Постанова

від 16.09.2024 по справі 907/850/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. Справа №907/850/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя О.В. Зварич

судді І.Б. Малех

І.Ю. Панова,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 б/н від 19.06.2024 року (вх.№01-05/1741/24 від 19.06.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2024 року (суддя М.М.Петрашко; повний текст рішення складено 31.05.2024 року)

у справі № 907/850/23

за позовом: Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Приватного підприємства "Львівелектросервіс" (надалі ПП "Львівелектросервіс")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства оборони України

про стягнення 142752,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.10.2023 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом до ПП "Львівелектросервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства оборони України про стягнення 142752,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеного внутрішнього аудиту окремих питань діяльності військової частини НОМЕР_2 встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження відповідача та які оплачені в складі будівельних робіт, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 142752,00 грн, і такі підлягають стягненню з відповідача як безпідставно отримані.

Відповідно до ухвали господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 року матеріали справи №907/850/23 надіслані Господарському суду Львівської області за підсудністю.

Короткий зміст оскарженого судового рішення першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 року у справі №907/850/23 у позові відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь завищеної вартості будівельних робіт у розмірі 142752,00 грн на підставі аудиторського звіту. Обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена. Отже, умови договорів підряду сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було. Оскільки позивач оглянув та прийняв виконані роботи за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень, суд дійшов висновку, що Військова частина погодилася як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю, що відповідають вартості робіт, визначених в договорах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Зазначає, що відповідачем безпідставно, без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами, у вартість виконаних робіт включено вартість витрат на відрядження. Вказує на те, що суд першої інстанції не навів аргументів про відсутність обов`язку підтвердити витрати на відрядження працівників та не зазначив підстав для відсутності у позивача права вимагати зменшення ціни робіт. Просить рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2024 року у справі №907/850/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №907/850/23 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: І.Б. Малех, І.Ю. Панова.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі 907/850/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2024 року про розгляд справи № 907/850/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 11.07.2024 року доставлено до електронних кабінетів учасників справи.

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи №907/850/23.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційною Військової частини НОМЕР_1 на судове рішення у справі № 907/850/23, яке є предметом оскарження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, суд визнав необхідним ухвалити постанову у даній справі в межах розумного строку.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 15.05.2019 року між НОМЕР_3 окремим мостовим загоном НОМЕР_4 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (В/Ч НОМЕР_1 ) (генеральний підрядник, замовник) та ПП "Львівелектросервіс" (субпідрядник) укладено договір субпідряду №2/05/19 від 15.05.2019 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт: Субпідрядні роботи по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі казарми №35 військового містечка №13 по АДРЕСА_1 (роботи по капітальному ремонту мереж електропостачання, щитового обладнання, мережі телефонного зв`язку, комп`ютерної мережі, телевізійної мережі) (ДК 021:2015 « 45453000-7 капітальний ремонт і реставрація) (далі об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно пункту 1.2. договору підрядник зобов`язується у строк, що не перевищує 35 календарних днів з дати укладання договору виконати роботи на об`єктів та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.3. договору унормовано, що замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому договором.

За положеннями пункту 2.4. договору у разі виявлення невідповідності виконаних робіт вимогам нормативно-правових актів, якими регламентовано відносини у сфері виробництва, проектній документації та умовам договору, замовник вимагає від підрядника усунення допущених недоліків або про зупинення виконання робіт до повного усунення недоліків підрядником.

Договірна ціна становить 852804,04 грн, у тому числі ПДВ 20% - 142134,01 грн. (пункт 3.1. договору).

У відповідності до пункту 3.2. договору зазначена договірна ціна є твердою, складається підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві.

За приписами пункту 4.1.1. договору розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідко про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 на протязі 90 календарних днів з дня прийняття замовником виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.1.2. договору після виконання підрядником робіт по об`єкту та надання замовнику документів, зазначених в пп. 4.1.1 Розділу IV договору, замовник встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами договору щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування.

Відповідно до пункту 4.1.3. договору документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником, інженером технічного нагляду та передаються замовнику, який зобов`язаний протягом 3 календарних днів після отримання цих документів приступити до перевірки та приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.1.5. договору встановлено, що у разі виявлення невідповідності пред`явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що підрядник повідомляється письмово.

За положеннями пункту 4.1.6. договору замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на об`єкт, чинному законодавству.

Пунктом 5.1.2. договору передбачено, що підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт на об`єкті за договором протягом 3 календарних днів з дати підписання договору обома сторонами та отримання від замовника проектної документації на об`єкт.

Згідно з пунктом 5.2.1. договору приймання-передача виконаних робіт по об`єкту здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів, якими регламентовано прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

У відповідності до пункту 5.2.2. договору якщо при здійснені робіт по об`єкту, при введенні його в експлуатацію чи передачі замовнику виникнуть зауваження до стану (якості) робіт по об`єкту, сторони зобов`язані скласти акт виявлених недоліків та дефектів з переліком і кількісним визначенням виявлених недоліків та строків щодо їх усунення.

За змістом пункту 5.2.3. договору якщо підрядник відмовиться взяти участь у складанні чи підписанні вказаного акту, замовник має право скласти цей акт за участю інженера з технічного нагляду, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат. Визначені у цьому акті зауваження щодо недоліків, недоробок або порушень та терміни їх усунення є обов`язковими до виконання підрядником, а також є підставою застосування до підрядника передбачених договором штрафних санкцій та відшкодування завданих замовнику внаслідок порушення умов договору збитків.

За приписами пункту 5.2.4. договору передача виконаних робіт по об`єкту підрядником та їх приймання замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи виконавчих схем тощо. З актом приймання виконаних будівельних робіт підрядник зобов`язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників тощо).

Відповідно до пункту 5.2.5. договору недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі їх приймання-передачі та при введенні об`єкта в експлуатацію, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунуті підрядником протягом строків, визначених робочою комісією, яка приймає об`єкт. У разі відмови підрядника усунути такі недоліки, замовник може усунути їх самостійно або із залученням третіх осіб. При цьому витрати, пов`язані з усуненням недоліків, компенсуються підрядником протягом п`яти календарних днів з дня пред`явлення замовником письмової вимоги до підрядника.

Згідно пункту 5.2.6. договору якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, замовник має право відмовитися від приймання об`єкта та вимагати компенсації збитків.

За положеннями пункту 5.7.4. договору у разі виявлення замовником протягом гарантійного строку недоліків, він зобов`язаний протягом 5 днів після виявлення цих недоліків письмово повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків. Якщо підрядник відмовиться взяти участь у складанні акту, замовник має право скласти такий акт із залученням відповідних фахівців в галузі будівництва та надіслати його підряднику.

Пунктом 5.7.5. договору унормовано, що підрядник зобов`язаний за свій рахунок усунути залежні від нього недоліки в строки та в порядку, визначені в акті про їх усунення. Якщо підрядник не забезпечить виконання цієї вимоги чи буде порушувати строки її виконання, замовник може усунути виявлені недоліки самостійно або із залученням третіх осіб, попередньо повідомивши про це підрядника. У такому разі підрядник зобов`язаний повністю компенсувати замовнику витрати, пов`язані з усуненням зазначених недоліків та завдані збитки.

У відповідності до пункту 5.7.6. договору підрядник протягом трьох років після закінчення гарантійного строку експлуатації об`єкта відповідає за дефекти, що призвели до руйнування, аварій, обвалів на об`єктів, якщо замовник не міг виявити ці дефекти при прийманні об`єкта чи протягом гарантійного строку експлуатації об`єкта.

Згідно пунктів 6.1.1., 6.1.2. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані роботи; приймати виконані роботи згідно типових форм № КБ-3 «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат», та № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт».

Відповідно до пункту 6.3.2. договору підрядник зобов`язаний забезпечувати виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені договором.

24.06.2019 року за результатами виконання робіт підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року на суму 603308,15 грн.

23.10.2019 року за результатами виконання робіт підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року №2 на суму 249495,89 грн.

09.12.2019 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Приватним підприємством "Львівелектросервіс" (підрядник) укладено договір підряду №08/12/19 від 09.12.2019 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт: Субпідрядні роботи по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі казарми №35 військового містечка №13 по АДРЕСА_1 (додаткові роботи по електротехнічним рішенням) (ДК 021:2015 « 45453000-7 капітальний ремонт реставрація) (далі - об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно пункту 3.1 договору договірна ціна становить 131075,34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 21845,89 грн.

У відповідності до пункту 5.1. договору термін завершення виконаних робіт по об`єкту протягом 10 календарних днів з моменту укладання договору, а саме до 19.12.2019 року.

Пункти щодо прийняття роботи та прав і обов`язків сторін аналогічні вищевказаному договору.

09.12.2019 року за результатами виконання робіт підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року №1 на суму 131075,34 грн.

19.12.2019 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (генеральний підрядник, замовник) та ПП "Львівелектросервіс" (підрядник) укладено договір субпідряду №19/12/19 від 19.12.2019 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт: Субпідрядні роботи по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі казарми №35 військового містечка №13 по АДРЕСА_1 (Роботи по встановленню дизель генератора) (ДК 021:2015 « 45453000-7 капітальний ремонт і реставрація»), (далі - об`єкт), що виконується за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно пункту 3.1. договору договірна ціна становить 851210,84 грн, у тому числі ПДВ 20% - 141868,47 грн.

Пункти щодо прийняття роботи та прав і обов`язків сторін аналогічні вищевказаному договору.

19.12.2019 року за результатами виконання робіт підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року №1 на суму 851210,84 грн.

Як вбачається з копії аудиторського звіту №526/33 від 05.08.2021 року щодо ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об`єктів Міноборони військовою частиною НОМЕР_1 , проведеного 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту, за результатами перевірки виявлено, зокрема, що при дослідженні актів приймання виконаних будівельних робіт за червень, жовтень, грудень 2019 року №1-2 встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження Приватного підприємства "Львівелектросервіс", які оплачені у складі будівельних робіт, що призвело до завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 142752,00 грн.

Відповідно до листа від 12.07.2023 року №296 ПП «Львівелектросервіс» відмовилось надати первинну документацію, зазначаючи, зокрема, що така знищена у відповідності до вимог податкового законодавства.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 142752,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що між НОМЕР_3 окремим мостовим загоном НОМЕР_4 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (В/Ч НОМЕР_1 ) (генеральний підрядник, замовник) та ПП "Львівелектросервіс" (субпідрядник) укладено договір субпідряду №2/05/19 від 15.05.2019 року, договір підряду №08/12/19 від 09.12.2019 року та договір субпідряду №19/12/19 від 19.12.2019 року, які стали підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частини 1. 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 3 вказаної статті в імперативному порядку встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно із частиною 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

За положеннями статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У відповідності до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги у цій справі висновком аудиторського звіту №526/33 від 05.08.2021 року щодо ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об`єктів Міноборони військовою частиною НОМЕР_1 , проведеного 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту, за результатами якого при дослідженні актів приймання виконаних будівельних робіт за червень, жовтень, грудень 2019 року №1-2 встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження Приватного підприємства "Львівелектросервіс", які оплачені у складі будівельних робіт, що призвело до завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 142752,00 грн.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові від 18.10.2018 року у справі № 917/1064/17 Верховний Суд зазначив:

«Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт».

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що договір субпідряду №2/05/19 від 15.05.2019 року, договір підряду №08/12/19 від 09.12.2019 року та договір субпідряду №19/12/19 від 19.12.2019 року виконано сторонами

Також судом встановлено, що відповідач відповідно до умов договору виконав, а позивач прийняв роботи в сумі, яка не перевищує погоджену сторонами ціну договору та сплачена позивачем у повному обсязі.

У матеріалах справи відсутні докази того, що виконані відповідачем за договором роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями. Доказів про те, що недоліки є прихованими, суду не надано.

Отже, взяті на себе за договором зобов`язання сторонами було виконано належним чином, а тому такі зобов`язання є припиненими.

З наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що аудиторський звіт контролюючого органу сам по собі не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов`язань і завдання позивачеві збитків, а відтак, не свідчить про наявність підстав для задоволення позову, оскільки порушення, виявлені при проведенні перевірки, жодним чином не впливають на умови спірних договірних відносин та не можуть їх змінювати.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 висловила наступну правову позицію:

«Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що дії позивача суперечать принципу добросовісності та доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), так як позивач прийняв роботи відповідача у встановленому порядку та не заявляв про недоліки при прийнятті робіт.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано та підставно відмовив у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ПП Львівелектросервіс про стягнення 142752,00 грн.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2024 року у справі №914/850/23.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 б/н від 19.06.2024 року (вх.№01-05/1741/24 від 19.06.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2024 року у справі № 907/850/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Б. Малех

СуддяІ.Ю. Панова