Постанова

від 23.09.2024 по справі 916/1167/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1167/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повний текст складено 03.06.2024)

у справі №916/1167/24

за позовом: Національного університету «Одеська морська академія»

до держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 41511,54 грн,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи. Короткий зміст позовних вимог

Національний університет «Одеська морська академія» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 41511,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 420/1461/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 20755,77 грн та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн, що були вже сплачені позивачем згідно платіжних доручень №№2356, 2357 від 30.09.2020. Разом з тим, відповідні суми штрафу та виручка не були повернуті відповідачем, останній продовжує безпідставно утримувати у себе грошові кошти позивача без наявності для цього відповідної правової підстави, у зв`язку з чим вони підлягають стягненню з відповідача у відповідності до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2024 позовну заяву Національного університету «Одеська морська академія» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1167/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 залучено до участі у справі №9161167/24 Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 позов Національного університету «Одеська морська академія» до держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 41511,54 грн задоволено. Стягнуто з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь Національного університету «Одеська морська академія» безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 41511,54 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Судове рішення обґрунтоване посиланням на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України та мотивоване тим, що підстава сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу у розмірі 20755,77 грн та вилучення одержаної виручки в сумі 20755,77 грн відпала, зокрема, у зв`язку із скасуванням адміністративним судом рішення відповідача в частині застосування такого штрафу та вилучення необґрунтовано одержаної виручки, та відсутністю у матеріалах справи доказів повернення таких коштів позивачеві. При цьому судом встановлено, що заявлена до стягнення сума підлягає стягненню на користь позивача саме з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області як органу, за рішенням якого було сплачено спірну суму коштів, що було в подальшому скасоване.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема апелянт зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення коштів з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, оскільки з копій платіжних доручень від 30.09.2020 №№ 2356, 2357, які були надані позивачем на підтвердження сплати ним штрафних санкцій, вбачається, що кошти перераховані за такими реквізитами: одержувач - УК у м. Одесі/Прим р-н/21081100, код 38016923, банк одержувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок №UA268999980313000106000015008, тобто на бюджетний рахунок, який не є рахунком Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, а є рахунком для обліку доходів державного бюджету Одеської області, код класифікації доходів бюджету 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету - Адміністративні штрафи та інші санкції (за відомостями, розміщеними на сайті Головного управління ДПС в Одеській області). При цьому відповідач додав, що згідно із частинами другою, сьомою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень державного бюджету України.

Відтак, на переконання скаржника, стягнення на користь платника суми сплаченого ним до Державного бюджету України штрафу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України суперечить приписам, визначеним частиною першою статті 7 Бюджетного кодексу України, адже сплачена в даному випадку сума адміністративногогосподарського штрафу продовжуватиме обліковуватись як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з Державного бюджету України на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

Національний університет «Одеська морська академія» у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1969/24/Д2 від 25.06.2024) просив апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

За твердженнями позивача, заявлена до стягнення сума підлягає стягненню на користь позивача саме з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області як органу, за рішенням якого було сплачено спірну суму коштів, яке було в подальшому скасовано. Також позивач зазначив, що у поданій апеляційній скарзі відповідачем не спростовано законності заявлених позовних вимог позивача, а лише здійснено вибіркове посилання на окремі норми права та проігноровано інші норми права, які регулюють спірні правовідносини та які обґрунтовано були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 01.07.2024 за вх.№2576/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024.

Також 01.07.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області надійшла заява (вх.№2576/24/Д1 від 01.07.2024), в якій заявник просив зупинити виконання (дію) рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.20024 у справі №916/1167/24, посилаючись на видачу 27.06.2024 Господарським судом Одеської області наказу про примусове виконання рішення у справі №916/1167/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі №916/1167/24 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адреси інших учасників справи. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про зупинення виконання (дії) рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.20024 у справі №916/1167/24. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1167/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

09.07.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1167/24.

В межах встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.07.2024 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням колегії суддів з 08.07.2024 по 06.08.2024 у відпустці відповідно до наказу голови суду від 24.06.2024 №170-в, питання щодо усунення недоліків апеляційної скарги вирішувалось 07.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі №916/1167/24.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду від 07.08.2024 розгляд апеляційної скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі №916/1167/24 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову у даній справі, що становить 41511,54 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також ухвалою суду від 07.08.2024 встановлено учасникам справи строк до 22.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 22.08.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

У період з 20.01.2020 по 31.01.2020 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області було проведено планову перевірку Національного університету «Одеська морська академія» з питань дотримання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами проведення якої Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області було складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №250.

Згідно вказаного акту №250 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області встановлено, що при розгляді планових кошторисів та розрахунків плати за навчання було встановлено, що в порушення вимог пункту 2.6. розділу II Порядку №1 надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 23.07.2010 №736/902/758, при формуванні плати за навчання в деяких випадках були включені «капітальні витрати» у розмірі понад 10 відсотків в межах вартості платної освітньої послуги, що призвело до необґрунтованого завищення вартості освітніх послуг для вітчизняних студентів та іноземців, які навчаються за контрактом на денній та заочній формах освіти (перелік спеціальностей та суми завищення капітальних видатків наведені в додатках №2 та №3), внаслідок чого за 2 півріччя 2018-2019 та 1 півріччя 2019-2020 навчальних років Академією необґрунтовано одержано виручку у сумі 104492,00 грн. Також у вказаному акті №250 зазначено, що при перевірці інших платних послуг - плати за проживання в студентських гуртожитках було встановлено аналогічне порушення - завищення відсотку «капітальних витрат» при формуванні плати за проживання, тобто «капітальні витрати» були включені у розмірі понад 10 відсотків в межах вартості платної послуги, чим були порушені вимоги пункту 2.6. розділу II Порядку №2 надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 23.07.2010 №736/902/758, та внаслідок встановленого порушення в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 академією необґрунтовано одержано виручку у сумі 20755,77 грн. Крім того в акті №250 вказано, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 06.09.2017 №790/А-2017 «Про внесення змін до розпорядження виконуючого обов`язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 27 січня 2015 року №30/А-2015» встановлено для суб`єктів господарської діяльності всіх форм власності граничні торговельні надбавки (націнки) на продукцію громадського харчування, що реалізується в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у розмірі 40 відсотків. Національний університет «Одеська морська академія» наказами від 01.06.2018 №300 та від 16.07.2019 №318 «Про харчування курсантів» встановив для курсантів, які навчаються за контрактом, слухачів підготовчих курсів навчально-методичного центру довузівської підготовки добову вартість харчування в їдальні Національного університету «Одеська морська академія» в розмірі: з 01.07.2018 - 84,00 грн та з 01.08.2019 - 90,00 грн з урахуванням ПДВ. Так, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області встановлено, що добова вартість харчування встановлена з порушенням вимог зазначеного розпорядження в частині завищення встановленої граничної торговельної надбавки у розмірі 40%, до складу встановленої з 01.07.2018 добової вартості харчування в розмірі 84,00 грн була врахована торговельна надбавка (націнка) в розмірі 55,5% та з 01.08.2019 - в розмірі 90,00 грн - 55,2% замість встановленої граничної торговельної надбавки 40%, в результаті чого сума необґрунтовано одержаної виручки за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 склала 189139,97 грн.

Не погоджуючись із результатами перевірки, оформленими у вигляді акту №250 від 31.01.2020, Національним університетом «Одеська морська академія» в порядку частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» надано відповідачу заперечення (зауваження) за вих. №05/285 від 04.02.2020 на акт №250 від 31.01.2020 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, в яких академія вважає висновки, наведені в акті за №№ 1, 3, невірними та обумовленими невірним застосування нормативно-правових актів до існуючих правовідносин, а висновки за №2 частково визнані керівництвом у розмірі 20699,57 грн (а.с. 77-81).

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2, відповідно до якого на підставі пункту 6 частини першої статті 18, пункту 1 частини першої статті 20, частини другої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», частини дев`ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», застосовано до Національного університету «Одеська морська академія» штраф у сумі 314387,74 грн та вилучено необґрунтовано одержану виручку у розмірі 314387,74 грн.

Національний університет «Одеська морська академія», не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №420/1461/20, залишеним в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020, позовні вимоги Національного університету «Одеська морська академія» задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення штрафу у сумі 104492 грн та у сумі 189139,97 грн, вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 293631,97 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.09.2020 Національним університетом «Одеська морська академія» було сплачено суму штрафу у розмірі 20755,77 грн та суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2356 та № 2357.

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №420/1461/20 касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задоволено частково, а саме:

-рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №420/1461/20 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення штрафу у розмірі 20755,77 грн та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн; ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення штрафу у розмірі 20755,77 грн та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн;

-рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №420/1461/20 скасовано в частині задоволених позовних вимог про протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення штрафу у розмірі 189139,97 грн та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 189139,97 грн; ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено;

-в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №420/1461/20 залишено без змін.

Таким чином, вказаною вище постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №420/1461/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 20755,77 грн та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн, що були вже сплачені позивачем.

З огляду на викладене, Національний університет «Одеська морська академія» листом від 23.01.2024 за вих. №04/118 звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому надав підтвердження сплати загальної суми штрафних санкцій у розмірі 378279,94 грн відповідно до рішення №2 від 07.02.2020 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення. Також у вказаному листі позивач просив розглянути можливість повернення університету без судового розгляду суми штрафу у розмірі 20755,77 грн та необґрунтовано одержану виручку у розмірі 20755,77 грн, які були сплачені згідно платіжних доручень №№ 2356, 2357 від 30.09.2020 на підставі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №420/1461/20.

У відповідь на вказаний лист позивача від 23.01.2024 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області листом від 06.02.2024 повідомило, що на момент сплати Національним університетом «Одеська морська академія» суми штрафних санкцій у загальному розмірі 41511,54 грн відповідно до платіжних доручень від 30.09.2020 № 2356, 2357, юридична підстава для такого платежу існувала, адже рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №420/1461/20 було чинним, з огляду на що у Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області відсутні підстави вважати, що такі кошти були сплачені помилково або вважати їх такими, що надміру зараховані до державного бюджету, тобто сплаченими у більшому розмірі, ніж визначено у вищевказаному рішенні суду першої інстанції. Також Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області зазначило, що сума адміністративно-господарських санкцій, перерахована Національним університетом «Одеська морська академія» до Державного бюджету України, не може вважатися помилковою чи надміру зарахованою, так як вказана сума коштів сплачена на виконання рішення суду, а отже, у Головного управління відсутні підстави для формування подання про повернення таких коштів до відповідного Головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Відмова Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області в поверненні Національному університету «Одеська морська академія» вказаного штрафу у розмірі 20755,77 грн та необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн стали підставою для звернення останнього до суду із заявленим позовом про повернення сплачених коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначено Законом України «Про ціни і ціноутворення», частиною першою статті 16 якого визначено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (надалі Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема з контролю за цінами.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення №667 одним з основних завдань Держпродспоживслужби є контроль за цінами.

Згідно з підпунктом 11 пункту 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення №667).

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.

Підпунктом 11 пункту 4 Положення №209 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Отже, Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Одеській області є територіальним органом Держпродспоживслужби, який в межах своїх повноважень приймає рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).

Те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму шляхом заявлення вимоги про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правильно визначено Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, як орган, який є представником держави у спірних правовідносинах.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).

При цьому в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і дев`ятий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, в редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №420/1461/20, якою визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення штрафу у розмірі 20755,77 грн та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн та, відповідно, скасував рішення судів попередньої інстанції в цій частині.

На момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому відсутні підстави вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що позивач сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Як правильно вказав суд першої інстанції, з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07.02.2020 №2 в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 20755,77 грн та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 20755,77 грн, відповідна юридична підстава відпала.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, обставини якої є тотожними обставинам у справі №904/676/23.

З урахуванням викладеного, оскільки доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 41511,54 грн матеріали справи не містять, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 41511,54 грн.

При цьому, у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірну суму коштів у даній справі слід стягувати на користь позивача саме з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, при цьому доводи апелянта не спростовують встановлених обставин.

Одночасно, судом першої інстанції вірно враховано, що у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду, беручи до уваги наявність протилежної практики Великої Палати Верховного Суду (у справах №910/15295/18 і №910/5880/21) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (№489/6624/15-ц) щодо застосування приписів Порядку №787 і Цивільного кодексу України, з огляду на висновки, викладені у цій постанові, задля гарантування юридичної визначеності у подібних правовідносинах стосовно повернення з бюджету коштів, які утримуються без достатньої правової підстави (після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про накладення штрафу), відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10.07.2019 у справі №489/6624/15-ц, за змістом якого повернення цих коштів має відбуватися тільки згідно з Порядком №787, тобто у позасудовому порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваних рішеннях.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі №916/1167/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі №916/1167/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

Суддя С.В. Таран