Ухвала

від 21.03.2024 по справі 504/1926/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/1926/23

Провадження №2/504/716/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

УХВАЛА

21.03.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

Секретаря- Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду № 5, клопотання адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, про усунення першкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у зустрічах та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 ; встановити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 : у суботу, щотижня з 10:00 год до 12:00 год. неділі на нейтральній території або території батька без присутності матері із супроводом батька дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини матері за місцем її проживання (до побачень також входить відвідування дитячих розважальних закладів, парків, стадіонів, культурно- масових та розважальних закладів, тощо); проведення спільного з дитиною відпочинку під час літнього періоду (червень- серпень) строком 45 (сорок п`ять) днів, з обговоренням та домовленістю між батьками особливостей такого відпочинку, з урахуванням стану здоров`я дитини); на період воєнного стану спілкування із сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, з урахуванням навчального процесу та режиму дня дитини в період часу з 16:00 год. до 21:00 год кожного вівторка та четверга, неділі; зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 3 годин протягом дня у день народження дитини та батька дитини, у дні релігійних та офіційних свят (Новий Рік, Різдво, Великдень, Трійця, День Незалежності України та інші офіційні свята) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій території, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини).

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області 04.08.2023 року відкрито провадження у справі.

У підготовчому засіданні адвокат Племениченко Г.В. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та побаченні з малолітнім сином ОСОБА_3 кожної другої суботи та четвертої неділі кожного місяця та спілкування із сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язків, з урахуванням навчального процесу та режиму дня дитини в період часу з 16:00 год. до 21:00 год кожного вівторка та четверга, неділі.

Відповідач в підготовче засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце проведення підготовчого засідання за адресою свого реєстраційного обліку, поштове повідомлення повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач подав заяву про проведення підготовчого засідання у свою відсутність.

Третя особа подала письмові пояснення щодо предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Згідно з частинами першою, другоюстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Суть висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (Cristian Catalin Ungureanu v. Romania, заява N 6221/14, пункти 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушеннямстатті 8 Європейської конвенції з прав людини1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин вказаної справи мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.

Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.

Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови:

по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;

по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява N 10383/09, пункт 100, від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява N 2091/13, пункт 76).

Суд безумовно враховує, що батько дитини позивач, тривалий час не має можливості спілкуватись, бачитись з дитиною через дії матері дитини.

Вказане, безумовно, приводить до втрати зв`язку між батьком та дитиною.

Відповідно достатті 141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьоїстатті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша-третястатті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 15 Закону України "Про охорону дитинства"дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Суд вважає, що у таких чутливих правовідносинах, ураховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про встановлення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, сприяння відновленню стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з батьком має переважати над намаганням матері обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з ним.

Подібний правовий висновок викладений упостановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі N 344/16653/16-ц від 31 серпня 2022 року, у справі N 545/3933/21, і підстав для відступу від цих висновків суд не вбачає.

Отже, з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову відповідає нормам процесуального права.

Разом із тим, суд враховує наступне:

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Крім того, суд враховує, що у абзаці 1 частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи те, що предметом позову є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, способу участі батька у спілкуванні з дитиною, графіку їх побачень, а способом забезпечення позову позивач визначив встановлення часу спілкування з дитиною, графіку побачень, суд вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.

При цьому забезпечення позову шляхом надання батьку дитини можливості безперешкодного спілкування зі своїм сином ОСОБА_4 , кожної другої суботи та четвертої неділі кожного місяця та спілкування із сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язків, з урахуванням навчального процесу та режиму дня дитини в період часу з 16:00 год. до 21:00 год кожного вівторка та четверга, неділі, по своїй суті включає у себе усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Забезпечивши позов таким способом, суд фактично вирішив би питання щодо позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті, що, безумовно, є неприпустимим.

З огляду на зазначене, обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам, відтак, на підставі частини десятої статті 149 ЦПК України відповідна заява задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.149,150-153, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, про усунення першкод в участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів від дня проголошення ухвали.

Суддя В. К. Барвенко