 654/08-2023 від 20.08.2023, в якій просила нарахувати та сплатити їй заробітну плату за період з 01.04.2022 року по день звернення. Листом КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР від 05.09.2023 їй було відмовлено у задоволенні вищевказаної вимоги. На підставі викладеного вважає такі дії КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР порушенням трудових прав позивача зокрема права на оплату праці, до суду було подано відповідний позов.

Ухвалою суду від 14.12.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Представником відповідача 27.02.2024 року до суду був наданий відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що не може погодитись з вимогою позивача виходячи з того, що відповідач не має обов`язку із відшкодування заробітної плати ОСОБА_3 , оскільки призупинення трудових відносин із нею сталось не з вини відповідача а з вини держави, що здійснює військову агресію проти України (рф) тож таке відшкодування повинно відбуватись саме нею. Крім того, посилалась на розгляд справи 638/6000/22 у касаційному провадженні та неприйняття остаточного рішення у ній.

Представником позивача 06.03.2024 року подано до суду відповідь на відзив в якому останній заперечував проти аргументів представника відповідача та підтримав позовні вимоги, спираючись на підставі викладені у позові.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засідання заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки у преюдиційному рішенні по справі №638/6000/22 не було вказано обов`язок відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату, тож вона не мала змоги реалізувати це через органи, що здійснюють нарахування коштів.

Суд, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожнийокремо тау сукупностій взаємозв`язку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Згідно ст.1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 працює в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 127» Харківської міської ради на посаді практичного психолога, вихователя.

Згідно із наказом завідувача КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР Басовської Н. № 07-к/ тр від 24.02.2022 «Про організацію роботи та оплату праці на час дії військового стану» з 24.02.2022 для позивачки встановлено простій до припинення або скасування воєнного стану в Україні, як залученому до роботи в умовах воєнного стану працівнику.

Згідно із наказом завідувача КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР Басовської Н. № 10-к/ тр від 01.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору» відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено дію трудового договору, зокрема з позивачкою, до дня припинення або скасування воєнного стану.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2023 року, залишеного без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.06.2024 року у справі № 638/6000/22 визнано протиправним та скасовано з дня прийняття наказ завідувача Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №127 Харківської міської ради № 10-к/тр від 01.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення трудового договору з ОСОБА_3 .

Таким чином, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2023 року у справі № 638/6000/22 набрало законної сили.

20 серпня 2023 року позивач звернулась до КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР із вимогою вих. № 654/08-2023 від 20.08.2023, в якій просила нарахувати та сплатити їй заробітну плату за період з 01.04.2022 року по день звернення.

Листом КЗ «ДНЗ (ясла-садок) № 127» ХМР від 05.09.2023 їй було відмовлено у задоволенні вищевказаної вимоги.

Так, відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.12.2023 3 цієї Конституції.

Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Згідно з п. 3 Указу Президента України у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30-34, 38, 39,41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

15.03.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022 року (далі Закон). Відповідно до п. 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону главу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю доповнено п. 2 такого змісту: "2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Згідно з ч.2, 3, ст. 1 Закону на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Беручи до уваги вищевикладене вбачається, що положення Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю -мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. В той же час, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ст. 571 Закону України «Про освіту» працівникам закладів освіти, установ освіти , наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від їх місця проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачених законом.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Поряд з цим Наказом Міністерства освіти і науки від 28.03.2022 № 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні» органи управління у сфері освіти місцевих органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, зокрема, у підпорядкуванні яких перебувають заклади середньої освіти та установи освіти, мають забезпечити та організувати оплату праці працівників закладів освіти та установ освіти незалежно від їх поточного місця проживання (перебування) в Україні чи за її межами, у тому числі шляхом прийняття рішення (розпорядження, наказу) про оголошення простою у закладах освіти, що не можуть здійснювати освітню діяльність внаслідок збройної агресії російської федерації, а також працевлаштування працівників на вакантні посади (за наявності) у разі подання відповідної заяви. Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Під час воєнного стану працівники можуть виконувати завдання у штатному режимі або за межами робочого приміщення, адміністративної будівлі (дистанційно). Порядок і підстави дистанційної роботи передбачено законодавством про працю. У разі неможливості організувати роботу працівників дистанційно, керівником закладу приймається рішення про простій не з вини працівника з відповідною оплатою.

Порядок оплати простою визначається положеннями ст. 113 Кодексу законів про працю України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Крім того, п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету в умовах воєнного стану» надано право керівникам державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Враховуючи наведене вище, ОСОБА_3 з 24.02.2022 має нараховуватись та виплачуватись заробітна плата у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до чч. 5, 6 ст. 96 КЗпП України Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Відповідно до чч. 1,2 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Так, відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2023 року, залишеного без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.06.2024 року у справі № 638/6000/22 визнано протиправним та скасовано з дня прийняття наказ завідувача Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №127 Харківської міської ради № 10-к/тр від 01.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення трудового договору з ОСОБА_3 .

Таким чином, з огляду на зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо виплати заробітної плати, а також враховуючи вищезазначене рішення суду, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими. При цьому, ні наявність заборгованості з виплати заробітної плати, ні її розмір відповідач не оспорював.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 доКомунального закладу«Дошкільний навчальнийзаклад (ясла-садок)№127Харківської міськоїради» підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, позивач був звільнений від обов`язку зі сплати судового збору у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, статтями 94, 113, 115 Кодексу законів про працю України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №127Харківської міськоїради» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 127 Харківської міської ради» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_3 з 01 квітня 2022 року.

Зобов`язати Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 127 Харківської міської ради» нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату з 01 квітня 2022 року по день виплати у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) з урахуванням компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.

Стягнути з Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №127 Харківської міської ради»на користь держави судовий збір у розмірі 1073 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 23.09.2024 року.

Головуючий суддя: