Постанова

від 23.09.2024 по справі 915/549/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/549/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 (складено та підписано 24.06.2024, суддя Семенчук Н.О.)

по справі №915/549/24

за позовом Компанії Маліеро Лімітед

до ОСОБА_1

про стягнення 3 700 000, доларів США, що еквівалентно 145 891 000,00 грн

ВСТАНОВИВ

Компанія Маліеро Лімітед звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в сумі 3 700 000,00 доларів США, що еквівалентно 145 891 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

17.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з зустрічною позовною заявою про стягнення з Компанії Маліеро Лімітед збитків (упущеної вигоди) у розмірі 159 337 728,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 по цій справі повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 .

В мотивах оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що предмет правового регулювання та умови застосування правових норм у первісному та зустрічному позові є різними, а їх спільний розгляд не може вважатися доцільним та суттєво ускладнить розгляд справи у розумні строки.

Також, на переконання суду першої інстанції, первісний позов та зустрічна позовна заява не є взаємопов`язаними, оскільки задоволення зустрічного позову у даному випадку не може виключити повністю задоволення первісного позову.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 року про повернення зустрічної позовної заяви по справі №915/549/24 скасувати та справу передати до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що винесена із порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта у даному випадку позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки:

- вони виникли з одних правовідносин, а саме із договору купівліпродажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ», який був укладений 24.02.2021;

- задоволення зустрічного позову може повністю або частково виключити задоволення первісного позову шляхом заліку взаємних зустрічних грошових вимог;

- позовні вимоги є взаємопов`язаними, оскільки виникли з одних правовідносин, мають одну й ту саму підставу та підтверджуються одними й тими самими доказами (договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» від 24.02.2021) та мають однаковий предмет стягнення грошових коштів;

- спільний розгляд первісного та зустрічного позову є доцільним, оскільки він сприятиме оперативному та всебічному вирішенню спору, який виник між тими ж сторонами та з тих самих правовідносин, адже у разі задоволення первісного та зустрічного позовів, суд, відповідно до ч.11 ст.238 ГПК України може здійснити зустрічне зарахування стягнутих сум. В такому випадку задоволення зустрічного позову виключатиме задоволення первісного позову і навпаки.

З огляду на таке, скаржник вважає, що судом першої інстанції було невірно оцінено підстави та предмет зустрічного позову, його взаємопов`язаність із первісним позовом та факт доцільності їх спільного розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Компанія Маліеро Лімітед просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану увалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що предмет правового регулювання та умови застосування правових норм у первісному та зустрічному позові є різними, а їх спільний розгляд не може вважатися доцільним та суттєво ускладнить розгляд справи у розумні строки. Також, первісний позов та зустрічна позовна заява не є взаємопов`язаними, оскільки задоволення зустрічного позову у даному випадку не може виключити повністю задоволення первісного позову.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача. Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів. По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в ухвалах від 17.11.2020 року у справі №911/58/20, від 20.05.2020 року у справі №922/618/20 та у постанові Верховного Суду від 29.09.2023 року у справі №905/533/23.

Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Слід зазначити, що конструкція ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:

- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;

- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;

- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Компанія Маліеро Лімітед звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в сумі 3 700 000,00 доларів США, що еквівалентно 145 891 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства було перераховано на користь позивача грошові кошти, однак згодом такий договір розірвано продавцем в односторонньому порядку, відтак оскільки відповідна підстава набуття зазначених коштів відповідачем відпала, останній на переконання позивача повинен їх повернути.

Натомість, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою в якій просив стягнути з Компанії Маліеро Лімітед збитки (упущену вигоду) у розмірі 159 337 728,00 грн.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що останній, як продавець за договором купівлі-продажу частки ТОВ «РЕНТ УМБ», мав обґрунтовану впевненість на виконання своїх зобов`язань з боку покупця Компанії «Маліеро Лімітед» та отримання майнової вигоди від виконання договору, тому ухилення відповідача від належного виконання покладеного на нього умовами договору обов`язку щодо оплати вартості частки є порушенням ст.ст. 655, 691, 693 Цивільного кодексу України, тобто поведінка Компанії «Маліеро Лімітед» є протиправною. Негативним результатом такої поведінки стали збитки (у вигляді упущеної вигоди) ОСОБА_1 . Розмір збитків становить грошову суму у розмірі 159 337 728,00 грн, який визначений як різниця між номінальною вартістю частки (собівартість частки при її формуванні) та ціною продажу частки, яка складала 280 000 000,00 грн. ОСОБА_1 вважає, що не отримав від Компанії «Маліеро Лімітед» дохід у розмірі 159 337 728,00 грн, на які він мав право розраховувати у разі належного виконання зобов`язань Компанією «Малеро Лімітед».

Колегія суддів зазначає, що дійсно обидва спори стосуються одного й того самого договору, а саме укладеного між сторонами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, однак, у даному випадку відсутні підстави вважати, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову та має на меті доведення відсутності у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Задоволення або відмова в задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків (упущеної вигоди) не вплине на вирішення по суті вимог, які є предметом первісного позову, а саме стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді сплаченої вартості частки у статутному капіталі ТОВ Рент УМБ на підставі договору купівлі продажу частки у статутному капіталі, який згодом розірвано продавцем в односторонньому порядку.

Також, зі змісту первісного та зустрічного позовів вбачається, що незважаючи на те, що вони стосуються одного договору, позовні вимоги за ними ґрунтуються на різних правових підставах, обґрунтовані різними доказами, що, в свою чергу, свідчить про відсутність повної взаємної пов`язаності первісного позову із зустрічним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним у даному випадку, оскільки це суттєво утруднить розгляд справи, у зв`язку з поєднанням у спорі позовних вимог, що виникають з різних підстав, а також з необхідністю дослідження значного обсягу необхідних доказів на підтвердження правових позицій учасників процесу.

Отже у даному випадку доцільність розгляду первісного та зустрічного позовів в одному провадженні не спрямована на процесуальну економію, а навпаки може призвести до порушення строків розгляду справи та не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

Наведене, на переконання колегії суддів спростовує твердження апелянта про доцільність та необхідність розгляду первісного та зустрічного позовів в одному позовному провадженні.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновку місцевого господарського суду щодо необхідності повернення зустрічної позовної заяви.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 у справі №915/549/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання даного судового рішення є 23.09.2024, з огляду на перебування суддів Аленіна О.Ю. та Філінюка І.Г. у щорічній відпустці, а судді Діброви Г.І. у відрядженні.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Філінюк І.Г.