Постанова

від 05.12.2024 по справі 904/6631/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/6631/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Кондратова І. Д.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - Гарматін К. В.

відповідача - Балдинюк М. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (головуючий - Дармін М. О., судді Кощеєв І. М., Чус О. В.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 (суддя - Дупляк С. А.)

у справі № 904/6631/23

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (відповідач) про стягнення 47 333 930,02 грн, з яких 8 278 073,30 грн трьох процентів річних та 39 055 856,72 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю порушень з боку відповідача в частині своєчасного внесення оплати за отриману електричну енергію у зв`язку з чим наявні підстави для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат і їх стягнення з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у задоволенні позову відмовлено. Повернуто АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 141 976,83 грн.

4. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 24.09.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 65-150-SD-22-00421 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг та ряд додаткових угод до нього, у яких сторони договору погоджували періоди постачання електричної енергії, загальний обсяг електричної енергії, ціну та вартість електричної енергії, умови оплати і суму гарантійного внеску. Укладенню зазначених додаткових угод передувало листування між сторонами, що підтверджується долученими до позову листами позивача, адресованими відповідачу у яких позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року, у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні").

5. У період з березня 2022 року до жовтня 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії. Проаналізувавши інформацію про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та виписку з рахунку позивача за період з 01.03.2022 до 31.10.2023, суд першої інстанції встановив порушення з боку відповідача щодо строків внесення оплати за отриману від позивача електричну енергію.

6. Разом з цим, врахувавши положення п.9.1 Договору місцевий господарський суд дійшов висновку, що до форс-мажорних обставин може відноситися, в тому числі військова агресія проти України з боку російської федерації, яка проводить активні воєнні (бойові) дії, зокрема, на території здійснення господарської діяльності відповідача (Донецької області). При цьому, проаналізувавши у сукупності досягнуті між сторонами домовленості, які викладено у підписаному між сторонами договорі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що проведення активних (бойових) дій на території Донецької області (територія здійснення господарської діяльності відповідачем) є загальновідомою обставиною, яка є надзвичайною та невідворотною для відповідача, а отже може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов`язання за договором, яке полягає в оплаті за отриману від позивача електричну енергію, яка в подальшому постачалася побутовим споживачам такої енергії на територію Донецької області.

7. Суд першої інстанції також врахував, що відповідач долучив до матеріалів справи Сертифікат № 3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за № 234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, яким засвідчено форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій на території здійснення господарської діяльності кінцевих споживачів електричної енергії та здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача.

8. Також місцевий господарський суд зазначив, що з аналізу листування між сторонами вбачається, що позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року та у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин. Тобто, за висновками суду, станом на 01.03.2022 позивач фактично визнав настання форс-мажорних обставин для відповідача.

9. Таким чином, оцінивши Сертифікат № 3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), обставини та умови здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача на території Донецької області, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне, але у повному обсязі виконане зобов`язання зі сплати за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024, викладено його мотивувальну частину в іншій редакції.

11. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. При цьому, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

12. Відтак колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України.

13. Звідси, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором згідно статті 617 ЦК України та пункту 9.2 Договору, як підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат.

14. Разом з цим, в якості підстави для відмови у задоволенні позову та зміни мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив, що аналізуючи змістовне наповнення письмового доказу під назвою "Інформація про надходження коштів на рахунки ДП "НАЕК "Енергоатом" за період з 01.03.2022 по 31.10.2023, колегія суддів констатує відсутність в ньому даних на підставі яких можливо було б ідентифікувати періоди за які сплачувалися кошти, про які йдеться в цьому письмовому доказі. При цьому, відповідачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, в яких би містилися періоди, за які належало враховувати здійснені ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" платежі і які, відповідно, підтверджували б правильність зарахування ним платежів відповідно до наведеного відповідачем контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних. Позивачем також не надано доказів первинного бухгалтерського обліку в яких би були відображені дані, на підставі яких можливо було б визначити дійсний розмір інфляційних втрат та 3% річних які підлягають стягненню згідно умов договору і фактичних обставин справи.

15. Також, судом апеляційної інстанції не було прийнято в порядку частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визнання відповідачем розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат за період березень 2022 - жовтень 2023 року у розмірі 23 983 155,96 грн та 3% річних за період березень 2022 - жовтень 2023 року в сумі 7 900 759,44 грн, оскільки у суду існують обґрунтовані сумніви.

16. Вищенаведене, за висновками суду апеляційної інстанції виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення 8 278 073,30 грн трьох процентів річних та 39 055 856,72 грн інфляційних втрат, як таких, що не підтверджені належними і допустимими в розумінні статей 76, 77 ГПК України доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

17. Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача 47 333 930,02 грн, з яких 8 278 073,30 грн трьох процентів річних та 39 055 856,72 грн інфляційних втрат.

18. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

19. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

20. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

21. 24.09.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом - Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (відповідач, покупець) був укладений договір № 65-150-SD-22-00421 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг.

22. Цей договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністру України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (п.1.1 Договору).

23. За цим договором продавець зобов`язаний продати, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України) (п.2.1 Договору).

24. Згідно із п.4.1 Договору, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

25. Пунктом 4.2 Договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

26. Відповідно до п.9.1 Договору під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору та/або обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

27. Пункт 9.2 договору визначає, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

28. Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до повного їх виконання (п.11.1 Договору).

29. В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме № 6 від 16.02.2022, № 7 від 26.03.2022, № 8 від 28.04.2022, № 9 від 23.03.2022, № 10 від 27.06.2022, № 11 від 27.07.2022, № 13 від 24.08.2022, № 14 від 30.09.2022, № 15 від 30.10.2022, № 16 від 22.11.2022, № 17 від 28.12.2022, № 18 від 25.01.2023, № 19 від 20.02.2023, № 20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, № 24 від 25.07.2023, № 25 від 24.08.2023, № 26 від 26.09.2023, у яких сторони договору погоджували періоди постачання електричної енергії, загальний обсяг електричної енергії, ціну та вартість електричної енергії, умови оплати і суму гарантійного внеску.

30. Укладенню зазначених додаткових угод передувало листування між сторонами, що підтверджується долученими до позову листами позивача, адресованими відповідачу, а саме від 01.03.2022 за вих.№ 50-02/0741, від 03.05.2022 за вих.№ 50-02/1195, у яких позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року, у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні").

31. 08.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 13, згідно із умовами якої сторони домовилися доповнити розділ № 6 договору доповнити новим п.6.5 такого змісту:

"6.5. На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України".

32. У п.2 Додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладення, а саме з 24.02.2022.

33. У період з березня 2022 року до жовтня 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме № 568 від 31.03.2022 на суму 244 678 693,48 грн (з ПДВ), № 712 від 30.04.2022 на суму 116 943 480,00 грн (з ПДВ), № 878 від 31.05.2022 на суму 61 669 177,92 грн (з ПДВ), № 1044 від 30.06.2022 на суму 48 060 216,00 грн (з ПДВ), № 1226 від 31.07.2022 на суму 49 635 662,40 грн (з ПДВ), № 1422 від 31.08.2022 на суму 69 489 927,36 грн (з ПДВ), № 1652 від 30.09.2022 на суму 76 855 219,20 грн (з ПДВ), № 1811 від 31.10.2022 на суму 88 709 377,06 грн (з ПДВ), № 2099 від 30.11.2022 на суму 98 982 604,80 грн (з ПДВ), № 2241 від 31.12.2022 на суму 134 259 915,74 грн (з ПДВ), № 4 від 31.01.2023 на суму 138 545 034,34 грн (з ПДВ), № 144 від 28.02.2023 на суму 133 325 740,80 грн (з ПДВ), № 310 від 31.03.2023 на суму 146 694 502,20 грн (з ПДВ), № 467 від 30.04.2023 на суму 140 066 622,62 грн (з ПДВ), № 625 від 31.05.2023 на суму 113 343 816,96 грн (з ПДВ), № 700 від 30.06.2023 на суму 115 444 267,20 грн (з ПДВ), № 806 від 31.07.2023 на суму 97 087 357,44 грн (з ПДВ), № 905 від 31.08.2023 на суму 99 075 248,06 грн (з ПДВ), № 983 від 30.09.2023 на суму 97 383 124,80 грн (з ПДВ), № 1171 від 31.10.2023 на суму 97 957 800,70 грн (з ПДВ).

34. Для підтвердження порушень відповідача в частині строків внесення оплати за отриману від позивача електричну енергію останній долучив до справи інформацію про надходження коштів на рахунки ДП "НАЕК "Енергоатом" за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та виписку по власному рахунку за період з 01.03.2022 до 31.10.2023.

35. Посилаючись на вищевказані обставини, позивач стверджує про наявність порушень з боку відповідача в частині своєчасності внесення оплати за отриману електричну енергію і підставність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат і їх стягнення в примусовому порядку з відповідача.

36. Також судами встановлено, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

37. Разом з цим, сертифікатом № 3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за № 234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) на території здійснення господарської діяльності кінцевих споживачів електричної енергії та здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача, внаслідок чого виникло суттєве зниження потужності виробництва, зниження обсягів закупівлі електричної енергії та припинення закупівлі електричної енергії.

Позиція Верховного Суду

38. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

40. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

41. Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

42. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

43. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).

44. Згідно з нормами статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

45. За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір

Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

46. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

47. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

48. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

49. Разом з цим, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

50. Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

51. Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

52. При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.

53. Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу

Аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

54. Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

55. За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК України).

56. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

57. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

58. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

59. Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

60. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

61. У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

"- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката".

62. У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, Суд зазначив, що:

"- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання".

63. Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

64. Верховний Суд звертає увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

65. Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

66. Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

67. Таким чином, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22.

68. Разом з цим, повідомлення про форс - мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору

Такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22.

69. Крім того, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс - мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

70. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі Nє 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі Nє 914/385/18, від 10.04.2019 у справі Nє 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі Nє 915/641/18, від 03.08.2022 у справі Nє 910/5408/21, від 21.09.2022 у справі Nє 904/3469/21.

71. Не врахувавши вищезазначеного місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин правил щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначених статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України. Відтак Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у відповідній частині.

72. Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що змістовне наповнення письмового доказу під назвою "Інформація про надходження коштів на рахунки ДП "НАЕК "Енергоатом" за період з 01.03.2022 по 31.10.2023 свідчить про відсутність в ньому даних на підставі яких можливо було б ідентифікувати періоди за які сплачувалися кошти, про які йдеться в цьому письмовому доказі. При цьому, відповідачем не надано документів первинного бухгалтерського обліку, в яких би містилися періоди, за які належало враховувати здійснені ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" платежі і які, відповідно, підтверджували б правильність зарахування ним платежів відповідно до наведеного відповідачем контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних. Також апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не надано доказів первинного бухгалтерського обліку в яких би були відображені дані, на підставі яких можливо було б визначити дійсний розмір інфляційних втрат та 3% річних які підлягають стягненню згідно умов договору і фактичних обставин справи. Разом з цим, суд апеляційної інстанції не прийняв в порядку частини першої статті 75 ГПК України визнання відповідачем розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат за період березень 2022 - жовтень 2023 року у розмірі 23 983 155,96 грн та 3% річних за період березень 2022 - жовтень 2023 року в сумі 7 900 759,44 грн, зазначивши про наявність у суду обґрунтованих сумнівів.

73. Однак Верховний Суд не погоджується із наведеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

74. Так, основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

75. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

76. Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

77. Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

78. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

79. Верховний Суд звертає увагу, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

80. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

81. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

82. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

83. У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

84. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

85. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

86. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

87. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

88. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

89. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

90. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

91. Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

92. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

93. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

94. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

95. Натомість, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, взагалі не перевірили та не надали належної правової оцінки наданому позивачем розрахунку, чим порушили вимоги статей 14, 86, 236, 237 ГПК України та статті 625 ЦК України.

96. Крім того, щодо розрахунку інфляційних втрат слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 у справі № 921/460/22 вказав таке:

"45. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначається, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу, 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців поспіль, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

46. Вказані висновки відображені у низці постанов Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду (постанови від 20.01.2022 у справі № 910/6802/21, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 29.07.2020 у справі № 914/1470/19 тощо).

47. Таким чином, при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов`язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати.

48. Натомість висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується.

49. Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання".

97. Так, за змістом статті 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

98. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

99. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

100. Верховний Суд також звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності, який зобов`язує суди не допускати декларативного підходу в оцінці доказів.

101. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

102. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

103. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

104. Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам процесуального закону не відповідають.

105. Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, чого в даному випадку судами не дотримано.

106. Разом з цим, в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

107. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, адже суди не врахували наведені вище норми чинного законодавства, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору.

108. Верховний Суд зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

109. У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

110. Аналогічно, у даній справі, ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки всім обставинам справи та наявним доказам, Суд вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановлених судових рішень в розумінні статті 6 Конвенції.

111. У зв`язку з зазначеним, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустились суди попередніх інстанцій, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі щодо відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

113. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

114. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" шляхом скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

115. Так, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Розподіл судових витрат

116. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 904/6631/23 скасувати.

3. Справу № 904/6631/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Н. М. Губенко

І. Д. Кондратова