Ухвала

від 18.09.2024 по справі 904/2110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

18.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2110/24

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, ідентифікаційний номер юридичної особи 43439405)

про визнання грошових вимог

Суддя Суховаров А.В.

при секретарі судового засідання Рудь В.Г.

Представники:

від кредитора:

- Графченко І.А. - свідоцтво ДП №4325 від 07.06.2019 ( ОСОБА_1 )

- Кошарна С.С. - посв. адв. №ЗП002225 від 11.06.2019 (ТОВ "Рояр Люві Фінанс")

від боржника: ОСОБА_2 , дов.№б/н від 29.07.2024 (ТОВ "Бінсон")

в засіданні приймали участь:

- ОСОБА_3 , посв. №194 від 28.02.2013, розпорядник майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, ідентифікаційний номер юридичної особи 43439405).

Ухвалою суду від 16.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс" (01133, м.Київ, вул.Євгена Коновальця, буд.31, ідентифікаційний номер юридичної особи 37472001) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, ідентифікаційний номер юридичної особи 43439405) прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 27.05.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі №904/2110/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс" (01133, м.Київ, вул.Євгена Коновальця, буд.31, ідентифікаційний номер юридичної особи 37472001) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, ідентифікаційний номер юридичної особи 43439405) про визнання банкрутом; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс" на суму 1 725 500,00грн. (4 черга задоволення) та на суму 102 280,00грн. (1 черга задоволення); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 13.11.2024; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, ідентифікаційний номер юридичної особи 43439405) арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича, свідоцтво №194 від 28.02.2013 (49044, м.Дніпро, бул.Катеринославський, 2, офіс 610, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ); зобов`язано розпорядника майна Штельманчука М.С. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог в порядку ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства направити до господарському суду в строк до 10.07.2024; зобов`язано розпорядника майна в строк до 27.07.2024 провести інвентаризацію майна боржника та надати інвентаризаційні відомості господарському суду в 10-ти денний строк після закінчення інвентаризації.

Зазначеною вище ухвалою суд призначив попереднє засідання суду на 16.07.2024.

На виконання ухвали суду від 27.05.2024, господарський суд опублікував повідомлення на веб-сайті Верховного Суду України в мережі Інтернет за №73266 від 27.05.2024 про відкриття провадження по справі №904/2110/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, ідентифікаційний номер юридичної особи 43439405).

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання забезпеченим кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон", за змістом якої заявник просить суд:

1.Визнати право іпотекодержателя, ОСОБА_1 щодо іпотечного майна, реєстраційний номер 468773680000, квартири, загальною площею 200, 20 кв.м, житловою площею 115, 5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, що знаходиться за адрес АДРЕСА_2 , яке виникло на підставі Договору іпотеки від 03.10.2014 року (із змінами та доповненнями), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 786 та яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бінсон» (юридична адреса:49038, місто Дніпро, вул.Княгини Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43439405).

2.Визнати ОСОБА_1 забезпеченим кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Бінсон» на суму 15 498 600, 00 грн.

3.Включити окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Бінсон» вимоги ОСОБА_1 на суму 15 498 600, 00 грн., які забезпечені заставою майна боржника, іпотечним майном, реєстраційний номер 468773680000, квартирою, загальною площею 200, 20 кв.м., житловою площею 115, 5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бінсон».

Ухвалою суду від 15.07.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду; призначено розгляд заяви в попередньому судовому засіданні 16.07.2024; зобов`язано розпорядника майна Штельманчука М.С. та боржника надати господарському суду відомості про результати розгляду грошових вимог ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься повідомлення розпорядника майна Штельманчука М.С., відповідно до якого вимоги ОСОБА_1 відхилені у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.07.2024 розгляд заяви відкладено на 31.07.2024.

30.07.2024 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ "Бінсон" щодо заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог, за змістом яких боржник просить суд відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі, вказує, що станом на дату подання заяви про визнання забезпеченим кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Бінсон" ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку» та Кодексу України з процедур банкрутства, підтверджують факт державної реєстрації прав іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а отже таке право у ОСОБА_1 відсутнє. Разом з тим, ТОВ "Бінсон" зазначає про відсутність доказів на підтвердження реальності існування зобов`язання за договором позики. Також, ТОВ "Бінсон" вказує, що положеннями Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлено необхідність вираження вимог кредиторів в грошовому еквіваленті, заявлення саме грошових вимог до боржника, їх підтвердження належними доказами та розгляд судом саме заявлених грошових вимог до боржника, в той час як вимога про визнання того чи іншого права в рамках розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами процесуально не передбачена, а тому не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 31.07.2024 представник ОСОБА_1 просить суд долучити до матеріалів справи нотаріально завірену заяву ОСОБА_4 про наявність заборгованості за договором позики.

Ухвалою суду від 31.07.2024 розгляд заяви відкладено на 22.08.2024.

Ухвалою суду від 22.08.2024 залучено ОСОБА_4 до участі у справі №904/2110/24 в межах розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон"; відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" про визнання грошових вимог на 18.09.2024 о 11:15 год.

13.09.2024 від ОСОБА_4 надійшли пояснення, згідно яких останній, посилаючись на обставини, викладені ОСОБА_1 у заяві про визнання грошових вимог, зазначає, що станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду із вимогами про визнання забезпеченим кредитором у справі №904/2110/24 про банкрутство ТОВ «Бінсон», заборгованість за договором позики від 03.10.2014 у розмірі 750 000, 00 доларів США ОСОБА_4 , як позичальником, не повернута, строк повернення коштів сплинув 30.12.2020, майно протиправним шляхом вибуло з володіння ОСОБА_4 , що перешкоджає в даний час позикодавцю повернути позику за рахунок іпотечного майна відповідно до умов договору іпотеки від 03.10.2014. Разом з тим, за змістом наданих пояснень ОСОБА_4 просить суд з метою недопущення фіктивного банкрутства ТОВ «Бінсон» призначити в межах справи про банкрутство ТОВ «Бінсон» податкову перевірку (зустрічну з ТОВ «Рояр Люві Фінанс») фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бінсон», ТОВ «Рояр Люві Фінанс» в розрізі укладеного Договору поруки від 18.02.2021 р. між ТОВ «Рояр Люві Фінанс» (новий кредитор) та ТОВ «Бінсон» на забезпечення виконання Договору відступлення права вимоги № 2101/20 від 21.01.2020, укладеного між ТОВ «Комерційна компанія «Крокус», ТОВ «Малинкур» (новий кредитор), ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Дніпровська енергетична компанія» (Боржник) та Договору відступлення права вимоги №1802/21 ВП від 18.02.2021 року, укладеного між ТОВ «Малинкур» (первісний кредитор) та ТОВ «Рояр Люві Фінанс» (новий кредитор) по основному зобов`язанню - Договору купівлі-продажу № 611 ОБ від 06.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Комерційна компанія «Крокус» та ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Дніпровська енергетична компанія» та реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах між:

- ТОВ «Комерційна компанія «Крокус» (код ЄДРПОУ 40934211, анульоване свідоцтво платника ПДВ 14.02.2018 р.-ненадання декларацій протягом року)

- ТОВ «Малинкур» (код ЄДРПОУ 39052166, анульоване свідоцтво платника ПДВ 18.01.2019 р. - надання декларацій про відсутність поставок) первісний кредитор,

ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Дніпровська енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 36961127, анульоване свідоцтво платника ПДВ 20.02.2019 року - ненадання декларацій протягом 2018 року), що виключає факт поставки товару за Договором купівлі-продажу №611 ОБ від 06.11.2018 року між суб`єктами господарювання.

- ТОВ «Рояр Люві Фінанс» (код ЄДРПОУ 37472001) (новий кредитор) на суму боргу 23 277 100, 00 грн.

17.09.2024 від ОСОБА_4 надійшла заява, за змістом якої останній підтримує вимоги, викладені в заяві ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон", а також просить суд розглянути вказану заяву за відсутності уповноваженого представника ОСОБА_4

17.09.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява, за змістом якої остання просить суд задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон", а також розглянути вказану заяву за відсутності уповноваженого представника ОСОБА_1

17.09.2024 від ТОВ «Рояр Люві Фінанс» надійшли письмові пояснення, за змістом яких ТОВ «Рояр Люві Фінанс» вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі грошових коштів (позики) у сумі 12 940 500,00 грн., що еквівалентно 1 000 000,00 доларів США від ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , джерела доходів ОСОБА_1 , згідно яких можна встановити реальну економічну спроможність останньої надати таку суму в борг ОСОБА_4 , зрозумілої та реальної мети (для виключення фіктивності) укладення такого договору позики та наявність у ОСОБА_4 джерела доходу для повернення такої значної суми позики, письмової згоди дружини позичальника ОСОБА_5 , викладеної у вигляді заяви згоди, справжність підпису на якій засвідчено в нотаріальному порядку, а також доказів на підтвердження факту часткового погашення боргу ОСОБА_4 або факту передання додаткових коштів ОСОБА_4 . Разом з тим, ТОВ «Рояр Люві Фінанс» вказує про відсутність у ОСОБА_4 процесуальної можливості в частині надання суду письмових пояснень стосовно заяв інших кредиторів та клопотань щодо проведення процесуальних дій в рамках розгляду заяв інших кредиторів. Крім того, ТОВ «Рояр Люві Фінанс» зазначає про безпідставність тверджень ОСОБА_4 щодо фіктивності грошових вимог ТОВ «Рояр Люві Фінанс», вказує, що на підтвердження заявлених ТОВ «Рояр Люві Фінанс» у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" кредитором надано належні докази, в той час як наявність заборгованості боржника перед ТОВ «Рояр Люві Фінанс» підтверджується рішенням суду. До того ж, ТОВ «Рояр Люві Фінанс» вказує, що вимога щодо призначення господарським судом в межах справи про банкрутство податкових перевірок не передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедури банкрутства.

За результатом дослідження в судовому засіданні 18.09.2024 клопотання ОСОБА_4 , викладеного в поясненнях від 13.09.2024, господарський суд зазначає, що ухвалою суду від 22.08.2024 залучено ОСОБА_4 до участі у справі №904/2110/24 в межах розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон", в той час як за своїм змістом вимоги ОСОБА_4 , викладені в поясненнях від 13.09.2024, не стосуються заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон", в межах розгляду якої судом залучено ОСОБА_4 , а тому у задоволенні вищевказаних вимог ОСОБА_4 відмовляється судом.

Дослідивши матеріали поданої заяви, господарський суд вказує наступне.

За змістом поданої заяви, 03.10.2014 між ОСОБА_1 , (позикодавець) та, ОСОБА_4 (позичальник) укладений договір позики, за умовами якого позичальником та позикодавцем погоджено надання позики на умовах наступного змісту:

Я, ОСОБА_4 , позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12 940 500 (дванадцять мільйонів дев`ятсот сорок тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладання цього договору складає 1 000 000 (один мільйон) доларів США, до третього жовтня дві тисячі п`ятнадцятого року

Грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору (п.2 договору позики).

Я, ОСОБА_4 , повинен повернути позичені гроші, а я, ОСОБА_1 , повинна прийняти в повному обсязі до 03 жовтня 2015 року грошові кошти в сумі 12 940 500 (дванадцять мільйонів дев`ятсот сорок тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., але не менше ніж 1 000 000 (один мільйон) доларів США в еквіваленті по курсу Національного банку України на день здійснення розрахунку (п.3 договору позики).

Виплата повинна бути здійснена в місті Києві (п.4 договору позики) .

Підтвердженням факту повного розрахунку за цим договором, є заява позикодавця, справжність підпису на якій засвідчується в нотаріальному порядку. Ця заява є невід`ємною частиною цього договору (п.5 договору позики).

Якщо я, ОСОБА_4 , позичені мною грошові кошти до вказаного в договорі терміну не поверну, то ОСОБА_1 має право пред`явити цей договір до стягнення (п.6 договору позики).

За домовленістю сторін з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника щодо повернення позики, наданої згідно з умовами цього Договору, між сторонами укладається договір іпотеки належної Позичальнику на праві власності квартири АДРЕСА_3 договору позики).

Цей Договір укладається за письмовою згодою дружини Позичальника - ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , викладеною у вигляді заяви-згоди, справжність підпису на якій засвідчено в нотаріальному порядку (п.8 договору позики)

Цей договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором (п.9 договору позики) .

Цей договір складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (п.10 договору позики).

Заявник вказує, що на виконанням умов договору позики, ОСОБА_1 надано ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 12 940 500, 00 гривень, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього договору, складає 1 000 000, 00 доларів США зі строком повернення до 03.10.2015 року.

В подальшому розмір та строк повернення позики змінювались додатковими угодами від 02.10.2015 року (строк повернення позики до 03.10.2016 року), від 29.10.2016 року (строк повернення позики до 03.10.2017 року), від 02.10.2017 року (строк повернення позики до 31.10.2019 року), від 30.10.2019 року (строк повернення позики до 30.12.2020 року сума позики 750 000,00 доларів США що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього договору становить 18 835 353,75 грн.).

Як зазначає заявник, в забезпечення виконання вищевказаного договору позики, 03.10.2014 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 786 (Договір іпотеки).

Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Договору позики, укладеного між сторонами 03 жовтня 2014 року (далі - основне зобов`язання), передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності (п.1.1 Договору іпотеки).

Згідно вищевказаного Договору позики іпотекодержатель надав іпотекодавцю грошові кошти в сумі 19 540 050 (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот сорок тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп., що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день підписання цього договору складає 750 000 (сімсот п`ятдесят тисяч) доларів США, зі строком повернення позики до третього жовтня дві тисячі сімнадцятого року (п.1.2 Договору іпотеки, в редакцій Договору про внесення змін від 18.11.2016 до Договору іпотеки від 18.11.2015).

Іпотекодавець передає іпотекодержателюи в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру, загальною площею 200, 20 кв.м, житловою площею 115, 5 кв.м., що складається з чотирьох житлових кімнат, та знаходяться адресою: АДРЕСА_2 (далі - предмет іпотеки) (п.1.3 Договору іпотеки).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лозняковою С.В. 28 грудня 2009 року за реєстровим №4050, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 лютого 2010 року в реєстрову книгу №582-57 за реєстровим №45646. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16245737 від 03.10.2014 року, номер запису про право власності: 7218649, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 468773680000, про що видано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.10.2014 року, індексний номер витягу: 27658898 (п.1.4 Договору іпотеки).

Вартість предмету іпотеки відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "АПРАЙСЕЛ ЮА" 02 жовтня 2014 року, складає 15 498 600 (п`ятнадцять мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп.

За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 15 498 600 (п`ятнадцять мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. (п.1.5 Договору іпотеки).

Згідно пункту 6 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки:

6.1.1. У разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим Договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором;

6.1.2. У разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати Предмета іпотеки;

6.1.3. В інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до пункту 6.2 Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі:

6.2.1. Рішення суду;

6.2.2. Виконавчого напису нотаріуса;

6.2.3.3 інших, передбачених законодавством України, підстав.

Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. (п.6.3 Договору іпотеки).

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України (п.6.4 Договору іпотеки).

Іпотека зберігає силу у випадках уступки (відступу) іпотекодержателем забезпеченою іпотекою вимоги іншій особі або переведення іпотекодавцем за письмовою згодою іпотекодержателя боргу за Договором позики на іншу особу (п.8.1 Договору іпотеки).

У разі переходу права власності на предмет іпотеки за письмовою згодою іпотекодержателя від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача предмету іпотеки, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження предмету іпотеки іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за цим Договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до правонаступника іпотекодавця, такий правонаступник несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання Договору позики в межах вартості предмета іпотеки (п.8.2 Договору іпотеки).

Будь-які суми, виручені в результаті реалізації предмету іпотеки, використовуються, в першу чергу, для відшкодування всіх витрат згідно чинного законодавства України, (включаючи витрати на послуги третіх осіб), яких Іпотекодержатель зазнав у зв`язку із захистом і реалізацією своїх прав за даним Договором (у тому числі у зв`язку із здійсненням продажу предмету іпотеки або отримання виручених від неї сум). Будь-які суми, що залишаються після відшкодування зазначених витрат, використовуються для задоволення інших вимог іпотекодержателя (п.8.3 Договору іпотеки).

Цей Договір укладається з реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витрати по реєстрації в цьому реєстрі несе іпотекодавець (п.8.4 Договору іпотеки).

Сторони погоджуються, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього Договору нотаріус накладає згідно чинного законодавства України заборону відчуження предмету іпотеки. Заборона відчуження предмету іпотеки діє до дати надання іпотекодержателем нотаріусу письмового повідомлення про повне виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором позики або про припинення дії цього Договору (п.8.5 Договору іпотеки).

Цей договір вступає в дію з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором позики. При частковому виконанні забезпечених іпотекою зобов`язань іпотека та її предмет зберігаються в повному обсязі (п.8.6 Договору іпотеки).

За змістом поданої заяви, заявник вказує про подальші відчуження об`єкту нерухомості, яким забезпечено повернення позики на підставі Договір іпотеки:

- 21.09.2020 року припинено іпотеку, на підставі рішення державного реєстратора Бахмутської районної державної реєстрації Донецької області Чинник Юлією Ігоріві індексний номер рішення 54171045. Підстава для зняття іпотеки ухвала Печерського районного суду міста Києва від 03.01.2020 року в справі № 757/25122/19-ц;

- 21.09.2020 року припинено обтяження на підставі рішення державного реєстратора Бахмутської районної державної реєстрації Донецької області Чинник Юлією Ігоріві індексний номер рішення 54170767. Підстава для зняття іпотеки ухвала Печерського районного суду міста Києва від 03.01.2020 року в справі № 757/25122/19-ц.

- 01.10.2020 року зміна права власності, номер запису про право власності 3850263 підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54407086 від 05.10.2020, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Макс Анатолійовича про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 468773680000 на підставі договору про припинення зобов`язання переданням відступного №128 від 12.02.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б.;

- 16.11.2020 року зміна права власності, номер запису про право власності 39234094 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55193820 від 05.10.2020, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксани Іванівни, про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Рітейл» (код ЄДРПОУ 42818884) на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 468773680000 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №№ 2070, 2071 від 27.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В.

Разом з тим, заявник вказує, що Наказом Міністерства юстиції України від 18.01.2021 року №211/5 задоволена скарга ОСОБА_1 , скасовано рішення від 21.09.2020 №№54170767, 54171045, прийняті державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлією Ігорівною.

Відповідно до вищевказаного наказу зазначено, що припинення запису про обтяження (заборону) №72201051 та іпотеку №7220644 об`єкта нерухомого майна за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження від 21.09.2020 №41542203, 41542560 на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень за відсутності ухвали Печерського районного суду м.Києва від 03.01.2020 по справі №757/25122/19-ц, у зв`язку з чим вказані дії державного реєстратора визнані такими, що порушують законодавство у сфері держаної реєстрації прав, вищевказані рішення державного реєстратора скасовані, а доступ державного реєстратора Чинник Ю.І. до Державного реєстру прав анульовано.

Заявник вказує, що за змістом ухвали Печерського районного суду м.Києва від 03.01.2020 по справі №757/25122/19-ц не вирішувалось питання про припинення іпотеки та припинення обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 468773680000).

Крім того, заявник вказує, що ухвалою Дружківського міськрайонного суду Донецької області від 26.10.2023 року по справі №219/13654/21 (провадження 1-кп/229/122/2023) ОСОБА_7 була звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 КК України у зв`язку з закінченням строків давності саме стосовно вчинених нею реєстраційних дій по припиненню іпотеки та припиненню обтяження на квартиру за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 468773680000).

За змістом вказаної ухвали Дружківським міськрайонним судом Донецької області встановлено, що ОСОБА_7 , будучи державним реєстратором відділу державної реєстрації Бахмутської РДА Донецької області, як службова особа, яка була наділена доступом до інформації, що оброблюється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщення Бахмутської РДА за адресою АДРЕСА_5 за допомогою кваліфікаційного Сертифікату електронного підпису для виконання функціональних обов`язків у сфері державної реєстрації, особистого ключа, що знаходився на захищеному носієві особистих ключів типу Secure Token-337M Токен-337М (інвентарний номер 1137368/4) на службовому комп`ютері, підключеному до мережі Інтернет з ІР-адресою (індикатор ПЕОМ Н:DESKTOP-Н8V1O6F#U: User#V:18Е65191), в порушення ст.10, ст.31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", діючи умисно, достовірно знаючи, що ухвала Печерського райсуду м. Київ від 03.01.2020 року по справі №757/25122/19-ц не містить посилання на здійснення державної реєстрації припинення іпотеки об`єкту нерухомого майна 468773680000 за адресою АДРЕСА_2 несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в Автоматизованій системі, здійснивши державну реєстрацію припинення іпотеки та припинення обтяження даного об`єкта нерухомого майна згідно ухвали Печерського райсуду м. Київ від 03.01.2019 року, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.362 КК України.

За викладених обставин, заявник вказує, що виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомостей про припинення іпотеки та припинення обтяження щодо об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 468773680000 (квартира, загальною площею 200, 20 кв.м, житловою площею 115, 5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, за адресою: АДРЕСА_2 ) проведено незаконно, на підставі документів, які не підтверджують факт виконання основного зобов`язання (Договору позики від 03.10.2014 року) або припинення Договору іпотеки від 03.10.2014 року, на підставі судового рішення, яке не має відношення до предмету іпотеки та внаслідок кримінально-караних дій державного реєстратора Чинник Ю.І., що підтверджується ухвалою Дружківського міськрайонного суду Донецької області від 26.10.2023 року по справі №219/13654/21.

Заявник вказує, що згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №287280208 від 29.11.2021 року об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 468773680000 (квартира, загальною площею 200,20 кв.м, житловою площею 115,5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, за адресою: АДРЕСА_2 ) належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бінсон», яким отримано вказане майно за результатом проведення електронного аукціону №UА-Р8-2021-07-30-000064-1 під час проведення ліквідаційної процедури в справі №904/322/21 про банкрутство ТОВ «Преміум Рітейл».

При цьому, заявник вказує, що під час проведення аукціону з продажу майна банкрута в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 468773680000 (квартира, загальною площею 200, 20 кв.м, житловою площею 115, 5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, за адрес АДРЕСА_2 ) існували обтяження (арешт) на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2021 року по справі №757/52728/20-к, який накладений в межах кримінального провадження №42020101060000320 від 26.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 України за фактом протиправного заволодіння невстановленими особами об`єктом нерухомого майна - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , належала на праві власності ОСОБА_8 та яка є предметом іпотеки, відомості щодо якої, незаконним шляхом були виключені з Державного реєстру Іпотек.

Заявник стверджує, що про наявність існування обтяження (арешту) на зазначену квартиру було відомо ліквідатору ТОВ «Преміум Рітейл», ініціюючому кредитору ОСОБА_9 у справі про банкрутство ТОВ «Преміум Рітейл», який одночасно є власником та керівником набувача майна ТОВ «Бінсон», що вбачається з Протоколу засідання комітету кредиторів ТОВ «Преміум Рітейл» у справі №904/322/21 від 20.07.2021.

Також, заявник вказує, що відомості про існування обтяження та іпотеки та скасування даних відомостей, відомості про обтяження (арешт) станом на дату реалізації майна на електронному аукціоні містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 468773680000.

Разом з тим, за змістом поданої заяви, заявник вказує, що за результатом звернення ОСОБА_4 з позовом про визнання недійсним результатів електронного аукціону по реалізації майна банкрута у справу про банкрутство ТОВ «Преміум Рітейл», у задоволенні позову відмовлено судом.

Заявник вказує, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2023 по справі №757/7827/22-ц позов ОСОБА_4 до ТОВ «Бінсон», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ТОВ «Преміум Рітейл», ПНКМНО ОСОБА_10 , ПНКМНО ОСОБА_11 , Державний реєстратор Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлія Ігорівна, задоволено та витребувано від ТОВ «Бінсон» (код ЄДРПОУ 43439405) на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_6 (об`єкту нерухомого майна 468773680000). Зазначене рішення в даний час не вступило в законну силу та перебуває на розгляді Київського апеляційного суду, що зумовлює іпотекодержателя, ОСОБА_1 в місячний строк з дня оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі №904/2110/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінсон» звернутись із заявою про визнання забезпеченим кредитором ТОВ «Бінсон».

Разом з тим, за змістом поданої заяви ОСОБА_1 повідомляє про те, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа №757/64589/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінсон», третя особа на строні позивача: ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ТОВ «Преміум Рітейл», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксана Іванівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, Державний реєстратор Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлія Ігорівна про звернення стягнення на предмет іпотеки, провадження у якій зупинено до набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року в справі №757/7827/22-ц ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінсон», за участю третіх осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Рітейл», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксани Іванівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, Державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Юлії Ігорівні про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За викладених обставин, заявник вказує, що у відповідності до Акта UА-Р8-2021-07-30-000064-1 придбання майна на аукціоні від 02.09.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінсон" отримало у власність об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 468773680000 (квартира, загальною площею 200, 20 кв.м, житловою площею 115,5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, за адресою: АДРЕСА_2 ), за наявності іпотеки, обтяжень (арешту) нерухомого майна фактично набув статус іпотекодавця по Іпотечному договору 03.10.2014 року, який є чинним та забезпечує виконання зобов`язання по Договору позики від 03.10.2014 року (із змінами та доповненнями) в частині повернення позики в розмірі 750 000 доларів США.

Отже, посилаючись на приписи ст. 23 Закону України "Про іпотеку", заявник зазначає, що до ТОВ «Бінсон» перейшли права та обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором від 03.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 786.

Разом з тим, заявник вказує, що 31.01.2023 року іпотекодержатель направив на адресу ТОВ «Бінсон» вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання по Договору позики від 03.10.2024 року застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, яка залишена без відповіді та реагування.

За викладених обставин, ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" про визнання її забезпеченим кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон", за змістом якої просить суд:

1.Визнати право іпотекодержателя, ОСОБА_1 щодо іпотечного майна, реєстраційний номер 468773680000, квартири, загальною площею 200, 20 кв.м, житловою площею 115, 5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, що знаходиться за адрес АДРЕСА_2 , яке виникло на підставі Договору іпотеки від 03.10.2014 року (із змінами та доповненнями), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 786 та яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бінсон» (юридична адреса:49038, місто Дніпро, вул.Княгини Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43439405).

2.Визнати ОСОБА_1 забезпеченим кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Бінсон» на суму 15 498 600, 00 грн.

3.Включити окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Бінсон» вимоги ОСОБА_1 на суму 15 498 600, 00 грн., які забезпечені заставою майна боржника, іпотечним майном, реєстраційний номер 468773680000, квартирою, загальною площею 200, 20 кв.м., житловою площею 115, 5 кв.м, що складається з чотирьох житлових кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бінсон».

За результатом дослідження матеріалів заяви з урахуванням пояснень учасників справи, господарський суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 з наступних підстав.

Згідно частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Відповіднодо статті 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Згідно ч.2 ст. 45 КУзПБ забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).

Приписами частини першої статті 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про коленого кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії господарський суд звертається до усталених правових висновків Верховного Суду, що полягають у наступному:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі №913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

З огляду на зміст грошових вимог та обставин, наведених заявником в обґрунтування заявлених вимог, постає питання застосування визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину у поєднанні з вищенаведеними положеннями КУзПБ, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника.

Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника кредитор у своїй заяві посилається на договір позики від 03.10.2014, за умовами якого ОСОБА_4 отримано від ОСОБА_1 грошові кошти, повернення яких забезпечено договором іпотеки від 03.10.2014, згідно якого ОСОБА_4 передає ОСОБА_1 в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 200, 20 кв.м, житловою площею 115, 5 кв.м., що складається з чотирьох житлових кімнат, та знаходяться адресою: АДРЕСА_2 .

За змістом долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. 24.07.2024 зареєстрованої в реєстрі за №1642, ОСОБА_4 повідомляє наступне (мовою оригіналу):

«Я, ОСОБА_4 , діючи цілеспрямовано, свідомо і добровільно, без будь-якого примусу, не порушуючи прав третіх осіб, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, не помиляючись щодо обставин, обумовлених нижче, діючі без впливу обману, попередньо ознайомлена нотаріусом з приписами цивільного законодавства цим повідомляю, мною та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , 03.10.2014 року було укладено договір позики від 03.10.2014 року та договір про внесення змін до договору позики від 03.10.2014 року, укладений 02.10.2017 року, сума позики 19 933 872 (дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят дві) грівні 00 копійок, що еквівалентно 750000,00 доларів США.

Зазначена позика забезпечувалася майном згідно умов договору іпотеки від 03.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером №786.

Станом на день подачі цієї заяви, повідомляю про існування моєї заборгованості в сумі 19 933 872 (дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок перед ОСОБА_1 (реєстраційний помер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб -платників податків НОМЕР_3 ), яка виникла перед ОСОБА_1 як Позичальником за договором позики від 03.10.2014 року.

Цією заявою сповіщаю, що не маю можливості погашенням існуючого боргу за рахунок майна, яким забезпечувався договір позики, у зв`язку з протиправним вибуттям предмету іпотеки поза моєю волею».

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Досліджуючи, зокрема договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц.

За змістом висновків суду касаційної інстанції, викладених в постанові по справі №922/1302/22 від 31.07.2024 року Верховний Суд зазначив, що з метою унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі - боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики".

Верховний Суд звертає увагу, що у справах про банкрутство тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом, принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч.1 ст.75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі 3915/535/17, від 25.06.2019 у справі 3922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі 3918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі№910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і - статті 45 КУзПБ.

За змістом ст.45 КУзПБ кредитор повинен подати докази (документи, що підтверджують вимоги до боржника) разом із поданням заяви про визнання грошових вимог.

При цьому за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом поданих матеріалів вбачається, що в обґрунтування наявності невиконаного грошового зобов`язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 за договором позики від 03.10.2014, заявник посилається на договір позики від 03.10.2014, а також нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 від 24.07.2024, згідно якої останній підтверджує факт отримання грошових коштів за договором позики від 03.10.2014, наявність станом на 24.07.2024 заборгованості перед ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 19 933 872, 00 грн., та неможливість погашення вказаної суми заборгованості за рахунок майна, яким забезпечено виконання умов договору позики від 03.10.2024 на підставі договору іпотеки від 03.10.2024, внаслідок протиправного вибуття предмету іпотеки поза волею ОСОБА_4 .

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази факту передачі грошових коштів (позики) у сумі 12 940 500,00 грн., що еквівалентно 1 000 000,00 доларів США від ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , джерела доходів ОСОБА_1 , за результатом дослідження яких, вбачається за можливе встановити реальну економічну спроможність останньої надати вищевказану суму позики ОСОБА_4 , реальну мету укладення такого договору позики та наявність у ОСОБА_4 джерела доходу для повернення значної суми позики, а також письмової згоди дружини позичальника ОСОБА_5 , викладеної у вигляді заяви згоди, справжність підпису на якій засвідчено в нотаріальному порядку, що передбачено положеннями пункту 7 договору позики, в редакції договору про внесення змін від 30.10.2019 до договору позики.

Господарський суд зазначає, що наведені вище обставини справи доводять той факт, що, всупереч обов`язку доказування кредитором обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника сукупністю необхідних та достатніх доказів, до матеріалів справи не надано належного документального підтвердження існування зобов`язання, обумовленого договором позики від 03.10.2014, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що виключає наявність підстав вважати обґрунтованими твердження заявника про факт надання ОСОБА_1 та отримання ОСОБА_4 позики в порядку та розмірі, визначених вказаним договором позики.

За викладених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 просить суд визнати її забезпеченим кредитором з посиланням на договір іпотеки від 03.10.2024, яким забезпечено виконання ОСОБА_4 зобов`язань щодо повернення грошових коштів за договором позики від 03.10.2024, факт існування зобов`язань за яким не доведено належними та допустимими доказами, господарський суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження заявлених вимог, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання її забезпеченим кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" з підстав, наведених заявником, відмовляється судом.

Керуючись ст.ст. 234 -235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" податкової перевірки відмовити.

2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання забезпеченим кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, ідентифікаційний номер юридичної особи 43439405) відмовити.

Ухвала набирає законної сили 18.09.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 23.09.2024.

Суддя А.В. Суховаров