Постанова

від 23.09.2024 по справі 904/4328/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4328/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 (суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро, повний текст якої підписаний 01.07.2024), постановлену за результатом розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 про визнання недійсним укладений між АТ "Європейський промисловий банк" та ТОВ "Санойл-Агро" кредитний договір від 12.10.2018 №008/18-04 КЛ, у справі №904/4328/22

за первісним позовом Акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОЙЛ-АГРО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 339 904,06 доларів США

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОЙЛ-АГРО",

до Акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій, з посиланням на порушення при її постановленні норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, та передати питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору № 008/18-04 КЛ про надання кредиту на умовах невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 12.10.2018 на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

позовна заява третьої особи ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-агро» стосується визнання недійсним кредитного договору № 008/18-04 КЛ про надання кредиту на умовах невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 12.10.2018.

Первісний позов Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-агро» стосується стягнення заборгованості за кредитним договором № 008/18-04 КЛ про надання кредиту на умовах невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 12.10.2018.

Зустрічним позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-агро» до Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» стосується визнання недійсним договору від 30 листопада 2021 року про внесення змін до кредитного договору № 008/18-04 КЛ про надання кредиту на умовах невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 12.10.2018.

Відповідно, позовна заява ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог ст. 49 та ч. 2 ст. 180 ГПК України, оскільки її позов виникає з одних правовідносин (кредитного договору № 008/18-04 КЛ про надання кредиту на умовах невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 12.10.2018), що і первісний та зустрічний позови, і задоволення вказаного позову буде мати наслідком відмову в задоволенні судом первісного позову.

Предметом спору по цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, і визнання недійсним договору від 30 листопада 2021 року про внесення змін до кредитного договору. Відповідно, позов ОСОБА_1 про визнання недійсним самого кредитного договору, за яким Позивач просить стягнути заборгованість, а Зустрічний позивач просить визнати недійсним додаткову угоду до нього, не виходить за межі предмету спору.

Сторони своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 10.07.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

15.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

29.07.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 16.07.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі №904/4328/22; розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

23.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відрядженням судді ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, справу № 904/4328/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.

Частинами 1,2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Акціонерне товариство "ЄВРОПЕЙСКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК", (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОЙЛ-АГРО" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 339 904,06 доларів США, в тому числі 299 952,69 доларів США простроченої заборгованості за тілом кредиту, 39 951,37 доларів США прострочених процентів за користування кредитом.

Заявлені вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором від 12.10.2018 № 008/18-04КЛ.

07.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "САНОЙЛ-АГРО" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою, за змістом якої просить суд визнати недійсним Договір від 30.11.2021 про внесення змін до Кредитного договору від 12.10.2018 №008/18-04 КЛ.

Ухвалою суду від 21.02.2023 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

27.06.2024 до суду надійшла позовна заява, подана в порядку ст. 49 ГПК України, за змістом якої ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним укладений між АТ "ЄВРОПЕЙСКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК" та ТОВ "САНОЙЛ-АГРО" Кредитний договір від 12.10.2018 №008/18-04 КЛ.

Ухвалою від 01.07.2024 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами ст.49 ГПК України.

Зміст ч. 1 ст. 49 ГПК України свідчить, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв як:

1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);

2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);

3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/1610/20 від 30.11.2021, у справі №910/6681/20 від 10.02.2021, у справі №912/2751/16 від 11.11.2020, у справі №911/3132/17 від 05.12.2019.

Позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення ч. 5 ст. 49 та ч. 4 ст. 180 ГПК України та відповідати вимогам ст.ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18.

Отже, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.

Згідно з частиною 5 статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Так, відповідно до цих правових норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 ГПК України.

За частинами другою, третьою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо стягнення з ТОВ САНОЙЛ-АГРО заборгованості за Кредитним договором № 008/18-04КЛ (вимоги за первісним позовом), а також, з приводу визнання недійсним Договору від 30.11.2021 про внесення змін до Кредитного договору № 008/18-04КЛ (вимога за зустрічним позовом).

У свою чергу, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про визнання недійсним Кредитного договору № 008/18-04 КЛ, недійсність якого не є предметом спору по справі № 904/4328/22.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 , яку дана особа заявляє в своєму позові, хоча і пов`язана з первісним та зустрічним позовами, але за змістом її формулювання знаходиться поза межами предмету спору по справи № 904/4328/22, у зв`язку із чим, така особа не може бути допущена до участі у справі в порядку ст. 49 ГПК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що вимога ОСОБА_1 не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки знаходиться поза межами спору у справи № 904/4328/22, не стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Оскільки до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу, то у випадку подання такого позову з порушенням цієї статті, відповідно до приписів частини шостої статті 180 ГПК України така заява ухвалою суду повертається заявнику.

Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі №904/4328/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі №904/4328/22 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.09.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков