Ухвала

від 22.01.2025 по справі 910/8791/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/8791/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про відстрочення виконання рішення по справі

за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Київська обл., смт Калинівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», м. Київ

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 116 305,19 грн, -

За участю представників сторін:

прокурор: не з`явився

від позивача: не з`явився

від позивача: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про:

- визнання недійсними додаткових угод від 26.03.2021 № 2, від 29.03.2021 № 3, від 16.04.2021 № 4, від 19.04.2021 № 5, від 19.05.2021 № 6, від 24.05.2021 № 7, від 18.08.2021 № 8, від 25.08.2021 № 9, від 28.08.2021 № 10, від 31.08.2021 № 11, від 03.09.2021 № 12, від 10.0.9.2021 № 13, від 17.09.2021 № 14, від 24.09.2021 № 15, від 28.09.2021 № 16, від 30.09.2021 № 17, від 21.10.2021 № 18, від 23.10.2021 № 19, від 25.10.2021 № 20, від 27.10.2021 № 21, від 29.10.2021 № 22 до договору від 25.03.2021 №41ВВ417-1593-21 на постачання природного газу;

- стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 116 305, 19 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки постачальником не було належним чином обґрунтовано необхідність внесення змін до договору в частині визначення ціни природного газу. Як вказує прокурор, внаслідок неправомірного укладення додаткових угод безпідставно збільшено ціни за одиницю товару, чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області на суму 116 305,19 грн з урахуванням податку на додану вартість.

Ухвалою від 22.07.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що в даному випадку відсутні законні підстави представництва заступником керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, що свідчить про надання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Прокурором належними та допустимими доказами не доведено порушення при виконанні зобов`язань за укладеним договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 25.03.2021 року № 41ВВ417-1593-21. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону. З огляду на викладене, на думку відповідача, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, і не потребує визнання її недійсною судом. Сторонами договору досягнуто згоди щодо істотних умов договору на постачання природного газу під час його укладення та внесення змін до нього. Тому додаткові угоди укладені без порушення вимог, визначених ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому відсутні підстави для визнання додаткових угод недійсними. До того ж, відповідачем наголошено, що від позивачів протягом дії договору вимога про передачу природного газу в обсязі (кількості), визначеному договором, не надходила. В даному випадку кількість сплаченого товару відповідає отриманому, необхідному та спожитому. Окрім того, Позивач 3, протягом дії договору, не відмовлявся від переданого природного газу та сплатив вартість за фактично спожитий газ за договором, а тому підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» грошових коштів на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодекск України відсутні. У відзиві представником відповідач було висловлено заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Також відповідачем у судовому засіданні 20.11.2024 наголошено на пропуску прокурором позовної давності.

Прокурор у відповіді на відзив вказав, що жодного належного обґрунтування документального підтвердження щодо факту підвищення (коливання) ціни у періоди з березня по жовтень 2021 не надано. Також, на запит окружної прокуратури від 27.03.2023 № 52-3482вих-23 Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» надано відповідь від 03.05.2023 № 12/453-Л у якій перераховано довідки, які надавались директору ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» протягом 2021 року і які слугували підставою підвищення ціни на газове паливо, разом із тим, у наданому переліку довідки від 10.03.2021 № 122/177, від 14.05.2021 № 122/313, від 14.06.2021 № 122/366, від 23.06.2021 № 122/386, від 12.07.2021 № 122/427, від 25.10.2021 № 12/238 відсутні. Виконавчим комітетом Калинівської селищної ради фактично оплачено відповідачу за поставлений природний газ на загальну суму 233 436, 69 грн, з урахуванням ціни за 1 куб. м, за поставку 18 020, 23 куб. м природного газу (які підтверджені актами прийому-передачі), проте з урахуванням недійсних угод, виконавчим комітетом Калинівської селищної ради здійснено переплату коштів у сумі 116 305, 19 грн.

28.08.2024 позивачем 1 подано пояснення по справі.

Ухвалою від 23.09.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.2024.

У судовому засіданні 23.10.2024 судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

23.10.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 06.11.2024.

06.11.2024 судом було закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2024.

Прокурором у судовому засіданні 20.11.2024 було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позов підтримано.

Позивачем 1 у судовому засіданні надано усні пояснення, згідно яких підтримано вимоги прокурора.

Представники позивачів 2 та 3 у судове засідання 20.11.2024 не з`явились, проте, 18.11.2024 подали заяви про розгляд справи без їх участі. У вказаних заявах вказано, що вказані учасники судового процесу підтримують позовні вимоги з підстав, визначених прокурором.

Рішенням від 20.11.2025 позовні вимоги Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 116 305,19 грн задоволено повністю; визнано недійсними додаткові угоди від 26.03.2021 № 2, від 29.03.2021 № 3, від 16.04.2021 № 4, від 19.04.2021 № 5, від 19.05.2021 № 6, від 24.05.2021 № 7, від 18.08.2021 № 8, від 25.08.2021 № 9, від 28.08.2021 № 10, від 31.08.2021 № 11, від 03.09.2021 № 12, від 10.0.9.2021 № 13, від 17.09.2021 № 14, від 24.09.2021 № 15, від 28.09.2021 № 16, від 30.09.2021 № 17, від 21.10.2021 № 18, від 23.10.2021 № 19, від 25.10.2021 № 20, від 27.10.2021 № 21, від 29.10.2021 № 22 до договору №41ВВ417-1593-21 від 25.03.2021 на постачання природного газу, укладеного між Виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на користь Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області грошові кошти в сумі 116 305,19 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 6056 грн.

10.01.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про відстрочення виконання рішення.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на те, що починаючи з 01.05.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» взагалі не здійснює постачання природного газу побутовим споживачам, які були основним споживачем товариства. По теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» повертає кошти побутовим споживачам за період оплати споживання природного газу травень - червень 2022 року. Заяви про повернення коштів продовжують надходити на адресу відповідача і кошти Товариства з обмеженою відповідальністю постійно повертаються побутовим споживачам. Згідно балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2023 року (річна звітність за 2023 рік) вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю на кінець звітного періоду складає 2 668 173 тис. грн. від`ємного значення. Через військову агресію російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану, відбулось значне скорочення штату працівників товариства.

Ухвалою від 13.01.2025 розгляд заяви було призначено на 22.01.2025.

21.01.2025 прокурором було подано письмові заперечення проти задоволення заяви відповідача.

Представники сторін у судове засідання 22.01.2025 не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином. Наразі, суд зазначає, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяви у судовому засіданні 22.01.2025.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходив з такого.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).

Правила та умови відстрочення виконання рішення регламентовані положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України , якою, зокрема, передбачено, що:

- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання;

- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;

- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;

- при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову;

- про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Щодо застосування наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У наведених висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

У зв`язку із наведеним суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.

У цьому висновку Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а та від 09.07.2024 по справі № 873/145/21.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3- 6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Оцінюючи доводи заявника суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наразі, судом враховано, що жодних доказів відсутності грошових коштів для виконання судового рішення у справі відповідачем до заяви додано не було. Наявність кредиторської заборгованості ніяким чином не вказує на наявність виключних підстав для відстрочення виконання рішення у справі.

Суд критично ставиться до посилання заявника на дані балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2023 року (річна звітність за 2023 рік), згідно яких вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю на кінець звітного періоду складає 2 668 173 тис. грн. від`ємного значення, оскільки останні не відображають фінансового стану товариства станом на теперішній час, а отже, і обґрунтованості заяви не доводять.

Крім того, відповідачем також ніяким чином не обґрунтовано яким чином значне скорочення штату працівників товариства через військову агресію російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану впливає на спроможність суб`єкта господарювання виконати рішення у справі.

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем наявності виключних обставин необхідних для відстрочення рішення у справі, внаслідок чого заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про відстрочення виконання рішення підлягає залишенню судом без задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про відстрочення виконання рішення залишити без задоволення.

У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.01.2025.

Суддя В.В. Князьков