Постанова

від 09.09.2024 по справі 916/5394/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5394/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

від позивача: Жигадло І.Б.;

від відповідача: Корсун Р.А.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 (повний текст складено 21.05.2024)

по справі №916/5394/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 360 359,01 грн, з якої 100 528,79 грн сума основного боргу, 13 167,57 грн 3 % річних, 218 715,71 грн пеня, 27 946,94 грн інфляційні втрати,

(суддя першої інстанції: Ю.А. Шаратов, дата та місце ухвалення рішення: 08.05.2024 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса),

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 1 391010,36 грн., з якої 1 131 180,14 грн. сума основного боргу, 13 167,57 грн. 3 % річних, 218 715,71 грн. пеня, 27 946,94 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 20, 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані несплатою відповідачем вартості спожитого газу.

18.01.2024 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2325/24) в якій остаточно просив суд стягнути з Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша кошти в розмірі 360 359,01 грн., з яких 100 528,79 грн. сума основного боргу, 218 715,71 грн. пеня, 13 167,57 грн. 3 % річних, 27 946,94 грн. інфляційні втрати.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 задоволено клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 року позов задоволено частково; стягнуто з Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 100 528,79 грн. суми основного боргу, 13 167,57 грн. 3 % річних, 109 357,85 грн. пені, 27 946,94 грн. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 16 692,13 грн.; відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша в частині стягнення 109 357,85 грн. пені.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, з огляду на наявні матеріали справи, зазначив, що сума заборгованості відповідача за спожитий природний газ складає 100 528,79 грн., яка відповідачем сплачена не була.

Крім того, судом встановлено правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 01.03.2023 по 31.07.2024 в розмірі 13 167,57 грн., а також інфляційних втрат в розмірі 27 946,94 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції, враховуючи інтереси сторін, співвідношення суми пені із основним боргом, ступень погашення суми основного боргу, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3 % річних, а також статус відповідача як установи, основним видом діяльності є театральна та концертна діяльність, здійснення якої ускладнено у зв`язку із постійними обстрілами країною-агресором міста Херсон, дійшов висновку про зменшення суми пені до 109 357,85 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач 12.06.2024 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23.

Апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також висновки суду не відповідають обставинам спору.

На переконання заявника апеляційної скарги, суд не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за Договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених Господарським процесуальним кодексу України.

Так, в порушення наведених норм суд дійшов хибного висновку про постачання позивачем природного газу відповідачу в спірний період на підставі лише одного доказу (відомостей з інформаційної платформи) і пояснень третьої особи.

Апелянт зазначає, що при розгляді даної справи судом не застосовано спеціальні норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме:

- статтю 11 Закону України "Про ринок природного газу" - Пункти 2 і 3 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493;

- постанову Кабінет Міністрів України від 19.07.2022 № 812 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам".

Відповідач звертає увагу, що зобов`язання виникають з норм законодавства або правочинів. Внесення даних до інформаційної платформи не є правочином. Інформаційна платформа лише містить інформацію, що вноситься постачальниками та операторами ГТС. Відповідач вказує, що у спірний період мав іншого постачальника, при чому постачальника зі спеціальними обов`язками третю особу в цій справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5394/23.

14.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5394/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23.

28.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що при розгляді справи та ухвалені рішення Господарським судом Одеської області від 09.05.2024 у справі №916/5394/23 всебічно, повно і об`єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, та прийнято обґрунтоване судове рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 розгляд апеляційної скарги Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23 призначено на 09.09.2024 року.

01.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надійшли додаткові пояснення.

В поясненнях третя особа зазначає, що матеріали справи містять докази, належні докази на підтвердження факту споживання природного газу за спірний період відповідачем саме - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», яку за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги третя особа вважає безпідставними.

12.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/5394/23 поза межами приміщення суду.

Крім того, 04.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/5394/23 поза межами приміщення суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 задоволено клопотання Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/5394/23 поза межами приміщення суду, розгляд справи №916/5394/23 призначено на: 09.09.2024 року о 15-00 год. в режимі відео конференції.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі Позивач, Постачальник, Постачальник останньої надії) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем за січень-лютий 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006, згідно із яким підтверджується закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XO0000269NR00G в Реєстрі спожтвачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56X930000008780B) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XO0000269NR00G за періоди з 01.01.2023 по 28.02.2023, з 02.03.2023 по 30.04.2023, з 02.05.2023 по 30.06.2023;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).

Згідно умов пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

Відповідно до умов п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.

Пунктом 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 передбачено, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Відповідно до пункту 4.3 Договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлявся на електронну адресу відповідача відповідний рахунок № 8546 на оплату поставленого природного газу на суму 1 131 180,14 грн., що скріншотом з електронної пошти. (а.с. 39-40)

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вказує позивач, за січня лютий 2023 року було поставлено відповідачу в обсязі 28,347 тис.куб.м. на загальну суму 1 131 180,14 грн., проте відповідач за цей період оплату вартості спожитого газу в повному обсязі не здійснив.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами про стягнення заборгованості за природний газ, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Так, предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за спожитий природний газ.

Зобов`язанням, за статтею 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 26 ч. 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу в обмежений період часу.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про ринок природного газу» оператором газотранспортної системи є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), а споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Як зазначалося раніше, відповідно до п. 3.1 Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи .

Згідно з п. 3.3 Договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до умов п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п 4.3 Договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено), а відповідно до п.4.4 споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений в алокацію позивача, який є постачальником «останньої надії» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 917-р.

Апелянтом не спростовано факту включення його до реєстру споживачів жодного іншого з постачальників, не надано доказів складання актів прймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газу автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії", з огляду на що доводи скаржника не приймаються колегією суддів як необґрунтовані.

Також судом апеляційної інстанції відхилено доводи апелянта щодо помилкового внесення даних відносно відповідача і позивача до інформаційної платформи, оскільки такі доводи не підтверджено жодними доказами і вони є лише припущеннями відповідача.

Доводи апелянта про неукладання договору з позивачем також спростовуються і позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.06.2023 справі №904/2867/22, в якій Суд надав висновок щодо питань застосування положень ЗУ «Про державні закупівлі» для поставки постачальником «останньої надії», належності доказів на підтвердження факту поставки, а також щодо наявності укладених договорів з іншими постачальниками у спірний період поставки.

Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на часткову оплату заборгованості за поставлений позивачем газ, що свідчить про визнання відповідачем боргу.

Так, позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з січня лютий 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 28,347 тис.куб.м. на загальну суму 1131 180,14 грн. (з урахуванням вартості транспортування).

Таким чином у відповідача перед позивачем виниклаь заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 1 131 180,14 грн. В свою чергу, 23.12.2023 відповідач здійснив оплату на загальну суму 1 030 651,35 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

314 475,38 грн. 23.12.2023;

716 175,97 грн. 23.12.2023.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині визначення суми заборгованості відповідача за спожитий природний газ у розмірі 100 528,79 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволено обґрунтовано та правомірно.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування відповідачу пені в розмірі 218 715,71 грн., 3% річних у розмірі 13 167,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 27 946,94 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність та обгрунтованість задоволення позову у частині стягнення штрафних санкцій з відповідача за прострочення виконання зобов`язання по сплаті за спожитий газ.

При цьому, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення суми пені до 109 357,85 грн. апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 по справі №916/5394/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відрядженні з 17.09.2024 по 20.09.2024 повний текст постанови складено та підписано 23.09.2024.

Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош