Постанова

від 27.11.2024 по справі 912/2358/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 912/2358/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Державного спеціалізованого

господарського підприємства

«Ліси України» в особі Філії

«Чорноліське лісове господарство» - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Світловодський завод пиломатеріалів» -не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Чорноліське лісове господарство»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 (у складі колегії суддів: Кощеєв І. М. (головуючий), Дармін М. О., Чус О. В.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024 (суддя Кабакова В. Г.)

у справі № 912/2358/23

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Чорноліське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод пиломатеріалів»

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Чорноліське лісове господарство» (далі - ДСГП «Ліси України») звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод пиломатеріалів» (далі - ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів») про визнання недійсним договору купівлі-продажу пиломатеріалів від 16.06.2020 № 3/20/ОНФ-2, укладеного між Державним підприємством «Онуфріївське лісове господарство» (далі - ДП «Онуфріївське лісове господарство») та ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що укладаючи оспорюваний договір та підписуючи інші пов`язані з ним документи, уповноважені особи (керівники сторін правочину) діяли з умислом та усвідомлювали протиправність і неможливість його виконання; умови укладеного ними договору не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності; вимоги до товару в цьому договорі сформульовані некоректно та є нерентабельними з точки зору раціонального розкрою лісоматеріалів круглих груп, оскільки з виготовлених 124 дошок під умови, визначені договором, підпадає лише 8 дошок; ціна договору занижена; виконання договору за таких умов є нереальним і неможливим, та значною мірою зашкодить інтересам держави та суспільства.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів апеляційної та першої інстанцій, у жовтні 2024 року ДСГП «Ліси України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 912/2358/23 за касаційною скаргою ДСГП «Ліси України» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.11.2024.

ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» подано відзив на касаційну скаргу.

26.11.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання представника ДСГП «Ліси України» - адвоката Григоренко О. В. про відкладення (перенесення) розгляду справи, обґрунтоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні у зв`язку з участю зазначеного представника у іншому судовому засіданні, призначеному на цю ж дату.

Обговоривши зазначене клопотання, ураховуючи те, що касаційна скарга ДСГП «Ліси України» була призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.11.2024 ухвалою від 31.10.2024, за цей час ДСГП «Ліси України» як юридична особа могло забезпечити участь у призначеному судовому засіданні свого представника - адвоката або іншого представника, у тому числі у порядку самопредставництва, Суд дійшов висновку про неповажність наведених у клопотанні причин неявки представника скаржника у судове засідання та про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення сторонам ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що Верховним Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника ДСГП «Ліси України» - адвоката Григоренко О. В. про відкладення (перенесення) розгляду справи, з іншими клопотаннями щодо розгляду справи ДСГП «Ліси України» до суду не зверталось, а ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» з будь-якими заявами щодо розгляду справи не зверталось до суду, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 16.06.2020 між ДП «Онуфріївське лісове господарство» (продавець) та ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» (покупець) укладено договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2, відповідно до умов якого (з урахуванням протоколу розбіжностей від 17.07.2020) продавець передає у власність пиломатеріали - дошку необрізну дубову (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (пункт 1.1) .

Згідно з пунктом 1.2 договору право власності на партію товару переходить до покупця після завантаження продавцем товару на автомобільний транспорт покупця, передачі покупцю (представнику покупця) товарно-транспортної накладної.

Кількість товару, яка передається покупцеві за договором - 200 куб. м, ціна н/о дошки 5 000,00 грн/куб. м з ПДВ, враховуючи вартість завантаження (пункти 3.2., 4.1 договору).

Передача товару по даному договору здійснюється партією - 25 куб. м (пункт 5.1 договору).

Прийом-передача партії товару здійснюється на складі продавця після приймання його представником покупця та завантаження товару продавцем на автотранспорт покупця. Після завантаження на автотранспорт покупця товару, продавець вручає покупцю товарно-транспортну накладну на завантажений товар. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою передачі товару, вважається дата товарно-транспортної накладної (пункти 6.1, 6.2 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що платіж здійснюється шляхом банківською переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця покупцем за партію відвантаженого ним товару згідно наданої Продавцем товарно- транспортної накладної, в день передачі товару (пункт 7.1договору).

Покупець зобов`язаний здійснювати оплату за партію переданого продавцем товару, в день передачі товару. Завантажений на автомобіль товар буде відпущений зі складу продавця, лише після отримання повної оплати за поставлену партію товару. Покупець зобов`язаний прийняти товар в установлений цим договором термін (пункти 8.1, 8.2 договору).

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом цього договору (пункт 9.1 договору).

Договір діє з 16.06.2020 по 31.12.2020. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 12.2, 12.3 договру).

Договір з протоколом розбіжностей від 17.07.2020 підписано обома сторонами, їх підписи скріплено печатками.

Судами попередніх інстанцій також установлено, у травні 2021 року ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» звернулось до суду з позовом до ДП «Онуфріївське лісове господарство» про зобов`язання передати майно (справа № 912/1266/21).

У зазначеній справі судом установлено, що ДП «Онуфріївське лісове господарство» відвантажено ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» пиломатеріали в об`ємі 19,088 куб. м, а саме, згідно з товарно-транспортними накладними від 21.07.2020 № 24 - 5,331 куб. м; від 22.10.2020 № 14 - 1,857 куб. м; 22.12.2020 № 10 - 11,900 куб. м.

24.12.2020 ДП «Онуфріївське лісове господарство» листом № 01-15/467 звернулось до ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів», в якому зазначило, що внаслідок низки об`єктивних причин, із передбаченої договором кількості пиломатеріалів здійснено приймання-передачу 19,088 куб. м, залишок товару, який підлягає передачі складає 180,912 куб. м. При цьому повідомило, що не відмовляється від виконання зобов`язань за договором та запропонувало продовжити його дію до 30.06.202. До листа було додано проект додаткової угоди № 1 від 24.12.2020 про внесення змін до договору про продовження строку дії договору по 30.06.2021.

У відповіді (лист від 05.01.2021) на цей лист ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» повідомило продавця, що розгляд зазначеної пропозиції можливий за умови сплати пені та збитків, завданих несвоєчасною передачею товару.

20.01.2021 ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» листом повідомило продавця про відмову в укладенні додаткової угоди № 1 від 24.12.2020 до договору та просило негайно повідомити покупця про дату та час передачі товару на виконання договору.

05.04.2021 ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» звернулося до ДП «Онуфріївське лісове господарство» з вимогою поставки товару, а саме: 180,912 куб. м пиломатеріалів протягом семи днів з дня отримання вимоги.

09.04.2021 ДП «Онуфріївське лісове господарство» листом №01-15/157 повідомило ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» про готовність 12.04.2021 передати частину товару, а саме, 25,00 куб. м пиломатеріалів.

12.04.2021 ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» направило ДП «Онуфріївське лісове господарство» листа № 12 з вимогою терміново поставити весь товар, а саме, 180,912 куб. м пиломатеріалів .

В подальшому ДП «Онуфріївське лісове господарство» зверталося до ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» з листами про готовність поставки частини товару, однак товар покупцем не був отриманий.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі № 912/1266/21 зобов`язано ДП «Онуфріївське лісове господарство» передати ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» дошку необрізну дубову, розпиляну з сорту D: допустимі свіжі і чорні випадаючи сучки діаметром до 90 мм, але відстань між сучками мінімум 320 мм заболонь здорова: серцевини з дошок не випилюються: без підпару: без тріщин на площах і морозобою: товщина дошки 29 мм (залік для оплати 26 мм): ширина дошки 160 мм і більше: довжина 2000-3000 мм; відхилення від розпиловочних розмірів: по товщині - 1+0 мм по довжині - 0+50 мм: об`ємом 180,912 куб. м вартістю 904 560,00 грн - на виконання договору купівлі-продажу пиломатеріалів від 16.06.2020 № 3/20/ОНФ-2 у погодженій сторонами редакції.

Постановою державного виконавця від 30.08.2023 відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2021 у справі № 912/1266/21.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2022 замінено сторону виконавчого провадження у справі № 912/1266/21, а саме: ДП «Онуфріївське лісове господарство» на ДП «Чорноліське лісове господарство».

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2023 замінено сторону виконавчого провадження у справі № 912/1266/21, а саме: ДП «Чорноліське лісове господарство» на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 912/1266/21 замінено боржника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» на правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Чорноліське лісове господарство».

Предметом розгляду у справі, в якій подано касаційну скаргу, є вимоги ДСГП «Ліси України» про визнання недійсним договору купівлі-продажу пиломатеріалів від 16.06.2020 № 3/20/ОНФ-2, укладеного між ДП «Онуфріївське лісове господарство» та ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів на обґрунтування обставин порушення його прав або інтересів та невідповідності оспорюваного договору чинному законодавству.

У поданій касаційній скарзі ДСГП «Ліси України», обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушення норм процесуального права, зокрема, статей 86, 98, 104 ГПК України, та на неврахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2024 у справі № 367/8144/20, від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17, від 24.01.2024 у справі № 766/12874/17, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 12.01.2023 у справі № 905/1870/20.

За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано та не надано правової оцінки доводам скаржника про те, що укладаючи оспорюваний договір та підписуючи інші пов`язані з ним документи, уповноважені особи (керівники сторін правочину) діяли з умислом та усвідомлювали протиправність та неможливість його виконання; умови оскарженого договору не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності; виконання договору є нереальним. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не надано оцінку доказам, поданим позивачем на підтвердження підстав позову, зокрема, висновку експерта.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог статей 14, 269 ГПК України суд першої інстанції розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріальна-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Крім того, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 905/1870/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

Як вбачається з матеріалів справи, ДСГП «Ліси України», звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу пиломатеріалів від 16.06.2020 № 3/20/ОНФ-2, укладеного між ДП «Онуфріївське лісове господарство» та ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів», в обґрунтування підстав позовних вимог послалось на те, що директор ТОВ «Світловодський завод пиломатеріалів» Прилуцький О. С. та директор ДП «Онуфріївське лісове господарство» Деркач О. В. діяли за домовленістю між собою та 16.06.2020 підписали оспорюваний договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 3/20/ОНФ-2, умови якого не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, вимоги до товару сформульовані у ньому некоректно та є нерентабельними з точки зору раціонального розкрою лісоматеріалів круглих груп, ціна договору занижена, а виконання договору за таких умов є нереальним і неможливим, та значною мірою зашкодить інтересам держави та суспільства.

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на те, що позивачем не доведено порушення суспільного інтересу, а зміст оспорюваного правочину не суперечить чинному законодавству, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було надано оцінку всім обставинам, якими позивач при зверненні до суду обґрунтував позовні вимоги про недійсність договору купівлі-продажу пиломатеріалів від 16.06.2020 № 3/20/ОНФ-2.

Разом з цим, при вирішенні спору судами попередніх інстанцій також не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, щодо обов`язку суду у кожному конкретному випадку оцінювати в сукупності докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, у тому числі і висновки експерта, за загальним правилом статті 86 ГПК України.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними, зроблені без урахування наведених вище правових позицій Верховного Суду та належного з`ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки доводів скаржника та сукупності наявних в матеріалах справи доказів.

Таким чином, при розгляді касаційної скарги підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, отже, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Враховуючи, що при розгляді касаційної скарги ДСГП «Ліси України» підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а також те, що для вирішення спору по суті необхідно встановити обставини та надати оцінку доводам та доказам, враховуючи положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід перевірити всі обставини, наведені позивачем на обґрунтування пред`явленого позову та врахувати правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, дослідити та надати об`єктивну оцінку обставинам наявність/відсутності порушених прав або інтересу позивача, а також всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Чорноліське лісове господарство» задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2024 у справі № 912/2358/23 скасувати.

3. Справу № 912/2358/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ