Постанова

від 09.09.2024 по справі 910/19504/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа№ 910/19504/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Жарський Т.В.

від відповідача: Скиданюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024

у справі № 910/19504/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест"

до Публічного акціонерного товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк"

про стягнення 252 128,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" (далі-відповідач) про стягнення коштів у розмірі 252 128,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач передчасно та з порушенням положень Банківської гарантії №297/2023/ІФОД-МСБ-Г від 04.05.2023 здійснив платіж по гарантії з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" на суму 252 128,15 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вказав, що позовні вимоги зводяться до незгоди позивача зі сплатою Банком суми гарантії за вимогою МКП "Хмельницькводоканал". Водночас, позивачем жодним чином не обґрунтовано обрання способу захисту саме у вигляді стягнення з Банку сплачених ним суми грошових коштів. Суд зауважив, що позивачем не пред`являлась позовна вимога про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, а обраний спосіб захисту у вигляді стягнення з відповідача коштів не є належним та не підлягає задоволенню судом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі №910/19504/23 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що гарантія, як спосіб забезпечення виконання зобов`язання, носить штрафний характер та передбачає для боржника можливі додаткові майнові втрати у випадку невиконання/неналежного виконання ним зобов`язань, передбачених основним договором, яка полягає у тому, що гарант в межах суми, сплаченої ним за гарантією, набуває прав зворотньої вимоги (регрессу) до боржника, що не взяв до уваги суд першої інстанції.

Щодо встановлення судом факту наявності/відсутності форс-мажорних обставин, скаржник зауважує, щод дана справа не є спором про звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань внаслідок впливу форс-мажорних обставин, підтверджених посиланням на лист ТПП України, а отже, суд не повинен був надавати оцінку таким доводам. Більш того, саме Міське комунальне підприємство «Хмельницькводоканал» визнало наявність обставин непереборної сили у позивача, про що свідчить укладення додаткової угоди № 1 до договору №554 від 09.05.2023 про дострокове розірвання договору.

Крім того, апелянт зазначає, що позивача не повідомлено у належній формі про письмову вимогу від бенефіціара за гарантією, а судом не встановлено наявності повідомлення від відповідача про пред`явлення вимоги, а відповідачем не надавалися жодні докази направлення скаржнику копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Також скаржник вважає, що з вимогою про те, що банківська гарантія не підлягає виконанню звертаються до контрагента, а не Банку, у даному випадку, він вбачає порушення договірних відносин між ним та Банком, передчасне перерахування банківської гарантії.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 04.06.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що позивач роботи за укладеним з Міським комунальним підприємством "Хмельницькводоканал" договором №554 від 09.05.2023 не виконав, чим порушив взяті на себе зазначеним правочином зобов`язання.

Також відповідач зазначає, що позивачем не подано відповідні докази наявності непереборної сили (форс-мажорних обставин), а виданий позивачу сертифікат Івано-Франківської ТПП №2600-23-3834 від 07.09.2023, виданий за зверненням ТОВ "Кулев-Інвест" не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних відносин.

На думку відповідача, позивач вводить суд в оману, стверджуючи що МКП «Хмельницькводоканал» визнало наявність обставин непереборної сили у позивача, про що свідчить укладення додаткової угоди №1 до договору №554 від 09.05.2023 про дострокове розірвання договору, оскільки у матеріалах справи, у позивача та у відповідача будь-які доказі щодо розірвання договору відсутні.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем жодним чином не обґрунтовано обрання способу захисту саме у вигляді стягнення з Банку сплаченої ним суми грошових коштів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 910/19504/23 справу № 910/19504/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/19504/23 залишено без руху для надання доказів сплати судового збору у розмірі 4 538,30 грн.

22.05.2024 від ТОВ «Кулев-Інвест» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №319 від 20.05.2024 на суму 5 672,88 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/19504/23 та справу призначено до розгляду на 01.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкладено розгляд справи № 910/19504/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 на 05.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкладено розгляд справи № 910/19504/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 на 09.09.2024.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.05.2023 між Міським комунальним підприємством "Хмельницькводоканал" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" (підрядник) було укладено договір №554 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого підрядник зобов`язався своїми силами і засобами виконати роботи, зазначені в проектній документації (при потребі зі змінами, внесеними до неї), що виготовлена на об`єкт "Реконструкція ділянки водопроводу від вул. Кам`янецька по вул. Проскурівського підпілля до р. Плоска в м. Хмельницький", а замовник зобов`язався надати Підряднику будівельний майданчик (Фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк виконання робіт - до 31.12.2023.

Дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкта будівництва в цілому зазначаються в календарному графіку (додаток №2 до договору), згідно з п. 5.1.1. цього правочину.

Належне виконання позивачем зобов`язань перед Міським комунальним підприємством "Хмельницькводоканал" забезпечено банківською гарантією №297/2023/ІФОД-МСБ-Г від 04.05.2023.

Так, 04.05.2023 ПАТ АБ "Укргазбанк" (Банк) було видано банківську гарантію №297/2023/ІФОД-МСБ-Г, якою забезпечено виконання позивачем зобов`язань за договором №554 про закупівлю робіт від 09.05.2023.

За цією гарантією (далі - гарантія) гарант безвідклично та безумовно зобов`язався сплатити бенефіціару будь-яку суму, що не перевищує 252 128,15 грн, протягом 5 банківських днів після отримання від бенефіціара належним чином підписаної та скріпленої печаткою вимоги платежу (далі - вимога), яка повинна містити посилання на реквізити (дату та номер) цієї гарантії, суму, що вимагається до сплати за цією гарантією, зазначення того, що принципал порушив свої зобов`язання за контрактом, а саме: не виконав роботи на замовлення бенефіціара згідно з умовами контракту або не виконав, неналежно виконав або несвоєчасно виконав взяті на себе зобов`язання за контрактом.

Гарантія є чинною з дати її видачі та діє по 31.12.2023 включно.

Листом вих. №737 від 21.08.2023 позивач повідомив замовника про наявність обставин непереборної сили, які виникли поза волею підрядника після підписання договору та які унеможливлюють виконання ним своїх зобов`язань за договором.

Листом вих. №747 від 11.09.2023 позивач надав замовнику сертифікат Івано-Франківської ТПП №2600-23-3834 від 07.09.2023, виданий за зверненням ТОВ "Кулев-Інвест".

Відповідно до цього сертифікату Івано-Франківська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія РФ проти України, воєнні дії на території України, введення воєнного стану та його продовження, систематичні ракетні обстріли Хмельницької області, загальна військова мобілізація, що спричинило перешкоди щодо належного виконання позивачем зобов`язань за договором.

Після отримання від позивача повідомлень про неможливість виконання зобов`язань за договором, МКП "Хмельницькводоканал" направило Банку-гаранту вимоги №2193 від 07.09.2023 та №2245 від 13.09.2023.

У вимозі №2245 від 13.09.2023 бенефіціар повідомив Банк про невиконання позивачем робіт за договором та повідомлення про неможливість їх виконання, у зв`язку з чим просив перерахувати суму гарантії за наданими реквізитами. Вимогу від 07.09.2023 №2193 просив визнати недійсною.

Листом вих. №761 від 22.09.2023 ТОВ "Кулев-Інвест" повідомило Банк про те, що йому відомо про пред`явлення МКП "Хмельницькводоканал" вимоги про сплату коштів по Гарантії, зазначало про наявність підтверджених форс-мажорних обставин та про відсутність підстав для сплати коштів бенефіціару.

Відтак, позивач стверджує, що перерахунок Банком коштів по гарантії з розрахункового рахунку ТОВ "Кулев-Інвест" на розрахунковий рахунок Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" був здійснений передчасно, з порушенням умов укладеного між позивачем та відповідачем договору.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з Банку суму сплаченої останнім гарантії в розмірі 252 128,15 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт (ч. 1 ст. 877 ЦК України).

За ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 563 цього ж Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Згідно зі ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Як передбачено ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 200 ГК гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення_, відповідно до пункту 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

У даному випадку гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що позивач роботи за укладеним з Міським комунальним підприємством "Хмельницькводоканал" договором №554 від 09.05.2023 не виконав, порушивши взяті на себе зазначеним правочином зобов`язання.

Доказів своєчасного та належного виконання договірних зобов`язань, взятих на себе згідно із договором підряду №554 від 09.05.2023 позивачем не надано.

Належне виконання позивачем зобов`язань за договором №554 про закупівлю робіт від 09.05.2023 перед Міським комунальним підприємством "Хмельницькводоканал" забезпечено банківською гарантією №297/2023/ІФОД-МСБ-Г від 04.05.2023 на суму, що не перевищує 252 128,15 грн. Гарантія є чинною з дати її видачі та діє по 31.12.2023 включно.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п. 10.2. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 10.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням.

У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір (п. 10.4. договору).

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за договором істотним є не сам факт наявності форс-мажорних обставин, а взаємозв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання зобов`язань.

Так, судом першої інстанції встановлено, що листом вих. №737 від 21.08.2023 позивач повідомив МКП "Хмельницькводоканал" про наявність, на його думку, обставин непереборної сили, які виникли поза волею підрядника після підписання договору та які унеможливлюють виконання ним своїх зобов`язань за договором.

Листом вих. №747 від 11.09.2023 позивач надав МКП "Хмельницькводоканал" сертифікат Івано-Франківської ТПП №2600-23-3834 від 07.09.2023, виданий за зверненням ТОВ "Кулев-Інвест".

Згідно із сертифікатом Івано-Франківська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військова агресія РФ проти України, воєнні дії на території України, введення воєнного стану та його продовження, систематичні ракетні обстріли Хмельницької області, загальна військова мобілізація, що спричинило перешкоди щодо належного виконання позивачем зобов`язань за договором.

Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс- мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов язання, тому сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, ні сам по собі лист ТОВ "Кулев-Інвест" №737 від 21.08.2023, ні сертифікат Івано-Франківської ТПП №2600-23-3834 від 07.09.2023, виданий за зверненням ТОВ "Кулев-Інвест" не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, оскільки всі зазначені в сертифікаті форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) існували станом на дату укладення договору між позивачем та МКП "Хмельницькводоканал", тому у даному випадку відсутній взаємозв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання позивачем зобов`язань за договором.

Також само, зазначені обставини не є форс-мажорними за умовами п. 10.1. договору.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції не встановлено жодних підстав для відмови Банком у сплаті замовнику суми гарантії, а доводи скаржника про відсутність повідомлення про одержання письмової вимоги від бенефіціара за гарантією правильно не прийняті судом першої інстанції до уваги, з огляду на зміст листа ТОВ "Кулев-Інвест" вих. №761 від 22.09.2023, де зазначено що директору ТОВ "Кулев-Інвест" стало відомо про пред`явлення Міським комунальним підприємством «Хмельницькводоканал» вимоги про стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією від 24.02.2022 № 2732/22-ГВ.

Поряд із цим, суд першої інстанції вірно звернув увагу на обраний позивачем спосіб захисту.

Так, відповідно до частини першої ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи та апеляційної скарги не підтверджено порушення прав позивача з боку відповідача, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.18. у справі № 338/180/17 та від 07.11.18. у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позовні вимоги зводяться до незгоди позивача зі сплатою Банком суми гарантії за вимогою МКП "Хмельницькводоканал".

Проте, позивачем жодним чином не обґрунтовано обрання способу захисту саме у вигляді стягнення з Банку сплачених ним суми грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пред`являлась позовна вимога про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, а обраний спосіб захисту у вигляді стягнення з відповідача коштів не є належним та не підлягає задоволенню.

Водночас, позивачем не доведено реального порушення будь-яких його прав чи охоронюваних законом інтересів відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції.

На переконання суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/19504/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/19504/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/19504/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/19504/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/19504/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 17.09.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун