Рішення

від 16.09.2024 по справі 904/2112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2112/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій за договором

Представники:

від позивача : Пікульська Катерина Володимирівна, свідоцтво серія ДН №5480, адвокат

від відповідача: Сиромятников Е.О., посвідчення № 0292, від 20.07.2015, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" (далі - відповідач) штрафні санкції за договором поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023р., у загальному розмірі 1 862 695, 22 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

1 164 305, 22 грн - пеня;

698 390,00 грн - штраф.

Ухвалою від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.06.2024.

24.05.2024 від Позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 27.05.2024 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Призначено судове засідання на 03.06.2024.

31.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про вступ у справу як представника.

В судовому засіданні 03.06.2024 оголошено перерву до 24.06.2024 о 10:45.

12.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.06.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 24.06.2024 оголошено перерву до 01.07.2024.

28.06.2024 через систему "Електронний суд " від відповідача надійшли заперечення у справі.

01.07.2024 через систему "Електронний суд " від відповідача надійшли заперечення у справі.

Ухвалою від 01.07.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів по 14.08.2024. Відкладено підготовче засідання на 05.08.2024.

В судовому засіданні 05.08.2024 Позивач та Відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення до розгляду справи по суті не заперечували.

Ухвалою від 05.08.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 19.08.2024.

У судовому засіданні 19.08.2024 сторони надали усні пояснення, та було оголошено перерву до 16.09.2024 р. для підготовки сторін до судових дебатів.

28.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі з додатками.

03.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення у справі з додатками, в яких відповідач заперечив проти залучення документів наданих позивачем разом із додатковими поясненнями по справі ,а саме товарно-транспортні накладні від 30.11.2023 № 30111, від 30.11.2023 № 30112, від 04.12.2023 № 04121.

У судовому засіданні 16.09.2024 р. продовжено розгляд справи по суті, відбулись судові дебати, в межах яких сторони підтримали свої правові позиції.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи та доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 16.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем умов договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовної заяви, зазначив, що товар за Договором поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. було фактично поставлено та отримано ним 11.09.2023 р., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR-накладними), позивачем було порушено Порядок приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ «Укргазвидобування», який було затверджено самим позивачем.

Також, на думку відповідача у відповідності до положень п. 7.8. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., оскільки прострочення виконання зобов`язань з боку відповідача тривало менше ніж 30 днів, то штраф не має нараховуватись.

Відповідач вважає, що в межах справи існують істотні зміни обставин, а саме - закінчення періоду звільнення імпорту окремих товарів від оподаткування ПДВ та ввізним митом, через що ним було запропоновано позивачу укласти додаткову угоду із додаванням ПДВ до суми договору та продовження строку виконання поставки. Проте, позивач тривалий час ухилявся від розгляду листів відповідача, та погодив 23.10.2023 р. (тобто, вже після закінчення строку поставки товару) лише укладення додаткової угоди, якою до ціни договору було додано ПДВ. Крім того, відповідач зазначав, що через небезпечну ситуацію у Чорному морі, експедитор не мав можливості своєчасно поставити замовлений товар, а відповідно, було змінено порт доставки вантажу.

Також відповідач надав клопотання про зменшення штрафних санкцій, у разі задоволення позовних вимог, через неможливість нормально здійснювати господарську діяльність через повітряні тривоги та ракетні обстріли, складної геополітичної ситуації у Чорному морі, що призвело до зміни порту призначення вантажу, відсутність належної реакції на зміну обставин та затягування укладання додаткової угоди з боку позивача, самостійне виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань, не дивлячись на несприятливі обставини, збитковість підприємства у 2023 році.

Також, відповідачем у відзиві було поставлено позивачу письмові запитання в порядку статті 90 ГПК України.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ ВІДПОВІДАЧА.

Позивач у відповіді на відзив визнав факт отримання ним товару від відповідача 11.09.2023 р., проте, зазначив, що, оскільки на поставлений товар були відсутні товаросупровідні документи (видаткова накладна, рахунок та ТТН), позивач не підписав видаткову накладну.

Крім того, позивач зазначає, що у спірних правовідносинах не застосовуються умови Порядку приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, що розміщені на сайті позивача, оскільки абз. 2 п. 5.9. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. Сторони передбачили, що цим Порядком вони встановлюють окремий порядок приймання-передачі Товарів по кількості та якості.

Також позивач зазначив, що ним було вчинено всі дії, спрямовані на виконання відповідачем його обов`язку за Договором поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., а товар не було прийнято у зв`язку з недоданням до нього відповідачем товаросупровідної документації.

Позивач заперечив проти існування форс-мажорних обставин для відповідача, зазначивши при цьому, що при укладенні договору відповідач знав про військову агресію російської федерації, не повідомив позивача протягом 7 днів після настання форс-мажорних обставин.

Позивач також заперечував і проти зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, зазначивши при цьому, що докази незадовільного фінансового становища відповідача створені ним самим, фінансові втрати має нести російська федерація а не позивач, а також відзначив, що на його думку, сплата штрафу є звичайним господарським ризиком.

Позивачем у відповіді на відзив було надано відповіді на письмове опитування позивача, у відповідності до якого позивач підтвердив факт отримання 11.09.2023 р. товару від позивача, проте, зазначив про те, що вказаний товар не було прийнято позивачем.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ ПОЗИВАЧА.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач звертає увагу на факт суперечливої поведінки позивача, який, з одного боку вказує, що відповідачем не було надано позивачу у тому числі і видаткову накладну, а з іншого зазначає, що сам позивач і не підписав видаткову накладну.

Відповідач зазначив, що товарно-транспортна накладна і міжнародна вантажна накладна є аналогами для внутрішніх та міжнародних автомобільних перевезень відповідно, а оскільки товар замовлявся відповідачем з-за кордону, то в межах спірних відносин саме CMR є аналогом товарно-транспортної накладної.

Також, на думку відповідача, твердження про ненадання відповідачем рахунку є необґрунтованим та не може бути підставою для стягнення грошових коштів у сумі понад мільйон гривень, що підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 915/641/19.

Окрім того, відповідачем було висловлено незгоду з позиціями позивача стосовно незастосовності Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей та щодо відсутності істотних змін обставин.

ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА У СПРАВІ.

Позивач зазначив, що під час передання товару 30.11.2023 та 04.12.2023 були наявні товарно-транспортні накладні: №0111 від 30.11.2023, №30112 від 30.11.2023, №04121 від 04.12.2023, які були підписані відповідальною особою АТ «Укргазвидобування».

Також, позивач зазначив, що після отримання вказаних товарно-транспортних накладних, ним і було підписано видаткові накладні, а отже, фактично товар було поставлено 30.11.2023 та 04.12.2023.

ПОЯСНЕННЯ ВІДПОВІДАЧА У СПРАВІ.

Відповідач зазначає, що позивачем було подано до суду товарно-транспортні накладні після закінчення строку подання доказів та без жодного обґрунтування неможливості подання таких доказів раніше.

Також, на думку відповідача, надані позивачем товарно-транспортні накладні не є документами, які підтверджують безпосереднє отримання товару позивачем, оскільки 28.11.2023 р. товар було забрано відповідачем для проведення діагностики на прохання позивача, що було оформлено відповідною накладною вимогою за типовою формою М-11 у якій чітко зазначається, що у цей день товар було відправлено зі складу УКРБУРГАЗ до відповідача, а отже - товарно-транспортними накладними, що підтверджують отримання позивачем товару є саме накладні СMR, надані відповідачем в якості додатку до відзиву.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за Договором поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., у зв`язку з несвоєчасною поставкою відповідачем товару за вказаним договором.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 19.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" (Постачальника) та Акціонерним товариством "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі заступника директора з матеріально-технічного забезпечення Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (в якості Покупця) було укладено Договір поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р..

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві дизель-генераторні установки малої потужності в асортименті (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

За змістом пункту 1.2. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

У відповідності до пункту 2.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений цим Договором, (невідповідність Товару умовам Договору для цілей застосування розділу VII, Відповідальність Сторін прирівнюється до неналежної якості Товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується якщо Постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства в Україні - далі нерезидент в Україні).

У відповідності до пункту 5.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.2. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку 4 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

У випадку, якщо Покупець виявить помилки в документах, що передбачені п. 5.4., 5.5.1-5.5.4 та/або відсутність одного з документів, передбачених п. 5.4., 5.5.1-5.5.4, Постачальник зобов`язаний виправити такі помилки та/або надати відсутній документ/-ти. (застосовується, якщо Постачальник є нерезиденттом в Україні) Строк поставки не буде подовжено на час виправлення помилок та/або надання відсутніх документів.

У випадку, якщо умови поставки належать до ІНКОТРЕМС 2010 груп «D» та «С», не пізніше ніж за 2 робочі дні до відвантаження товару постачальник надає інформацію покупцю про пункт прикордонного переходу з Україною транспортними засобами з відвантаженим товаром (застосовується якщо постачальник є нерезидентом в Україні ). (п. 5.2.2. договору).

Відповідно до пункту 5.4. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., Постачальник зобов`язаний забезпечити Товар наступними товаросупровідними документами (в рамках кожної поставки. Такі документи повинні бути надані Постачальником Покупцю одночасно із здійсненням поставки Товару):

технічний паспорт на кожну окрему одиницю обладнання;

керівництво по експлуатації, або аналогічний йому документ на кожну окрему одиницю обладнання в тому числі, але не виключно, на українській мові.

товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна) - 4 оригінали;

відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист на кожну транспортну одиницю з обов`язковим зазначенням нетто-брутто, по кожній товарній позиції у відповідності до Специфікації, , кількості пакувальних місць і виду упаковки, габаритів (ДхШхВ, мм) по кожній товарній позиції відповідно до Специфікації, враховуючи первинне пакування (у разі наявності такого пакування) (за вимогою Покупця) - 1 оригінал;

сертифікат походження (застосовується якщо Постачальник є нерезидентом в Україні), виданий компетентним органом країни-відправлення - оригінал та копії;

інвойс із обов`язковим вказанням країни походження (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) - 1 копію;

інші документи, на вимогу митних органів України та/або на вимогу Покупця, у разі проведення митного оформлення Товару Покупцем (застосовується, якщо Постачальник не є резидентом України), зокрема але не виключно, для підтвердження митної вартості Товару та/або країни походження.

Крім того, за змістом пункту 5.5.2. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., Постачальник зобов`язаний надати Покупцю додатково до документів, зазначених у п. 5.4. даного Договору, наступні товаросупровідні документи: при здійсненні перевезення Товару автотранспортом: для Постачальника - резидента України: оригінал акту приймання-передачі товару/видаткової накладної, примірник товарно-транспортної накладної (ф.№1 - ТН); для Постачальника, що є нерезидентом в Україні: оригінал акту приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (CMR)/ примірник товарно-транспортної накладної (ф.№1-ТН).

Відповідно пункту 5.6. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., товарно-транспортна накладна при перевезенні Товару автотранспортом повинна бути оформлена відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, чинних на день складання товарно-транспортної накладної.

По прибуттю Товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем Покупця (п. 5.7. договору).

У пункті 5.8. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. зазначено, що прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків а Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати Покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.

Згідно з пунктом 5.9. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., підписанням цього Договору Постачальник підтверджує, що з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ «Укргазвидобування», який встановлює приймання товарно-матеріальних цінностей/Товарів по кількості та якості (далі - Порядок) і розміщений на офіційному сайті АТ «Укргазвидобування» - http://ugv.com.ua/.

(за посиланням: http://ugv.com.ua/uk.page/does?count=6 у розділі Закупівлі - Нормативні документи), ознайомлений, та зобов`язується дотримуватись вимог цього Порядку.

Сторони Договору цим Порядком встановлюють окремий порядок приймання-передачі Товарів по кількості та якості.*

*Порядок є обов`язковим для виконання Покупцем та Постачальником під час приймання товарно-матеріальних цінностей (далі -ТМЦ) по кількості та якості за договорами, по яких здійснюється закупівля ТМЦ на умовах поставки груп «D» та «С» ІНКОТЕРМС 2010, на умовах поставки груп «D» та «С» ІНКОТЕРМС 2020, а у випадках незастосування правил ІНКОТЕРМС - якщо місцем поставки ТМЦ є склад Покупця.

Згідно з пунктом 5.10. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов`язані із затримками при постачанні Товару, приймає на себе Постачальник.

У відповідності до пункту 5.18. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., Товар, що не відповідає комплекту/комплектності та/або кількості, або/та якості може прийматися Покупцем або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання за рахунок Постачальника, до його заміни та/або доукомплектації. Постачальник зобов`язаний розпорядитися Товаром, прийнятим на відповідальне зберігання протягом 10 днів. Якщо Постачальник у цей строк не розпорядиться Товаром, Покупець має право реалізувати Товар для відшкодування понесених своїх збитків.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього Договору і діє до 31.01.2024 (включно). (п. 10.1. договору).

Сторони також уклали Додаткову угоду №1 від 23.10.2023, якою, зокрема, домовились викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ., а також викласти специфікацію № 1 в новій редакції, якою сторони узгодили найменування товару, УКД ЗЕД, кількість та вартість.

Строк поставки товару визначається відповідно до Графіка поставки Товару.( п. 3 Специфікації).

В свою чергу, у відповідності до Графіку поставки Товару від 19.04.2023 р., який є Додатком № 3 до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., строк поставки - протягом 120 календарних днів з моменту укладення договору.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання зі своєчасної поставки товару не виконав, передавання товару за спірним договором відбулося 30.11.2023, 01.12.2023 та 04.012.2023, що підтверджується видатковими накладними № 290 від 30.11.2023, № 298 від 30.11.2023, № 299 від 04.12.2023.

Зважаючи на прострочення поставки товару, позивач на підставі п. 7.8 договору нарахував пеню в розмірі 1 164 305,22 грн. та штраф у розмірі 698 390,00 грн. та звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

01 травня 2023 року між ТОВ "ЕНЕРГІЯ" та ТОВ «КТЛ Україна» було укладено Заяву № 4 до договору транспортного експедирування №24/01/22-ЕНЕРГ, у відповідності до якого, адресою експортного/імпортного митного оформлення є МП Одеса-Центральний, а пунктом переходу кордону - Рені, Одеської області. При цьому, пунктом завантаження на контейнеровоз зазначено - Констанца, Румунія.

У відповідності до листа № 08/5.23 від 08.05.2023, відповідач повідомив позивача, що згідно із Законами України від 13 грудня 2022 року No2836-ІХ та No2837-IX, 1 травня 2023 року завершується період звільнення імпорту окремих товарів від оподаткування ПДВ та ввізним митом, а в окремому випадку - і від акцизного податку, та просив позивача надати додаткову угоду до діючого Договору поставки № УБГ227/015-23 від 19.04.2023р. із додаванням ПДВ до суми договору.

Згідно до листа ТОВ «КТЛ Україна» від 12.06.2023 вих. № 4-1-12/06ЕНЕГР, ТОВ «КТЛ Україна» повідомляло ТОВ "ЕНЕРГІЯ" що з огляду на складну геополітичну ситуацію в Чорному морі та відносно «Зернової угоди», відсутня можливість здійснити доставку у порт Констанца, Румунія, та запропоновано змінити пункт призначення на порт Гданськ, Польща.

В свою чергу, ТОВ "ЕНЕРГІЯ" листом від 15.06.2023 р. № 15/06-1 погодилась на зміну порта отримувача.

15 червня 2023 року між ТОВ "ЕНЕРГІЯ" та ТОВ «КТЛ Україна» була оформлена Заявка № 5 до договору транспортного експедирування №24/01/22-ЕНЕРГ, у відповідності до якого, адресою експортного/імпортного митного оформлення є МП «Столичний», а пунктом переходу кордону - Яготин Волинської області. При цьому пунктом завантаження на контейнеровоз зазначено - Гданськ, Польща.

У відповідності до листа № 07/9.23 від 07.09.2023, відповідач повідомляв позивача про скасування норм щодо звільнення операцій з імпорту окремих товарів від оподаткування ПДВ та ввізного мита, а в окремих випадках й від акцизного податку, та зазначав, що ТОВ "ЕНЕРГІЯ" було сплачено відповідні ставки ПДВ у розмірі 20% та мита у розмірі 5% від вартості товарів. Окрім того, відповідачем у зазначеному листі було вказано про можливі затримки у зв`язку з агресією російської федерації, та просив позивача розглянути питання щодо збільшення терміну постачання на 30 днів. Підсумовуючи відповідач просив підготувати та направити для підписання додаткову угоду до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. щодо зміни вартості договору та строків постачання.

11.09.2023 р. відповідач доставив на склад позивача товар у відповідності до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., що підтверджується CMR-накладними (міжнародними товарно-транспортними накладними) №KTL0509-01, №KTL0509-02, №KTL0509-03 на яких міститься відмітка "Філія Бурове Управління "УКРБУРГАЗ", а також підпис завідувача складом №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Жингалової В.В..

Листом від 13.09.2023 р. № 13/9.23 відповідач повідомляв позивача про лист від 07.09.2023 та звертав увагу на необхідність внесення змін до строків постачання посилаючись на ракетні атаки, позапланові відключення електропостачання, що стало причиною затримки процесу укладання договору з виробником генераторних установок та затримки під час транспортування, та просило змінити строки постачання за укладеним договором. Відповідачем до вказаного листа було додано Довідку АН-139 про істотну зміну обставин Сумської Торгово-промислової палати від 20.09.2023 р., та Довідку Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1.

23.10.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., у відповідності до якої сторони узгодили, що ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях, з урахуванням ПДВ, змінили ціну Договору та Спеціфікацію № 1, а також, визначили, що інші умови Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. залишаються без змін.

У відповідності до Накладної-вимоги від 28.11.2023 р. на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, завідувач складом №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Жингалова В.В. відпустила ТОВ "ЕНЕРГІЯ" 40 генераторних установок, а також, оливу моторну та антифриз.

Факт перевезення вантажу від Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» до ТОВ "ЕНЕРГІЯ" підтверджується Товарно-транспортними накладними № 987 від 28 листопада 2023 року, № 985 від 28 листопада 2023 року та № 986 від 28 листопада 2023 року, які підтверджують перевезення 40 дизель-генераторних установок.

У відповідності до Товарно-транспортних накладних № 30111 від 30 листопада 2023 року та № 30112 від 30 листопада 2023 року ТОВ "ЕНЕРГІЯ" направила Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" загалом 20 дизель-генераторних установок завідувачем складу №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Жингаловою В.В..

30 листопада 2023 року між позивачем та відповідачем було підписано Видаткову накладну № 290, у відповідності до якої вартість поставленого товару склала 2 205 000,00 грн та Видаткову накладну № 298, у відповідності до якої вартість поставленого товару складала 4 446 540,00 грн. Сумарно вказані видаткові накладні складені на 20 дизель-генераторних установки.

У відповідності до Товарно-транспортної накладної № 04121 від 04 грудня 2023 року, ТОВ "ЕНЕРГІЯ" направила Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" 20 дизель-генераторних установок, які були прийняті завідувачем складу №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» Жингаловою В.В..

04 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем було підписано Видаткову накладну № 299, у відповідності до якої вартість поставленого товару, який являв собою 20 дизель-генераторних установок, склала 5 919 480,00 грн.

30.01.2024 р. позивачем засобами поштового зв`язку було відправлено на ім`я відповідача Претензію від 29.01.2024, яка була отримана відповідачем 05.02.2024, у відповідності до якої, повідомляв про прострочення відповідачем строку поставки товару у відповідності до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., та просило перерахувати позивачу пеню у розмірі 1 164 305,22 грн та штраф у розмірі 698 390,00 грн.

В свою чергу, відповідач надав позивачу відповідь від 22.02.2024 р. за № 1/1-19102 на претензію, у відповідності до якої, посилаючись на значну кількість повітряних тривог, та на складний процес виконання Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. просило врахувати факти наведені відповідачем та не ініціювати судових спорів, що можуть призвести до можливих додаткових витрат обох зі сторін. До наведеної відповіді відповідачем було додано Довідку АН-13 від 22.02.2024 р. про істотну зміну обставин, видану Сумською торгово-промисловою палатою.

Щодо посилання відповідача на те, що фактично товар позивачем отримано 11.09.2023, що підтверджується CMR-накладними №KTL0509-01, №KTL0509-02, №KTL0509-03, суд зазначає наступне.

В даному випадку позивач підтвердив цей факт. При цьому відповідно до п. 5.2. договору датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку 4 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

Тобто дата, зазначена в CMR - 11.09.2023 є фактичною датою передачі постачальником покупцю.

Суд наголошує на тому, що, як було встановлено вище, укладений між сторонами договір передбачає обов`язкове застосування та виконання сторонами Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" затвердженого рішенням правління АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" від 19 грудня № 450.

У відповідності до п. 2.2. вказаного Порядку, одним з основних критеріїв приймання ТМЦ є наявність належним чином оформленої всієї супровідної документації до ТМЦ, в тому числі, щодо кількості екземплярів документів, що вказані в договорі. Вказаний критерій зазначається і у Додатку 1 до Порядку - Акта вхідного контроля ТМЦ як перший критерій для здійснення вхідного контролю.

У пункті 2 Специфікації № 1 від 19.04.2023 р., яка є Додатком № 1 до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP Інкотермс 2010, а відповідно, вищезазначений порядок є застосовним і в силу положень 5.9. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р.

Відповідно до п. 2.2. Порядку серед основних критеріїв приймання ТМЦ відповідною комісією Покупця зазначається, зокрема, Наявність належним чином оформленої всієї супровідної документації до ТМЦ, в тому числі щодо кількості екземплярів документів, відповідає вимогам, що вказані в договорі.

Згідно до пункту 2.4. Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" у разі встановлення комісією невідповідності ТМЦ хоча б одному з критеріїв, встановлених у п. 2.2. Порядку, приймання ТМЦ зупиняється, про що невідкладно повідомляється Відповідальний підрозділ за договором. Відповідальний підрозділ в найкоротший строк, але не пізніше наступного дня з дня отримання такого письмового повідомлення та/або повідомлення електронною поштою, повідомляє Постачальника про зупинення процедури прийняття ТМЦ та пропонує Постачальнику направити уповноважену особу до місця приймання ТМЦ для продовження проведення огляду та складання документів про прийняття/неприйняття ТМЦ.

Пунктом 2.5. Порядку визначено, що Про зупинення процедури прийняття ТМЦ Постачальник повідомляється засобами телефонного зв`язку та/або електронною поштою на електронну адресу Постачальника, вказану в договорі, та/або телеграмою та/або будь-яким іншим способом передбаченим договором, та/або іншими засобами зв`язку, що використовувались Постачальником під час процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір.

При цьому у відповідності до п. 28. Порядку Процедура приймання ТМЦ поновлюється після прибуття уповноваженого представника Постачальника на місце приймання ТМЦ, про що робиться відповідна відмітка у Акті вхідного контролю ТМЦ із зазначенням дати, часу, та вносяться дані уповноваженого представника Постачальника, в тому числі щодо документу, що підтверджує повноваження останнього. Після поновлення приймання ТМЦ комісія Покупця вказує уповноваженій особі Постачальника на невідповідності, які стали підставою для зупинення приймання ТМЦ, після чого комісія Покупця та уповноважена особа Постачальника проводять спільний огляд ТМЦ відповідно до цього Порядку, якщо інше не передбачено чинним законодавством України чи договором. Уповноважена особа/представник Постачальника зобов`язана/ний мати та надати для огляду документ, що посвідчує його особу. Повноваження уповноваженої особи/представника Постачальника повинні бути підтверджені відповідним документом (п. 2.8. Порядку).

Пунктом 2.9. Порядку встановлено, що у разі незгоди з висновками, які викладені в Акті вхідного контролю ТМЦ, уповноважений представник Постачальника підписує його із зазначенням пропозицій та зауважень (письмових обґрунтувань) до відповідного Акту.

При цьому у відповідності до пункту 3.1. Порядку у випадках, коли за результатами огляду ТМЦ комісією Покупця з уповноваженою особою Постачальника, Покупець та Постачальник не дійшли згоди щодо вирішення спірних питань, які викладені в загальних зауваженнях та висновку в Акті вхідного контролю ТМЦ, та уповноважений представник Постачальника підписав останній з пропозиціями та зауваженнями (письмові обґрунтування), Сторони залучають особу, яка не може бути пов`язаною особою ані Покупця, ані Продавця, і має відповідну освіту, знання, навички та досвід щодо предмету дослідження (надалі - Експерт), з урахуванням даного розділу 3 Порядку.

У зв`язку із цим суд доходить до висновку, що норми Порядку містять не тільки обов`язковий порядок дій для сторін, але й надають їм певні гарантії у випадку будь-яких претензій з боку іншої сторони, зокрема, право Продавця бути повідомленим про зупинення вхідного контролю у зв`язку з претензіями з боку Покупця, Право продавця направити свого представника для участі у процедурі вхідного контролю, право залучити незалежного експерта у випадку якщо сторони не дійшло згоди тощо.

В той же час, матеріали справи не містять доказів зупинення приймання товару за Договором поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., а також не містять доказів повідомлення відповідача про зупинення приймання товару та вжиття будь-яких інших заходів передбачених Порядком у випадку наявності підстав для неприйняття товару позивачем. Більш того, у наданій у відповіді на відзив відповіді на письмове опитування позивач так само визнає, що вказані процедури ним не застосовувалися.

За таких обставин, суд не може погодитися із твердженням позивача, що поставлений 11 вересня 2023 року товар було фактично не прийнято позивачем внаслідок ненадання йому повного комплекту товаросупровідних документів, адже у такому випадку мала би бути застосована процедура визначена вищезгаданим Порядком, який імперативно визначає належний порядок дій позивача у випадку якщо він буде вважати, що наявні підстави для відмови у прийнятті поставленого товару чи зупинення його приймання.

Крім того суд враховує, що у постанові від 18.05.2022 р. у справі № 613/1436/17 за позовом про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію Верховний Суд зазначив, що contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Аналогічні за змістом висновки викладені і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 11 січня 2024 року по справі № 902/113/23.

У зв`язку із цим суд бере до уваги, що саме позивач склав вказаний вище Порядок, а відповідач по суті лише доєднався до нього, підписавши договір поставки із умовою щодо застосування Порядку до спірних правовідносин. Оскільки складеним позивачем Порядком та додатком до нього чітко передбачено, що процедура прийняття товару включає до себе перевірку повноти супровідних документів, суд відхиляє твердження позивача про те, що до ситуації що склалась є незастосовними положення Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" затвердженого рішенням правління АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" від 19 грудня № 450.

За таких умов, суд доходить до висновку про те, що позивачем було не тільки отримано, але і прийнято поставлений 11.09.2023 відповідачем на виконання умов Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. товар.

Щодо самої комплектності документів, то з аналізу відповіді на відзив позивача вбачається, що сам позивач кваліфікує як прострочення виконання зобов`язань відповідачем факт ненадання трьох документів, а саме видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та рахунку-фактури.

Отже, позивач обґрунтовує свою позицію щодо прострочення виконання зобов`язань відповідачем саме твердженням про відсутність під час фактичного отримання товару вищезазначених документів.

Суд враховує, що у відповіді на відзив на позовну заяву позивач прямо зазначає, що скориставшись своїм правом, що визначене п. 5.8 Договору, він не підписав видаткову накладну. Також позивач у відповіді на відзив зазначає, що 11.09.2023 відбулась поставка Товару, проте вона не була завершена, оскільки Позивач не підписав видаткову накладну через відсутність на Товар передбаченої Договором всієї товаросупровідної документації.

Крім того, суд також враховує, що згідно до наданого відповідачем листа експедитора від 22.05.2024 р. № 2205-17 поставка товару відбулася 11 вересня 2023 року приблизно о 17:00 (тобто фактично наприкінці робочого дня), а товар було розвантажено на території склада позивача без будь-яких претензій.

З урахуванням цього суд вважає, що хоча видаткова накладна на товар і не була підписана 11.09.2023 позивачем, з урахуванням наявних доказів та визнаних сторонами обставин, відсутні підстави вважати, що вона не була надана позивачеві для підписання під час поставки товару.

Щодо твердження про ненадання відповідачем товарно-транспортної накладної, то суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, а сторонами визнається підписання сторонами відповідних екземплярів CMR накладних, що відбулося одночасно з фактичною передачею товару - 11.09.2023 року.

При цьому, суд враховує, що форма товарно-транспортної накладної затверджена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами). У преамбулі до цих правил зазначається, що ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Пунктом 11.1. Правил визначено, що документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Суд враховує, що у міжнародних автомобільних перевезеннях таким документом є CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажі.

Вказана позиція узгоджується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2021 року у справі № 910/841/20.

Отже, оскільки товар був доставлений відповідачеві перевезення у міжнародному автомобільному сполученні (з Гданськ, Республіка Польща до Красноград, Україна), то надання відповадачем позивачеві 11 вересня 2023 року примірників CMR накладних і є за своєю суттю виконанням обов`язку постачальника щодо надання товарно-транспортної накладної.

Щодо наданих позивачем під час судового розгляду справи по суті трьох товарно-транспортних накладних від 30.11.2023 No 30111, No 30112 від 30.11.2023, No 04121 від 04.12.2023, то суд враховує, що позивачем не було надано жодних пояснень щодо того, яким чином були складені ці документи з урахуванням того, що CMR накладними підтверджується фактичне отримання товару 11.09.2023 року. Суд також враховує, що вказані документи не були надані до позовної заяви чи відповіді на відзив, а були надані вже після початку розгляду справи по суті коли сторони вже надали свої пояснення щодо того як відбулася поставка та прийняття товару у своїх письмових заявах по суті спору.

Натомість, з наданих відповідачем пояснень та додаткових документів вбачається, що згідно з накладною-вимогою від 28.11.2023 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та Товарно-транспортними накладними № 987, № 985 та № 986 від 28.11.2023, за Філія Бурове управління «УКРБУРГАЗ» передала ТОВ "ЕНЕРГІЯ" 40 дизель-генераторів, які в подальшому були повернуті ТОВ "ЕНЕРГІЯ" Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» 30.11.2023 та 04.12.2023, Зазначена накладна-вимога була належним чином оформлена та підписана завідуючою складу Жингаловою, яка також поставила штамп філії. При цьому суд бере до уваги інформацію щодо повноважень Жингалової та легітимності штампу філії вже надану позивачем у відповіді на письмове опитування. Факт відправки товару 28.11.2023 року від відповідача (вантажовідправника) до позивача (вантажоотримувача) додатково підтверджується товарно-транспортними наданими відповідачем накладними.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що оскільки товар який був поставлений відповідачем на виконання умов Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. було прийнято позивачем саме 11.09.2023 р., то надані позивачем під час розгляду справи по суті товарно-транспортні накладні свідчать про повернення йому товару, який станом на 28.11.2023 року перебував у розпорядженні позивача та був відправлений відповідачем, а не про первинне отримання цього товару на виконання умов договору.

Щодо твердження про ненадання відповідачем позивачеві рахунку-фактури, суд враховує вже усталену позицію Верховного Суду відповідно до якої рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/19.

Оскільки наданий договір та інші первинні документи містять реквізити відповідача, суму та строки оплати, то навіть у випадку якщо відповідачем не було надано такий рахунок це не може бути підставою для відмови у прийнятті товару.

У будь-якому випадку, суд враховує, що всі претензії щодо наявності чи відсутності товаросупровідних документів сторони домовилися вирішувати у відповідності із вищезгаданим Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей, який містить чітку послідовність дій Покупця у разі наявності у нього претензій до комплектності товаросупровідних документів і жодних з цих дій позивач не вчинив.

За змістом пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать, зокрема, розумність, справедливість, добросовісність. Отже, приписи цивільного законодавства треба тлумачити так, щоби його застосування на практиці зумовлювало справедливі та розумні наслідки для учасників цивільного обороту.

Таким чином, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами приймання товару у відповідності до Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", затвердженого рішенням правління АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" від 19 грудня № 450, у зв`язку з чим можна вважати дату фактичної поставки товару, зазначену в СМR - 11.09.2023.

Суд також враховує застосовні до спірних правовідносин загальні засади цивільного законодавства якими є справедливість, добросовісність та розумність, що має значення в контексті того, що з 11.09.2023 року товар фактично перебував у позивача, який мав повне право з того моменту використовувати його та розпоряджатися ним на власний розсуд.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.8. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р., у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2. договору пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості поставленого з порушенням строків товару, сума якої становить 1 164 305,22 грн. за загальний період прострочення з 18.08.2024 по 03.12.2023.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що, зважаючи на визначений ним період нарахування, в також враховуючи те, що товар було прийнято позивачем 11.09.2023, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 414 843,66 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 749 461,56 грн. слід відмовити.

Відповідно до умов п. 7.8. договору, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 7% від вартості поставленого товару, який за його розрахунком становить 698 390,00 грн.

Зважаючи на те, що період прострочення позивачем визначено з 18.08.2023 та на поставку товару 11.09.2023, суд зазначає, що цей період становить менше 30 календарних днів, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача пені в розмірі 414 843,66 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 749 461,56 грн. та штрафу в розмірі 698 390,00 грн. слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Отже, з врахуванням вищевказаного, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу необхідно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд звертає увагу на те, що на час прийняття рішення у даній справі відсутні будь-які об`єктивні поважні причини невиконання відповідачем зобов`язань за договором; матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені на 99 % у даній справі.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладанні договору та виникли поза волею сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, об`єктивно унеможливлюють виконання Стороною зобов`язань, передбачених умовами Договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Не вважаються обставинами непереборної сили (форм-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов`язань контрагентами Сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у сторони-боржник необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти тощо. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, (форс-мажорних обставин) повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі або листом на електронну пошту про це іншу Сторону. В такому повідомленні повинні бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили, дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити), та реквізити цього договору (номер та дату).

Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої Сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. (п. 8.2. договору).

У пункті 8.3. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. зазначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Товарно-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим на це органом країни розташування Сторони яка постраждала внаслідок дії таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала Сторона.

При цьому, у пункті 8.3.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 р. відзначено, що у випадку, якщо Сторона надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної (форс мажорних обставин), видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, така Сторона зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Доказів звернення до позивача з відповідним сертифікатом ТПП та доказами неможливості виконання договору відповідачем не надано.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 1 862 695, 22 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" (49054, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, З1Ж, оф. 701, код 30189598) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 414 843,66 грн пені, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 222,65 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано -23.09.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко