Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/5051/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024Справа № 910/5051/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО»

про стягнення 1 124 500,00 грн,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 16.09.2024

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО» про 1 124 500,00 грн сплачених за товар коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

20.08.2024 до суду через систему Електронний Суд та на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 вказану заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.09.2024. Запропоновану позивачу подати свої заперечення щодо зазначеної заяви у строк до 11.09.2024.

09.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 16.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача (заявника) не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в цьому судовому засіданні без участі представника останнього.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2024 заперечував проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення з підстав, викладених у запереченнях, поданих до суду 09.09.2024.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО» про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн, відповідачем надано: договір № 21/04 про надання правничої допомоги від 21.04.2024, акт виконаних робіт від 12.08.2024 до договору про надання правничої допомоги № 21/04 від 21.04.2024, розрахунок-обґрунтування суми сплаченого гонорару за надану правничу допомогу від 12.08.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера від 12.08.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів відповідача під розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Кибало Андрій Ярославович (ордер серія АІ № 1462928 від 01.05.2024).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Суд встановив, що 21.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО» та Адвокатським об`єднанням «Харченко та партнери» (надалі - адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої допомоги № 21/04, відповідно до якого адвокатським об`єднанням взято на себе зобов`язання по наданню юридично-консультативної допомоги та захисту інтересів відповідача в Господарському суді міста Києва в обсязі та за вимогами з усіма правами, передбаченими ГПК України, ГК України та цим договором.

Пунктом 2.2. договору про надання правничої допомоги № 21/04 визначено, що для виконання угоди, по узгодженню із відповідачем, адвокатське об`єднання своїм рішенням призначає адвоката Кибало Андрія Ярославовича, а по необхідності залучаються інші фахівці.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання правничої допомоги № 21/04, розрахунки за виконану роботу проводяться відповідачем виходячи із вартості 1 години роботи адвоката - 3000,00 грн, а також додатково сплачується 10% винагороди від суми гонорару в разі досягнення позитивного результату по справі.

12.08.2024 сторонами договору про надання правничої допомоги № 21/04 складено та підписано Акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 21/04 від 21.04.2024, відповідно до якого вартість виконаних робіт згідно вказаного договору склала 200 000,00 грн, в обґрунтування якої надано розрахунок від 12.08.2024.

Водночас, позивач заперечував щодо покладення на нього вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу відповідача, вказуючи, що долучені відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення документи не підтверджують факт понесення заявлених витрат. Так, зокрема, позивач зазначав, що ні договір від 21.04.2024, ні акт виконаних робіт від 12.08.2024 не містять посилань на справу № 910/5051/24, а наданий розрахунок заявленої суми витрат від 12.08.2024 хоч і містить посилання на судову справу, втім у ньому згадується інший договір, а саме № 24/04 від 21.04.2024, а не № 21/04 від 21.04.2024. Також посилання на інший договір міститься у долученій відповідачем квитанції до прибуткового касового ордера від 12.08.2024. При цьому, сама квитанція, на думку позивача, є неналежним доказом здійснення оплати за надані адвокатом послуги, оскільки суперечить п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148. Крім зазначеного, позивач посилався також і на не співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу із складністю даної справи.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України. Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 19.08.2021 у справі № 910/11547/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.

Оцінюючи подані відповідачем докази на підтвердження заявленого до стягнення з позивача розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що такими доказами підтверджується факт надання адвокатом Кибало А.Я. Товариству з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО» правової допомоги у Господарському суді міста Києва у справі № 910/5051/24. Так, адвокатом було підготовлено та подано відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, забезпечено участь у судових засіданнях 29.05.2024, 19.06.2024, 01.07.2024, 12.08.2024.

Зокрема, перераховані вище адвокатські послуги були відображені у розрахунку-обґрунтуванні суми сплаченого гонорару за надану правничу допомогу від 12.08.2024, який містить посилання на справу № 910/5051/24.

Актом виконаних робіт від 12.08.2024 до договору про надання правової допомоги № 21/04 від 21.04.2024 підтверджується надання відповідачу адвокатських послуг адвокатським об`єднанням на суму 200 000,00 грн.

Суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності належних доказів витрат відповідача на правову допомогу на вказану суму, оскільки із назви акту виконаних робіт від 12.08.2024 вбачається, що він складений на виконання договору про надання правової допомоги № 21/04 від 21.04.2024, на підставі якого адвокат Кибало А.Я. здійснював представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО» (відповідно до ордеру серії АІ № 1462928 від 01.05.2024). При цьому, матеріалами справи підтверджується наявність правовідносин відповідача з адвокатським об`єднанням та фактичне надання адвокатом такого об`єднання відповідачу правничої допомоги.

Судом також враховується, що наданий відповідачем розрахунок зазначеної в акті виконаних робіт вартості адвокатських послуг містить посилання на справу № 910/5051/24, а наявності будь-яких інших договорів, укладених відповідачем із адвокатським об`єднанням, зокрема, від 24.04.2024 № 24/04 або від 21.04.2024 № 24/04, судом не встановлено. Водночас, акт виконаних робіт та розрахунок - обґрунтування складені у дату прийняття судом рішення у даній справі.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 873/52/22.

З урахуванням зазначеного, суд допускає можливість технічної помилки при зазначенні у змісті акту виконаних робіт від 12.08.2024 та розрахунку - обґрунтуванні від 12.08.2024, в той час як неврахування вказаних доказів із зазначених причин було б виявом надмірного формалізму.

В свою чергу, суд враховує заперечення позивача із посиланням на п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, однак зазначає, що надана відповідачем квитанція до прибуткового касового ордера не є ключовим доказом у вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 19.01.2022 у справі № 910/789/21.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу правничу допомоги адвокатом Кибало А.Я. відповідно до договору про надання правової допомоги № 21/04 від 21.04.2024 та акту виконаних робіт від 12.08.2024, чого позивачем не було спростовано.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Оцінивши у порядку ст. 86 ГПК України надані відповідачем докази витрат на послуги адвоката, враховуючи заперечення позивача, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг відповідачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку про надмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, порівняно зі складністю даної справи, характером наявних у справі доказів та часом, який був об`єктивно необхідний для надання правничої допомоги. Крім того, до переліку послуг було включено такі, що не підтверджені жодними доказами, а саме: «консультація щодо можливої мирової угоди, варіанти, її наслідки».

Щодо включення до суми витрат на правничу допомогу гонорару за виконану роботу у розмірі 10% від позову, так званого «гонорару успіху», суд зазначає таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» у даному випадку не був необхідним, а його відшкодування, з огляду на узгоджені між відповідачем та адвокатським об`єднанням ціни на адвокатські послуги, які фактично були надані, матиме надмірний характер.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для покладення на позивача суми узгодженого між відповідачем та адвокатським об`єднанням «гонорару успіху».

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг відповідачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідатиме що відповідатиме обставинам цієї справи розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 93 000,00 грн.

Таким чином, у решті заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє, що відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5051/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» (вул. Солом`янська, 3, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код 01168185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ТЕХНО» (вул. Саперне поле, 26, кв. 72, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 40915003) 93 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 20.09.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко