Постанова

від 18.09.2024 по справі 912/2358/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 року м.Дніпро Справа № 912/2358/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Григоренко О.В. - адвокат, ордер АІ№1586023 від 09.04.2024р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024р. (суддя Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст рішення підписано 08.04.2024р.) у справі

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство", пров. Шкільний, буд. 1, село Водяне, Знам`янська ТГ, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27413

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів", вул. Дружби, буд. 15А, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" з вимогами визнати Договір купівлі-продажу пиломатеріалів №3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020р., укладений між Державним підприємством "Онуфріївське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" недійсним, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про укладення спірного договору без реальної можливості виконання взаємних обов`язків сторін.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024р. у позові відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що керівники ТОВ"Світловодський Завод Пиломатеріалів" та ДП"Онуфрієвське лісове господарство", підписуючи оспорюваний договір купівлі-продажу пиломатеріалів №3/20/ОНФ-2 та пов`язані з ним документи, усвідомлювали факт його укладення без реальної можливості виконання взаємних обов`язків, що свідчить про укладення його з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім того, за твердженнями Скаржника, спірний договір укладений сторонами за умови, що після початку його виконання буде розірваний договір №43/03Р від 27.04.2020, який не виконувався через неможливість його виконання, але останній був виконаний, що на думку скаржника свідчить про протиправність договору №3/20/ОНФ-2.

Скаржник зазначає, що стосовно ДП"Онуфрієвське лісове господарство" відкрите кримінальне провадження у зв`язку з вчиненням службовими особами підприємства дій, направлених на розтрату державного майна.

За доводами апелянта, суд необгрунтовано критично оцінив висновок експертизи, складений на замовлення ДП"Черноліське лісове господарства" для розгляду іншої справи (№912/1266/21), оскільки за приписами ст.98 ГПК України, 104 ГПК України , висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими доказами, а його оцінка здійснюється у сукупності з іншими залученими до справи доказами. Також Скаржник звертає увагу, що згідно вказаного висновку експерта, виконання умов оскаржуваного договору є нереальним та неможливим і його виконання значно зашкодить інтересам держави та суспільства. На переконання апелянта умови договору не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач наданим йому процесуальними правами не скористався та не надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/2358/23.

Матеріали матеріалів оскарження ухвали у справі № 912/2358/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.09.2024 р.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 18.09.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

16.06.2020р. між Державним підприємством "Онуфріївське лісове господарство" (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" (Покупцем) укладено Договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2, з протоколом розбіжностей від 17.07.2020, за умовами п.1.1 якого Продавець передає у власність пиломатеріали - дошку необрізну дубову (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі .

Відповідно до п.1.2 Договору право власності на партію товару переходить до Покупця після завантаження Продавцем товару на автомобільний транспорт Покупця, передачі Покупцю (представнику Покупця) товарно-транспортної накладної .

За умовами п.п.3.2, 4.1 Договору кількість товару, яка передається Покупцеві за Договором - 200 м. куб за ціною 5 000,00 грн/куб.м з ПДВ, враховуючи вартість завантаження .

Передача товару по даному договору здійснюється партією - 25 куб. м (п. 5.1.),

У п.п.6.1, 6.2 Договору передбачено, що прийом-передача партії товару здійснюється на складі Продавця після приймання його представником Покупця та завантаження товару Продавцем на автотранспорт Покупця . Після завантаження на автотранспорт Покупця товару, Продавець вручає Покупцю товарно-транспортну накладну на завантажений товар. Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою передачі товару, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Платіж здійснюється шляхом банківською переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця Покупцем за партію відвантаженого ним товару згідно наданої Продавцем товарно- транспортної накладної, в день передачі товару (п. 7.1.).

Згідно з п.п.8.1, 8.2 Договору Покупець зобов`язаний здійснювати оплату за партію переданого Продавцем товару, в день передачі товару. Завантажений на автомобіль товар буде відпущений зі складу Продавця, лише після отримання повної оплати за поставлену партію товару . Покупець зобов`язаний прийняти товар в установлений цим Договором термін .

Договором визначено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом цього Договору (п. 9.1.),

Відповідно до п.п.12.2, 12.3 Договору строк дії Договору з 16.06.2020 по 31.12.2020 (п. 12.2.). Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Сторонами договору складено протокол узгодження розбіжностей до Договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020.

Договір з протоколом розбіжностей від 17.07.2020 підписано обома сторонами, їх підписи скріплено печатками.

Крім того, за приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку, у справі №912/1266/21 за позовом ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" до ДП "Онуфріївське лісове господарство" про зобов`язання передати майно встановлено, що згідно з товарно-транспортними накладними ДП "Онуфріївське лісове господарство" відвантажено ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" пиломатеріали в такому об`ємі: 21.07.2020 №24 - 5,331 куб.м; 22.10.2020 №14- 1,857 куб.м; 22.12.2020 №10- 11,900 куб.м; а всього - 19,088 куб.м.

24.12.2020 ДП "Онуфріївське лісове господарство" звернулось до ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" з листом від 24.12.2020 № 01-15/467, в якому зазначено, що внаслідок низки об`єктивних причин, із передбаченої Договором кількості пиломатеріалів здійснено приймання-передачу 19,088 куб.м, а отже залишок товару, який підлягає передачі складає 180,912 куб.м. В листі повідомлено, що ДП "Онуфріївське лісове господарство" не відмовляється від виконання зобов`язань за Договором, а тому пропонує продовжити його дію до 30.06.2021.

До листа додано проект додаткової угоди № 1 від 24.12.2020 про внесення змін до Договору про продовження строку дії Договору по 30 червня 2021 року.

У відповідь на звернення ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" в листі від 05.01.2021 вказано, що розгляд зазначеної пропозиції можливий за умови сплати пені та збитків, завданих несвоєчасною передачею товару.

В письмовому повідомленні від 20.01.2021 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" зазначено про відмову в укладенні додаткової угоди № 1 від 24.12.2020 до Договору. Згідно із вказаним повідомленням, ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" просить негайно повідомити про дату та час передачі товару на виконання Договору.

05.04.2021 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" звернулося до ДП "Онуфріївське лісове господарство" з вимогою поставки товару, а саме: 180,912 куб.м. пиломатеріалів протягом семи днів з дня отримання, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України. Вказану вимогу відповідач отримав 10.04.2021, що підтверджується випискою із сайту Укрпошти.

09.04.2021 ДП "Онуфріївське лісове господарство" направило листа №01-15/157 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів", в якому повідомило про готовність передати частину товару, а саме 25,00 куб.м. пиломатеріалів 12.04.2021.

12.04.2021 ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" направив ДП "Онуфріївське лісове господарство" листа №12 з вимогою термінової поставки всього товару, а саме 180,912 куб.м. пиломатеріалів .

В подальшому ДП "Онуфріївське лісове господарство" зверталося до ТОВ "Світловодський завод пиломатеріалів" з листами, а саме: № 01-15/170 від 19.04.2021 про готовність поставки частини товару - 25 куб.м. пиломатеріалів 21.04.2021; № 01-15/199 від 12.05.2021 про готовність поставки частини товару - 25,05 куб.м. пиломатеріалів 17.05.2021; № 01-15/212 від 24.05.2021 про готовність поставки частини товару - 25,05 куб.м. пиломатеріалів 26.05.2021; № 01-15/241 від 10.06.2021 про готовність поставки частини товару - 25,05 куб.м. пиломатеріалів 21.04.2021, 25,05 куб.м. пиломатеріалів 17.06.2021, 30,05 куб.м. пиломатеріалів 21.06.2021; № 01-15/259 від 25.06.2021 про готовність поставки частини товару - 30,05 куб.м. пиломатеріалів 06.07.2021.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі №912/1266/21 зобов`язано Державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод пиломатеріалів" дошку необрізну дубову, розпиляну з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючи сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині - 1+0 мм по довжині - 0+50мм: об`ємом 180,912 куб.м вартістю 904 560,00 грн - на виконання Договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 у погодженій редакції Сторін. Стягнуто 2 270,00 грн судового збору.

Постановою державного виконавця від 30.08.2023 відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2022 замінено сторону виконавчого провадження у справі №912/1266/21 - боржника в наказах Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2022 по справі № 912/1266/21, а саме: Державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство" на Державне підприємство "Чорноліське лісове господарство".

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2023 замінено сторону виконавчого провадження у справі №912/1266/21 - боржника в наказах господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2022 по справі № 912/1266/21, а саме: Державне підприємство "Чорноліське лісове господарство" на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №912/1266/21 замінено боржника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" на правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Чорноліське лісове господарство.

У справі, що розглядається, ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство у позові зазначає, що з 29.11.2023 підприємство є боржником у виконавчому провадженні № 72580526 по виконанню наказів суду у справі №912/1266/21.

За твердженням позивача, за умовами Договору №3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 вимоги до товару сформульовані некоректно. Є нерентабельним з точки зору раціонального розкрою лісоматеріалів круглих груп діаметрів від 15 см до 24 см, адже за вимогами Договору, дошка має мати ширину від 160 мм, серцевина не допускається. Ціна передбачена Договором є заниженою в 2-3 рази. З виготовлених 124 дошок під умови, визначені Договором, підпадає лише 8. Виконання Договору є нереальним та неможливим, його виконання значною мірою зашкодить інтересам держави та суспільства.

Викладені обставини слугували підставою для звернення ДСГП "Ліси України" в особі Філії з позовом про визнання Договору купівлі-продажу пиломатеріалів №3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 недійсним.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд, дослідивши умови Договору № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 та протокол розбіжностей від 17.07.2020 до нього, дійшов висновку, що зміст правочину не суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Положенням ч. 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідним є надання оцінки діям сторін договору також і в контексті критеріїв добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами. Також , судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Щодо досліджуваної справи, то судом не встановлена неправомірність дій сторін при укладенні Договору № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020 та невідповідність його умов чинному законодавству України.

Підписаний сторонами протокол узгодження розбіжностей від 17.07.2020, зокрема, в частині розміру та кількості товару (п. 3.1. Договору) в редакції наданій Продавцем - Державним підприємством "Онуфріївське лісове господарство", свідчить про свідоме та обізнане погодження умов спірного Договору.

Крім того, Державне підприємство "Онуфріївське лісове господарство" та його правонаступники (ДСГП "Ліси України" в особі Філії Черногліське лісове господарство" тощо) не звертались до відповідача, зокрема до директора Деркач О.В., який уклав спірний Договір, з позовом про стягнення будь-яких збитків, завданих цим правочином відповідно до ст. 92 ЦК України. Також позивачем не надано доказів вчинення дій щодо зміни порядку виконання рішення суду у справі №912/1266/21, про що, у тому числі, було зазначено й в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Сторони Договору № 3/20/ОНФ-2 від 16.06.2020, при його підписанні, домовились про предмет договору, свої права та обов`язки, відповідальність, строк дії, добровільно погодили вільні ціни товару, що не суперечить ч. 1 ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", а також інші умови.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи , що позивачем не надані докази в обґрунтування обставин щодо порушення його майнових прав та інтересів і недоведення ним невідповідності спірного Договору чинному законодавству України, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання вказаного вище Договору недійсним.

Твердження про усвідомлення керівниками ТОВ"Світловодський Завод Пиломатеріалів" та ДП"Онуфрієвське лісове господарство" при підписанні Договору факту його укладення без реальної можливості виконання, за відсутності належних доказів на підтвердження цих тверджень, є припущеннями Скаржника.

Посилання апелянта у скарзі на обставини щодо укладення та виконання договору №43/03Р від 27.04.2020 не приймаються апеляційним господарським судом до уваги .

У цьому зв`язку суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому у розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.

Між тим, вказані вище обставини не наводилися позивачем у суді першої інстанції та не розглядалися ним.

Доводи скарги про те, що стосовно ДП"Онуфрієвське лісове господарство" відкрите кримінальне провадження у зв`язку з вчиненням службовими особами підприємства дій, направлених на розтрату державного майна не мають впливу на вирішення спору у справі № 912/2358/23, оскільки правомірність дій службових осіб ДП"Онуфрієвське лісове господарство" не є предметом розгляду у даній справі, тому ці доводи відхиляються колегією суддів.

Щодо посилань Скаржника на неврахування судом першої інстанції висновку експертизи апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

У даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Доводи Апелянта про те, що умови договору не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності позивачем не доведені, за таких обставин вони мають декларативний характер. Крім того, у силу приписів чинного законодавства України , сторони вільні в укладанні договору і мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. У даній справі, підписання спірного Договору сторонами свідчить про погодження ними його умовами. При цьому, як встановлено вище судом, невідповідність умов Договору вимогам закону Скаржником не доведено.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав Відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чорноліське лісове господарство" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024р. у справі №912/2358/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін