Постанова

від 03.02.2025 по справі 904/2112/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2112/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Пікульська К.В., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: Сиромятников Е.О., адвокат (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" та Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст якого підписаний 23.09.2024) у справі №904/2112/24

за позовом Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій за договором

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023р., у загальному розмірі 1 862 695, 22 грн., з яких 1 164 305, 22 грн - пеня; 698 390,00 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2112/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" 414 843,66 грн. пені, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 222,65 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням у задоволеній частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 414 843, 66 грн. пені; заяву відповідача заявлену у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру неустойки задовольнити та зменшити розмір неустойки від тієї частини, що підлягає стягненню на користь позивача на 90%; прийняти в оскаржуваній частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 23 944, 80 грн. пені.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

-здійснено помилковий розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню за період з 18.08.2023 по 10.09.2023;

-не було належним чином розглянуто заяву відповідача про зменшення розміру неустойки із наданням оцінки поданих на її підтвердження доказів.

У додаткових поясненнях відповідач наголошує на тому, що його клопотання про зменшення суми штрафу на 90% відповідає судовій практиці і його задоволення не є чимось унікальним. У будь-якому разі таке клопотання ґрунтується на конкретних доводах і поданих до суду першої інстанції доказах, а не на самій лише незгоді відповідача із розміром штрафу.

Позивач у відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2112/24 з посиланням на те, що відповідач свої зобов`язання за Договором виконав з пропущенням встановленого Договором строку, у зв`язку з чим, на підставі п. 7.8 Договору, зобов`язаний сплатити Позивачу - АТ «Укргазвидобування» визначену ним суму пені та штрафу, істотна зміна обставин та обставини непереборної сили відсутні, тому обставини, на які посилається відповідач, не впливають на строк виконання зобов`язань (не змінюють його) і не звільняють його від відповідальності за їх невиконання. Підстави для звільнення відповідача від сплати господарських санкцій за порушення строків поставки Товару відсутні.

Крім того, позивач зазначає, що відмовився підписати видаткову накладну та прийняти Товар 11.09.2023, оскільки його виконання було неналежне, а саме: до Товару не була додана товаросупровідна документація.

Також не погодившись із зазначеним рішенням, але у відмовленій частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути 1 447 851,56 грн (один мільйон чотириста сорок сім тисяч вісімсот п`ятдесят одна грн 56 коп), з яких: 749 461,56 грн пені та 698 390,00 грн штрафу. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-11.09.2023 не відбулась поставка Товару через ненадання відповідачем передбаченої Договором всієї товаросупровідної документації на Товар; міжнародні товарно-транспортні накладні, надані відповідачем, не є належною товаросупровідною документацією, оскільки умовами Договору визначено надання товарно-транспортної накладної (ф. №1-ТН);

-дата, що зазначена у відповідному товарно-транспортному документі є датою прибуття Товару до місця поставки та датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем, а право власності на Товар, яким закінчується поставка Товару, переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами видаткової накладної, а тому міжнародні товарно-транспортні накладні не є документами, що підтверджують перехід права власності та закінчення поставки Товару, тобто поставку Товару;

-товарно-транспортні накладні, які надані відповідачем №985 від 28.11.2023, №986 від 28.11.2023, №987 від 28.11.2023 підтверджують повернення Товару, який передавався 11.09.2023 для прийняття та те, що такий Товар був прийнятий відповідачем без зауважень, тобто відповідач не заперечував того, що поставка не відбулася;

-товарно-транспортні накладні № 30111 від 30.11.2023, № 30112 від 30.11.2023, № 04121 від 04.12.2023, які були надані до суду разом з додатковими поясненнями в порядку ч. 1 ст. 161 ГПК України підтверджують, що відповідачем виконано умови договору (пп. 5.5.2 п. 5.5) при поставці Товару 30.11.2023 та 04.12.2023, а саме: було оформлено всю товарно-супровідну документацію, зокрема, відповідачем було надано примірники товарно-транспортних накладних (ф. №1-ТН);

-у спірних правовідносинах не застосовуються умови Порядку приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки абз. 2 п. 5.9 Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 Сторони передбачили, що цим Порядком вони встановлюють окремий порядок приймання передачі Товарів по кількості та якості, про що також зазначено і у самому Порядку, який визначає обов`язкові до виконання вимоги до приймання по кількості та якості виявлених невідповідностей (недоліків) товарно-матеріальних цінностей (Товару), а не недоліків товаросупровідної документації;

- відсутні докази завершення поставки Товару 11.09.2023, оскільки відповідач не надав примірники товарно-транспортної накладної ф. №1-ТН та позивач скористався своїм правом, визначеним п. 5.8 Договору та не підписав видаткові накладні для того, щоб вважати, що така поставка завершена; оскільки право власності на Товар перейшло до Покупця з дати підписання сторонами видаткових накладних 30.11.2023, 01.12.2023 та 04.12.2023 як визначено п. 5.2 Договору;

- суд зазначив, що поставка Товару підтверджується CMR- накладними (міжнародними товарно-транспортними накладними) №KTL0509-01, №KTL0509-02, №KTL0509-03, при цьому судом не враховано, що умовами Договору (п. 5.4) визначено, що Постачальник одночасно із здійсненням поставки повинен забезпечити Товар товарно-транспортними накладними (4 оригінали), а в пп. 5.5.2 п. 5.5 Договору конкретизовано, що для Постачальника - резидента України таким документом має бути примірник товарно-транспортної накладної (ф. №1-ТН);

- суд помилково дійшов висновку про те, що позивачем було не тільки отримано, але і прийнято поставлений 11.09.2023 відповідачем на виконання умов Договору поставки №УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 Товар. Проте, 11.09.2023 Товар не був прийнятий позивачем у власність;

- неправильне застосування судом норм матеріального права - ч. 1 ст. 509, 526, 610, 612, 627, 663 ЦК України, ст. 265, ч. 5 ст. 307 ГК України, внаслідок чого він дійшов висновку, що поставка Товару була завершена 11.09.2023 та, як наслідок, частково відмовив у задоволенні позову. Проте, згідно з п. 5.4 Договору датою прийняття Товару є дата підписання сторонами видаткової накладної, право власності на Товар переходить до Покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної, а отже, саме з цієї дати поставка Товару є завершеною.

Відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 - залишити без задоволення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 - задовольнити.

Відповідач вважає, що хоча видаткова накладна на товар і не була підписана 11.09.2023 позивачем, з урахуванням наявних доказів та визнаних сторонами обставин, відсутні підстави вважати, що вона не була надана позивачеві для підписання під час поставки товару.

Сторонами визнається підписання сторонами відповідних екземплярів CMR накладних, що відбулося одночасно з фактичною передачею товару - 11.09.2023. При цьому, відповідач наголошує, що форма товарно-транспортної накладної затверджена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами). CMR по суті є тією самою товарно-транспортною накладною тільки тією, що застосовується у міжнародних перевезеннях. Така позиція підтримується і Верховним Судом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2021 року у справі № 910/841/20).

Відповідальність за пунктом 7.8. Договору настає виключно за прострочення строків поставки товару, а відповідачем доведено що така поставка фактично відбулася 11.09.2023, про що уповноважена особа позивача розписалася на відповідних CMR- накладних.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2024 для розгляду справи № 904/2112/24 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г., (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 18.10.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

23.10.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 відкриті апеляційні провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" та Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2112/24.

Приєднано апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на рішення суду до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" на цей же процесуальний документ для розгляду в одному апеляційному провадженні.

Розгляд справи № 904/2112/24 призначено у судовому засіданні на 03.02.2025.

29.01.2025 до суду від представника позивача адвоката Пікульської К.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 03.02.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

19.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" (Постачальника) та Акціонерним товариством "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі заступника директора з матеріально-технічного забезпечення Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (в якості Покупця) було укладено Договір поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023.

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві дизель-генераторні установки малої потужності в асортименті (далі Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

За змістом пункту 1.2. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації (далі Специфікація), яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком № 3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

У відповідності до пункту 2.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, Постачальник повинен поставити Покупцю Товар, передбачений цим Договором, (невідповідність Товару умовам Договору для цілей застосування розділу VII, Відповідальність Сторін прирівнюється до неналежної якості Товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується якщо Постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства в Україні далі нерезидент в Україні).

У відповідності до пункту 5.1. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.2. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку 4 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

У випадку, якщо Покупець виявить помилки в документах, що передбачені п. 5.4., 5.5.1-5.5.4 та/або відсутність одного з документів, передбачених п. 5.4., 5.5.1-5.5.4, Постачальник зобов`язаний виправити такі помилки та/або надати відсутній документ/-ти. (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) Строк поставки не буде подовжено на час виправлення помилок та/або надання відсутніх документів.

У випадку, якщо умови поставки належать до ІНКОТРЕМС 2010 груп D та С, не пізніше ніж за 2 робочі дні до відвантаження товару постачальник надає інформацію покупцю про пункт прикордонного переходу з Україною транспортними засобами з відвантаженим товаром (застосовується якщо постачальник є нерезидентом в Україні) (п. 5.2.2. договору).

Відповідно до пункту 5.4. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, Постачальник зобов`язаний забезпечити Товар наступними товаросупровідними документами (в рамках кожної поставки. Такі документи повинні бути надані Постачальником Покупцю одночасно із здійсненням поставки Товару):

технічний паспорт на кожну окрему одиницю обладнання;

керівництво по експлуатації, або аналогічний йому документ на кожну окрему одиницю обладнання в тому числі, але не виключно, на українській мові.

товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна) 4 оригінали;

відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист на кожну транспортну одиницю з обов`язковим зазначенням нетто-брутто, по кожній товарній позиції у відповідності до Специфікації, кількості пакувальних місць і виду упаковки, габаритів (ДхШхВ, мм) по кожній товарній позиції відповідно до Специфікації, враховуючи первинне пакування (у разі наявності такого пакування) (за вимогою Покупця) 1 оригінал;

сертифікат походження (застосовується якщо Постачальник є нерезидентом в Україні), виданий компетентним органом країни-відправлення оригінал та копії;

інвойс із обов`язковим вказанням країни походження (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) 1 копію;

інші документи, на вимогу митних органів України та/або на вимогу Покупця, у разі проведення митного оформлення Товару Покупцем (застосовується, якщо Постачальник не є резидентом України), зокрема але не виключно, для підтвердження митної вартості Товару та/або країни походження.

Крім того, за змістом пункту 5.5.2. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, Постачальник зобов`язаний надати Покупцю додатково до документів, зазначених у п. 5.4. даного Договору, наступні товаросупровідні документи: при здійсненні перевезення Товару автотранспортом: для Постачальника резидента України: оригінал акту приймання-передачі товару/видаткової накладної, примірник товарно-транспортної накладної (ф.№1 ТН); для Постачальника, що є нерезидентом в Україні: оригінал акту приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (CMR)/ примірник товарно-транспортної накладної (ф.№1-ТН).

Відповідно пункту 5.6. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, товарно-транспортна накладна при перевезенні Товару автотранспортом повинна бути оформлена відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, чинних на день складання товарно-транспортної накладної.

По прибуттю Товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем Покупця (п. 5.7. договору).

У пункті 5.8. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 зазначено, що прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати Покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.

Згідно з пунктом 5.9. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, підписанням цього Договору Постачальник підтверджує, що з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ Укргазвидобування, який встановлює приймання товарно-матеріальних цінностей/Товарів по кількості та якості (далі Порядок) і розміщений на офіційному сайті АТ Укргазвидобування - http://ugv.com.ua/.

(за посиланням: http://ugv.com.ua/uk.page/does?count=6 у розділі Закупівлі Нормативні документи), ознайомлений, та зобов`язується дотримуватись вимог цього Порядку.

Сторони Договору цим Порядком встановлюють окремий порядок приймання-передачі Товарів по кількості та якості.*

*Порядок є обов`язковим для виконання Покупцем та Постачальником під час приймання товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) по кількості та якості за договорами, по яких здійснюється закупівля ТМЦ на умовах поставки груп D та С ІНКОТЕРМС 2010, на умовах поставки груп D та С ІНКОТЕРМС 2020, а у випадках незастосування правил ІНКОТЕРМС якщо місцем поставки ТМЦ є склад Покупця.

Згідно з пунктом 5.10. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов`язані із затримками при постачанні Товару, приймає на себе Постачальник.

У відповідності до пункту 5.18. Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, Товар, що не відповідає комплекту/комплектності та/або кількості, або/та якості може прийматися Покупцем або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання за рахунок Постачальника, до його заміни та/або доукомплектації. Постачальник зобов`язаний розпорядитися Товаром, прийнятим на відповідальне зберігання протягом 10 днів. Якщо Постачальник у цей строк не розпорядиться Товаром, Покупець має право реалізувати Товар для відшкодування понесених своїх збитків.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього Договору і діє до 31.01.2024 (включно). (п. 10.1. договору).

Сторони також уклали Додаткову угоду №1 від 23.10.2023, якою, зокрема, домовились викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ., а також викласти специфікацію № 1 в новій редакції, якою сторони узгодили найменування товару, УКД ЗЕД, кількість та вартість.

Строк поставки товару визначається відповідно до Графіка поставки Товару (п. 3 Специфікації).

В свою чергу, у відповідності до Графіку поставки Товару від 19.04.2023, який є Додатком № 3 до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, строк поставки протягом 120 календарних днів з моменту укладення договору.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання зі своєчасної поставки товару не виконав, передавання товару за спірним договором відбулося 30.11.2023, 01.12.2023 та 04.12.2023, що підтверджується видатковими накладними № 290 від 30.11.2023, № 298 від 30.11.2023, № 299 від 04.12.2023.

Зважаючи на прострочення поставки товару, позивач на підставі п. 7.8 договору нарахував пеню в розмірі 1 164 305,22 грн. та штраф у розмірі 698 390,00 грн. та звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами приймання товару у відповідності до Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", затвердженого рішенням правління АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" від 19 грудня № 450, у зв`язку з чим можна вважати дату фактичної поставки товару, зазначену в СМR - 11.09.2023.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що, зважаючи на визначений ним період нарахування, в також враховуючи те, що товар було прийнято позивачем 11.09.2023, позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 414 843,66 грн.

Зважаючи на те, що період прострочення позивачем визначено з 18.08.2023 та на поставку товару 11.09.2023, суд зазначив, що цей період становить менше 30 календарних днів, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами 01.05.2023 між ТОВ "ЕНЕРГІЯ" та ТОВ КТЛ Україна було укладено Заяву № 4 до договору транспортного експедирування №24/01/22-ЕНЕРГ, у відповідності до якого, адресою експортного/імпортного митного оформлення є МП «Одеса-Центральний», а пунктом переходу кордону Рені, Одеської області. При цьому, пунктом завантаження на контейнеровоз зазначено Констанца, Румунія.

У відповідності до листа № 08/5.23 від 08.05.2023, відповідач повідомив позивача, що згідно із Законами України від 13 грудня 2022 року No2836-ІХ та No2837-IX, 1 травня 2023 року завершується період звільнення імпорту окремих товарів від оподаткування ПДВ та ввізним митом, а в окремому випадку - і від акцизного податку, та просив позивача надати додаткову угоду до діючого Договору поставки № УБГ227/015-23 від 19.04.2023 із додаванням ПДВ до суми договору.

Згідно з листом ТОВ КТЛ Україна від 12.06.2023 вих. № 4-1-12/06ЕНЕГР, ТОВ КТЛ Україна повідомляло ТОВ "ЕНЕРГІЯ" що з огляду на складну геополітичну ситуацію в Чорному морі та відносно Зернової угоди, відсутня можливість здійснити доставку у порт Констанца, Румунія, та запропоновано змінити пункт призначення на порт Гданськ, Польща.

В свою чергу, ТОВ "ЕНЕРГІЯ" листом від 15.06.2023 № 15/06-1 погодилась на зміну порта отримувача.

15 червня 2023 року між ТОВ "ЕНЕРГІЯ" та ТОВ КТЛ Україна була оформлена Заявка № 5 до договору транспортного експедирування №24/01/22-ЕНЕРГ, у відповідності до якого, адресою експортного/імпортного митного оформлення є МП Столичний, а пунктом переходу кордону Яготин Волинської області. При цьому, пунктом завантаження на контейнеровоз зазначено Гданськ, Польща.

У відповідності до листа № 07/9.23 від 07.09.2023, відповідач повідомляв позивача про скасування норм щодо звільнення операцій з імпорту окремих товарів від оподаткування ПДВ та ввізного мита, а в окремих випадках й від акцизного податку, та зазначав, що ТОВ "ЕНЕРГІЯ" було сплачено відповідні ставки ПДВ у розмірі 20% та мита у розмірі 5% від вартості товарів. Окрім того, відповідачем у зазначеному листі було вказано про можливі затримки у зв`язку з агресією російської федерації, та просив позивача розглянути питання щодо збільшення терміну постачання на 30 днів. Підсумовуючи відповідач просив підготувати та направити для підписання додаткову угоду до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 щодо зміни вартості договору та строків постачання.

11.09.2023 відповідач доставив на склад позивача товар у відповідності до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, що підтверджується CMR-накладними (міжнародними товарно-транспортними накладними) №KTL0509-01, №KTL0509-02, №KTL0509-03 на яких міститься відмітка Філія Бурове Управління УКРБУРГАЗ, а також підпис завідувача складом №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ Жингалової В.В.

Листом від 13.09.2023 № 13/9.23 відповідач повідомляв позивача про лист від 07.09.2023 та звертав увагу на необхідність внесення змін до строків постачання посилаючись на ракетні атаки, позапланові відключення електропостачання, що стало причиною затримки процесу укладання договору з виробником генераторних установок та затримки під час транспортування, та просило змінити строки постачання за укладеним договором. Відповідачем до вказаного листа було додано Довідку АН-139 про істотну зміну обставин Сумської Торгово-промислової палати від 20.09.2023, та Довідку Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

23.10.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, у відповідності до якої сторони узгодили, що ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях, з урахуванням ПДВ, змінили ціну Договору та Специфікацію № 1, а також, визначили, що інші умови Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 залишаються без змін.

У відповідності до Накладної-вимоги від 28.11.2023 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, завідувач складом №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ Жингалова В.В. відпустила ТОВ "ЕНЕРГІЯ" 40 генераторних установок, а також, оливу моторну та антифриз.

Факт перевезення вантажу від Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ до ТОВ "ЕНЕРГІЯ" підтверджується Товарно-транспортними накладними № 987 від 28 листопада 2023 року, № 985 від 28 листопада 2023 року та № 986 від 28 листопада 2023 року, які підтверджують перевезення 40 дизель-генераторних установок.

У відповідності до Товарно-транспортних накладних № 30111 від 30.11.2023 та № 30112 від 30 листопада 2023 року ТОВ "ЕНЕРГІЯ" направила Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" загалом 20 дизель-генераторних установок завідувачем складу №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ Жингаловою В.В..

30 листопада 2023 року між позивачем та відповідачем було підписано Видаткову накладну № 290, у відповідності до якої вартість поставленого товару склала 2 205 000,00 грн та Видаткову накладну № 298, у відповідності до якої вартість поставленого товару складала 4 446 540,00 грн. Сумарно вказані видаткові накладні складені на 20 дизель-генераторних установки.

У відповідності до Товарно-транспортної накладної № 04121 від 04 грудня 2023 року, ТОВ "ЕНЕРГІЯ" направила Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" 20 дизель-генераторних установок, які були прийняті завідувачем складу №3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ Жингаловою В.В.

04 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем було підписано Видаткову накладну № 299, у відповідності до якої вартість поставленого товару, який являв собою 20 дизель-генераторних установок, склала 5 919 480,00 грн.

30.01.2024 позивачем засобами поштового зв`язку було відправлено на ім`я відповідача Претензію від 29.01.2024, яка отримана відповідачем 05.02.2024, у відповідності до якої, повідомляв про прострочення відповідачем строку поставки товару у відповідності до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, та просило перерахувати позивачу пеню у розмірі 1 164 305,22 грн та штраф у розмірі 698 390,00 грн.

В свою чергу, відповідач надав позивачу відповідь від 22.02.2024 за № 1/1-19102 на претензію, у відповідності до якої, посилаючись на значну кількість повітряних тривог, та на складний процес виконання Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023 просило врахувати факти наведені відповідачем та не ініціювати судових спорів, що можуть призвести до можливих додаткових витрат обох сторін. До наведеної відповіді відповідачем додано Довідку АН-13 від 22.02.2024 про істотну зміну обставин, видану Сумською торгово-промисловою палатою.

Колегія суддів констатує, що сторонами визнається факт того, що відповідачем 11.09.2023 фактично доставлено позивачеві на склад № 3 Красноградської бази виробничо-технічного забезпечення і комплектації Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» товар, передбачений Договором поставки № УБГ 227/015 23 від 19.04.2023, який отримано завідувачем складу, що підтверджується штампом Філії Бурове управління «УКРБУРГАЗ» та підписом завідувача складу на CMR-накладних № KTL0509-01, № KTL0509-02, № KTL0509-03.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, скориставшись своїм правом, що визначене п. 5.8 Договору, він не підписав видаткову накладну. Також позивач зазначає, що 11.09.2023 відбулась поставка Товару, проте, вона не була завершена, оскільки Позивач не підписав видаткову накладну через відсутність на Товар передбаченої Договором всієї товаросупровідної документації.

Отже, хоча видаткова накладна на товар і не була підписана 11.09.2023 позивачем, з урахуванням наявних доказів та визнаних сторонами обставин, відсутні підстави вважати, що вона не була надана позивачеві для підписання під час поставки товару.

Щодо того, що це не є належною товаросупровідною документацією, оскільки умовами Договору визначено надання товарно-транспортної накладної (ф. №1-ТН), колегія суддів зазначає наступне.

Сторонами визнається підписання сторонами відповідних екземплярів CMR накладних, що відбулося одночасно з фактичною передачею товару - 11.09.2023. При цьому, необхідно зазначити, що форма товарно-транспортної накладної затверджена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами). У преамбулі до цих правил зазначається, що ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Згідно позиції викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2021 року у справі № 910/841/20:

32. Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (далі Правила), визначено, що вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.

33. Пунктом 11.1. Правил визначено, що документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (ТТН). В міжнародних автомобільних перевезеннях таким документом є CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно -транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Отже, Верховний Суд наголосив на тому, що CMR і є тією самою товарно- транспортною накладною тільки для міжнародних перевезень.

Таким чином, оскільки товар був доставлений позивачеві шляхом перевезення у міжнародному автомобільному сполученні (з Гданськ, Республіка Польща до Красноград, Україна), то надання відповідачем позивачеві 11.09. 2023 примірників CMR накладних і є за своєю суттю виконанням обов`язку постачальника щодо надання товарно-транспортної накладної, чим спростовується твердження позивача про те, що 11.09.2023 не відбулась поставка Товару через ненадання відповідачем передбаченої Договором всієї товаросупровідної документації на Товар; міжнародні товарно-транспортні накладні, надані відповідачем, не є належною товаросупровідною документацією, оскільки умовами Договору визначено надання товарно-транспортної накладної (ф. №1-ТН).

Щодо посилання скаржника на те, що дата, що зазначена у відповідному товарно- транспортному документі є датою прибуття Товару до місця поставки та датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем, а право власності на Товар, яким закінчується поставка Товару, переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами видаткової накладної, а тому міжнародні товарно-транспортні накладні не є документами, що підтверджують перехід права власності та закінчення поставки Товару, тобто поставку Товару.

Згідно з п. 5.2. Договору, на який посилається позивач датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку 4 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної.

Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

Згідно з п. 7.8. Договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання.

Отже, відповідальність за цим пунктом настає виключно за прострочення строків поставки товару, а матеріалами справи доведено що така поставка фактично відбулася 11.09.2023, про що уповноважена особа позивача розписалася на відповідних CMR- накладних.

Відносно посилань апелянта на те, що товарно-транспортні накладні, які надані відповідачем №985 від 28.11.2023, №986 від 28.11.2023, №987 від 28.11.2023 підтверджують повернення Товару, який передавався 11.09.2023 для прийняття та те, що такий Товар був прийнятий відповідачем без зауважень, тобто відповідач не заперечував того, що поставка не відбулася; товарно-транспортні накладні № 30111 від 30.11.2023, № 30112 від 30.11.2023, № 04121 від 04.12.2023, які були надані до суду разом з додатковими поясненнями в порядку ч. 1 ст. 161 ГПК України підтверджують, що відповідачем виконано умови договору (пп. 5.5.2 п. 5.5) при поставці Товару 30.11.2023 та 04.12.2023, а саме: оформлено всю товарно- супровідну документацію, зокрема, відповідачем надано примірники товарно-транспортних накладних (ф. №1-ТН).

З наданих відповідачем до справи додаткових документів, вбачається, що згідно з накладною-вимогою від 28.11.2023 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та Товарно-транспортними накладними № 987, № 985 та № 986 від 28.11.2023, за Філія Бурове управління УКРБУРГАЗ передала ТОВ "ЕНЕРГІЯ" 40 дизель-генераторів, які в подальшому були повернуті ТОВ "ЕНЕРГІЯ" Філії Бурове управління УКРБУРГАЗ 30.11.2023 та 04.12.2023, Зазначена накладна-вимога була належним чином оформлена та підписана завідуючою складу Жингаловою, яка також поставила штамп філії. При цьому суд бере до уваги інформацію щодо повноважень Жингалової та легітимності штампу філії вже надану позивачем у відповіді на письмове опитування. Факт відправки товару 28.11.2023 від відповідача (вантажовідправника) до позивача (вантажоотримувача) додатково підтверджується товарно-транспортними накладними, наданими відповідачем.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що у спірних правовідносинах не застосовуються умови Порядку приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки абз. 2 п. 5.9 Договору поставки № УБГ 4227/015-23 від 19.04.2023 Сторони передбачили, що цим Порядком вони встановлюють окремий порядок приймання передачі Товарів по кількості та якості, про що також зазначено і у самому Порядку, який визначає обов`язкові до виконання вимоги до приймання по кількості та якості виявлених невідповідностей (недоліків) товарно-матеріальних цінностей (Товару), а не недоліків товаросупровідної документації спростовуються наступним.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги, позивач не заперечує щодо застосування до спірних правовідносин вказаного порядку.

Але, на думку апелянта, цей Порядок не має значення для вирішення спору, оскільки в ньому визначений порядок приймання-передачі Товарів саме по кількості та якості.

Проте, відповідно до п. 2.2. Порядку серед основних критеріїв приймання ТМЦ відповідною комісією Покупця зазначається, зокрема, наявність належним чином оформленої всієї супровідної документації до ТМЦ, в тому числі щодо кількості екземплярів документів, відповідає вимогам, що вказані в договорі.

Отже, наявність такого критерію для прийняття товару як: наявність чи відсутність належним чином оформленої всієї супровідної документації до ТМЦ прямо передбачено порядком, який є обов`язковим для застосування сторонами.

Крім цього, Додатком 1 до порядку є затверджена форма Акту вхідного контролю ТМЦ.

У пункті 1 цього Акта (сторінка 2 акту) чітко зазначається:

1. Наявність належним чином оформленої всієї супровідної документації до ТМЦ в тому числі щодо кількості екземплярів документів, відповідає вимогам, що вказані в договорі (необхідне відмітити):

Так (перехід до пункту 2)

Ні (сповіщення відповідального підрозділу та продовження контролю за умови, що наявна супровідна документація дає змогу продовжити такий контроль).

Враховуючи вищевикладене вбачається, що Порядок очевидно застосовний до спірних правовідносин, а питання наявності чи відсутності супровідної документації є самостійною і достатньою підставою для його дії у цьому випадку.

Щодо наведеного позивачем обґрунтування відсутності підстав для застосування сторонами Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ «Укргазвидобування», що затверджений Рішенням правління АТ «Укргазвидобування» від 19 грудня №450.

Відповідно до п. 5.8 Договору, прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати Покупця, спричинені такими недоліками. Поставка Товару з недоліками вважається поставкою неякісного Товару.

Хоча договір і надає позивачу право не приймати товар у випадку недоліків до товарно-супровідної документації, таке право має реалізовуватися в порядку визначеному договором, адже сторони домовилися про це (п. 5.9 Договору).

Твердження про те, що вказаний порядок не застосовується до питань неприйняття товару у зв`язку із недоліками у документах явно суперечить умовам самого Порядку.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови у прийнятті товару в інший спосіб - без дотримання умов порядку, а застосуванням якоїсь іншої процедури.

Також, листом від 22.05.2024 за № 2205-17 перевізник товару ТОВ КТЛ УКРАЇНА підтвердив факт доставки товару саме 11.09.2023 приблизно о 17:00. Перевізник також зазначив, що Після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач мав право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку (згідно до ст. 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів). У зв`язку із цим, перевізник наголосив на тому, що на вантажних накладних (ЦМР №KTL0509-01, №KTL0509-02, №KTL0509-03) міститься відмітка Філія Бурове Управління УКРБУРГАЗ, а також підпис завідувача складом №3 Жингалова В.В., а жодних претензій до якості упаковки чи товару не пред`являлося.

Отже, товар було отримано позивачем наприкінці робочого дня і прийнято завідуючою складу. Натомість, непідписання у цей день видаткової накладної не може бути підставою для покладення відповідальності на відповідача.

Тому ці доводи апелянта також є необґрунтованими.

За таких обставин, нарахування відповідачеві пені у період з 11.09.2023 по дату підписання позивачем відповідних видаткових накладних є неправомірним, оскільки фактично товар було отримано 11.09.2023.

Таким чином, судове рішення суду першої інстанції в частині, оскарженій позивачем, містить вірний правовий висновок та правильне застосування норм матеріального права, звідси, підлягає залишенню без змін.

Щодо апеляційної скарги відповідача колегія суддів зазначає, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Так, відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткової відмови в задоволенні заявлених позовних вимог, проте зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 414 843,66 грн пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо періоду прострочення за Договором поставки - з 18.08.2023 по 11.09.2023, проте, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Згідно з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 травня 2019 року у справі № 910/9078/18, у випадку постачання товару із простроченням день, в який відбулася поставка товару не входить до періоду, за який нараховується пеня.

Тобто, останнім днем нарахування пені за прострочення поставки товару, який було поставлено 11.09.2023, є 10.09.2023.

Розрахунок розміру неустойки має здійснюватися без урахування змін та доповнень, викладених у Додатковій угоді № 1 від 23.10.2023 до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, яка була укладена сторонами вже після поставки товару.

Оскільки відповідачем 11.09.2023 фактично поставлено товар у повному обсязі, відповідно до Договору поставки № УБГ 227/015-23 від 19.04.2023, то пеня має бути розрахована від загальної ціни вказаного договору, а саме - 9 977 000,00 грн., та нараховуватись за період з 18.08.2023 по 10.09.2023.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С x РП x Д : 100, де С - Сума заборгованості за період, РП - Розмір пені, зазначений в договорі, Д - Кількість днів прострочення (а саме - 24 днів) - 9 977 000,00 x 0.1 x 24 : 100 = 239 448,00 грн.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню - 239 448,00 грн.

Щодо доводів відповідача про зменшення розміру неустойки.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі та документи на підтвердження відповідних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру пені - на 50%, зважаючи на наступне.

На момент звернення позивача з позовом до суду основне зобов`язання щодо поставки товару було виконано, без будь-яких додаткових претензій чи вимог з боку позивача, що також свідчить про добросовісний характер дій відповідача, який виконав зобов`язання за першої можливості, не чекаючи звернення до нього з позовом до суду.

01.05.2023 відповідачем направлено заявку № 4 до договору транспортного експедирування № 24/01/22-ЕНРГ до компанії, яка мала супроводжувати вказане міжнародне вантажне перевезення до України.

Листом від 12.06.2023 № 4-1-12/06-ЕНРГ перевізник-експедитор повідомив, що з огляду на складну геополітичну ситуацію у Чорному морі, а також загострення ситуації навколо «зернової угоди» та можливого її не продовження, з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань, а також доставлення вантажу цілісним та не пошкодженим, з попередженням настання можливих негативних наслідків, він не може здійснити поставку до порту Констанца, Румунія та пропонує змінити раніше надану заявку, а саме змінити пункт призначення (розвантаження вантажу) на порт Гданськ, Польща. Перевізник також звернув увагу відповідача на те, що у разі надходження оновленої заявки зі зміною порту призначення (з Констанца, Румунія на Гданськ, Польща) строк транспортування може реально збільшитись на 20-30 календарних днів.

Відповідач погодився на вказану пропозицію листом від 15.06.2023 та направив експедитору нову заявку з іншим портом призначення.

Вищевказане підтверджує наявність зовнішніх обставин, які фактично змінили можливий строк виконання зобов`язання, і які відповідач добросовісно намагався усунути в розумні строки без прояву з його боку грубої недбалості.

Крім того, врахуванню підлягає і та обставина, що відповідач під час виконання договору звернувся до позивача із листом від 08.05.2023 № 08/5.23.

У цьому листі відповідач зазначав про те, що згідно із Законами України від 13 грудня 2022 року No2836-IX та No2837-IX, 1 травня 2023 року завершується період звільнення імпорту окремих товарів від оподаткування ПДВ та ввізним митом, а в окремому випадку - і від акцизного податку. Відтак, знову нараховуватиметься ПДВ та ввізне мито для товарів, які імпортуються підприємствами або громадянами та які переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях. Йдеться зокрема про: - електрогенераторні установки та частини до них; - окремі трансформатори, їх частини, інвертори; - окремі акумулятори, включаючи сепаратори для них; - системи для забезпечення супутникового доступу до інтернету (Starlink). У зв`язку з вищенаведеним відповідач просив позивача укласти додаткову угоду до діючого Договору поставки № УБГ227/015-23 від 19.04.2023 із додаванням ПДВ до суми договору. Також відповідач повторно направив до позивача лист від 07 вересня 2023 року. У цьому листі відповідач, крім вже згаданого питання щодо ПДВ, просив позивача з урахування того, що додаткова угода все ще не укладена та з урахуванням можливих затримок у постачанні, пов`язаних зі збройною агресією РФ, збільшити у додатковій угоді також і строк постачання на 30 календарних днів.

Відповіддю Державної митної служби України від 16.10.2023 № 1515-01-048.194691 підтверджується, що відповідач змушений сплатити непередбачувані та істотні додаткові суми податку на додану вартість.

Додаткова угода щодо збільшення ціни товару була укладена між сторонами лише 23.10.2023 і тільки щодо зміни ціни договору у зв`язку із збільшення ПДВ та без збільшення строку постачання, про яке просив відповідач позивача, надавши обґрунтування щодо цього.

Крім того, в якості доказу майнового стану, відповідачем надано фінансову звітність, якою підтверджується, що його господарська діяльність у 2023 році була збитковою.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: що відповідачем підтверджена наявність обставин (відсутність збитків завданих позивачу, незначний період прострочення, незадовільне фінансове становища відповідача, труднощі з поставкою товару внаслідок зриву росією зернової угоди, намагання відповідача узгодити з позивачем продовження строку поставки.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, апеляційний суд має всі вихідні дані для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає можливим зменшити пеню у даному випадку на 50%, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 119 724,00 грн. (239448,00 грн - 50%).

Таке зменшення розміру пені є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Таким чином, судове рішення суду першої інстанції в частині, оскаржуваній відповідачем, містить невірний правовий висновок та неправильне застосування норм матеріального права, а отже, підлягає зміні.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" про не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню. Рішення господарського суду у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" 414 843,66 грн. пені необхідно змінити, клопотання відповідача про зменшення розміру пені задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" необхідно залишити без задоволення.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги відповідача на рішення суду, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2112/24 у наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" (49054, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, З1Ж, оф. 701, код 30189598) на користь Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 119 724,00 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн пені, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3590,35 (три тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 35 копійок) грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити..

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ" 4310,06 (чотири тисячі триста десять гривень 06 копійок) грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Судові витрати Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 07.02.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков