Рішення

від 23.09.2024 по справі 41/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВА УХВАЛА

м. Київ

23.09.2024Справа № 41/90Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дельта»

про стягнення 5516,67 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 у справі №41/90 позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дельта» 4951 грн. 01 коп. орендної плати, 197 грн. 87 коп. пені, 31 грн. 95 коп. 3% річних, 101 грн. 50 коп. державного мита та 234 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.06.2010 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 поновлено пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90; видано дублікат вказаного наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 замінено сторону (позивача) у справі № 41/90 - Акціонерне товариство «К.Енерго» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»; замінено сторону (стягувана) по справі № 41/90 під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 41/90 від 21 травня 2010 року, котре набрало законної сили, та наказу Господарського суду міста Києва по справі № 41/90 від 29 червня 2010 року - Акціонерне товариство «К.Енерго» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

18.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник (стягувач) просив суд:

1) визнати дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010, які виразились у винесенні постанови від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» протиправними, передчасними та незаконними;

2) скасувати постанову Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 скаргу задоволено частково; визнано неправомірними дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010, які виразились у винесенні постанови від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; скасовано постанову Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) ВП№НОМЕР_1 від 18.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/90 від 29.06.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90 до виконання та видачу дубліката наказу у справі №41/90. Поновлено строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.09.2010 у справі №41/90 та видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 26.09.2010 у справі №41/90.

19.05.2023 від Державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві надійшла заява про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі 41/90.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 задоволено заяву Державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010. Видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90.

19.08.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просив суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90, яка виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

2) зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 у справі №41/90 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» у повному обсязі.

10.09.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про покладення на відділ ДВС витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 9000,00 грн, які були понесені скаржником (заявником) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 розгляд вказаної заяви призначено на 18.09.2024.

Представники учасників справи у судове засідання 18.09.2024 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 18.09.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткової ухвали.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У поданій до суду скарзі скаржник (стягувач) зазначив, що орієнтовний розмір понесених ним витрат на правову допомогу адвоката наразі визначити неможливо.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

04.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) укладено Договір №04-01-2021/35 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «ФІРМА «ДЕЛЬТА»» (ідентифікаційний код 16280562) та Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога за цим Договором вважаються наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи Виконавця складає 1600,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи Виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: - ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1800,00 грн.; судові засідання - 2000,00 грн./ за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2500,00 грн.); - побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1600,00 грн./год.; - витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 3.6 Договору розмір послуг Виконавця, розглядається сторонами як розумно обгрунтований та визначений сторонами, виходячи із принципу свободи договору, що передбачений ст.6, ст. 627 ЦК України, з врахуванням приписів ст.. 33 Правил адвокатської етики, щодо загальних начал визначення розміру гонорару Виконавця з врахуванням того, що чинним законодавством не визначено мінімальних та максимальних розмірів гонорару Виконавця за надання своїх послуг в рамках господарського судочинства, а також з врахуванням: обсягу часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручень Замовника, ступеню складності правових питань, що стосуються доручень, необхідності досвіду для його успішного завершення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийнято Виконавцем інших доручень або суттєво ускладнить виконання їх у звичайному часовому режимі, необхідності виїзду у відрядження, важливості доручень для Замовника, ролі Виконавця в досягненні гіпотетичного результату, котрого бажає Замовник, досягнення за результатами виконання доручень Замовника позитивного результату, якого бажає Замовник, особливі або додаткові вимоги Замовника стосовно строків виконання доручень.

Відповідно до п. 3.7 Договору сторони погодили, що в основу розміру вартості послуг покладено праця Виконавця, а не результат судової справи.

Згідно з п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь Замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника, у відповідності до пункту 1.1.,2.1. Договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

04.01.2024 між сторонами складено Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), в якому зазначено, що відповідно до Договору №04-01-2021/35 за період із 04 січня 2024 року по 04 вересня 2024 року виконавцем були надані наступні послуги:

1) організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №18-1/08 від 18 серпня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року. Підготовка щодо подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. №181/08 від 18 серпня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року (5 годин), із врахуванням наступного:

- господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Замовником, ТОВ «ФІРМА «ДЕЛЬТА»» (ідентифікаційний код 16280562) та Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, та зумовлені здійснення відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС у зв`язку із порушенням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.16р. за №2432/5, тошо, котрі визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документу;

- здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, їх розміщення в АСВП;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану Боржника, наявністю у Боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів, тощо), використовуючи при цьому офіційні та/або достовірні бази даних, веб-ресурси та/або Інтернет посилання, тощо;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, та знайшли своє відображення у поданій замовником відповідній скарзі вих. №18-1/08 від 18 серпня 2024 року на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року;

- із врахуванням приписів та норм ГПК України, зокрема, п.2 ч.2 ст. 170 ГПК України, проведення робіт/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі №41/90 безпосередньо скарги вих. №18-1/08 від 18 серпня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №41/90 від 29 червня 2010 року, та доданих до неї документів;

2. Загальна вартість вказаних послуг склала 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

2.1. На підставі пункту 3.1., 3.8. договору №04-01-2021/35 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04 січня 2024 року, Сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 1600,00 гривень, кількість годин - 5 (п`ять).

Відповідно до ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Водночас, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За висновком суду, враховуючи предмет та підстави поданої скаржником скарги, заявлений скаржником до стягнення з ДВС розмір витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованим та не є пропорційним до предмета спору, їх розмір не є необхідним, неминучим та розумним.

При цьому, виходячи з обставин даної справи, відсутні підстави вважати, що заявлений скаржником до стягнення з ДВС розмір витрат на правову допомогу адвоката у сумі 9000,00 грн відповідає критеріям дійсності та необхідності їх понесення.

Враховуючи викладені обставини, керуючись нормами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку обмежити розмір адвокатських витрат, що були понесені скаржником у даній справі, та які підлягають відшкодуванню ДВС.

Такий висновок суду ґрунтується на вищевикладених обставинах та переконанні, що розмір заявлених скаржником витрат не є обґрунтованим та не є пропорційним до предмета спору, їх розмір не є необхідним та неминучим, а сума не є розумною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та стягнути з ДВС на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Голосіївського Відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 22/15; ідентифікаційний код: 34999976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; ідентифікаційний код: 38039872) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст складено та підписано 23.09.2024.

Суддя О.М. Спичак