Ухвала

від 23.09.2024 по справі 910/8791/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/8791/24

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Київська обл., смт Калинівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», м. Київ

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 116 305,19 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про:

- визнання недійсними додаткових угод від 26.03.2021 № 2, від 29.03.2021 № 3, від 16.04.2021 № 4, від 19.04.2021 № 5, від 19.05.2021 № 6, від 24.05.2021 № 7, від 18.08.2021 № 8, від 25.08.2021 № 9, від 28.08.2021 № 10, від 31.08.2021 № 11, від 03.09.2021 № 12, від 10.0.9.2021 № 13, від 17.09.2021 № 14, від 24.09.2021 № 15, від 28.09.2021 № 16, від 30.09.2021 № 17, від 21.10.2021 № 18, від 23.10.2021 № 19, від 25.10.2021 № 20, від 27.10.2021 № 21, від 29.10.2021 № 22 до договору від 25.03.2021 №41ВВ417-1593-21 на постачання природного газу;

- стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 116 305, 19 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки постачальником не було належним чином обґрунтовано необхідність внесення змін до договору в частині визначення ціни природного газу. Як вказує прокурор, внаслідок неправомірного укладення додаткових угод безпідставно збільшено ціни за одиницю товару, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області на суму 116 305,19 грн з урахуванням податку на додану вартість.

Ухвалою від 22.07.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що в даному випадку відсутні законні підстави представництва заступником керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, що свідчить про надання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Прокурором належними та допустимими доказами не доведено порушення при виконанні зобов`язань за укладеним договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 25.03.2021 року № 41ВВ417-1593-21. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону. З огляду на викладене, на думку відповідача, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, і не потребує визнання її недійсною судом. Сторонами договору досягнуто згоди щодо істотних умов договору на постачання природного газу під час його укладення та внесення змін до нього. Тому додаткові угоди укладені без порушення вимог, визначених ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому відсутні підстави для визнання додаткових угод недійсними. До того ж, відповідачем наголошено, що від позивачів протягом дії договору вимога про передачу природного газу в обсязі (кількості), визначеному договором, не надходила. В даному випадку кількість сплаченого товару відповідає отриманому, необхідному та спожитому. Окрім того, Позивач 3, протягом дії договору, не відмовлявся від переданого природного газу та сплатив вартість за фактично спожитий газ за договором, а тому підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» грошових коштів на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодекск України відсутні. У відзиві представником відповідач було висловлено заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Прокурор у відповіді на відзив вказав, що жодного належного обґрунтування документального підтвердження щодо факту підвищення (коливання) ціни у періоди з березня по жовтень 2021 не надано. Також, на запит окружної прокуратури від 27.03.2023 № 52-3482вих-23 Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» надано відповідь від 03.05.2023 № 12/453-Л у якій перераховано довідки, які надавались директору ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» протягом 2021 року і які слугували підставою підвищення ціни на газове паливо, разом із тим, у наданому переліку довідки від 10.03.2021 № 122/177, від 14.05.2021 № 122/313, від 14.06.2021 № 122/366, від 23.06.2021 № 122/386, від 12.07.2021 № 122/427, від 25.10.2021 № 12/238 відсутні. Виконавчим комітетом Калинівської селищної ради фактично оплачено відповідачу за поставлений природний газ на загальну суму 233 436, 69 грн, з урахуванням ціни за 1 куб. м, за поставку 18 020, 23 куб. м природного газу (які підтверджені актами прийому-передачі), проте з урахуванням недійсних угод, виконавчим комітетом Калинівської селищної ради здійснено переплату коштів у сумі 116 305, 19 грн.

28.08.2024 позивачем 1 подано пояснення по справі.

Наразі, суд зазначає, що частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Ческьої Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст.14 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Отже, з метою дотримання принципів рівності та змагальності учасників судового процесу, з огляду на необхідність ухвалення вірного та справедливого рішення у справі, суд дійшов висновку щодо доцільності вирішення спору у порядку загального позовного провадження.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається (ч.6 ст.250 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, керуючись приписами ст.ст.2, 3, 234, 235, 250 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Здійснювати розгляд справи №910/8791/24 за правилами загального позовного провадження.

2. Призначити підготовче засідання у справі на 23.10.24 о 10:00 год. Викликати для участі у засіданні представників учасників справи.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-В, зал судових засідань №41 (корпус «В»).

3. Усі заяви, клопотання, заперечення проти заяв і клопотань подати до суду у строк до 09.10.2024. з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст.170 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.

5. Повідомити учасників процесу, що відповідно до ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

6. Рекомендувати учасникам судового процесу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом". Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання подати до суду заяву (засобами поштового зв`язку, на електронну пошту суду (підписану, за наявності, електронним підписом) або до скриньки для кореспонденції, встановленої у приміщенні канцелярії суду) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом" із зазначенням його облікового запису (логіну) у програмі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Князьков