Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/7094/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/7094/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Україна, 01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 4; ідентифікаційний код: 16392628)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП: 19355964)

про стягнення 714 666,25 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 714 666,25 грн, з яких 602 508,00 грн заборгованості, 81 263,51 грн інфляційних втрат та 30 894,74 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на виконання проектних робіт № 02/19/19-121-08-19-08924 від 21.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

19.06.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

04.07.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву з додатками, який 04.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що позивач має довести факт виконання робіт у строки, визначені договором, та на суму заявлену до стягнення. Відповідач зазначає, що строк оплати вартості робіт в частині ПДВ не настав, а також вказує, що своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання перешкоджають форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. У відзиві відповідач також просить зменшити розмір 3% річних.

05.07.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, яке 05.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

09.07.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив з додатками, яку 09.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Позивач заперечує проти доводів відповідача щодо ненастання строку оплати за договором в частині ПДВ, наявності форс-мажорних обставин та зменшення розміру заявлених позивачем 3% річних.

19.07.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 19.07.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 клопотання Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" належним чином засвідчені копії додаткових угод №№ 1 - 4 до Договору на виконання проектних робіт №02/19/19-121-08-19-08924 від 21.12.2019 з додатками.

16.09.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про надання витребуваних письмових доказів, яке 16.09.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (замовник), та Акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (підрядник) було укладено Договір № 02/19/19-121-08-19-08924 на виконання проектних робіт (далі - Договір).

06.02.2023 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 2896-IX, який визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації (далі - товариство), управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.

Статтею першою цього Закону визначено, що утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК "Енергоатом") за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - засновник). Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. НАЕК "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відтак Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а отже відбулося універсальне правонаступництво, в тому числі й за Договором.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором за завданням замовника виконати коригування проектної документації за дорученням замовника згідно результатів виконання будівельних і додаткових робіт, передбачених проектною документацією.

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані проектні роботи відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2.1 встановлено, що вартість проектних робіт за цим Договором, згідно з протоколом погодження договірної ціни (невід`ємний Додаток № 1 до Договору) становить 1105233,33 грн, крім того ПДВ 20 % - 221046,67 грн, разом 1326280,00 грн.

Згідно з пунктом 2.6 Договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником за фактично виконаний обсяг робіт на підставі актів здачі-приймання робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів, в розмірі вартості виконаних робіт, на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Замовник з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт має право дострокової оплати виконаних робіт без попереднього погодження з підрядником. Оплата суми ПДВ здійснюється замовником після реєстрації податкової накладної.

Пунктом 3.7 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 24.03.2020 передбачено, що підрядник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Відповідно до п. 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 24.03.2020, у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього договору, на суму ПДВ від вартості робіт, за якими допущене таке невиконання.

Позивачем було виконано, а відповідачем прийнято відповідні роботи, що підтверджується актами здачі-приймання проектних робіт №18 від 30.12.2021 на суму 69000,00 грн, №37 від 20.12.2022 на суму 96600,00 грн, №41 від 28.12.2021 на суму 113160,00 грн, №42 від 28.12.2021 на суму 55200,00 грн, №45 від 27.12.2022 на суму 53820,00 грн, №46 від 27.12.2022 на суму 16836,00 грн, №47 від 27.12.2022 на суму 55200,00 грн, №50 від 27.12.2022 на суму 118680,00 грн та №4 від 27.12.2022 на суму 24012,00 грн. Всього позивачем виконано робіт за Договором на суму 602 508,00 грн з урахуванням ПДВ.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати виконаних робіт, позивачем було складено Претензію про погашення заборгованості №61522000.315.16132-КР-П від 18.05.2023.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 602508,00 грн заборгованості, 81263,51 грн інфляційних втрат та 30894,74 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частинами 1, 2 статті 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Суд встановив факт виконання позивачем проектних робіт загальною вартістю 602508,00 грн, про що свідчать підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками вищезазначені акти здачі-приймання проектних робіт.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів виконаних робіт суду не надано.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення п. 2.5 Договору, відповідач повинен був оплатити виконані роботи протягом 45 календарних днів з дати підписання актів здачі-приймання виконаних робіт. Таким чином, строк оплати за актами №41 від 28.12.2021, №42 від 28.12.2021 сплив 10.02.2022, за актом №18 від 30.12.2021 - 12.02.2022, за актом №37 від 20.12.2022 - 02.02.2023, за актами №45 від 27.12.2022, №46 від 27.12.2022, №47 від 27.12.2022, №50 від 27.12.2022, №4 від 27.12.2022 - 09.02.2023.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині оплати виконаних робіт без урахування ПДВ є таким, що настав.

Водночас, пунктом 2.6 Договору передбачено, що оплата суми ПДВ здійснюється замовником після реєстрації податкової накладної.

Разом з цим, пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Позивачем надано докази реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до зазначених раніше актів здачі-приймання проектних робіт на загальну суму податку 100 418,00 грн у встановлений законом строк, що свідчить про виконання ним пункту 3.7 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 24.03.2020.

В свою чергу, відповідач слушно зазначає, що строк виконання грошового зобов`язання щодо частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ (100 418,00 грн) Договором не встановлений, а обов`язок його негайного виконання не випливає із Договору та актів цивільного законодавства.

Таким чином, з моменту реєстрації позивачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у нього виникло право на отримання від відповідача оплати суми ПДВ, а в останнього виник відповідний обов`язок. Однак ні Договором, ні законом не встановлено строк оплати вартості робіт в частині суми ПДВ.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем надано копію претензії №61522000.315.16132-КР-П від 18.05.2023, якою повідомлено відповідача про необхідність здійснення оплати виконаних робіт за Договором на загальну суму 602 508,00 грн та встановлено семиденний строк оплати. Однак не надано жодного доказу направлення зазначеної претензії відповідачеві.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, сторона договору може здійснити своє право будь-яким шляхом, як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.

З огляду на викладене, обов`язок відповідача з оплати виконаних робіт за Договором в частині суми ПДВ є таким що настав, а отже позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 602508,00 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 81 263,51 грн інфляційних втрат та 30 894,74 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що строк оплати заборгованості в частині суми ПДВ настав для відповідача після звернення позивача з позовом, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачеві претензії №61522000.315.16132-КР-П від 18.05.2023, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання за Договором в частині сплати суми ПДВ.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в частині їх нарахування на основний борг без врахування суми ПДВ.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними, з огляду на невірне визначення суми основної заборгованості, на яку необхідно здійснювати нарахування.

Між тим, розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Натомість, в частині стягнення 3% річних задоволенню підлягають позовні вимоги в розмірі 25 704,35 грн.

Відповідачем, у свою чергу, заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема, зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, у постанові від 22.02.2022 у справі №924/441/20 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних суд виходить з того, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Дохід Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в основному складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється його відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.

Загальновідомим є факт, що один з відокремлених підрозділів відповідача - Запорізька атомна електрична станція з 04.03.2022 захоплений військовими формуваннями Російської Федерації та до теперішнього часу перебуває в тимчасовій окупації.

З моменту окупації Філія "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" відповідача працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях, а з 11.09.2022 повністю зупинена.

В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами відповідача, до моменту окупації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Філією "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція", оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" і знаходяться на окупованій території - в місті Енергодар Запорізької області.

Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

Враховуючи втрату відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, зважаючи на виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку інших атомних електростанцій, беручи до уваги також відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку проведення взаєморозрахунків за поставлений товар, враховуючи обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми 3% річних на 50%.

Таке зменшення є оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

При цьому судом враховано, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за частиною актів здачі-приймання проектних робіт (№№ 41, 42, 18) настав до введення в Україні воєнного стану, тобто упродовж тривалого часу відповідач безпідставно ухилявся від виконання частини своїх грошових зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих за цією частиною заборгованості, а отже за актами здачі-приймання проектних робіт №№ 41, 42, 18 стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 13 688,77 грн.

Водночас, хоча нарахування процентів річних та інфляційних втрат передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, у вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості зменшення розміру саме відсотків річних, адже розмір втрат від інфляції неможливо зменшити через їх правову природу.

З огляду на вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 19 696,56 грн, з урахуванням часткового зменшення їх розміру судом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову та частково зменшено розмір 3% річних, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 602 508,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 81 263,51 грн та 3% річних в розмірі 19 696,56 грн.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10 642,12 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 77,86 грн залишається за позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 191, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП: 19355964) на користь Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Україна, 01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 4; ідентифікаційний код: 16392628) заборгованість в розмірі 602508 (шістсот дві тисячі п`ятсот вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 81263 (вісімдесят одна тисяча двісті шістдесят три) грн 51 коп., 3% річних в розмірі 19696 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10642 (десять тисяч шістсот сорок дві) грн 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 77,86 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.09.2024

Суддя О.В. Нечай