Постанова

від 10.09.2024 по справі 904/6631/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6631/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Гарматін Кирило Володимирович (власні засоби ЄСІТС) - представник АТ "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

від відповідача: Балдинюк М.Ю. (в залі суду) - представник ТОВ "Донецькі Енергетичні послуги"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 (суддя Дупляк С.А.) у справі №904/6631/23

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, сформованою в системі Електронний суд 22.12.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - відповідач) про стягнення 47.333.930,02 грн, з яких 8.278.073,30 грн трьох процентів річних та 39.055.856,72 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/6631/23 в задоволенні позову відмовлено.

Повернуто акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 141 976, 83 грн (сто сорок одну тисячу дев`ятсот сімдесят шість грн 83 коп.), сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №225159 (#1459847778601) від 20.12.2023 на суму 709 988, 15 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 24.09.2021р. між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Енергоатом - Трейдинг державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - позивач, продавець) та відповідачем (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №65-150-SD-22-00421 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - договір) та ряд додаткових угод, а саме №6 від 16.02.2022, №7 від 26.03.2022, №8 від 28.04.2022, №9 від 23.03.2022, №10 від 27.06.2022, №11 від 27.07.2022, №13 від 24.08.2022, №14 від 30.09.2022, №15 від 30.10.2022, №16 від 22.11.2022, №17 від 28.12.2022, №18 від 25.01.2023, №19 від 20.02.2023, №20 від 29.03.2023, №21 від 27.04.2023, №22 від 31.05.2023, №23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, №25 від 24.08.2023, №26 від 26.09.2023, у яких сторони договору погоджували періоди постачання електричної енергії, загальний обсяг електричної енергії, ціну та вартість електричної енергії, умови оплати і суму гарантійного внеску. Укладенню зазначених додаткових угод передувало листування між сторонами, що підтверджується долученими до позову листами позивача, адресованими відповідачу, а саме від 01.03.2022 за вих.№50-02/0741, від 03.05.2022 за вих.№50-02/1195, у яких позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року, у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні).

У період з березня 2022 року до жовтня 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме №568 від 31.03.2022 на суму 244.678.693,48 грн (з ПДВ) (арк.117, том 1), №712 від 30.04.2022 на суму 116.943.480,00 грн (з ПДВ) (арк.118, том 1), №878 від 31.05.2022 на суму 61.669.177,92 грн (з ПДВ) (арк. 119, том 1), №1044 від 30.06.2022 на суму 48.060.216,00 грн (з ПДВ) (арк. 120, том 1), №1226 від 31.07.2022 на суму 49.635.662,40 грн (з ПДВ) (арк. 121, том 1), №1422 від 31.08.2022 на суму 69.489.927,36 грн (з ПДВ) (арк. 122, том 1), №1652 від 30.09.2022 на суму 76.855.219,20 грн (з ПДВ) (арк. 123, том 1), №1811 від 31.10.2022 на суму 88.709.377,06 грн (з ПДВ) (арк. 124, том 1), №2099 від 30.11.2022 на суму 98.982.604,80 грн (з ПДВ) (арк. 125, том 1), №2241 від 31.12.2022 на суму 134.259.915,74 грн (з ПДВ) (арк. 126, том 1), №4 від 31.01.2023 на суму 138.545.034,34 грн (з ПДВ) (арк. 127, том 1), №144 від 28.02.2023 на суму 133.325.740,80 грн (з ПДВ) (арк. 128, том 1), №310 від 31.03.2023 на суму 146.694.502,20 грн (з ПДВ) (арк. 129, том 1), №467 від 30.04.2023 на суму 140.066.622,62 грн (з ПДВ) (арк. 130, том 1), №625 від 31.05.2023 на суму 113.343.816,96 грн (з ПДВ) (арк. 131, том 1), №700 від 30.06.2023 на суму 115.444.267,20 грн (з ПДВ) (арк. 132, том 1), №806 від 31.07.2023 на суму 97.087.357,44 грн (з ПДВ) (арк. 133, том 1), №905 від 31.08.2023 на суму 99.075.248,06 грн (з ПДВ) (арк. 134, том 1), №983 від 30.09.2023 на суму 97.383.124,80 грн (з ПДВ) (арк. 135, том 1), №1171 від 31.10.2023 на суму 97.957.800,70 грн (з ПДВ) (арк. 136, том 1). Проаналізувавши інформацію про надходження коштів на рахунки ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та виписку з рахунку позивача за період з 01.03.2022 до 31.10.2023, місцевий господарський суд встановив порушення з боку відповідача щодо строків внесення оплати за отриману від позивача електричну енергію.

Врахувавши п. 9.1 договору місцевий господарський суд дійшов висновку, що до форс-мажорних обставин може відноситися, в тому числі військова агресія російської федерації проти України, яка проводить активні воєнні (бойові) дії, зокрема, на території здійснення господарської діяльності відповідача (Донецької області). При цьому, проаналізувавши у сукупності досягнуті між сторонами домовленості, які викладено у підписаному між сторонами договорі,місцевий господарський суд дійшов висновку, що проведення активних (бойових) дій на території Донецької області (територія здійснення господарської діяльності відповідачем) є загальновідомою обставиною, яка є надзвичайною та невідворотною для відповідача, а отже може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов`язання за договором, яке полягає в оплаті за отриману від позивача електричну енергію, яка в подальшому постачалася побутовим споживачам такої енергії на територію Донецької області.

Відповідач долучив до матеріалів справи сертифікат №3100-22-0703 торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором №65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, і ним /сертифікатом/ засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) на території здійснення господарської діяльності кінцевих споживачів електричної енергії та здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача, внаслідок чого виникло суттєве зниження потужності виробництва, зниження обсягів закупівлі електричної енергії та припинення закупівлі електричної енергії. Сертифікат про настання форс-мажорних обставин у відповідача, які перешкоджають належному виконанню зобов`язань перед позивачем торгово-промисловою палатою України, видано саме щодо договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 (тобто фактичної підстави у даній справі). Термін дії форс-мажорних обставин триває з 24.02.2022.

З аналізу листування між сторонами, що підтверджується долученими до позову листами позивача адресованими відповідачу, а саме від 01.03.2022 за вих.№50-02/0741, від 03.05.2022 за вих.№50-02/1195, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року та у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні). Тобто, станом на 01.03.2022 (лист від 01.03.2022 за вих.№ 50-02/0741) позивач фактично визнав настання форс-мажорних обставин для відповідача.

З аналізу переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309 (із змінами відповідно Наказу №79 від 22.03.2024) суд встановив, що значно розширився перелік територій саме Донецької області (область, на якій відповідач постачає електричну енергію побутовим споживачам), на яких ведуться (велися) бойові дії і які тимчасово окуповані російською федерацією. При цьому суд встановив, що торгово-промислова палата України фактично визнала неможливість відповідача здійснювати реєстрацію обсягів електричної енергії через військову агресію російської федерації проти України та проведення російською федерацією воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області, тобто тієї області, на якій функції постачальника електричної енергії виконує відповідач.

Оскільки перелік територій Донецької області, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окупувалися російською федерацією значно розширився починаючи з лютого 2022 року, враховуючи, що спірним періодом поставки електричної енергії є період з березня 2022 року до жовтня 2023 року, логічним є висновок, що військова агресія російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області мала значний вплив, в тому числі на розрахунки (їх відсутність або затримка) з відповідачем побутовими споживачами (кінцевими споживачами послуг, які надавалися відповідачем з постачання електричної енергії). Відповідно, за висновком суду першої інстанції , відповідач здійснив у повному обсязі розрахунок за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію з порушенням строку, визначеного договором, саме через військову агресію російської федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області.

Оцінивши у сукупності сертифікат №3100-22-0703 торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), обставини та умови здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача на території Донецької області, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне, але у повному обсязі виконане зобов`язання зі сплати за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні 47 333 930, 02 грн, з яких: 8 278 073, 30 грн 3% річних, 39 055 856, 72 грн інфляційних втрат та покладенням витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви на позивача та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 904/6631/23 в частині повернення Акціонерному товариству Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ ЕнергоатомТрейдинг Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом з державного бюджету України судового збору у розмірі 141 976, 83 грн сплаченого платіжною інструкцією №225159 (#1459847778601) від 20.12.2023 на суму 709 988, 15 грн.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ ЕнергоатомТрейдинг Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 47 333 930, 02 грн (сорок сім мільйонів триста тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять гривень 02 копійок), з них: 8 278 073, 30 грн 3% річних, 39 055 856, 72 грн інфляційні втрати.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що відхиляючи правову підставу позову та відмовляючи у задоволені його вимог, суд першої інстанції, послався на перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за № 309 (із змінами відповідно Наказу №79 від 22.03.2024) та сертифікат № 3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) як на підставу для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення строків.

АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Енергоатом-Трейдинг», вважає, що такі висновки є суперечливими, оскільки з огляду на додержання норм матеріального права, якими суд керувався встановлюючи порушення Відповідачем грошових зобов`язань по Договору, суд дійшов хибних висновків щодо правової природи частини другої статті 625 ЦК України та не законно відмовив у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.

Висновок суду першої інстанції, в контексті підстав відмови у задоволені позову, про те, що торгово-промислова палата України фактично визнала неможливість відповідача здійснювати реєстрацію обсягів електричної енергії через військову агресію російської федерації проти України та проведення російською федерацією воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області, тобто тієї області, на якій функції постачальника електричної енергії виконує відповідач - суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи у спірний період.

Суперечливим є висновок суду про причинно-наслідковий зв`язок між форс- мажорними обставинами та грошовими розрахунками Відповідача по Договору. По- перше, суд саме же відхилив лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як неналежний доказ настання форс-мажорних обставин. По-друге, матеріали справи не містять доказів про вплив вищезазначених подій на здатність Відповідача розраховуватися за відпущену йому Позивачем електричну енергію, яку Відповідач в результаті оплатив, але із значним простроченням у часі. Більше того, Відповідач має різні джерела надходження коштів від своїх клієнтів, якими (крім побутових споживачів) є споживачі універсальної послуги, споживачі за вільними цінами.

Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (в редакції постанови кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859) (далі - Положення про ПСО), Договором не визначаються та не обмежуються джерела коштів, за рахунок яких ПУП розраховується з Виробником. При цьому матеріали справи свідчать, що Відповідач, незважаючи на начебто дію на нього «надзвичайних та невідворотних обставин», не попереджав Позивача про прострочення оплати за Договором та не посилався на недоліки власного фінансового стану, які б перешкоджали йому здійснювати платежі на користь АТ «НАЕК «Енергоатом», не пропонував Позивачу якогось альтернативного графіку платежів, відстрочення платежів та у зв`язку із цим, внесення змін до Договору. Натомість, графік платежів залишався без змін в кожній наступній додаткові угоді до Договору, які підписали Виробник і ПУП. Але при цьому ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» одночасно не відмовлялося приймати добросовісне виконання обов`язків з боку Позивача та продовжувало приймати (та реалізовувати своїм клієнтам) відпущену електричну енергію по Договору. Поведінка Відповідача свідчить про його свідоме фактичне ухилення від повного дотримання графіку платежів за кожною з укладених додаткових угод до Договору.

Суд помилково вважає, що заперечення Позивачем наявності у Відповідача в даному конкретному випадку (тобто, стосовно виконання обов`язків за Договором) форс- мажорних обставин є діями, які начебто суперечать попередній поведінці Позивача. Насправді ж дії Позивача, а саме: продовження відпуску електричної енергії по Договору, обмеження застосування пені за Договором за додатковою угодою, зменшення договірного обсягу за додатковою угодою сторін тощо свідчить про добросовісне виконання Договору з боку Позивача (в тому числі, обов`язків Виробника за Положення про ПСО), його добру волю щодо зміни деяких умов договору та його справедливе очікування на добросовісну оплату відпущеної Відповідачу електричної енергії, зокрема у випадку зменшення договірного обсягу, при якому фінансове навантаження на Відповідача відповідно зменшується. Тобто, попередня поведінка Позивача, про яку зазначає суд, жодним чином не направлена була на зміну чи відмову АТ «НАЕК «Енергоатом» від самих строків оплати (графіку платежів) ПУП за Договором. Зауважуємо, що матеріальні інтереси Позивача не мають страждати від його сумлінних дій та добросовісності щодо виконання Договору. Проте, суд проігнорував це у своєму Рішенні, викрививши тлумачення «попередньої поведінки» Позивача суто на користь виправдання невиконання договору з боку Відповідача.

Суд не врахував, що відповідно до вимог Положення про ПСО, Договору ПУП щомісяця письмово повідомляв Виробнику прогнозні обсяги споживання на наступний місяць, а також сторонами на кожний місяць відпуску електричної енергії в період дії ПСО підписувалися додаткові угоди, що фіксують такі істотні умови договору як зокрема договірний обсяг та порядок поетапної оплати за відпущену електричну енергію (п.6 Додаткових угод №№ 6-26). Відповідні додаткові угоди укладалися сторонами під час протягом дії воєнного стану в Україні в умовах збройної агресії рф проти України, в тому числі на території Донецької області. Тобто, Позивач виходить з того, що сторони Договору, зокрема ПУП, повністю усвідомлювали обставини, в яких такі додаткові угоди укладалися. Посилання суду (та Відповідача) на надзвичайність і непередбачуваність обставин воєнного стану та збройної агресії рф проти України є неспроможними стосовно не виконання з боку Відповідача вже з моменту укладення зазначених додаткових угод до Договору. Оскільки, з юридичної точки зору, на момент укладення Відповідачем і Позивачем додаткових угод відсутні необхідні елементи для визнання обставин форс-мажорними для Відповідача, щоб визнати їх такими, що звільняють його від відповідальності за невиконання Договору. У Рішенні суду відсутня правова оцінка згаданих «форс-мажорних» обставин у контексті по-суті фактичного регулярного досягнення (закріплення) сторонами згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу електричної енергії для кожного місяця поставки протягом того періоду дії воєнного стану в Україні та збройної агресії рф проти України, що охоплюється даною справою.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України.

Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, Рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права - статті 617, частини другої статті 625 ЦК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 9.2 Договору та норм процесуального права визначених у статі 236 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необгрунтованими та такими, не не підлягають задоволенню. Просить відмовити Державному підприємству "Національного атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/6631/23 залишити без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 03.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6631/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/6631/23.

08.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/6631/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/6631/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.07.2024 об 11:00 год.

19.07.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заявник вказав, що у зв`язку з плановою щорічною відпусткою представника позивача Денисенко Н.М., яка супроводжує зазначену справу у період з 22.07.2024 по 02.08.2024, просить відкласти судове засідання по справі №904/663123 на іншу дату. На підтвердження зазначених обставин надано копію витягу з наказу про надання відпустки №75-кв від 10.07.2024 та копію витягу з додатку до наказу про надання відпустки №75-кв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024, з метою здійснення правосуддя на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, які беруть участь у справі, у зв`язку з сигналом "Повітряна тривога" та наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, клопотанням відповідача, відкладено розгляд справи до 10.09.2024 на 09:30 год.

10.09.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

24.09.2021 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Енергоатом - Трейдинг державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - позивач, продавець) та відповідачем (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №65-150-SD-22-00421 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - договір).

Цей договір укладено відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністру України №483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (п. 1.1 договору).

За цим договором продавець зобов`язаний продати, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України) (п. 2.1 договору).

Згідно із п. 4.1 договору, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, індекс РДН BASE в торговій зоні об`єднаної енергосистеми України (бази) за період М-3, де М розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до повного їх виконання (п. 11.1 договору).

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме №6 від 16.02.2022, №7 від 26.03.2022, №8 від 28.04.2022, №9 від 23.03.2022, №10 від 27.06.2022, №11 від 27.07.2022, №13 від 24.08.2022, №14 від 30.09.2022, №15 від 30.10.2022, №16 від 22.11.2022, №17 від 28.12.2022, №18 від 25.01.2023, №19 від 20.02.2023, №20 від 29.03.2023, №21 від 27.04.2023, №22 від 31.05.2023, №23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, №25 від 24.08.2023, №26 від 26.09.2023, у яких сторони договору погоджували періоди постачання електричної енергії, загальний обсяг електричної енергії, ціну та вартість електричної енергії, умови оплати і суму гарантійного внеску.

Укладенню зазначених додаткових угод передувало листування між сторонами, що підтверджується долученими до позову листами позивача, адресованими відповідачу, а саме від 01.03.2022 за вих.№50-02/0741, від 03.05.2022 за вих.№50-02/1195, у яких позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року, у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні).

08.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №13, згідно із умовами якої сторони домовилися доповнити розділ №6 договору доповнити новим п. 6.5 такого змісту:

6.5. На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України.

У п. 2 даної додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладення, а саме з 24.02.2022.

У період з березня 2022 року до жовтня 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме №568 від 31.03.2022 на суму 244.678.693,48 грн (з ПДВ) (арк.117, том 1), №712 від 30.04.2022 на суму 116.943.480,00 грн (з ПДВ) (арк.118, том 1), №878 від 31.05.2022 на суму 61.669.177,92 грн (з ПДВ) (арк. 119, том 1), №1044 від 30.06.2022 на суму 48.060.216,00 грн (з ПДВ) (арк. 120, том 1), №1226 від 31.07.2022 на суму 49.635.662,40 грн (з ПДВ) (арк. 121, том 1), №1422 від 31.08.2022 на суму 69.489.927,36 грн (з ПДВ) (арк. 122, том 1), №1652 від 30.09.2022 на суму 76.855.219,20 грн (з ПДВ) (арк. 123, том 1), №1811 від 31.10.2022 на суму 88.709.377,06 грн (з ПДВ) (арк. 124, том 1), №2099 від 30.11.2022 на суму 98.982.604,80 грн (з ПДВ) (арк. 125, том 1), №2241 від 31.12.2022 на суму 134.259.915,74 грн (з ПДВ) (арк. 126, том 1), №4 від 31.01.2023 на суму 138.545.034,34 грн (з ПДВ) (арк. 127, том 1), №144 від 28.02.2023 на суму 133.325.740,80 грн (з ПДВ) (арк. 128, том 1), №310 від 31.03.2023 на суму 146.694.502,20 грн (з ПДВ) (арк. 129, том 1), №467 від 30.04.2023 на суму 140.066.622,62 грн (з ПДВ) (арк. 130, том 1), №625 від 31.05.2023 на суму 113.343.816,96 грн (з ПДВ) (арк. 131, том 1), №700 від 30.06.2023 на суму 115.444.267,20 грн (з ПДВ) (арк. 132, том 1), №806 від 31.07.2023 на суму 97.087.357,44 грн (з ПДВ) (арк. 133, том 1), №905 від 31.08.2023 на суму 99.075.248,06 грн (з ПДВ) (арк. 134, том 1), №983 від 30.09.2023 на суму 97.383.124,80 грн (з ПДВ) (арк. 135, том 1), №1171 від 31.10.2023 на суму 97.957.800,70 грн (з ПДВ) (арк. 136, том 1).

Для підтвердження порушень відповідача в частині строків внесення оплати за отриману від позивача електричну енергію останній долучив до справи інформацію про надходження коштів на рахунки ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та виписку по власному рахунку за період з 01.03.2022 до 31.10.2023.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач стверджує про наявність порушень з боку відповідача в частині своєчасності внесення оплати за отриману електричну енергію і підставність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат і їх стягнення в примусовому порядку з відповідача.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, останній посилається на такі докази.

(1) Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих.№2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) військової агресії російської федерації проти України, які є надзвичайними і невідворотними до їх офіційного закінчення.

(2) Сертифікат №3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Енергоатом- Трейдинг» та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 № 65-150- SD-21-00421 (далі - Договір); купівля-продаж електричної енергії для Періоду постачання з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року здійснювалась в обсязі, за ціною та вартістю, що зазначені у Додаткових угодах, а саме: від 16.02.2022 № 6 зі зміненим обсягом електричної енергії (погодження Продавця у листі № 50-02/0741 від 01.03.2022), від 26.03.2022 № 7 зі зміненим обсягом електричної енергії (погодження Продавця у листі № 50- 02/1195 від 03.05.2022), від 28.04.2022 № 8, від 23.05.2022 № 9, від 27.06.2022 № 10, від 27.07.2022 № 11, від 24.08.2022 № 13, від 30.09.2022 № 14, від 30.10.2022 № 15, від 22.11.2022 № 16, від 28.12.2022 № 17, від 25.01.2023 № 18, від 20.02.2023 № 19, від 29.03.2023 № 20, від 27.04.2023 № 21, від 31.05.2023 № 22, від 22.06.2023 № 23, від 25.07.2023 № 24, від 24.08.2023 № 25, від 26.09.2023 № 26 за актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме №568 від 31.03.2022 на суму 244.678.693,48 грн (з ПДВ) (арк.117, том 1), №712 від 30.04.2022 на суму 116.943.480,00 грн (з ПДВ) (арк.118, том 1), №878 від 31.05.2022 на суму 1.669.177,92 грн (з ПДВ) (арк. 119, том 1), №1044 від 30.06.2022 на суму 48.060.216,00 грн (з ПДВ) (арк. 120, том 1), №1226 від 31.07.2022 на суму 49.635.662,40 грн (з ПДВ) (арк. 121, том 1),№1422 від 31.08.2022 на суму 69.489.927,36 грн (з ПДВ) (арк. 122, том 1), №1652 від 30.09.2022 на суму 76.855.219,20 грн (з ПДВ) (арк. 123, том 1), №1811 від 31.10.2022 на суму 88.709.377,06 грн (з ПДВ) (арк. 124, том 1),№2099 від 30.11.2022 на суму 98.982.604,80 грн (з ПДВ) (арк. 125, том 1), №2241 від 31.12.2022 на суму 134.259.915,74 грн (з ПДВ) (арк. 126, том 1), №4 від 31.01.2023 на суму 138.545.034,34 грн (з ПДВ) (арк. 127, том 1), №144 від 28.02.2023 на суму 133.325.740,80 грн (з ПДВ) (арк. 128, том 1), №310 від 31.03.2023 на суму 146.694.502,20 грн (з ПДВ) (арк. 129, том 1), №467 від 30.04.2023 на суму 140.066.622,62 грн (з ПДВ) (арк. 130, том 1), №625 від 31.05.2023 на суму 113.343.816,96 грн (з ПДВ) (арк. 131, том 1), №700 від 30.06.2023 на суму 115.444.267,20 грн (з ПДВ) (арк. 132, том 1), №806 від 31.07.2023 на суму 97.087.357,44 грн (з ПДВ) (арк. 133, том 1), №905 від 31.08.2023 на суму 99.075.248,06 грн (з ПДВ) (арк. 134, том 1), №983 від 30.09.2023 на суму 97.383.124,80 грн (з ПДВ) (арк. 135, том 1), №1171 від 31.10.2023 на суму 97.957.800,70 грн (з ПДВ) (арк. 136, том 1).

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З частин першої-другої статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абз.1 частини першої статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з цим частина друга статті 625 ЦК України (яка є правовою підставою при поданні позову у цій справі) визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Водночас, Верховний Суд в своїх постановах неодноразово увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна позиція при вирішенні питання чи звільняють форс-мажорні обставини сторону від сплати нарахувань за ч.2 ст. 625 ЦК (річні та інфляційні) вже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі №910/8741/22 від 13.09.2023р.

Тому стаття 617 ЦК України сама по собі не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором згідно статті 617 ЦК України та пункту 9.2 договору, як підстава для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат визнається колегією суддів таким, що прийнято з порушенням норм матеріального праава, а відповідні доводи апеляційної скарги такими, що відповідають фактичним обставинам справи і приймаються до уваги колегії суддів апеляційного господарського суду.

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога позивача про стягнення з відповідача 47.333.930,02 грн, з яких 8.278.073,30 грн трьох процентів річних та 39.055.856,72 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем в зв`язку з порушеням відповідачем пункту 4.3 Договору щодо здійснення попередньої оплати електричної енергії у визначений в пункті 6 Додаткових угод.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначав про те, що «… оплата вартості електричної енергії ТОВ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГИТИЧНІ ПОСЛУГИ» в порушення пунтку 4.3 Договору та строків, встановлених пунтком 6 Додаткових угод до Договору не здійснювалася, що підтверджується інформацією від АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунок ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.03.2022р. по 31.10.2022р. та виписках по рахунку від АТ «Укрексімбанк за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р. від 14.11.2023р….».

Відповідно до пунктів 8,9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна, в тому числі, містити:

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Колегія суддів констатує, що позивачем на підтвердження юридичних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідачу, заявлено про подачу разом з позовною заявою, в тому числі, :

« … 35.Розрахунки 3 процентів річних та інфляційних втрат.pdf.

36.Акти купівлі продажу електричної енергії у періодах постачання з березня 2022 току по жовтень 2023 року.pdf..

37. Докази сплати ПУП за куплену у Продавця електричну енергію у періодах постачанння з 01.03 2022 по 31_10_2023.pdf…».

Фактично в матеріалах справи знаходяться

п35.Розрахунок 3 процентів річних та інфляційних втрат (т. 1 а.с. 161-191)

п.36.Акти купівлі продажу електричної енергії у періодах постачання з березня 2022 току по жовтень 2023 року.pdf. (т.1 а.с. 117-136).

та письмовий доказ під назвою « Інформація про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (код за ЄДРПОУ 24584661) за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р. (т.1 а.с. 137-157), який колегія суддів і ідентифікує як, « 37. Докази сплати ПУП за куплену у Продавця електричну енергію у періодах постачанння з 01.03 2022 по 31_10_2023.pdf),

Аналізуючи змістовне наповнення письмового доказу під назвою «Інформація про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (код за ЄДРПОУ 24584661) за період з 01.03.2022р. по 31.10.2023р. (т.1 а.с. 137-157), колегія суддів констатує відсутність в ньому даних на підставі яких можливо було б ідентифікувати періоди за які сплачувалися кошті, про які йдеться в цьому письмовому доказі.

Відповідно до пунктів 4,6 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив, в тому числі, повинен містити обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначав про наступне: «…керуючись вказаними правовими висновками Верховного Суду, Відповідач наголошує на енможливості нарахування інфляційних втрат на суми прострочення оплати планових платежів оскільки обов`язок щод оплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто до останього календарного дня розрахункового місяція, а інфляційні втарти можуть нараховауватися лпше починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснеини платіж…

… За підрахунком Відповідача розмір інфляційних втрат за період березень 2022 року - жовтень 2023 року становить 23 983 155,96 грн…

…За підрахунком Відповідача розмір 3% річних за період березень 2022 року -жовтень 2023 року становить 7 900 759,44 грн…».

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Оскільки Відповідачем також не надано документів первинного бухгалтерського обліку, в яких би містилися періоди, за які належало враховувати здійснені ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» платежі і які, відповідно, підтверджували б підтверджували правильність зарахування ним платежів відповідно до наведеного контрозрахунку втрат від інфляції та 3% річних (т. 2 а.с. 36-41), колегія суддів не приймає в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визнання Відповідачем розміру заявлених до стягення інфляційних втрат за період березень 2022 року - жовтень 2023 року у розмірі 23 983 155,96 грн та 3% річних за період березень 2022 року -жовтень 2023 року становить 7 900 759,44 грн як такі, щодо яких є обгрунтовані сумніви.

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарсього процесуальнгогшо кодексу Укрнаїин :

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.Відповідно до

Колегія суддів констатує, що , надаючи відповідь на відзив , позивач не надав доказів первинного бухгалтерського обліку в яких би були відображені дані, на підставі яких можливо було б визначити дійсний розмір інфляційних та 3% річних які підлягають стягненню згідно умов договору і фактичних обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта, п`ята цієї статті).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Відповідний правовий висновок викладено в Постанові КГС ВС 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях 13, 74 ГПК України.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, наданих стороною у справі і прийняття в той же день постанови суду по суті є порушенням принципу змагальності сторін згідно із статтею 13 ГПК України, оскільки в такому випадку інша сторона у справі позбавляється можливості подання заперечень та спростування на прийняті апеляційним судом додаткових доказів.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 28.05.2019 у справі № 925/859/16.

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням відсутності документів первинного бухгалтерського обліку в яких були б відображені дані, з яких можливо було б встановити періоди за які ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» здійснювало платежі у спірний період, колегія суддів констатує відсутність можливості самостійно за допомогою простих арифметичних операцій перівирити правильність наданих сторонами розрахунків і встановити дійсних розмір інфляційних та 3 % річних, які підлягають стягненню.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищенаведене виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення 8.278.073,30 грн трьох процентів річних та 39.055.856,72 грн інфляційних втрат, як таких, що не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Згідно з існуючим науковим підходом, обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин у судовій справі, які повно і всебічно з`ясовані на основі доказів, що були досліджені судом. Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, мотивованість є обов`язковою вимогою, відмінною від вимоги щодо обґрунтованості судового рішення. Причому мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті, тобто фактично «мотивованість» та «обґрунтованість» судового рішення є двома взаємопов`язаними вимогами, які співвідносяться, як форма (спосіб зовнішнього відображення) та зміст.

Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення, необхідно звернутися до аналізу практики національних судів та Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Дійсно, низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень.

Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У національній судовій практиці також чимало уваги приділяється питанню мотивованості судового рішення. Так, загальні вимоги до змісту судового рішення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14. Згідно з п. п. 11 та 12 постанови у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини.

Крім того, важливою ознакою мотивованості судового рішення є обґрунтованість посилань на відповідні правові норми, включаючи рішення ЄСПЛ. Це означає, що посилання на практику ЄСПЛ є: належним (предмет конвенційних норм відповідає природі відносин у конкретній ситуації судового розгляду); релевантним обставинам справи; правильним (тобто без перекручування змісту конвенційних норм); виправданим та пропорційним (стан законодавства щодо певної ситуації дозволяє та/або потребує застосування конвенційних положень).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному і матеріальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі і докази, наявні в матеріалах справи, не встановити обставини справи, які входять до предмету доказування і не спростовують висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу Украаїни, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/6631/23 підлягає зміні, з викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на нього, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/6631/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/6631/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/6631/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус